Коротко
Соціальна роль — це очікуваний патерн поведінки, пов'язаний із певною соціальною позицією (статусом). Оточення має уявлення про те, що людина в цій позиції має робити, і саме ці очікування утворюють роль — не самого носія, а «партію», яку від нього очікують.
Щодня одна й та сама людина буває керівником і підлеглим, батьком і сином, покупцем і пасажиром — і в кожній із цих ситуацій поводиться по-різному, хоч лишається собою. За цими змінами стоїть соціальна роль: набір очікувань, який суспільство пов'язує з певним місцем людини серед інших. Роль пояснює, чому ми часто знаємо, як діяти в незнайомій ситуації, ще до того, як щось сталося, — сценарій написаний до нас.
Що таке соціальна роль простими словами
Соціальна роль — це очікуваний патерн поведінки, пов'язаний із певною соціальною позицією. Коли людина обіймає якесь місце в структурі стосунків — лікаря, студента, матері, — оточення має набір уявлень про те, що вона має і чого не має робити. Ці уявлення й утворюють роль: не саму людину, а «партію», яку від неї очікують.
Класично цю ідею сформулював антрополог Ральф Лінтон ще у 1936 році. Він розвів два поняття, які легко злити в одне: статус — це позиція, яку людина займає (наприклад, «вчитель»), а роль — динамічний бік статусу, тобто поведінка, у якій ця позиція реалізується. Простими словами: статус — те, ким людина є в структурі стосунків; роль — те, що вона в цій позиції робить.
Роль і статус — це не одне й те саме
Тут криється найпоширеніша плутанина, тож варто зупинитися. Статус — це саме місце, позиція («мати», «начальник відділу»); роль — очікувана поведінка, прив'язана до цієї позиції. Ролі й норми — те, з чого будується структура будь-якої групи: за спостереженням соціального психолога Дональда Форсайта, саме вони роблять поведінку учасників передбачуваною й узгодженою. І майже завжди одна позиція тягне за собою не одну роль. Соціолог Роберт Мертон назвав це рольовим набором (role-set): статус «студент» означає одну роль щодо викладача, іншу — щодо однокурсників, ще іншу — щодо деканату.
Коли роль стає частиною того, як людина визначає свою належність до спільноти, вона змикається із соціальною ідентичністю — відчуттям «я один із них». Але від рольового набору варто відрізняти два схожі, проте різні явища напруги.
Рольовий конфлікт виникає, коли несумісні вимоги йдуть від різних ролей людини: робота вимагає затриматися ввечері, а роль батька — бути вдома. Сучасні мета-аналізи підтверджують, що конфлікт між робочою й сімейною ролями стабільно підвищує рівень стресу і б'є по задоволеності життям.
Рольове напруження — це вже суперечливі вимоги всередині однієї ролі: від керівника водночас чекають, що він буде і вимогливим контролером, і теплим наставником. Перше — сутичка між ролями, друге — розтяжка в межах однієї.
Як роль вчить нас поводитися: від Міда до Гофмана
Ідея, що людина «приміряє» ролі, старша за соціологію ролей. Американський філософ Джордж Герберт Мід описав, як дитина вчиться бачити себе очима інших — приймати роль іншого (taking the role of the other). Спершу вона орієнтується на конкретних близьких, «значущих інших», а згодом засвоює й узагальнену позицію спільноти — «узагальненого іншого». Саме через це приміряння чужих ролей, за Мідом, і народжується власне «Я».
Пізніше цю думку розгорнула теорія ролей — напрям, який психолог Брюс Біддл узагальнив як пояснення поведінки через очікування, пов'язані з соціальними позиціями. Ми поводимося передбачувано не тому, що нас щоразу примушують, а тому, що заздалегідь знаємо «сценарій» ролі й здебільшого добровільно його дотримуємося; тут роль тісно змикається з конформізмом — готовністю рівнятися на очікування групи.
Найяскравіше метафору «сценарію» розгорнув соціолог Ервін Гофман. У його драматургічному підході соціальне життя схоже на театр: людина «грає» перед аудиторією, керує враженням про себе (те, що Гофман назвав «представленням себе»), має «передню сцену» для публіки й «закулісся», де можна вийти з ролі. Це не брехня — просто щоразу добирається та версія себе, яка пасує ролі й ситуації.
Наскільки сильно роль здатна переписати поведінку, показав Стенфордський тюремний експеримент: звичайні студенти, отримавши ролі «наглядачів» і «в'язнів», за кілька днів почали поводитися відповідно до них — аж до жорстокості. Хоч сьогодні висновки того дослідження гостро критикують за методологію, сам ефект — роль формує поведінку — підтверджують і обережніші, краще сплановані роботи.
Рольова ідентичність і рольове перевантаження
Ролі — не лише зовнішні очікування; частину з них ми робимо частиною себе. У теорії ідентичності Шелдона Страйкера кожна засвоєна роль стає рольовою ідентичністю, а самі ідентичності вишиковуються за значущістю: чим вища роль у цій ієрархії, тим більше поведінки вона визначає. Дослідження Патріка Бреннера, Річарда Серпе і Страйкера підтвердило, що помітніші, «видніші» для людини ролі й справді сильніше керують вчинками. Так роль вплітається в Я-концепцію — уявлення людини про саму себе.
