Поняття, теорії й постаті психології — чіткими визначеннями, з прикладами та посиланнями на першоджерела. Для студентів, психологів і всіх, кому цікаво розуміти себе точніше.
Реймонд Кеттелл (1905–1998) — британсько-американський психолог, який застосував факторний аналіз до особистості й створив опитувальник шістнадцяти особистісних факторів (16PF). Він також розрізнив флюїдний і кристалізований інтелект, що лягло в основу теорії Кеттелла–Горна–Керролла. Одна з найпродуктивніших і водночас найсуперечливіших постатей психології XX століття.
ЧитатиКрістін Ладд-Франклін (1847–1930) — американська вчена, логік і дослідниця зору. Запропонувала еволюційну (розвиткову) теорію кольорового зору й увела в логіку антилогізм. Виконала всі вимоги для докторату Джонса Гопкінса ще 1882 року, та ступінь їй присудили лише 1926-го — через заборону жінкам.
ЧитатиВільям Мак-Дугалл (1871–1938) — британсько-американський психолог, один із засновників соціальної психології. Автор інстинктивної теорії поведінки та гормічної психології, за якою дії людини спрямовані на мету й укорінені у вроджених спонуках.
ЧитатиВільям Штерн (1871–1938) — німецько-американський психолог, який 1912 року запропонував рахувати інтелект як відношення розумового віку до хронологічного — ідею, з якої виріс коефіцієнт інтелекту (IQ). Він же ввів термін «диференціальна психологія» й розробив філософію критичного персоналізму.
ЧитатиОсвальд Кюльпе (1862–1915) — німецький психолог, засновник Вюрцбурзької школи й піонер експериментальної психології мислення. Починав як асистент Вільгельма Вундта, а потім відкрив «безобразне мислення» — свідомі змісти думки, які не зводяться до відчуттів чи образів. Розробив систематичну експериментальну інтроспекцію.
ЧитатиГеорг Еліас Мюллер (1850–1934) — німецький психолог, професор Ґеттінгена й один із найсуворіших методологів ранньої експериментальної психології. Разом з учнем Альфонсом Пільцекером він увів поняття консолідації пам'яті та описав ретроактивну інтерференцію, винайшов мнемонічний барабан і систематизував психофізику.
ЧитатиТеодюль Рібо (1839–1916) — французький психолог, засновник наукової психології у Франції. Обстоював патологічний метод — вивчення норми через хворобу, сформулював закон Рібо про регресію пам'яті й увів термін «ангедонія». Заснував журнал «Revue philosophique» та перші французькі кафедри психології.
ЧитатиФранц Брентано (1838–1917) — німецько-австрійський філософ і психолог, засновник психології акту. Він повернув у науку поняття інтенційності — спрямованості кожного психічного акту на об'єкт — і виховав Гуссерля, Штумпфа й Твардовського. Колишній священник, він був радше філософом свідомості, ніж лаборантом.
ЧитатиКарл Штумпф (1848–1936) — німецький філософ і психолог, учень Франца Брентано. Його двотомна «Психологія тону» заклала основи психології музики й сприйняття звуку, а створений ним берлінський інститут став колискою гештальтпсихології. Штумпф обстоював феноменологічний підхід до досвіду і вплинув на Едмунда Гуссерля.
ЧитатиЕдуар Клапаред (1873–1940) — швейцарський невролог і психолог, один із засновників дитячої та функціональної психології. Автор ідеї функціонального виховання й «закону інтересу», співзасновник Інституту Жан-Жака Руссо та наставник Жана Піаже. Першим показав імпліцитну пам'ять у випадку «захованої шпильки».
ЧитатиП'єр Жане (1859–1947) — французький психолог і психотерапевт, один із засновників динамічної психіатрії та психології травми. Ввів термін «підсвідоме» і пояснював істеричні й травматичні симптоми дисоціацією — розпадом психічного синтезу, а не витісненням.
ЧитатиАнна Фрейд (1895–1982) — австрійсько-британська психоаналітикиня, наймолодша донька Зигмунда Фрейда, одна із засновниць дитячого психоаналізу й лідерка его-психології. Її книга «Я і захисні механізми» (1936) систематизувала захисні механізми та перенесла увагу психоаналізу на адаптивну роботу «Я».
ЧитатиМелані Кляйн (1882–1960) — австрійсько-британська психоаналітикиня, засновниця дитячого психоаналізу й традиції об'єктних відносин. Розробила техніку гри, описала параноїдно-шизоїдну та депресивну позиції й увела поняття проєктивної ідентифікації.
ЧитатиДональд Віннікотт (1896–1971) — англійський педіатр і психоаналітик, одна з ключових постатей британської школи об'єктних відносин. Він увів поняття «достатньо хороша мати», перехідний об'єкт і справжнє та фальшиве Я. Поєднавши дитячу медицину з психоаналізом, спостеріг десятки тисяч пар «мати — немовля».
ЧитатиОлександр Лурія (1902–1977) — радянський психолог, засновник нейропсихології. Створив теорію системної динамічної локалізації вищих психічних функцій, модель трьох функціональних блоків мозку та метод синдромного аналізу.
