Ролло Мей (1909–1994): нормальна і невротична тривога, свобода, воля, демонічне

Коли психолог каже клієнтові, що тривога буває не лише симптомом, а й нормальним супутником дорослішання, він переказує думку, яку в англомовній психології зробив загальновживаною Ролло Мей. Американець, що прийшов у фах із теології, переклав мову європейської філософії існування на мову клінічного кабінету — і залишив психотерапії поняття, які нині звучать буденно: свобода і доля, воля, мужність творити.

Стенфордська філософська енциклопедія ставить його ім'я поруч із Рональдом Лейнгом, Віктором Франклом та Ірвіном Яломом — серед тих, через кого філософія існування вплинула на психотерапію. Але спадок Мея ширший за одну школу: він писав про тривогу і кохання, про насильство й міф, а поза кабінетом виборював для психологів саме право практикувати психотерапію. Те, що називають екзистенційною психологією, в Америці почалося значною мірою з його книжок.

Хто такий Ролло Мей

Ролло Різ Мей народився 21 квітня 1909 року в Огайо, а виріс у Марін-Сіті штату Мічиган. Оберлінський коледж він закінчив 1930 року — і замість кар'єри вирушив із художниками до Європи, а щоб залишитися там, узяв місце викладача в Американському коледжі в Салоніках. Тоді ж потрапив на літню школу Альфреда Адлера: враження було сильне, але вже тоді Мей вважав адлерівські пояснення надто простими й надто загальними для того, що бачив у збіднілій міжвоєнній Європі.

1936 року він вступив до Юніон-теологічної семінарії в Нью-Йорку — не щоб стати пастором, а щоб поставити граничні питання про людське життя там, де їх узагалі ставлять. Там почалася його довічна дружба з теологом Паулем Тілліхом, чиї заняття відкрили йому К'єркегора та Гайдеггера, і знайомство з неврологом Куртом Гольдштайном, який розумів тривогу як реакцію організму на катастрофу.

Далі був звичний для покоління шлях: психоаналітична підготовка в Інституті Вільяма Алансона Вайта, де тоді працювали Гаррі Стек Салліван та Еріх Фромм, і приватна практика з 1946 року. 1949 року Мей отримав перший в історії Колумбійського університету докторський ступінь із клінічної психології, а дисертація вийшла книжкою «Сенс тривоги» (1950).

Між дисертацією і книжкою стояв досвід, без якого Мея не зрозуміти. Він захворів на туберкульоз, коли дієвого лікування ще не існувало, і кілька років провів у санаторії, не знаючи, виживе чи ні. Саме там, читаючи Фройда і К'єркегора, він дійшов висновку, що визначив усю подальшу роботу: Фройд найкраще описав, як тривога діє на людину, але що вона таке, зрозумів К'єркегор — це загроза перетворитися на ніщо.

Є в його біографії й сюжет, про який згадують рідко. На початку 1950-х Мей очолив кампанію нью-йоркських психологів, які понад п'ятнадцять років програвали медичній корпорації боротьбу за власне ліцензування. За дослідженням Шлетт, саме він перетворив оборонну кампанію на наступальну, і 1956 року штат Нью-Йорк ухвалив закон про регулювання професії психолога.

Тривога, що вчить: головне відкриття Мея

У «Сенсі тривоги» Мей дав визначення, яке цитують досі: тривога — це побоювання, викликане загрозою для цінності, яку людина вважає істотною для свого існування як особистості. Звідси різниця зі страхом. Страх має адресу: конкретний собака, конкретний іспит. Тривога ж дифузна — у неї немає предмета, бо під загрозою не річ, а сама опора, на якій тримається «я».

Друга і головна відмінність, яку Мей увів у широкий обіг, — між нормальною і невротичною тривогою. Нормальною він називав тривогу за трьох умов: вона пропорційна реальній загрозі, не спирається на внутрішньопсихічний конфлікт і не потребує захисних механізмів, щоб її витримати. Невротична тривога — точна протилежність: непропорційна, конфліктна, керована захистами, які все одно не рятують від симптомів.

