Багато хто з нас, хто опинився з дітьми під ракетними обстрілами та постійними повітряними тривогами відчувають себе розгубленими батьками. З розповіді клієнта: «Мені б самій не «падати духом», винести це все, навчитися долати свій страх, знаходити сили для роботи…а тут ще й мої діти… Я розумію, що з ними щось відбувається, але не знаю, як їм допомогти…”.
Чого ми можемо навчитися самі та навчити своїх дітей, коли над нами вибухають ракети, звучать повітряні тривоги, а будні складно назвати буденними?
Бути дорослим
Навіть коли ми відчуваємо себе невпевненими, слабкими, тривожними, незахищеними, якщо у нас є діти, значить, ми – дорослі. Що ж таке “дорослість”?
Головне завдання дорослого – бути опорою для дітей, якої вони дуже потребують, транслювати спокій і впевненість – особливо під час війни. Наприклад, практичний аспект дорослої поведінки (купівля продуктів, приготування їжі, забезпечення освіти дітей, ігри, прогулянки з дітьми, проведення спільних сімейних вечорів, вихідних днів) дає дитині зрозуміле для неї відчуття порядку – в будинку, життя, сім’ї, який означає для дитини безпеку й сприяє зниженню тривожності.
Основна функція психологічного аспекту поведінки дорослих – заспокоювати, втішати та підтримувати надію. Для цього важливо самим регулювати власні емоції, бути фізично й емоційно доступними для своїх дітей – слухати та дізнаватися, що їх хвилює; спробувати зрозуміти, що вони відчувають, не знецінювати їх емоційні переживання: “Нічого страшного! Не вигадуй! Цього не може бути! Це тобі так здається. Подивися на інших дітей, вони ж не бояться!».
Коли відбуваються жахливі події, нормально відчувати стрес, гнів, страх, тривогу, розгубленість. У всіх ситуаціях, пов’язаних зі стресом, травмою та, тим більше, з війною, батькам важливо говорити, обговорювати, повторювати, обігравати з дітьми травматичну тему – до тих пір, поки згадка про неї не перестане викликати сильні емоції. У подібних випадках варто не залишатися наодинці зі своїми почуттями. Своєчасна допомога, яку може надати онлайн психолог, стане важливим кроком до відновлення внутрішньої рівноваги.
Потреба бути почутим і відчувати батьківську любов
Діти (особливо дошкільного віку) часто не запитують про те, що їх хвилює, вони ще не здатні диференціювати і усвідомлювати власні емоції.
Якщо дитина про щось не запитує, це може означати не стільки відсутність інтересу, скільки страх дізнатися щось занадто жахливе. Просте запитання: “Як ти себе почуваєш?”- може бути достатньо, щоб почати розмову про переживання й думки дитини.
З дітьми молодшого шкільного віку можна говорити про їхні конкретні страхи, переживання, хвилювання. Можна задіяти батьківські творчі здібності – малювання, придумування історій, казок, рухові активності для вираження емоцій і зняття напруги.
У підлітків аспекти травми, частіше ніж у дітей, включені в їхнє повсякденне життя. Тому для них характерні поведінкові порушення (імпульсивна, агресивна поведінка, емоційна пригніченість, депресивні реакції). Батькам важливо знати й розуміти, що підлітку вкрай необхідно, щоб ви якісно були з ним – бачили, розуміли, могли стійко прийняти його емоційні переживання, допомогли йому розібратися зі своїми емоціями, тривогами; не ігнорували його, ховаючись за щоденними турботами та не боялися його з «незрозумілою поведінкою».
Власні ресурси
Дітям різного віку потрібно почути від батьків, що все буде добре. Саме батьки дають, та самі використовують інструменти, необхідні для того, щоб впоратися зі своїми страхами та стресом. Але зараз наш власний ресурс часто закінчується – і тоді нам нічим ділитися з дітьми. Замість того, щоб звинувачувати себе, потрібно знайти ті ресурси (свої особисті та зовнішні) які будуть кожен день «заряджати наші батарейки».
І таким ресурсом можуть бути робота з психологом і психотерапевтом; участь в батьківських тренінгових групах, на яких під керівництвом досвідчених психологів ви навчитеся піклуватися, підтримувати себе і своїх дітей в ці важкі дні, стати тією опорою для дітей, якої вони так потребують.
Автор статті:
Ольга Купрєєва
Бажаєте записатися на консультацію психолога?