Маргарет Вошберн (1871–1939): перша жінка-доктор психології та «The Animal Mind»

Ім'я Маргарет Флой Вошберн сьогодні згадують переважно історики психології — і дарма. Саме вона 1894 року першою у світі здобула науковий ступінь доктора з психології. У часи, коли провідні університети відмовляли жінкам навіть у праві складати іспити нарівні з чоловіками, Вошберн пройшла шлях до самої вершини професії: очолила головне наукове об'єднання психологів, написала перший підручник порівняльної психології й запропонувала оригінальну теорію свідомості. Її біографія — це водночас історія сильної дослідниці й історія того, як наукові інституції або відчиняли, або зачиняли перед жінками двері.

Хто така Маргарет Вошберн

Маргарет Флой Вошберн (1871–1939) — американська психологиня раннього періоду наукової психології, коли дисципліна щойно відокремлювалася від філософії й училася бути експериментальною. Вона народилася в Нью-Йорку, змалку тягнулася водночас до природничих наук і філософії, а 1891 року з відзнакою закінчила коледж Вассар. Далі вона обрала не звичну для жінки того часу вчительську стежку, а нову й ризиковану науку про психіку. Три її головні здобутки стали фундаментом відразу для кількох напрямів: перший у психології жіночий докторат, підручник порівняльної психології «The Animal Mind» і моторна теорія свідомості.

Колумбія, Корнелл і перший докторат

Шлях Вошберн у науку почався з відмови. Після Вассару вона мріяла вчитися в Колумбійському університеті у Джеймса Кеттелла, одного з піонерів американської експериментальної психології. Але Колумбія не приймала жінок до аспірантури — Вошберн дозволили лише відвідувати лекції вільною слухачкою, без жодного права на ступінь. Кеттелл поставився до неї як до повноцінної студентки й чесно порадив перейти туди, де жінка могла реально захиститися, — до Корнеллського університету.

У Корнеллі вона стала першою докторанткою Едварда Тітченера — засновника структуралізму й найвпливовішого на континенті прихильника експериментальної інтроспекції. Її дисертація про вплив зорових образів на тактильні відчуття вийшла настільки якісною, що Тітченер надіслав її Вільгельму Вундту до Лейпцига, і той надрукував роботу у своєму журналі. 1894 року Корнелл присвоїв Вошберн ступінь доктора філософії: вона стала першою жінкою у світі, яка офіційно здобула докторат із психології.

Тут доречна паралель, що багато пояснює про епоху. Мері Калкінз, інша піонерка дисципліни, у ті самі роки виконала всі вимоги докторської програми в Гарварді під керівництвом Вільяма Джеймса — і склала підсумковий іспит так, що екзаменатори назвали її найсильнішою студенткою, яку бачили. Та Гарвард відмовився видати їй диплом лише тому, що вона жінка, і запропонував натомість ступінь від жіночого Редкліфф-коледжу, від якого Калкінз принципово відмовилася. Дві історії поряд показують головне: там, де університет це дозволяв (Корнелл), жінка діставала все; там, де забороняв (Гарвард, Колумбія), її блокували попри будь-який талант.

Подальша кар'єра Вошберн була кочовою, як у багатьох тодішніх дослідників. Спершу вона шість років викладала психологію, філософію та етику в невеликому Веллс-коледжі, потім повернулася до Корнелла, попрацювала в Університеті Цинциннаті, а 1903 року прийняла запрошення до рідного Вассару. Там вона й лишилася до кінця — понад тридцять років, пройшовши шлях від доцентки до повної професорки й керівниці психологічної лабораторії.

Три внески Маргарет Вошберн

Наукову спадщину Вошберн зручно бачити як три опори — особистий прорив, нову галузь і власну теорію психіки. Кожна з них по-своєму випередила час, і кожну варто розглянути окремо.

Порівняльна психологія і «The Animal Mind»

Головною науковою працею Вошберн стала книжка «The Animal Mind: A Text-book of Comparative Psychology» (1908) — перший англомовний підручник порівняльної психології, науки про психіку тварин. На той час експерименти з поведінкою тварин були розкидані по десятках журналів різними мовами; Вошберн уперше зібрала їх під однією обкладинкою й дала галузі спільну мову. Вона провела читача через усе тваринне царство — від реакцій найпростіших організмів і комах до складної поведінки птахів та ссавців. Книжку було побудовано навколо двох великих питань — як різні тварини відчувають світ (їхні органи чуття та здатність розрізняти подразники) і як вони навчаються, — і саме така структура надовго стала зразком для галузі.

Її підхід був демонстративно обережним. Вошберн трималася вузької стежки між двома крайнощами: наївним олюдненням тварин, яке приписує їм людські думки, і радикальним запереченням у них будь-якого внутрішнього досвіду. Про психіку тварини, наполягала вона, ми можемо судити лише за аналогією з власною, тому головним інструментом має бути дисципліноване вимірювання поведінки, а не сміливі здогади. Підручник витримав чотири видання аж до 1936 року, і з кожним переглядом Вошберн додавала свіжі експерименти, тримаючи книжку в курсі науки чверть століття. Сучасні історики недарма називають її матір'ю-засновницею порівняльної психології: саме вона надала цій галузі академічну форму, метод і авторитет.

Моторна теорія свідомості

Друга оригінальна ідея Вошберн викладена в книжці «Movement and Mental Imagery» (1916) і відома як моторна теорія свідомості. Її суть смілива й проста: будь-який свідомий процес має руховий складник. За Вошберн, навіть думка чи внутрішнє уявлення супроводжуються ледь помітними, зародковими скороченнями м'язів — тими самими, які здійснили б повну дію, якби ми її не стримували. Свідомість у цій моделі не відірвана від тіла, а вкорінена в постійній готовності до руху.