Різниця тут не в силі переживання, а в його влаштуванні. Нормальна тривога рідко буває драматичною, її легко не помітити — але саме вона супроводжує кожен крок, де людина обирає й чимось ризикує. Словник Американської психологічної асоціації описує споріднене поняття екзистенційної тривоги в тій самій логіці: це напруга, пов'язана зі свободою обирати, відповідальністю за наслідки вибору й усвідомленням скінченності власного життя.

Мей додав до цієї картини зв'язок тривоги з ворожістю у вигляді замкненого кола: тривога породжує ворожість, а ворожість підвищує тривогу. Первинною, за його клінічними спостереженнями, частіше буває тривога.

Тут доречне застереження, якого сам Мей не робив: цей поділ — рамка для роздумів, а не інструмент самодіагностики. Якщо тривога тримається тижнями, звужує життя й не відпускає навіть без зовнішньої загрози, це привід звернутися до фахівця. Про те, як подібний стан переживається на зламі життєвих етапів, — у матеріалі про екзистенційну кризу.

Любов, воля та інтенційність

«Любов і воля» (1969) стала найпопулярнішою книжкою Мея — і найменш зрозумілою для тих, хто чекав трактату про кохання. Дві теми він поєднав свідомо, бо вважав їх взаємозалежними: любов без волі сентиментальна, а воля без любові маніпулятивна.

Саму любов Мей розкладав на чотири складники західної традиції: секс як потяг, ерос як силу, що прагне творити, філію як дружню прив'язаність і агапе як турботу без розрахунку на віддачу; у справжньому почутті завжди присутня домішка решти трьох. Звідси його різка діагностика сексуальної революції: техніка витіснила зустріч, і суспільство, звільнене від вікторіанських заборон, винайшло собі нове пуританство — відчуженість від власного тіла.

Під волею Мей бачив глибший шар, який назвав інтенційністю. Це структура, що надає досвідові значення: не пасивне вбирання світу, а спосіб, у який людина водночас бачить світ і бере участь у його творенні. Висновок звідси прямий: надмірна тривога руйнує інтенційність. У сильній тривозі людина не здатна ні сподіватися, ні планувати, ні обіцяти — вона згортається до вузької смужки свідомості й перечікує небезпеку.

Демонічне, міф і мужність творити

Найсуперечливіше поняття Мея — демонічне: будь-яка природна функція, здатна заволодіти людиною цілком. Воно не є злом за визначенням, буває і руйнівним, і творчим, а найчастіше і тим, і тим водночас; сам Мей порівнював його з Юнговою тінню. Приклад він знайшов у власній хворобі: поки лишався покірним і «невинним», туберкульоз робив із його тілом що хотів, а одужання почалося, коли він дозволив собі лють і волю до життя.

Звідси й погляд Мея на насильство. У «Владі й невинності» (1972) він доводив, що насильство народжується з безсилля й апатії: людина, яка почувається нікчемною і не має законного способу заявити про себе, зрештою заявляє про себе ударом. Тому вимогу цілком викорінити агресію він вважав небезпечною.

Пізні книжки Мея — про творчість і міф. У «Мужності творити» (1975) він доводив, що творчість потребує не безмежних можливостей, а меж: свідомість народжується з опору межі, найостаннішій — смерті. А в «Крику по міфу» (1991) визначив міф гранично просто: це спосіб надати сенс безглуздому світові, і саме втрату спільних міфів вважав причиною, через яку психотерапія виникла на Заході.

Що каже сучасна наука

Головна претензія до Мея — та сама, що й до традиції, з якої він виріс: його поняття важко операціоналізувати. Стенфордська філософська енциклопедія прямо описує екзистенціалізм як рух, що відкидає систематизацію й класифікацію, а те, що не вкладається в систему, погано піддається перевірці. Мей це усвідомлював і сперечався з обома полюсами тодішньої психології: відкидав спробу Скіннера пояснити людину стимулами й реакціями, але й гуманістичну психологію критикував за те, що вона перестала бачити ірраціональне, агресію й ворожість.