Проблема починається, коли ролей стає забагато. Рольове перевантаження — стан, коли сукупні вимоги всіх ролей перевищують час і сили людини. Дослідження працівників показало, що перевантаження ролями шкодить і фізичному, і психічному здоров'ю — через механізм вигоряння. А класична робота Рональда Саймона про батьківські ролі виявила важливий нюанс: справа не так у кількості ролей, як у тому, наскільки суперечливими є вимоги в межах ролі, значущої для самої людини.
Гендерні ролі: корисне уточнення
Окремий випадок — гендерні ролі, тобто очікування щодо поведінки, пов'язані з тим, що суспільство вважає «чоловічим» чи «жіночим». Це не факт природи, а соціальні очікування, які різняться між культурами й змінюються з часом; коли вони застигають у спрощену мірку «усі такі», то перетворюються на стереотип. Психологія розглядає гендерні ролі нейтрально — як один із видів соціальних ролей, що засвоюється так само, як інші: через спостереження, заохочення й приміряння.
Міфи і факти про соціальну роль
Що часто повторюють про соціальні ролі — і що стоїть за цим насправді:
| Насправді | Поширений міф |
|---|---|
| Роль — це очікувана поведінка, а статус — сама позиція | «Роль» і «статус» — те саме |
| Одна людина завжди виконує багато ролей одночасно | У кожного одна головна роль, решта — дрібниці |
| Рольовий конфлікт — між ролями, напруження — всередині ролі | Це просто два слова для одного стану |
| Роль сильно впливає, але не скасовує особистість і вибір | Роль повністю визначає, ким людина стане |
| Гендерні ролі — соціальні очікування, що змінюються | Гендерні ролі — незмінна вимога природи |
Навіщо розуміти власні ролі
Практична користь поняття не в тому, щоб виправдовувати вчинки «такою вже роллю», а в тому, щоб бачити, де закінчуються очікування й починаєтеся ви. Коли людина помічає, що втомлена й роздратована не «просто так», а тому, що дві її ролі тягнуть у різні боки, вона може перерозподілити навантаження, а не звинувачувати себе. Розуміння ролей допомагає й у стосунках: більшість побутових образ — це неспівпадіння очікувань щодо того, «як має поводитися» партнер, батько чи колега. Роль — потужний, але не всевладний сценарій: його можна усвідомити, обговорити й переписати. Тому корисно час від часу питати себе не «хто я», а «які ролі я зараз граю — і чи всі вони справді мої».
Джерела
- APA Dictionary of Psychology: social role, social status, role theory.
- APA Dictionary of Psychology: role conflict, role strain, gender role.
- Forsyth D. R. The Psychology of Groups (ролі, норми й структура груп). Noba Project. Повний текст
- Mead G. H. Mind, Self, and Society. University of Chicago Press, 1934 (прийняття ролі іншого, «узагальнений інший»). Повний текст
- Goffman E. The Presentation of Self in Everyday Life. 1956 (драматургічний підхід, представлення себе). Повний текст
- Brenner P. S., Serpe R. T., Stryker S. The Causal Ordering of Prominence and Salience in Identity Theory. Social Psychology Quarterly, 2014. Повний текст
- Simon R. W. Parental Role Strains, Salience of Parental Identity and Gender Differences in Psychological Distress. Journal of Health and Social Behavior, 1992. PubMed
- Miller B. K., Wan M., Carlson D. та ін. Antecedents and Outcomes of Work-Family Conflict: A Mega-Meta Path Analysis. PLoS One, 2022. Повний текст
- Huang Q., Wang Y., Yuan K. How Role Overload Affects Physical and Psychological Health. Safety and Health at Work, 2022. Повний текст
Часто задавані питання
Що таке соціальна роль простими словами?
Соціальна роль — це очікувана поведінка, пов'язана з певним місцем людини серед інших: лікаря, студента, матері. Оточення має уявлення про те, що людина в цій позиції має і чого не має робити, і саме ці очікування й утворюють роль.
Чим соціальна роль відрізняється від статусу?
Статус — це позиція, яку людина займає («вчитель»), а роль — очікувана поведінка, прив'язана до цієї позиції. Простими словами: статус — те, ким людина є в структурі стосунків, а роль — те, що вона в цій позиції робить.
Що таке рольовий конфлікт і чим він відрізняється від рольового напруження?
Рольовий конфлікт — це зіткнення несумісних вимог, що йдуть від різних ролей людини (робота вимагає затриматися ввечері, а роль батька — бути вдома). Рольове напруження — це суперечливі вимоги в межах однієї ролі, коли від керівника чекають бути і суворим контролером, і теплим наставником.
Чи може соціальна роль змінити поведінку людини?
Так, і досить сильно — це показав Стенфордський тюремний експеримент, де студенти швидко засвоїли ролі наглядачів і в'язнів. Але роль впливає, а не повністю визначає людину: особистість, цінності й вибір лишаються за нею.
Скільки соціальних ролей у людини?
Багато, і одночасно. Навіть один статус тягне за собою кілька ролей — це рольовий набір: студент по-різному поводиться з викладачем, однокурсниками й деканатом. Тому уявлення про «одну головну роль» — надто спрощене.