Шизоїдний розлад особистості: не «шизофренія» і не інтроверсія

Слово «шизоїд» у побуті стало майже комплементарним: так називають замкнутих людей, які люблять тишу, не ходять на корпоративи і не викладають життя в соцмережі. У психіатрії воно означає інше: стійкий із юності спосіб існування, за якого людина не просто обирає самотність, а майже не відчуває потреби в близькості й отримує від неї мало радості. Між цими двома значеннями лежить прірва, і саме через неї шизоїдний розлад особистості є одним із найменш зрозумілих діагнозів. Його плутають зі шизофренією через спільний корінь у назві, з інтроверсією через зовнішню схожість і з аутизмом через соціальну відстороненість. Розберемо, що це насправді, наскільки поширено, звідки береться і чи потребує лікування.

Що таке шизоїдний розлад і чому це не шизофренія

Термін «шизоїдний» запровадив швейцарський психіатр Ойген Блойлер на початку двадцятого століття для опису замкнутих, занурених у себе людей, які трапляються серед родичів пацієнтів із шизофренією і в загальній популяції. Ернст Кречмер у 1920-х описав шизоїдний темперамент як поєднання зовнішньої холодності з внутрішньою вразливістю, «поверхня зі скла, а всередині живий нерв». Спільний корінь у назві не випадковий: обидва поняття входять до так званого спектра шизофренії. Але шизоїдний розлад особистості не є шизофренією і не переходить у неї автоматично. При ньому немає марення, галюцинацій, розпаду мислення чи втрати зв’язку з реальністю; є лише особливий спосіб бути у світі, який зберігається десятиліттями. Шизоїдний патерн не передбачає ні галюцинацій, ні маячення; якщо ж такі переживання є, це вже інша територія — її допомагає окреслити скринінг ризику психозу PQ-16, який не ставить діагноз, а лише підказує, чи потрібна консультація психіатра.

Сучасні діагностичні критерії описують цей спосіб через сімку ознак, з яких потрібно щонайменше чотири: людина не бажає близьких стосунків і не отримує від них задоволення, включно з сім’єю; майже завжди обирає індивідуальні заняття; мало цікавиться сексуальним досвідом з іншою людиною; отримує задоволення від небагатьох занять або взагалі від жодного; не має близьких друзів, окрім найближчих родичів; байдужа до похвали і критики; демонструє емоційну холодність, відстороненість або згладжений афект. Ключове слово в усіх цих критеріях, стійкий: йдеться не про період у житті, а про патерн з юності. Розрізнити його від інших станів здатен лише фахівець, і першим кроком часто є консультація з психіатром онлайн, де оцінюють і сам патерн, і те, чи не ховається за ним щось інше.

Наскільки це поширено

Цифри залежать від того, як рахувати. Найбільше опитування, американське NESARC із 43 093 учасниками, оцінило поширеність шизоїдного розладу в 3,13 відсотка дорослих, що зробило його четвертим за частотою серед семи розладів особистості, які оцінювали. Норвезьке дослідження 2053 мешканців Осло, проведене психіатрами в структурованих інтерв’ю, дало скромнішу цифру, 1,7 відсотка, і зауважило, що розлад частіше трапляється серед людей, які живуть самі, з нижчою освітою і в центрі міста. Дослідники чесно додали, що з поперечного зрізу неможливо сказати, чи самотність є причиною, чи наслідком.

Водночас у сім’ях пацієнтів із шизофренією, де шизоїдний розлад мав би концентруватися за логікою спектра, він виявився рідкістю: у німецькому родинному дослідженні його частота у всіх групах не перевищувала 0,3–0,7 відсотка, тоді як шизотиповий розлад справді накопичувався серед родичів. Це один із аргументів, чому частина психіатрів сумнівається, чи є шизоїдний розлад окремою одиницею. Огляд Джозефа Трібвассера 2012 року дійшов висновку, що доказів валідності цього діагнозу як окремого, багатогранного розладу мало, а «шизоїдні» пацієнти розпадаються на дві групи: з обмеженим афектом, ближчих до шизотипового розладу, і відлюдькуватих, ближчих до уникаючого. Автори навіть пропонували прибрати діагноз із DSM-5, чого зрештою не сталося.