ЧитатиЕрік Еріксон (1902–1994) — німецько-американський психолог і психоаналітик, автор теорії психосоціального розвитку. Виділив вісім стадій життя, кожну з власним конфліктом, і ввів у обіг поняття «криза ідентичності».
ЧитатиФріц Перлз (1893–1970) — німецько-американський психіатр, засновник гештальт-терапії, який створив її разом із дружиною Лаурою Перлз і філософом Полом Ґудменом. Йому належать акцент на «тут і тепер», поняття незавершеного гештальту й техніка «порожнього стільця».
ЧитатиЯкоб Морено (1889–1974) — румунсько-американський психіатр, творець психодрами та соціометрії й піонер групової психотерапії. Він увів у психологію ідеї спонтанності, «теле» і «зустрічі», а сам термін «групова психотерапія» належить саме йому.
ЧитатиГанс Айзенк (1916–1997) — німецько-британський психолог, один із засновників сучасної психології рис. Створив PEN-модель особистості (психотизм, екстраверсія, нейротизм) та опитувальники EPI і EPQ. Його виміри лягли в основу тесту темпераменту, а частину пізніх робіт про рак і куріння 2019 року визнано непевними й відкликано.
ЧитатиЕріх Фромм (1900–1980) — німецько-американський соціальний психолог і психоаналітик, засновник гуманістичного психоаналізу. Поєднав ідеї Фрейда й Маркса, описав три механізми «втечі від свободи» (авторитаризм, деструктивність, конформізм) і показав любов як активну навичку.
ЧитатиІван Сєченов (1829–1905) — російський фізіолог, «батько вітчизняної фізіології» та засновник об'єктивної психології. У трактаті «Рефлекси головного мозку» (1863) він звів психічні акти до рефлексів і відкрив центральне гальмування — здатність мозку гальмувати спинномозкові рефлекси.
ЧитатиКарен Хорні (1885–1952) — німецько-американська психоаналітикиня, засновниця жіночої психології та одна з провідних постатей неофрейдизму. Вона оскаржила Фрейдову «заздрість до пеніса», ввела поняття базової тривоги і трьох невротичних тенденцій — руху до, проти й від людей.
ЧитатиЖан Піаже (1896–1980) — швейцарський психолог, засновник теорії когнітивного розвитку та генетичної епістемології. Показав, що діти мислять якісно інакше за дорослих і будують знання самі — через схеми, асиміляцію, акомодацію та рівновагу, проходячи чотири стадії розвитку мислення.
ЧитатиГерман Роршах (1884–1922) — швейцарський психіатр, творець тесту чорнильних плям. У 1921 році в книзі «Психодіагностика» він описав десять симетричних плям і проєктивний метод, за яким людина розповідає, що бачить, а психолог аналізує структуру відповіді.
ЧитатиПсихологічний словник — це довідник, у якому складні поняття пояснено простою мовою: що означає термін, звідки він походить, як його застосовують у житті та терапії. Ми зібрали ключові психологічні терміни, теорії й напрями, а також постаті, що сформували сучасну психологію, — щоб їх можна було швидко зрозуміти без спеціальної освіти.
Наш словник психологічних термінів стане в пригоді студентам, практикам, які освіжають базу, і всім, хто хоче точніше розуміти себе та інших. Кожна стаття — це чітке визначення, приклади з життя, поширені міфи й помилки та посилання на першоджерела й наукові дослідження. А перевірити себе на практиці можна у розділі психологічних тестів.
Терміни впорядковано за свіжістю — найновіші зверху, — а фільтр за категоріями (постаті психології, напрями і школи, несвідоме і психоаналіз, особистість і типологія, мотивація й емоції, мислення і пізнання) допоможе швидко звузити пошук до потрібної теми. Кожна категорія відкривається окремою сторінкою. Словник поповнюється поступово: ми починаємо з найважливіших понять і крок за кроком охоплюємо всю мапу психологічних термінів.
Портрети постатей — Wikimedia Commons. Зигмунд Фрейд — Max Halberstadt, суспільне надбання · Карл Ґустав Юнг — ETH-Bibliothek Zürich, суспільне надбання · Абрахам Маслоу — William Carter, суспільне надбання · Карл Роджерс — CC0 · Лев Виготський — суспільне надбання · Беррес Ф. Скіннер — Silly rabbit, CC BY 3.0 · Альберт Бандура — Albert Bandura, CC BY-SA 4.0 · Віктор Франкл — Franz Vesely, CC BY-SA 3.0 DE · Карен Хорні — Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0 · Еріх Фромм — Müller-May / Rainer Funk, CC BY-SA 3.0 DE · Ганс Айзенк — Sirswindon, CC BY 3.0 · Якоб Морено — Tiago M. Peixoto, Attribution · Дональд Віннікотт — Wellcome Collection, CC BY 4.0 · Мелані Кляйн — Douglas Glass / Wellcome Collection, CC BY 4.0 · П'єр Жане — Bibliothèque interuniversitaire de santé (BIU Santé), Licence Ouverte · Реймонд Кеттелл — Cattell family, CC BY-SA 3.0
