Любов батьків до своїх дітей не може бути надмірною. Проте все залежить від того, що саме ви вкладаєте у це поняття. Якщо ви ставитеся до дитини як до своєї власності, надмірно контролюєте та опікуєте, така “любов” може мати негативні наслідки для формування особистості і спричинити проблеми у дорослому житті.
Такий підхід до виховання називається гіперопікою, а у психології та інших соціальних науках він має назву “гіперпротекція.” Це – у буквальному смислі “турбота понад міру,” яка не має нічого спільного із справжньою турботою. Це швидше – бажання батьків справитися із своїми комплексами і невдачами, також закладеними у дитинстві.
Дитячі психологи Центру психологічної допомоги New Leaf у Києві допоможуть побачити ознаки гіперопіки у вашому ставленні до дитини та допоможуть їх позбутися.
Що таке гіперопіка?
Отже, гіперопіка або гіперпротекція – це надмірна турбота про дитину. Батьки, у яких вона проявляється, намагаються повністю керувати дітьми, захищати їх там, де немає жодної небезпеки, поступово позбавляючи їх права на власні емоції, інтереси і думки. Як результат, виростає людина із травмованою психікою, яка не буде самостійною ні в 20, ні в 30, ні в 50 років.
За статистикою, близько 40% батьків страждають на гіперопіку. Це, переважно, – матусі, оскільки батько зазвичай зайнятий роботою. Якщо дитина замінює жінці ввесь світ, вона виростає закомплексованою, дратівливою, нездатною приймати рішення і справлятися із стресом та несприятливими обставинами.
Гіперопіка буває різних видів:
- Інертна. Батьки придушують ініціативу дитини до самообслуговування, що призводить до уповільнення психічного, фізичного та соціального розвитку.
- Потураюча. Усі потреби, запити і примхи миттєво задовольняються, що непомірно роздуває самооцінку дитини і надалі заважатиме її соціальній адаптації.
- Домінуюча. Проявляється у постійних заборонах, правилах, критиці, покараннях, недовірі та приниженні.
- Демонстративна. Батьки повністю залежні від думки оточуючих, а дитина - предмет вихваляння (високі оцінки, спортивні і творчі здобутки, перемоги і надумані суперздібності).
Якщо ви впізнали свій метод виховання у будь-якому з цих видів ставлення до дітей, дитячий психолог може стати вашим надійним порадником, як позбутися таких підходів і зробити життя вашої малечі простішим і змістовнішим.
Які ознаки гіперопіки та як її виявити?
Психологи виділяють 5 основних ознак, які вказують, що присутня гіперопіка. До них належать:
- Слідкування за дитиною візуально. На думку таких батьків, дитина повинна постійно знаходитися у їх полі зору.
- Соціальний контроль. Батьки вказують дітям, з ким спілкуватися і з ким дружити.
- Гігієнічний контроль. Удома організовано стерильні умови, а під час прогулянок кожна піднята із землі паличка чи камінчик переростають у величезну проблему.
- Побутовий контроль. Батьки накладають безліч обмежень на пересування по дому без нагляду і будь-який вид діяльності.
- Психологічний контроль. Це - психічний розлад, який полягає у намаганні контролювати емоції і почуття дитини і призводить до інфантилізму, тривожності чи агресивності малюка у найближчому майбутньому.
Необхідно розуміти, у який момент ви перетворюєтеся із турботливих батьків у нав’язливого опікуна, що гальмує розвиток власної дитини. Ось чек-лист проявів гіперопіки, який допоможе вам побачити, що ви йдете не в тому напрямку і, можливо, вам потрібна фахова допомога:
- Ви намагаєтеся захистити свою дитину від будь-яких невдач. Проте варто пам'ятати, що програвати - це нормально, і кожна невдача - це досвід, з яким ваша малеча залюбки впорається без вашої допомоги.
- Ви все робите за дитину, тому що це набагато швидше, простіше і якісніше. Дозвольте малюку робити щось самому, пам'ятаючи, що навіть однорічка може допомагати вам з прибиранням. Закріпіть за дитиною щоденний обов'язок, і вона буде ставитися до нього відповідально.
- Ви надмірно втішаєте малюка, коли він падає або у нього щось не виходить. Бути поруч - це допомога, якщо потрібно, а не обіцянки винагороди їжею чи іграшками. Звикнувши до таких неспіврозмірних винагород, дитина не зможе самостійно працювати над своїми емоціями.
- Ви постійно нав'язуєте дитині, з ким вона повинна дружити чи спілкуватися. Це - маніпуляція, яка надалі не дозволить їй вибудовувати соціальні стосунки.
- Ви завжди нагадуєте дитині про потенційну небезпеку і лякаєте її проблемами, яких ще немає. Якщо ситуація не загрожує здоров'ю або життю малюка, немає необхідності перешкоджати його діяльності і пізнанню світу.