Інтроверсія, тривожність, аутизм: із чим не варто плутати

Найпоширеніша плутанина, з інтроверсією. Інтроверт швидше втомлюється від стимуляції, потребує часу наодинці і воліє кількох глибоких стосунків замість багатьох поверхневих. Але він має ці стосунки, відчуває тепло, радість і горе, і його спосіб життя не завдає йому страждання. Про те, чому інтроверсія є рисою темпераменту, а не проблемою, ми детально писали в статті про інтровертів і екстравертів. Шизоїдний патерн відрізняється не кількістю контактів, а їхньою емоційною температурою: не «мені достатньо двох друзів», а «мені не зрозуміло, навіщо друзі взагалі».

Друга плутанина, із соціальною тривожністю. Людина із соціальною тривогою хоче близькості і страждає від її відсутності, але боїться оцінки й відторгнення; уникання для неї болісне і супроводжується напругою. При шизоїдному патерні уникання не болить, воно є вибором, до якого людина байдужа. Це різні механізми, і вони потребують різної допомоги; при тривозі працює психолог із соціальної тривожності, і результат зазвичай помітний швидко. Третя плутанина, з аутизмом у дорослих. Грецькі психіатри, які описали проблему діагностики аутизму в дорослих із нормальним інтелектом, окремо зупинилися на розмежуванні із шизоїдним розладом: при аутизмі труднощі соціальної комунікації видно з раннього дитинства, до них додаються сенсорна чутливість, ритуали і вузькі інтереси, тоді як шизоїдний патерн формується пізніше і не має цих ознак.

Звідки береться шизоїдний патерн

Єдиної причини немає, є поєднання спадковості, раннього досвіду і, можливо, пренатальних чинників. Найнесподіваніший доказ останнього отримали голландські епідеміологи: у чоловіків, зачатих у пік «голодної зими» 1944–1945 років, ризик шизоїдного розладу особистості у 18 років був удвічі вищим, ніж у народжених до або після голоду. Пренатальне недоїдання вплинуло на розвиток мозку так, що через два десятиліття це проявилося саме у формі відстороненості.

Другий чинник, ранні стосунки. У проспективному дослідженні 593 сімей, за якими спостерігали від дитинства учасників до 33 років, низька батьківська прив’язаність і тепло були пов’язані з підвищеним ризиком шизоїдного розладу в дорослому віці, як і кількох інших розладів особистості. Психоаналітики описали цей механізм задовго до статистики. Шотландський аналітик Рональд Фейрберн у 1940-х, а слідом за ним Гаррі Гантріп у книзі «Шизоїдні феномени, об’єктні стосунки і самість» показали, що шизоїдна відстороненість часто є не відсутністю потреби в близькості, а захистом від неї: дитина, чия потреба в любові раз за разом залишалася без відповіді або сприймалася як надмірна, вчиться не хотіти, бо хотіти надто боляче. Дорослий носить цей захист як другу шкіру і сам вірить, що йому нічого не потрібно.

Що відчуває людина зсередини

Зовні шизоїдний патерн виглядає як спокій і самодостатність. Зсередини він влаштований складніше. Багато людей із цим патерном описують відчуття скляної стіни між собою і світом: вони бачать, як інші радіють і сумують, розуміють це розумом, але самі відчувають приглушено, ніби через товщу води. Емоції не відсутні, вони існують, але доступ до них ускладнений, і виражати їх видається зайвим або небезпечним. Похвала і критика справді мало зачіпають, не тому що людина сильна, а тому що чужа оцінка не сприймається як значуща.

