Будь-яка людина може опинитися у ситуації, коли її ображають, бойкотують, висміюють або цькують. З іншого боку, будь-хто може приєднатися до тих, хто звик знущатися над іншими.
Прийнято вважати, що булінг поширений лише у дитячих колективах. Але це не так. У дорослому віці також можна зіткнутися із цькуванням на роботі. Спостерігається ситуація, коли людину навмисно не приймають у колектив або витісняють з нього, залякують чи шантажують.
Якщо ви або ваша дитина зустрілися з проявами булінгу, вам потрібні поради професіоналів або персональна онлайн консультація психолога щодо того, як вийти із цієї неприємної ситуації та справитися з її наслідками, оскільки булінг має надзвичайно негативний вплив на ментальне здоров’я і того, кого цькують, і того, хто систематично займається цькуванням інших.
Що таке булінг?
Кажучи простіше, булінг – це цькування. Він виявляється в агресивній поведінці однієї людини або групи людей щодо іншої особи – дитини або дорослого. Це супроводжується постійним психологічним і фізичним пресінгом. Людину систематично дражнять, з неї насміхаються, псують її речі, розповсюджують про неї плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фотографії у соціальних мережах, бойкотують, залякують чи навіть б’ють.
У ситуації булінгу завжди присутні три сторони – той, кого переслідують, той, хто переслідує, і спостерігач. При цьому цькування негативно впливає на усіх цих учасників. Відбуваються суттєві зміни в емоційному та психічному здоров’ї. Слід пам’ятати, що якщо такий випадок трапився один раз, він буде систематично повторюватися.
Дуже важливим аргументом для необхідності протидії булінгу є те, що насильство як вирішення проблем у дитячому віці переростає у сприйняття його як норми у дорослому житті.
За результатами дослідження, проведеного UNICEF, приблизно 25% дітей зазнають цькування з боку однокласників, а біля 68% усіх людей хоч один раз у житті стикалися з проявами такого насильства.
Які є види булінгу?
Виділяється шість видів булінгу – фізичний, вербальний, булінг через стосунки, кібербулінг, сексуальне і упереджене цькування. Не всі ці види можна відразу ідентифікувати.
Фізичний булінг найбільш очевидний, і його часто ототожнюють із цькуванням взагалі. Він полягає у нападі на жертву, який може включати підніжки, стусани, штовхання або прямі удари. Він також може бути виражений у непристойних жестах, нівечінні майна жертви або його крадіжці.
Переважно фізичне цькування здійснюється особою або групою осіб, які сильніші за жертву. Якщо ж відбувається бійка або фізичне з’ясування стосунків між двома людьми одного віку і сили, це булінгом не вважається.
Серед школярів і жертвами, і виконавцями фізичного булінгу переважно стають хлопчики. Їх частіше штовхають і б’ють, ніж дівчаток, якщо вони з якоїсь причини не в змозі дати здачі.
Вербальний булінг використовує дражнилки, обзивання і погрози. Він може бути в усному або письмовому вигляді. Це – найпоширеніша форма булінгу серед дітей 7-10 років. Знову ж таки, найчастіше від нього потерпають хлопчики.
Вербальне цькування не дуже легко відразу помітити, оскільки кривдник вживає неприємні слова переважно тоді, коли поруч немає авторитетної особи. Тому жертві такого булінгу буває важко довести свою правоту, хоч для неї це – джерело довготривалого стресу.
Булінг через стосунки ще називається реляційним або соціальним. Він спрямований на те, щоб завдати шкоди стосункам і репутації жертви. Серед дій кривдника найчастіше спостерігаються поширення чуток, ігнорування, виключення особи із соціальних ситуацій і взаємодій, розповсюдження пліток і вигаданих фактів та приниження жертви на людях.
Цей різновид цькування дуже підступний, оскільки він включає маніпулювання думкою інших у соціальному середовищі. Найчастіше жертвою цього виду булінгу стають дівчата. Проте однаково і хлопці, і дівчата можуть бути кривдниками.
Психологічні дослідження показують, що дівчатка, які зазнають реляційного цькування у дитячому віці, мають більші проблеми з адаптацією у колективі і особистих стосунках у дорослому житті. Це може призвести до соціальної тривожності і самотності.