- Ви перевіряєте, де знаходиться і що робить дитина у режимі "нон-стоп." Не "діставайте" її постійними дзвінками, коли вона у школі або на прогулянці, а краще домовтеся, що вона сама зателефонує, як добралася до школи, чи якщо виникнуть якісь питання або проблеми.
- Ви прагнете огородити дитину від будь-якого негативу у житті. Жорстокі відеоігри, неналежні відео, невідповідні до віку зображення все одно попадуться на очі малюку. Тому краще пояснити сину чи дочці, чому вони шкідливі, і навчити правильно реагувати на такий контент.
Вашим діткам потрібен простір, щоб розвиватися. Вони можуть робити помилки і вчитися на них. Тому зробіть крок назад, подивіться на ситуацію очима вашої дитини і дайте їй трохи більше свободи.
Чим небезпечна гіперопіка та як вона може вплинути на розвиток дитини?
Найважчим наслідком гіперопіки є несамостійність особистості в майбутньому. Діти, впевнені, що за них усе вирішать і зроблять батьки, перетворюються у дорослих, які не вміють долати найменші труднощі та не знають, як піклуватися про себе самостійно.
Крім того, гіперопіка небезпечна і такими наслідками, як:
- Обмеження сприйняття світу і себе у ньому. Люди, які не роблять власних помилок, не мають можливості на них вчитися. Такий обмежений досвід не дозволяє адекватно сприймати реальне життя. Натомість, вибудовується уявний світ, який нічого спільного з реальністю не має. Тому згодом дуже легко керувати свідомістю такої людини.
- Насмішки однолітків. Гіперопіка позбавляє дітей можливості конкурувати з однолітками. Залежно від віку, у дитячому соціумі вибудовується поняття "крутизни." Це може включати: бути найсильнішим, найсміливішим, найсмішнішим, найпривабливішим чи найрозумнішим. Постійно бути поруч із стривоженою матусею - це не круто.
- Розвиток нервової напруги і тривожності. Надмірне занепокоєння наслідками якихось слів чи вчинків не притаманне дитячому віку. Тому дитина буде надалі боятися ризикувати, приймати рішення, бути ініціативною. Найменший крок у цьому напрямку буде викликати сумніви, стрес, невпевненість, тривожність і навіть паніку, що з часом може перерости у невроз чи депресію.
- Невміння справлятися з важкою ситуацією і стресом. Якщо батьки створюють для дитини тепличні умови, попадаючи у реальний світ, вона губиться у несприятливих обставинах, накопичує образи і замикається у собі. Така людина не вмітиме адекватно сприймати відмову, буде у всьому шукати винних і не зможе виконувати найпростіші навчальні чи робочі завдання, пов'язані з викликом або труднощами.
- Закомплексованість. Дитина під гіперопікою не вміє приймати найпростіші рішення, робити вибір або від чогось відмовлятися. У дорослому віці такі люди стають інфантильними невдахами, які вважають, що вони ні на що не здатні, і починають звинувачувати у цьому батьків.
- Прагнення піти з дому. Підсвідомо такі молоді люди прагнуть позбутися постійного контролю, роблячи необдумані вчинки. Це може бути знайомство з поганою компанією, ранній шлюб або втеча в інше місто чи навіть країну. У дорослому віці, особливо, якщо усе складається відносно добре, такі люди не хочуть підтримувати жодного зв'язку із своїми батьками.
- Невміння керувати своїм життям. Гіперпротекція батьків з раннього дитинства не дозволяє у дорослому віці створити сім'ю і зробити кар'єру. Такі люди з комплексами неповноцінності постійно сподіваються на допомогу оточуючих та ображаються, вважаючи, що така допомога була недостатньою. Вони переконані у власній нікчемності, постійно комусь заздрять, ображаються і мстять.
Як видно із цього переліку, гіперопіка може зіграти злий жарт як із дитиною, так із її батьками. Тому краще подумати, як перестати надмірно опікувати дитину та навчити її самостійності і розумінню свого місця у житті.
Причини гіперопіки
Гіперопіка дітей завжди є наслідком психологічних проблем їх батьків. Тому досвідчені дитячі психологи намагаються встановити причини тривожності матері або батька. Серед таких причин виділяються:
- народження немовляти із проблемами зі здоров'ям і постійний страх його втратити;
- довгоочікуване народження єдиної дитини;
- поведінкові або психологічні проблеми старших дітей;
- виховання у неповній сім'ї;
- відсутність уваги у дитинстві з боку своїх батьків;
- перфекціонізм і бажання бути зразковими батьками;
- компенсація власних життєвих невдач і розчарувань;
- відсутність механізмів самоконтролю і сили волі;
- недостатні педагогічні знання.
Коли дитина стає сенсом життя, батьки намагаються створити їй умови, яких у них з певних причин не було у дитинстві. Бажання ще раз прожити своє дитинство перетворює малюка в інструмент для зцілення власної травми. Такі батьки забувають, що дитина – це окрема особистість, тому тут не підходять ні моделі із власного дитинства, ні переживання власних невдач.