Ключове поняття тут, соціальна ангедонія, нездатність отримувати задоволення від спілкування, про яку детальніше в словнику про ангедонію. Вона відрізняє шизоїдний патерн від просто вибіркового спілкування. Дослідження Томаса Квапіла показало, наскільки вона важлива: серед студентів із високою соціальною ангедонією через десять років діагноз зі спектра шизофренії мали 24 відсотки проти 1 відсотка в контрольній групі, хоча на початку групи не відрізнялися. Це не означає, що кожна замкнута людина захворіє; це означає, що виражена нездатність радіти контакту є ознакою, на яку варто звертати увагу, а не рисою характеру, яку слід поважати мовчки.

Як живуть люди з шизоїдним патерном

Багато людей із шизоїдними рисами живуть повноцінно й успішно, особливо в професіях, де цінуються самостійність і концентрація: програмування, наука, ремесла, робота з тваринами чи природою. Вони не потребують «виправлення» доти, доки їхній спосіб життя їх влаштовує. Проблеми виникають у трьох точках. Перша, коли партнер чи родичі страждають від емоційної недоступності і людина втрачає стосунки, які все ж їй потрібні. Друга, коли самотність з обраної стає вимушеною і переростає в депресію: балтиморське дослідження, яке простежило мешканців міста протягом 13–18 років, показало, що шизоїдні риси, виміряні в 1981 році, передбачали гірше загальне функціонування два десятиліття по тому, навіть з поправкою на інші розлади.

Третя точка, вік. Поки є робота і повсякденні контакти, відстороненість непомітна. Після виходу на пенсію, втрати батьків або партнера людина може виявити, що поруч немає нікого, і тоді самотність стає не вибором, а фактом, про який ми писали в статті про самотність. Саме в цей момент багато людей із шизоїдним патерном уперше звертаються по допомогу, і це варто робити раніше.

Що змінилося в класифікаціях

Доля діагнозу показова. Американський посібник DSM-5 зберіг шизоїдний розлад як окрему категорію в кластері A разом із параноїдним і шизотиповим, попри пропозицію його прибрати. А одинадцята редакція Міжнародної класифікації хвороб, яку Україна впроваджує, пішла іншим шляхом: у ній взагалі немає окремих типів розладів особистості. Замість цього лікар оцінює тяжкість розладу і описує його через п’ять доменів рис, один з яких, відстороненість, і охоплює те, що раніше називали шизоїдним. Пілотні дослідження нової системи на 722 пацієнтах показали, що домен відстороненості справді відповідає колишньому шизоїдному діагнозу, але дозволяє описати людину точніше, бо багато пацієнтів мають риси кількох доменів одразу.

Для людини, яка шукає відповідь про себе, це має практичне значення. Питання «чи я шизоїд» замінюється на кориснішу пару запитань: наскільки виражена моя відстороненість і чи заважає вона мені жити. Про інші розлади особистості і логіку їхньої класифікації ми писали в загальному огляді розладів особистості.

Чи потрібне лікування і яке

Шизоїдний патерн сам по собі не потребує лікування, якщо людина не страждає і не втрачає важливого. Ліків від нього не існує; медикаменти застосовують лише при супутніх станах, найчастіше депресії. Основою допомоги є психотерапія, і вона має специфіку. Люди з шизоїдним патерном рідко приходять самі, частіше їх приводить криза або близькі. Вони тримають дистанцію і з терапевтом, і перші місяці роботи часто йдуть на те, щоб сама присутність іншої людини стала переносимою. Тому терапія тут довга, а тиск і надмірна емоційність з боку фахівця шкодять.

Досліджень ефективності мало, але вони є. Описаний у 2014 році восьмирічний випадок терапії літньої пацієнтки із шизоїдним, уникаючим і депресивним розладами показав, що до кінця роботи клінічно значущі шизоїдні риси і депресія зникли, а захисні механізми стали зрілішими; цікаво, що зміни передбачав саме прямий, ясний і часом нетактовний стиль терапевта, який чітко показував пацієнтці її роль у проблемі. Це узгоджується з клінічним досвідом: шизоїдній людині потрібен не потік тепла, який вона сприйме як вторгнення, а надійна, передбачувана і чесна присутність, у якій можна повільно перевірити, чи безпечно хотіти.

