Едвард Тітченер (1867–1927): структуралізм, інтроспекція та спотворення Вундта

Едвард Тітченер — людина, яка подарувала психології саме слово «структуралізм» і водночас, сама того не бажаючи, надовго зіпсувала репутацію інтроспекції. Британець за походженням, учень Вільгельма Вундта в Лейпцигу, він переніс експериментальну психологію через океан і зробив Корнельський університет її американською фортецею. Його школа згасла разом із ним у 1927 році, та суперечка про те, що він насправді побудував і що спотворив, триває досі.

Хто такий Едвард Тітченер

Едвард Бредфорд Тітченер (1867–1927) — британсько-американський психолог, засновник структуралізму, першої формальної школи наукової психології у США. Він вважав, що завдання психології — розкласти свідомий досвід на найпростіші елементи, як хімія розкладає речовину на атоми, і описати, за якими правилами вони поєднуються. Головним інструментом такого аналізу він зробив сувору лабораторну інтроспекцію — систематичне самоспостереження спеціально навчених досліджуваних.

Від Оксфорда до Корнелла

Тітченер народився 1867 року в англійському Чичестері. Він навчався в Оксфорді, захопився там ідеями нової експериментальної науки й наприкінці 1880-х поїхав до Лейпцига — світової столиці психології, — щоб працювати в лабораторії Вільгельма Вундта. Ступінь доктора він здобув там 1892 року.

Того ж року, не знайшовши в Британії місця для експериментальної психології, Тітченер емігрував до США й очолив психологічну лабораторію Корнельського університету. Він залишався в ній до самої смерті, понад тридцять п'ять років майже не полишаючи Ітаку. За цей час він виховав близько п'яти десятків докторів, написав багатотомні лабораторні посібники з експериментальної психології й перекладав німецькі праці англійською, ставши головним провідником континентальної науки в англомовний світ.

Елементи свідомості та «помилка стимулу»

Психіку Тітченер розумів як мозаїку елементарних станів. Усе багатство свідомості, стверджував він, зводиться до трьох типів елементів: відчуттів (основа сприйняття), образів (сліди минулого досвіду в думці й пам'яті) та почуттів, або афектів (елементарні складники емоцій). Його лабораторія намагалася скласти повний каталог відчуттів і налічила їх багато тисяч, класифікуючи за якістю та інтенсивністю.

Щоб дістатися «чистих» елементів, досліджуваний мусив уникати помилки стимулу — так Тітченер назвав спокусу описувати не сам відчутий досвід, а власне знання про предмет. Сказати «я бачу яблуко» — помилка стимулу; коректний інтроспективний звіт мав описати округлу червону пляму певної яскравості та форми.

Значення ж, за його контекстною теорією, не є окремим елементом: сенс відчуттю надає той контекст інших відчуттів і образів, у якому воно з'являється.

Що насправді сталося з Вундтом

Тут ховається найважливіше й найменш відоме. Тітченерів структуралізм не дорівнював психології Вундта, хоча в англомовному світі їх довго ототожнювали. Вундт будував волюнтаризм — психологію активної волі й апперцепції, творчого синтезу; свідомість він вважав радше живим процесом, ніж набором цеглинок, а вищі психічні функції взагалі виносив в окрему «психологію народів», недосяжну для лабораторного столу.

Тітченер же звів учителя до колекціонера сенсорних атомів. Саме його атомістична, аналітична версія інтроспекції, а не Вундтова, зазнала краху й дала методу погану славу. А потім цю невдачу заднім числом хибно приписали самому Вундтові. Історики психології (Курт Данцигер, Томас Ліхі, Алан Костолл) показали: образ Вундта-«інтроспекціоніста» — це значною мірою ретроспективний міф, зібраний уже після перемоги біхевіоризму, і транслював його в англомовний світ насамперед Тітченер. Костолл іде далі й доводить, що самого «інтроспекціонізму» як єдиної школи, яку нібито повалив Вотсон, здебільшого ніколи не існувало: його сконструювали переможці.