Гіперопіка також виникає, коли у батька чи матері складні стосунки з власними батьками, є претензії до чоловіка чи дружини або відчуваються проблеми у самореалізації. Намагання підняти свою самооцінку за рахунок малюка, реалізувати свої нездійснені мрії і фантазії, відсутність емоційного інтелекту, хибні принципи і стереотипи також відіграють не останню роль у виникненні гіперопіки.
Варто зрозуміти, що не може бути повного злиття власної дорослої особистості з особистістю дитини. У такому разі ви залишите маленькій людині дуже вузький коридор можливостей самореалізації, у який вона просто не впишеться. Вбудувати ваші норми життя у поведінку своїх дітей практично неможливо, а тому гіперопіки потрібно позбуватися.
Глибше зрозуміти природу батьківсько-дитячих відносин, а також освоїти ефективні підходи до виховання без гіперопіки допоможуть курси психолога Київ, які поєднують теорію та практичні знання сучасної психології.
Як позбутися синдрому гіперопіки та як краще виховувати дітей?
Якщо ви розумієте, що ваші стосунки з дитиною перейшли у гіперопіку, варто уникати певних моделей поведінки. Наші психологи підготували для вас ряд порад, як покращити взаємодію з дитиною і вдосконалити її виховання.
- Не намагайтеся виконати за дитину найпростіші дії - 4-річний малюк може легко зав'язати шнурки на черевичках, а третьокласник здатен сам впоратися з домашніми завданнями. Не приймайте за малюка будь-які рішення, навіть якщо він сумнівається, у якій футболці - голубій чи салатовій - піти сьогодні у дитячий садок. Відчуття болю або дискомфорту допомагає дорослішати, тому не оберігайте дитину від усього, що може спричинити некомфортні відчуття.
- Перестаньте постійно непокоїтися про дитину. Повірте, це обтяжує насамперед вашого малюка. Припиніть концентрувати увагу на дитині 24 години на добу, уявляючі найнегативніші сценарії. Позбудьтеся негативних роздумів про майбутнє, наприклад, "Що буде, якщо він захворіє / зв'яжеться з поганою компанією / не захоче добре вчитися / нічого не доб'ється у житті?" Також не шукайте підтвердження своїм страхам, постійно запитуючи: "Ти точно себе добре почуваєш?" "Ти точно зможеш зробити це завдання?" "Той хлопчик, з яким ти грався у дворі, точно хороший?"
- Припиніть робити дитину центром свого життя. Не потурайте всім її примхам і не намагайтеся задовільнити свої емоційні потреби за рахунок малюка. Не очікуйте від нього якихось надзвичайних досягнень і не розчаровуйтеся, якщо ваші сподівання щодо цих здобутків не виправдалися.
- Не навішуйте ярлики. Перестаньте повторювати фрази на кшталт "Ти ніколи…" або "Ти завжди…" Не кажіть дитині, що вона лінива, недолуга, нездатна щось зробити, некрасива чи смішна. Тим більше, не порівнюйте її із своїми родичами, наприклад, таких виразів, як "Ти такий впертий, як твій батько" чи "Ти така ж безвідповідальна, як твоя мама" варто категорично уникати. Не потрібно також говорити "Я навіть не знаю, що з тебе виросте." Пам'ятайте, що слова мають тенденцію закарбовуватися у підсвідомості і впливати на подальше життя дитини.
- Не ображайтеся на малюка, якщо він робить щось не так, як би вам хотілося. Не нав'язуйте йому свої алгоритми дій, позицію чи ставлення до ситуації. Завжди дозволяйте дитині висловлювати свою точку зору, не перебивайте та уникайте фраз "Я старший, тому краще за тебе знаю." Дозвольте дитині вибирати власний життєвий шлях, друзів, види занять і захоплень, поважайте її особисті інтереси та вподобання.
- Займайтеся власним життям, саморозвитком і самопізнанням. Не жертвуйте власними інтересами та особистим комфортом заради дитини. Позиція "Я для тебе робила все, а ти такий невдячний" не сприятиме встановленню і підтримці хороших стосунків з дітьми у майбутньому.
Ви запитаєте, як же допомогти дитині, якщо у неї виникли проблеми. Дозвольте їй побачити наслідки своїх дій і давайте поради тільки тоді, коли це справді потрібно. Зрозумійте, що ви не можете повністю контролювати життя іншої людини. Це – її власний досвід проб і помилок, який дозволить повноцінно вступити у доросле життя.
Якщо ж ви розумієте, що вам не впоратися самостійно із своїм синдромом гіперопіки, звертайтеся за допомогою і порадою до дитячих психологів Центру психологічної допомоги New Leaf.
Автор статті:
Людмила Сердюк
Бажаєте записатися на консультацію психолога?