Найпростіший приклад — внутрішнє мовлення: коли ми подумки проговорюємо слова, гортань і губи роблять ледь вловимі рухи. Пізніше це підтвердили електроміографічні виміри «мовчазної» мови, хоча Вошберн описала явище задовго до появи такої апаратури. Важливо не сплутати її позицію з біхевіоризмом, що саме тоді набирав сили. Вошберн не зводила психіку до самих лише зовнішніх реакцій і не відмовлялася від інтроспекції — вона намагалася перекинути місток між внутрішнім досвідом і тілесною дією, зберігши обидва боки.

Свою наукову позицію Вошберн найчіткіше висловила 1922 року в президентському зверненні до APA під назвою «Інтроспекція як об'єктивний метод». На піку моди на біхевіоризм, який відкидав самозвіт як «ненауковий», вона доводила протилежне: правильно організований самозвіт про власний досвід — така сама об'єктивна процедура, як і спостереження за поведінкою ззовні. Це був голос дослідниці, яка не бажала ні відкидати внутрішній світ людини, ні поступатися науковою строгістю.

Що з цього лишилось сьогодні

Оцінка спадку Вошберн переважно тепла. Порівняльна психологія остаточно утвердилася як повноцінна наукова галузь: вивчення научання, пізнання й емоцій у тварин сьогодні — окремі великі напрями, від когнітивної етології до досліджень інтелекту приматів, і «The Animal Mind» стоїть біля їхніх витоків як перша системна спроба зібрати все це під одним дахом.

Найцікавіша доля спіткала моторну теорію. Довгий час її вважали кабінетною екзотикою, але сучасна когнітивна наука повернулася до дуже близької ідеї — втіленого пізнання (embodied cognition): думка, сприйняття й пам'ять спираються на сенсомоторні системи тіла, а не працюють у відриві від нього. У цьому світлі інтуїція Вошберн про рух як основу свідомості виглядає як передбачення, зроблене майже за століття до розквіту цього напряму.

Спадщина: символ шляху жінок у науці

Визнання прийшло до Вошберн ще за життя. 1921 року колеги обрали її президентом Американської психологічної асоціації — другою жінкою на цій посаді після Мері Калкінз, яка очолила APA ще 1905-го.

А 1931 року Вошберн стала другою жінкою і водночас першою жінкою-психологинею, обраною до Національної академії наук США — одного з найпрестижніших наукових товариств країни. Ще на початку століття її ім'я потрапило до кола найвидатніших американських науковців — рідкісне визнання для жінки тієї доби. Окрім власних досліджень, вона довгі роки була співредакторкою провідних фахових журналів — від «American Journal of Psychology» до «Journal of Comparative Psychology» — і через цю роботу впливала на те, які саме дослідження виходили у світ.

За десятиліття у Вассарі Вошберн разом зі студентками випустила майже сім десятків лабораторних «малих досліджень» і лишила по собі близько двохсот наукових статей. Активну роботу обірвав інсульт 1937 року; вона померла 1939-го. Сьогодні її кар'єра читається як подвійний символ: з одного боку — особистого таланту й наполегливості, з іншого — простої істини, що жінки в науці досягали всього, щойно інституції переставали їм заважати.

Головні праці

• «The Animal Mind: A Text-book of Comparative Psychology» (1908) — перший підручник порівняльної психології, чотири видання до 1936 року.
• «Movement and Mental Imagery» (1916) — виклад моторної теорії свідомості.
• «Інтроспекція як об'єктивний метод» (1922) — президентське звернення до APA на захист інтроспекції.
• Автобіографія (1930, у зб. «History of Psychology in Autobiography») — головне першоджерело про її життя.
• Серія «Minor Studies from the Psychological Laboratory of Vassar College» — майже сім десятків досліджень, виконаних зі студентками.

Міфи і факти про Вошберн

Насправді	Поширений міф
Першою жінкою, яка офіційно здобула докторат із психології, була Вошберн (Корнелл, 1894)	Першою жінкою-доктором психології була Мері Калкінз
«The Animal Mind» — науковий підручник з психіки тварин і методів її вивчення	«The Animal Mind» — популярна книжка про дресирування і виховання свійських тварин
Вошберн вибудувала власні напрями — порівняльну психологію й моторну теорію	Вошберн лише повторювала структуралізм свого вчителя Тітченера
Моторна теорія пов'язує свідомість із рухом, але зберігає інтроспекцію	Вошберн була біхевіористкою й зводила мислення до самої роботи м'язів
Вошберн була другою жінкою-президентом APA (1921) після Калкінз (1905)	Вошберн першою з жінок очолила Американську психологічну асоціацію

Джерела

• APA Dictionary of Psychology: comparative psychology, animal psychology, motor theory of consciousness.
• Washburn M. F. Introspection as an objective method (президентське звернення до APA). Psychological Review, 1922. Повний текст
• Washburn M. F. Автобіографія (у зб. «History of Psychology in Autobiography», ред. C. Murchison). 1930. Повний текст
• Fragaszy D. M. Comparative psychology's founding mother, Margaret Floy Washburn. Journal of Comparative Psychology, 2021. PubMed
• Mitchell R. W., Harris B. Notes from the archives: Margaret Floy Washburn and her cats. History of Psychology, 2023. PubMed
• Noba Project: History of Psychology (D. B. Baker, H. Sperry).