Чому структуралізм згаснув

Метод виявився ненадійним. Різні лабораторії, застосовуючи ту саму інтроспекцію, отримували несумісні результати, а розсудити суперечку не було як: адже сам «прилад» (навчений спостерігач) був водночас і суддею, і підсудним. Найдошкульніший удар завдала вюрцбурзька школа Освальда Кюльпе, колишнього помічника Вундта: її дослідники описали «безобразне мислення» — акти думки без жодних відчуттів чи образів. Якщо свідомість містить те, що не зводиться до Тітченерових трьох елементів, уся система тріщить по швах.

Паралельно американський функціоналізм (Вільям Джеймс, Джон Дьюї, Джеймс Енджелл) питав не «з чого складається свідомість», а «навіщо вона потрібна»; а біхевіоризм Джона Вотсона від 1913 року взагалі оголосив інтроспекцію ненауковою й закликав вивчати лише поведінку. Проти цих течій статична «хімія свідомості» встояти не могла. Структуралізм, зв'язаний з однією людиною, фактично помер разом із Тітченером 1927 року.

Спадщина: строгість, учні й слово «емпатія»

Було б несправедливо звести Тітченера до самих лише помилок. Метод виявився хибним, але інституційний внесок був цілком реальним. Він прищепив американській психології культуру експериментальної строгості, лабораторної дисципліни й точного вимірювання, а його багатотомні «Посібники з експериментальної психології» десятиліттями навчали дослідників по всіх Штатах.

Він виховав велику плеяду психологів, і серед них було багато жінок — парадоксально, адже до заснованого ним товариства «Експерименталістів» жінок не допускали. Його докторанткою була Маргарет Флой Вошберн — перша жінка, яка здобула ступінь доктора психології, а згодом, 1921 року, друга жінка на чолі Американської психологічної асоціації.

Ще одне слово Тітченер подарував не лише науці, а й повсякденній мові. 1909 року, перекладаючи німецьке естетичне поняття Einfühlung («вчування»), він утворив з грецького коріння англійський термін «empathy» — емпатія. Сьогодні це, мабуть, найживучіший його слід: метод давно помер, а слово, яким щодня описують здатність відчувати чуже, живе й досі.

Міфи і факти про Тітченера

Насправді	Поширений міф
Термін «структуралізм» увів сам Тітченер, а не Вундт	«Структуралізм» — це власна назва психології Вундта
Тітченер спотворив Вундта, звівши його волюнтаризм до аналізу відчуттів	Тітченер точно переніс систему Вундта в англомовний світ
Провалилася атомістична інтроспекція Тітченера, а не самоспостереження взагалі	Інтроспекцію як метод особисто «провалив» Вундт
Слово «empathy» (емпатія) утворив Тітченер 1909 року	«Емпатія» — давнє, завжди наявне в англійській слово
Вошберн була другою жінкою-президенткою APA (першою — Мері Калкінз)	Маргарет Вошберн була першою жінкою на чолі APA

Джерела

• APA Dictionary of Psychology: structuralism, introspection, sensation, stimulus error, empathy.
• Titchener E. B. The Postulates of a Structural Psychology. Philosophical Review, 1898. Першоджерело
• Titchener E. B. The Schema of Introspection. American Journal of Psychology, 1912. Першоджерело
• Danziger K. The positivist repudiation of Wundt. Journal of the History of the Behavioral Sciences, 1979. PubMed
• Danziger K. The history of introspection reconsidered. Journal of the History of the Behavioral Sciences, 1980. PubMed
• Leahey T. H. The mistaken mirror: on Wundt's and Titchener's psychologies. Journal of the History of the Behavioral Sciences, 1981. PubMed
• Costall A. 'Introspectionism' and the mythical origins of scientific psychology. Consciousness and Cognition, 2006. PubMed
• Edwards L. H. A brief conceptual history of Einfühlung: 18th-century Germany to post-World War II U.S. psychology. History of Psychology, 2013. PubMed
• Noba Project: History of Psychology.