З розповіді клієнта:"З початку, коли почалася війна, я шарахалася від кожного вибуху, бігла з сім'єю і сиділа у бомбосховищі при повітряних тривогах. Я постійно недосипала, і відчувала хронічну втому. Згодом звикла до стану «зомбі». Зараз постійні сигнали повітряної тривоги сприймаю як норму. Може виробився імунітет, і я перестала реагувати? Вже не прокидаюся від гучних звуків. Якщо чую вибухи вночі, крізь сон, просто повертаюся на іншу сторону, навіть немає сил, щоб прокинутися. Не помічаю небезпеки".
Знайомо, чи не так? Добре це чи погано? Якщо тривожні сигнали стали фоном, а реакції притупилися, можна оцінити рівень посттравматичного стресу за короткою шкалою — це орієнтовний скринінг, а не діагноз. Давайте спробуємо розібратися.
Безпека
Безпека є фундаментальною потребою людини. В умовах війни всі види безпеки людини (фізична, соціальна, економічна, психологічна) зламані та піддаються постійним змінам. На людей, які тривалий час перебувають в умовах війни, поряд з різними фізично загрозливими факторами (бомбардування, обстріли, руйнування) діють і психотравмуючі обставини, що представляють собою комплекс надсильних подразників, які викликають порушення психічної діяльності.
Адаптація
Для підтримки нормальної життєдіяльності в ситуаціях, які вибивають людину з рівноваги, розумна природа надала нам унікальний механізм – адаптацію. Адаптація-це процес пристосування організму до виражених змін навколишнього середовища, незвичних умовам життя, який підтримує відносну сталість його внутрішнього середовища (температуру тіла, вміст кисню, цукру в крові та ін.), забезпечує працездатність, протистояння несприятливим впливам. Коли власних ресурсів для адаптації недостатньо, підтримати та допомогти впоратися з труднощами може психотерапевт онлайн.
У чому тут небезпека?
Коли ми тривалий час живемо в умовах війни, нам здається, що ми звикли до постійних загроз, повітряних тривог, вибухів і адаптувалися до цього. Вже й правда, по-іншому, «нормально», реагуємо на сигнали повітряної тривоги, пристосовуємося до відсутності світла, перебоїв з водою, опаленням...Однак, стресогенний фактор — війна не перестав діяти і наш організм продовжує знаходиться в стані «бойової готовності». Гормон стресу — кортизол постійно знаходиться на високому рівні, що не дає організму повернутися до нормального стану і руйнуючи організм, сприяє виникненню захворювань.
Звідки ж тоді враження, що звикли, адаптувалися? Ставлення до надзвичайної, стресової ситуації складається із значущості небезпеки, яке приписується їй суспільством, і її особистісного сенсу для людини. Ми не тільки оцінює ступінь небезпеки — вона викликає у нас емоційні переживання і найчастіше нестерпно хворобливі, травмуючі. І тоді несвідомо «включаються» захисні психологічні механізми. Наприклад: витіснення - ми відкидаємо реальність й ті болісні переживання, емоції, які з нею пов'язані; не помічаємо, що збільшується кількість симптомів, думок, психологічних станів, які «осідають» в сфері несвідомого, але, в той же час продовжують впливати на нашу поведінку і психіку. Або соматизація тривоги- ймовірність виникнення цього захисного механізму тим вище, чим сильніший й триваліший вплив стресогенного фактора, чим менше можливості у людини усунути його, зігнати агресію на винуватця або предмет, який його може замістити. Тоді об'єктом стає сама людина і на тілесному (соматичному) рівні проявляються різні хвороби.
Звичайно, більшість людей, які знаходяться в ситуації тривалої загрози не гине, деякі набувають той, чи інший ступінь стійкості до цих обставин. Розвиток цієї стійкості залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини та системи його психологічних ресурсів. Саме на усвідомлення, розвиток, використання та поповнення власних психологічних ресурсів й спрямована психотерапевтична допомога людині, яка живе в хронічному стресі викликаним війною. У спеціально створеному, безпечному, приймаючому психотерапевтичному процесі ви разом з психотерапевтом або психологом, зможете досліджувати свої психологічні потреби і сильні ресурсні здібності. Ви придбаєте необхідну для вас психологічну стійкість.
Робота з психологом допомагає краще зрозуміти себе, свої психологічні захисні механізми та реакції. Запишіться на сесію, залишивши заявку на сайті або по телефону.
Часто задавані питання
Чому українці перестають реагувати на повітряні тривоги?
Спрацьовує механізм адаптації — природне пристосування організму до незвичних умов життя, яке підтримує його працездатність. Коли загроза триває довго, психіка додатково вмикає захисні механізми, як-от витіснення: болісні переживання відсуваються у сферу несвідомого, і зʼявляється враження, що ми звикли й небезпеки не помічаємо.
Чи справді організм звикає до життя у постійній небезпеці?
Лише на рівні відчуттів. Стресогенний чинник — війна — не зникає, тому тіло далі перебуває у «бойовій готовності»: гормон стресу кортизол утримується на високому рівні і не дає організму повернутися до нормального стану. Таке тривале напруження виснажує і сприяє виникненню захворювань, навіть якщо зовні людина спокійна.
Що таке витіснення і соматизація тривоги?
Це захисні психологічні механізми, які вмикаються несвідомо. При витісненні людина відкидає болісну реальність і повʼязані з нею емоції, але вони накопичуються у несвідомому й далі впливають на поведінку та психіку. При соматизації тривога «переходить» на тіло — і тоді на тілесному рівні проявляються різні хвороби, особливо коли стресор сильний і тривалий.
Від чого залежить психологічна стійкість до тривалої загрози?
Більшість людей у ситуації тривалої небезпеки поступово набувають певної стійкості, але її міра в кожного різна. Вона залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини та системи її психологічних ресурсів. Саме тому комусь вдається витримувати хронічний стрес легше, а комусь власних ресурсів бракує і потрібна підтримка ззовні.
Як психотерапія допомагає людям, які живуть у хронічному воєнному стресі?
Робота з фахівцем спрямована на усвідомлення, розвиток, використання і поповнення власних психологічних ресурсів. У безпечному, приймаючому терапевтичному процесі разом із психотерапевтом чи психологом можна досліджувати свої потреби і сильні ресурсні сторони, краще розуміти власні захисні механізми й реакції та поступово зміцнювати психологічну стійкість.
67 відгуків — середня оцінка центру New Leaf