У шкільному середовищі вважається, що цей вид булінгу є менш серйозним, а тому висловлюється менше співчуття його жертвам. Навіть шкільні психологи приділяють йому менше уваги, можливо, тому що його важче виявити і підтвердити.
Кібербулінг здійснюється за допомогою комп’ютерів, смартфонів, планшетів та соціальних мереж. Це можуть бути текстові повідомлення образливого змісту, розміщення вигаданого контенту в онлайн форумах, надсилання фотографій, розкриття особистої інформації з метою залякування і шантажу.
У певний момент свого життя 15% школярів віком 9-12 років і 38% підлітків віком 13-17 років зазнавали кібербулінгу, як показують найновіші дослідження. У сучасному світі це вважається зростаючою проблемою. Кібербулерів дуже важко виявити, а поширення будь-якої неправдивої інформації онлайн практично неможливо зупинити.
Знущання над жертвою онлайн може тривати безперервно, навіть коли вона перебуває вдома. Крім того, якщо потерпілий заблокує такого булера, образливий контент все одно бачать інші.
Сексуальний булінг здійснюється як в Інтернеті, так і при особистому спілкуванні. Сюди входять жарти сексуального характеру, обзивання, грубі жести чи слова, поширення непристойних чуток, надсилання фотографій або відео відповідного змісту. Можуть також бути непристойні дії – торкання до інтимних частин тіла, хапання без дозволу та інші види домагання.
Згідно з останніми дослідженнями, приблизно 82% жінок і 43% чоловіків зазнавали сексуального булінгу у якийсь період свого життя.
У наш час великого поширення набуває секстинг – надсилання і отримання відвертих повідомлень або зображень на електронні пристрої. Досвід надсилання таких повідомлень є у 16% дітей у віці 11-17 років, а 28% хоч раз їх отримували.
Коли секс-повідомлення і приватні фото чи відео з оголеним тілом жертви надсилаються без її згоди або відома, це може викликати спалах сексуального насильства.
Упереджений булінг ґрунтується на переслідуванні в Інтернеті чи особисто через расове або етнічне походження, релігійність чи сексуальну орієнтацію. Такий вид цькування базується на стереотипах і переконаннях, що деякі люди чимось гірші за інших.
Жертвами такого булінгу можуть стати і особи з обмеженими можливостями або з інших соціальних кіл. Проте етнічні та сексуальні меншини зазнають найбільш частого булінгу. Велику роль тут відіграє середовище і соціальне оточення. Якщо воно більш різноманітне, випадків упередженого цькування менше.
Причини булінгу
Причин булінгу багато, і жертвою може стати кожен, хто не вписується в рамки якоїсь соціальної групи. Причепитись можна до чого завгодно – до кольору волосся, високого чи низького зросту, ваги тіла, рис обличчя чи фізичних вад. Підставою для цькування можуть бути матеріальні можливості, незвичне хобі, успіхи у навчанні чи роботі, а також певні особливості характеру. Жертвою може стати людина, яка не любить спілкуватися або, навпаки, поводиться нав’язливо або провокативно.
Проте не всі люди з чітко виділеними особливостями стають жертвами цькування. Тому психологи виділяють трохи інші причини. Це, у першу чергу, – занижена самооцінка, навіть якщо особа проявляє її через надмірну відкритість, зверхність або явний нарцисизм.
Іншою причиною є атмосфера у сім’ї. Найчастіше жертвами цькування ще у шкільному віці стають діти, яких вдома знецінюють, ображають і принижують. З іншого боку, надмірна жалість до дитини також може призвести до булінгу, наприклад, якщо у неї є проблеми із здоров’ям, фізичні вади або якщо вона росте без батька чи матері. Таким дітям зазвичай буває складно адаптуватися у дитячому садку і школі. Якщо вони звикли думати, що бідні і нещасні, це проектується на їх поведінку.
Ще одною причиною булінгу у колективі є наявність агресора. Булер – це також особа з особистісними або психологічними проблемами, яка вишукує слабшу від себе жертву, щоб вирівняти свій емоційний стан.
Агресор, який вчиняє булінг, робить це з певних причин. Найчастіше, це – бажання завоювати авторитет у своїй групі, привернути до себе увагу значимих осіб, компенсувати невдачі у якихось видах діяльності (наприклад, у навчанні), жорстоке поводження з ним батьків або повна відсутність їх уваги.