Емпірична перевірка екзистенційних терапій усе ж існує. Мета-аналіз Воса, Крейга і Купера (2015) зібрав 21 рандомізоване випробування, у підсумок увійшли 15 досліджень і 1792 учасники. Картина нерівна: терапії, зосереджені на сенсі, дали великий ефект на осмисленість життя і помірний — на тривогу з депресією; підтримувально-експресивна терапія вплинула на симптоми слабко, а експерієнтально- і когнітивно-екзистенційні втручання значущого ефекту не дали зовсім. Автори наголошують: досліджень мало, якість їх невисока, тож упевнено говорити поки можна лише про структуровані програми для соматично хворих людей.

Окрема доля судилася головному розрізненню Мея. Сучасна клінічна психологія власним шляхом прийшла до схожої рамки: у нинішніх підручниках тривогу описують як природну частину життя, що на нормальному рівні допомагає діяти якнайкраще, і відокремлюють від неї тривожні розлади, де вона надмірна й некерована. Мей вивів цю межу з філософії, сучасна наука — з клініки, але провели її майже там само.

Не витримала перевірки претензія на універсальність пояснення: виведення невротичної тривоги з ранніх стосунків із батьками сьогодні є лише однією з ліній у складнішій моделі, де біологічні та психологічні чинники діють разом зі стресом. Проти такої обережності Мей навряд чи заперечив би — він застерігав колег не від вимірювання, а від того, щоб за вимірюваннями перестати бачити живу людину.

Спадщина

Найбільший внесок Мея не в тому, що він написав, а в тому, що переклав. 1958 року разом з Ернестом Енджелом та Анрі Елленбергером він видав збірку «Існування», яка вперше системно представила англомовному читачеві європейський екзистенційний аналіз — насамперед роботи Людвіга Бінсвангера. Через рік Мей із Абрахамом Маслоу, Карлом Роджерсом і Гордоном Олпортом провів на з'їзді Американської психологічної асоціації симпозіум з екзистенційної психології, з якого виросла окрема книжка. Ці два кроки й перетворили європейський напрям на американську течію.

Стенфордська енциклопедія відзначає стійкий вплив екзистенційної думки на професії, пов'язані зі здоров'ям, — від психотерапії до феноменологічної психопатології; поряд із Меєм у цьому ряду стоїть Віктор Франкл. Про самого Мея як практика свідчень небагато; одне з них — стаття Пола Кедді, який описав власний екзистенційний аналіз у Мея як поворотний момент життя.

Сьогодні цей підхід живе не як доктрина, а як спосіб ставити питання: із чим саме людина не хоче зустрічатися, від якої свободи відмовляється, який вибір відкладає. Так побудована й екзистенційна терапія — робота не з усуненням тривоги, а з тим, про що вона свідчить. Ролло Мей помер 1994 року в Каліфорнії.

Головні праці

• «Мистецтво консультування» (1939) — на межі пасторської опіки й психології.
• «Сенс тривоги» (1950) — дисертація: нормальна і невротична тривога.
• «Людина в пошуках себе» (1953) — інтеграція особистості та свідомий вибір.
• «Існування» (1958, з Е. Енджелом і А. Елленбергером) — збірка, що привезла екзистенційний аналіз до США.
• «Любов і воля» (1969) — любов, воля, інтенційність.
• «Влада і невинність» (1972) — насильство як породження безсилля.
• «Мужність творити» (1975) — творчість і межі.
• «Крик по міфу» (1991) — міф як спосіб надати сенс світові.

Міфи і факти про Ролло Мея

Насправді	Поширений міф
Мей вважав нормальну тривогу неминучою частиною свободи	Мей учив, що тривоги треба позбутися
Екзистенційний аналіз народився в Європі, а Мей представив його Америці	Мей вигадав екзистенційну терапію з нуля
Демонічне — будь-яка сила, здатна заволодіти людиною, і вона буває творчою	«Демонічне» у Мея означає зло всередині людини
Мей критикував і біхевіоризм, і гуманістичну психологію	Мей був гуманістичним психологом без застережень
Ефекти екзистенційних терапій підтверджені частково: досліджень мало	Екзистенційна терапія доведено найдієвіша

Приклад із життя

Уявімо чоловіка близько сорока, який після п'ятнадцяти років у стабільній компанії дістав пропозицію очолити новий проєкт. Він не спить третій тиждень і просить психолога «прибрати тривогу, щоб я міг спокійно відмовитися». Фахівець у логіці Мея не заспокоює, а перевіряє пропорцію: чи така велика загроза, чи мусить людина вибудовувати захисти, чи стоїть за напругою старий конфлікт. Тривога виявляється пропорційною: ставки високі, а вибір незворотний.

