З розповіді клієнта: “З початку, коли почалася війна, я шарахалася від кожного вибуху, бігла з сім’єю і сиділа у бомбосховищі при повітряних тривогах. Я постійно недосипала, і відчувала хронічну втому. Згодом звикла до стану «зомбі». Зараз постійні сигнали повітряної тривоги сприймаю як норму. Може виробився імунітет, і я перестала реагувати? Вже не прокидаюся від гучних звуків. Якщо чую вибухи вночі, крізь сон, просто повертаюся на іншу сторону, навіть немає сил, щоб прокинутися. Не помічаю небезпеки”.
Знайомо, чи не так? Добре це чи погано? Давайте спробуємо розібратися.
Безпека
Безпека є фундаментальною потребою людини. В умовах війни всі види безпеки людини (фізична, соціальна, економічна, психологічна) зламані та піддаються постійним змінам. На людей, які тривалий час перебувають в умовах війни, поряд з різними фізично загрозливими факторами (бомбардування, обстріли, руйнування) діють і психотравмуючі обставини, що представляють собою комплекс надсильних подразників, які викликають порушення психічної діяльності.
Адаптація
Для підтримки нормальної життєдіяльності в ситуаціях, які вибивають людину з рівноваги, розумна природа надала нам унікальний механізм – адаптацію. Адаптація-це процес пристосування організму до виражених змін навколишнього середовища, незвичних умовам життя, який підтримує відносну сталість його внутрішнього середовища (температуру тіла, вміст кисню, цукру в крові та ін.), забезпечує працездатність, протистояння несприятливим впливам. Коли власних ресурсів для адаптації недостатньо, підтримати та допомогти впоратися з труднощами може онлайн психолог.
У чому тут небезпека?
Коли ми тривалий час живемо в умовах війни, нам здається, що ми звикли до постійних загроз, повітряних тривог, вибухів і адаптувалися до цього. Вже й правда, по-іншому, “нормально”, реагуємо на сигнали повітряної тривоги, пристосовуємося до відсутності світла, перебоїв з водою, опаленням…Однак, стресогенний фактор – війна не перестав діяти і наш організм продовжує знаходиться в стані «бойової готовності». Гормон стресу – кортизол постійно знаходиться на високому рівні, що не дає організму повернутися до нормального стану і руйнуючи організм, сприяє виникненню захворювань.
Звідки ж тоді враження, що звикли, адаптувалися? Ставлення до надзвичайної, стресової ситуації складається із значущості небезпеки, яке приписується їй суспільством, і її особистісного сенсу для людини. Ми не тільки оцінює ступінь небезпеки – вона викликає у нас емоційні переживання і найчастіше нестерпно хворобливі, травмуючі. І тоді несвідомо “включаються” захисні психологічні механізми. Наприклад: витіснення – ми відкидаємо реальність й ті болісні переживання, емоції, які з нею пов’язані; не помічаємо, що збільшується кількість симптомів, думок, психологічних станів, які «осідають» в сфері несвідомого, але, в той же час продовжують впливати на нашу поведінку і психіку. Або соматизація тривоги – ймовірність виникнення цього захисного механізму тим вище, чим сильніший й триваліший вплив стресогенного фактора, чим менше можливості у людини усунути його, зігнати агресію на винуватця або предмет, який його може замістити. Тоді об’єктом стає сама людина і на тілесному (соматичному) рівні проявляються різні хвороби.
Звичайно, більшість людей, які знаходяться в ситуації тривалої загрози не гине, деякі набувають той, чи інший ступінь стійкості до цих обставин. Розвиток цієї стійкості залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини та системи його психологічних ресурсів. Саме на усвідомлення, розвиток, використання та поповнення власних психологічних ресурсів й спрямована психотерапевтична допомога людині, яка живе в хронічному стресі викликаним війною. У спеціально створеному, безпечному, приймаючому психотерапевтичному процесі ви разом з психотерапевтом або психологом, зможете досліджувати свої психологічні потреби і сильні ресурсні здібності. Ви придбаєте необхідну для вас психологічну стійкість.
Робота з психологом допомагає краще зрозуміти себе, свої психологічні захисні механізми та реакції. Запишіться на пробну сесію залишивши заявку на сайті або по телефону.
Автор статті:
Ольга Купрєєва
Бажаєте записатися на консультацію психолога?