У булера також присутні певні особисті якості, такі як імпульсивність, запальний характер, егоїзм, брак емпатії, бажання всіх контролювати. Деякі з цих якостей формуються у родині. Такі фактори, як брак довіри, занадто слабкий або сильний контроль над дитиною, моделювання агресивної поведінки батьків, їх ігнорування потреб дитини, породжують булера. Впливають і фільми, і комп’ютерні ігри, у яких пропагується насильство як єдиний спосіб вирішення проблем.
Як зрозуміти, що відбувається саме булінг, а не звичайна сварка?
Непорозуміння і конфлікти між школярами чи учасниками інших соціальних груп – явище досить поширене і природне. Тому варто зрозуміти, чи відбувається звичайна сварка і вияснення стосунків, чи це все-таки цькування.
Булінг відрізняється від сварки тим, що він може виникати спонтанно, не тому, що до жертви є конкретна претензія, а лише тому, що булеру так захотілося. У ситуації цькування завжди беруть участь три сторони, у той час як вияснення стосунків переважно включає лише дві сторони з протилежними поглядами.
У той час як звичайний конфлікт вирішується і не залишає після себе негативного впливу на психіку учасників, від булінгу страждає фізичне і психічне здоров’я всіх учасників.
Суперечки і сварки рідко закінчуються фізичним чи психологічним насильством, тому що стосунки обох сторін рівноправні. У випадку булінгу є жертва, яка не може себе захистити, тобто, вона не рівноправна з булером. Її б’ють, залякують, висміюють, шантажують чи дражнять, тобто булер і жертва очевидно не рівноправні. Жертва завжди слабша і вразливіша.
Звичайний конфлікт між рівноправними учасниками – це одноразовий акт, який виникає через незгоду або розбіжність думок. Сили тут рівні, тому що кожна із сторін здатна самостійно впливати на перебіг суперечки. Булінг – це повторювані дії чи агресивна поведінка, спрямована на одну особу з метою завдати їй шкоди або принизити. Сили нерівні, тому що завжди є різниця у фізичній формі, стані здоров’я та рівні соціально-психологічної адаптованості.
Коли відбувається суперечка, ролі учасників не розподілені. Вони можуть вільно виражати свої думки щодо ситуації та не мають на меті спеціально завдати шкоди. Якщо спостерігається булінг, ролі чітко визначені – агресор, жертва, спостерігач. При цьому жертва завжди слабша, а булер має на меті завдати їй максимальної шкоди. На відміну від конфлікту, коли сторони можуть знайти компроміс, намагатися його владнати і розкаятися, кривдник вважає себе єдино правим і ніколи не розкаюється.
Де може зустрічатися булінг?
Булінг зустрічається у будь-якому соціальному середовищі, колективі, групі, де є особи, яким важко адаптуватися або існують чітко встановлені критерії відповідності, порушувати які небажано. Тому цькування може виникнути і в дитячому садочку, і в школі (особливо, серед підлітків), і в літньому таборі, в університеті, у робочому колективі, спортивній команді, військовій частині, у тюрмі та навіть і в сім’ї. Будь-хто може опинитися у ситуації, коли його свідомо ображають, принижують або висміюють.
За даними UNICEF 25-31.8% дітей у Європі та Північній Америці мають досвід цькування у школі, у той час як статистика булінгу на робочому місці показує, що 14% дорослих людей є жертвами цькування у своїх робочих стосунках, а близько 25% пережили цей досвід у минулому.
У кожній соціальній групі з часом з’являються особливі норми поведінки, певні жарти, теми, манера спілкування. Тому будь-яка агресивна поведінка щодо одного члена групи може стати частиною цієї норми.
Неприйняття особи групою або окремими індивідуумами виливається у соціальну ізоляцію або остракізм. Це – спосіб контролю групи за її членами, які не поважають її правила або не відповідають встановленим нормам. Такі особи зазвичай вилучаються з групи, якщо не можуть змінити поведінку або підлаштуватися.