Далі розмова змінює напрямок. Замість «як не боятися» з'являється питання, яку цінність пропозиція ставить під загрозу, — і чоловік уперше називає вголос образ себе як того, хто ніколи не ризикує. Тривога виявляється сигналом, що людина стоїть на межі власної свободи. Рішення може бути будь-яким; інше те, що воно вперше буде власним, а не втечею від напруги.

Джерела

• Kelland M. Rollo May and Existential Psychology. У кн.: Personality Theory in a Cultural Context, розділ 9.4, LibreTexts (біографія: Оберлін 1930, Американський коледж у Салоніках, літня школа Адлера, семінарія 1936 і дружба з Тілліхом, Інститут Вільяма Алансона Вайта, перший докторат із клінічної психології в Колумбійському університеті 1949, туберкульоз і санаторій; нормальна й невротична тривога, ворожість, інтенційність, демонічне, симпозіум 1959). LibreTexts
• Aho K. Existentialism. Stanford Encyclopedia of Philosophy, 2023 (екзистенціалізм як відмова від систематизації; вплив на психотерапію через Лейнга, Мея, Франкла і Ялома; тривога, свобода і скінченність як «дані» існування; стійкий вплив на професії, пов'язані зі здоров'ям). SEP
• APA Dictionary of Psychology: existential anxiety (тривога, пов'язана зі свободою вибору, відповідальністю за наслідки й усвідомленням неминучості смерті; суміжні статті «existential psychology», «existential psychotherapy», «intentionality», «neurotic anxiety»).
• Barlow D. H., Ellard K. K. Anxiety and Related Disorders. Noba Textbook Series: Psychology, Бостонський університет (тривога як природна частина життя, що на нормальному рівні допомагає діяти якнайкраще; тривожні розлади як надмірна й некерована тривога; поєднання біологічних і психологічних чинників зі стресом). Noba Project
• Vos J., Craig M., Cooper M. Existential therapies: a meta-analysis of their effects on psychological outcomes. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 2015; 83(1):115–128. DOI: 10.1037/a0037167 · PMID: 25045907 (21 рандомізоване випробування, 15 досліджень з унікальними даними, 1792 учасники; терапії сенсу — d = 0,65 на осмисленість життя і d = 0,47 на психопатологію; підтримувально-експресивна терапія — d = 0,20; експерієнтально-екзистенційні та когнітивно-екзистенційні втручання — без значущого ефекту; мала кількість і невисока якість досліджень).
• Schlett J. When Rollo May's "little band" of New York psychologists fought back against organized medicine's attempts to control psychotherapy. History of Psychology, 2022; 25(1). DOI: 10.1037/hop0000198 · PMID: 34968100 (понад 15 років невдач із ліцензуванням психологів у штаті Нью-Йорк; Мей очолив кампанію 1952 року й перетворив її на наступальну; закон 1956 року).
• Keddy P. My experience with psychotherapy, existential analysis and Jungian analysis: Rollo May and beyond. Journal of Clinical Psychology, 2011; 67(8). DOI: 10.1002/jclp.20820 · PMID: 21647884 (свідчення пацієнта про екзистенційний аналіз у Ролло Мея як поворотний момент життя й мислення).
• May R. The Meaning of Anxiety. New York: Ronald Press, 1950 (докторська дисертація Колумбійського університету; визначення тривоги через загрозу цінності, істотної для існування особистості; три умови нормальної тривоги; коло «тривога — ворожість»).
• May R., Angel E., Ellenberger H. F. (ред.) Existence: A New Dimension in Psychiatry and Psychology. New York: Basic Books, 1958 (збірка з двома вступними працями Мея та текстами Людвіга Бінсвангера, що представила екзистенційний аналіз англомовній аудиторії).