Цькування працівника на робочому місці роботодавцем або колегами називається мобінгом. Він проявляється у приниженні гідності, честі, професійної репутації вибраної жертви через створення навколо неї напруженої і ворожої атмосфери. Дуже часто для цього використовуються засоби електронної комунікації.
Основними ознаками мобінгу є те, що дії з боку працівників колективу або адміністрації постійно повторюються, заподіюють моральну шкоду та спричиняють соціальну ізоляцію. Тут також є три сторони – потерпілий, кривдник і спостерігачі.
Мобінг зазвичай проявляється в ігноруванні працівника, поширенні про нього неправдивих чуток, надмірній прискіпливості, відпусканні гострих слів на його адресу, поведінка із сексуальним контентом, донесення керівництву про його реальні чи уявні промахи та завдання матеріальної шкоди.
Важливою відмінністю між школярами і дорослими, які піддаються булінгу (чи мобінгу), є те, що доросла людина завжди може вийти із соціальної групи, де їй не раді, наприклад, змінити місце роботи. Учні це зробити переважно не можуть самостійно. Тут потрібна велика увага і підтримка батьків. Можна також звернутися у центр психологічної допомоги, де досвідчені фахівці порадять, як розібратися із наслідками цькування, і нададуть дієві інструменти для кращої соціальної адаптації.
Як булінг впливає на дітей та дорослих?
Булінг має негативні наслідки для всіх його учасників, навіть для тих, хто просто спостерігає і не втручається. Цькування і серед дітей, і серед дорослих деструктивно відбивається на психіці. Саме тому з булінгом потрібно боротися.
Для жертв цькування наслідками є наступне:
Деструктивні наслідки очікують і булера. Вони проявляються у жорстокості, відсутності емпатії та надалі в алкогольній або наркотичній залежності. Такі особи частіше за інших потрапляють у ситуації, де порушується закон. Вони схильні брати участь у бійках, вандалізмі, нерозбірливих статевих стосунках. У таких людей можуть виникати різного роду розлади особистості та більш серйозні психічні захворювання.
Спостерігачі часто страждають від безпорадності та етичного внутрішнього конфлікту. Вони живуть з постійною дилемою – втрутитися у ситуацію чи залишитися осторонь. Це призводить до психічного перевантаження, депресивних станів, гіперактивності, безсоння та інших розладів.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, незалежно від того, яку роль виконує людина у цій ситуації. Допомога психолога може стати у нагоді, якщо неможливо самостійно подолати негативні впливи булінгу на психологічний стан і ментальне здоров’я.
Як вийти із ситуації булінгу, якщо ви стали жертвою?
Якщо ви стали ціллю кривдника і його постійних цькувань, можна скористатися наступними порадами. Перш за все, намагайтеся ігнорувати булера. Зробіть вигляд, що вам байдуже, а щоб уникнути з’ясування стосунків, просто йдіть геть. Це зовсім не свідчить про боягузтво, тому що іноді проігнорувати ситуацію набагато складніше, ніж дати волю образі.
Бувають випадки, коли піти неможливо. Тоді ви повинні зберігати самовладання. Можна використати гумор, щоб спантеличити булера і відволікти його від наміру завдати вам шкоди.
Кривдник зазвичай прагне викликати у своєї жертви негативні емоції. Тому слід стримувати злість і гнів. Спілкуйтеся впевнено і спокійно, щоб показати, що ви емоційно сильніші.
Бажано не вступати у бійку. Зрозуміло, що булер фізично сильніший і тому лише чекає приводу, щоб продемонструвати цю перевагу. Агресивна реакція може стати загрозою для вашого здоров’я і безпеки.
Не слід соромитися обговорити ситуацію, що склалася, з людьми, яким ви довіряєте. Вони, можливо, допоможуть вибудувати правильну лінію поведінки з кривдником, і булінг припиниться.
Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?
Згідно з найновішими дослідженнями UNICEF, близько 40% дітей не діляться своїми переживаннями з приводу булінгу навіть із своїми батьками. Якщо ви – батьки школяра, який зазнав цькування, і у вас є достовірна інформація про це з інших джерел, спочатку заспокойтеся і спробуйте поговорити з дитиною. Дайте зрозуміти, що ви готові вислухати і захистити. Переконайте свого школяра, що він може говорити з вами відверто, і ви в жодному разі не будете його засуджувати.
Вам потрібно бути делікатними і терплячими, оскільки дитині може бути неприємно говорити на цю тему. Спробуйте поставити декілька запитань, щоб з’ясувати деталі ситуації, проте в жодному разі не перетворюйте вашу розмову в допит.
Подумайте, які дії запропонувати, щоб допомогти почуватися у безпеці, наприклад, триматися ближче до дорослих чи не ходити зі школи одному. Підкажіть, що немає нічого страшного в тому, щоб повідомити про булера вчителю або друзям. Це – не пліткування, а піклування про свою безпеку.
Можливо, у вашої дитини вже є якийсь варіант виходу із ситуації. Вислухайте його уважно і, якщо потрібно, внесіть свої доповнення. Так ви зможете разом розробити стратегію захисту. Якщо ж відбулося фізичне цькування або побиття, вам потрібно негайно піти у школу і поговорити з учителями і батьками булера.
Поясніть дитині, що вона може звертатися по допомогу до вчителів, адміністрації, шкільного психолога, старших учнів, охорони чи батьків інших учнів. Ви також можете порадити, як налагодити дружні стосунки з однолітками.
Якщо вам важливо знати, чому ваша дитина потрапила у ситуацію булінгу, консультація дитячого психолога зможе дати відповіді на ваші запитання.
Що робити, якщо ваша дитина цькує інших?
Якщо ви є батьками дитини, яка цькує інших, їй також потрібна ваша допомога. Постарайтеся відверто поговорити про її дії, їх наслідки та реакції однокласників. Уважно слухайте, навіть якщо почуєте: “Так йому і треба” або “Його всі мочать.”
Не виправдовуйте поведінку своєї дитини стереотипами, що всі хлопчики б’ються або що це все – дитячі пустощі. Поясніть, які дії вважаються булінгом. Це – образливі прізвиська, залякування, висміювання, бойкот, плітки, псування майна, принизливі жести, коментарі на сексуальну тему, плювки, штовхання та інші способи приниження.
Ваша дитина може довго заперечувати булінг із своєї сторони. Поясніть, які наслідки така поведінка може мати для неї і оточуючих. Дайте зрозуміти, що все дуже серйозно, і ви не залишатимете це поза увагою у майбутньому. Не гнівайтеся, але поясніть спокійно, що такі вчинки не є нормою, тому вам потрібен постійний контакт з учителями, щоб переконатися, що ваш школяр робить все можливе, щоб змінитися і зупинити насильство.
Не погрожуйте покаранням. Це може подіяти на деякий час, але ще більше посилить невдоволення і агресію. Краще поговоріть про те, що відчуває жертва, і попросіть дитину поставити себе на місце того, кого вона принижує.
Агресивна поведінка та цькування інших не виникає без підстав, вона має свою причину і може бути проявом якоїсть проблеми. Тому вам потрібно порадитися з дитячим психологом.
Як психолог чи психотерапевт може допомогти справитися з булінгом?
Психологи і психотерапевти можуть відігравати велику роль у наданні допомоги людям, які мають досвід булінгу.
У першу чергу, це – підтримка і створення безпечного середовища для жертви цькування, у якому вона може відверто розповісти про свої переживання та емоції.
Психотерапевт також може пояснити жертві булінгу психологічні процеси, через які вона проходить і причини цькування. Спеціаліст також посприяє розвитку ефективних стратегій управління стресом, навичок комунікації, підвищення самооцінки та вдосконалення способів самозахисту.
Консультація фахівця допоможе жертві цькування впоратися із своїми емоціями, подолати страх, пригніченість, сором або гнів. Така допомога включатиме техніки медитації, релаксації і терапії, спрямовані на покращення психологічного стану.
Індивідуальний професійний підхід дуже важливий для кожного окремого випадку булінгу, тому спеціаліст буде адаптувати методи і підходи до потреб і можливостей потерпілого від цькування.
Психологічна та емоційна стійкість – дуже важливі якості, які кожна людина може розвинути в собі, щоб запобігти проявам булінгу, зберегти своє фізичне і ментальне здоров’я та почувати себе повноправним членом будь-якої спільноти.
Автор статті:
Людмила Сердюк
Бажаєте записатися на консультацію психолога?