У Позитивній психотерапії шизоїдний патерн розглядають через модель балансу: людина вклала майже весь свій ресурс у сфери діяльності і сенсу, тоді як сфера контактів залишилася порожньою не через відсутність здібності, а через ранній досвід, що зробив її небезпечною. Робота полягає не в тому, щоб зробити людину товариською, а в тому, щоб повернути їй доступ до власних почуттів і дати досвід контакту, який не ранить. Це можливо у форматі тривалої індивідуальної психотерапії, і саме тривалість тут є не недоліком, а умовою.

Якщо ви впізнали себе або близького

Замкнутість, любов до тиші і невелике коло спілкування є нормою, а не проблемою, і не потребують жодних дій. Приводом замислитися є інше: якщо ви не пам’ятаєте, коли останній раз відчували справжню радість від зустрічі з людиною; якщо близькі роками скаржаться на вашу недоступність, а вам щиро незрозуміло, чого вони хочуть; якщо самотність, яку ви вважали вибором, після життєвих змін стала тягарем; якщо до відстороненості додалися пригнічений настрій, втрата інтересу до звичних занять або дивні, лякаючі думки.

Для близьких правило теж просте. Не намагайтеся «розворушити» шизоїдну людину і не сприймайте її стриманість як особисту образу: емоції є, доступ до них інший. Цінуйте ті форми близькості, які їй доступні, спільну справу, мовчання поруч, практичну допомогу. І якщо бачите, що людина страждає, а не просто мовчить, запропонуйте консультацію без тиску, як інформацію, а не як вимогу. Шизоїдна людина не піде туди, куди її штовхають, але може прийти туди, куди двері спокійно відкриті.

Джерела

• Grant B. F., Hasin D. S., Stinson F. S. та ін. Prevalence, correlates, and disability of personality disorders in the United States: results from the National Epidemiologic Survey on Alcohol and Related Conditions. Journal of Clinical Psychiatry, 2004; 65(7):948–958. DOI: 10.4088/jcp.v65n0711 · PMID: 15291684
• Torgersen S., Kringlen E., Cramer V. The prevalence of personality disorders in a community sample. Archives of General Psychiatry, 2001; 58(6):590–596. DOI: 10.1001/archpsyc.58.6.590 · PMID: 11386989
• Triebwasser J., Chemerinski E., Roussos P., Siever L. J. Schizoid personality disorder. Journal of Personality Disorders, 2012; 26(6):919–926. DOI: 10.1521/pedi.2012.26.6.919 · PMID: 23281676
• Tyrer P., Crawford M., Sanatinia R. та ін. Preliminary studies of the ICD-11 classification of personality disorder in practice. Personality and Mental Health, 2014; 8(4):254–263. DOI: 10.1002/pmh.1275 · PMID: 25200623
• Maier W., Lichtermann D., Minges J., Heun R. Personality disorders among the relatives of schizophrenia patients. Schizophrenia Bulletin, 1994; 20(3):481–493. DOI: 10.1093/schbul/20.3.481 · PMID: 7973465
• Hoek H. W., Susser E., Buck K. A., Lumey L. H., Lin S. P., Gorman J. M. Schizoid personality disorder after prenatal exposure to famine. American Journal of Psychiatry, 1996; 153(12):1637–1639. DOI: 10.1176/ajp.153.12.1637 · PMID: 8942466
• Kwapil T. R. Social anhedonia as a predictor of the development of schizophrenia-spectrum disorders. Journal of Abnormal Psychology, 1998; 107(4):558–565. DOI: 10.1037//0021-843x.107.4.558 · PMID: 9830243
• Hong J. P., Samuels J., Bienvenu O. J. та ін. The longitudinal relationship between personality disorder dimensions and global functioning in a community-residing population. Psychological Medicine, 2005; 35(6):891–895. DOI: 10.1017/s0033291704003174 · PMID: 15997609
• Johnson J. G., Cohen P., Chen H., Kasen S., Brook J. S. Parenting behaviors associated with risk for offspring personality disorder during adulthood. Archives of General Psychiatry, 2006; 63(5):579–587. DOI: 10.1001/archpsyc.63.5.579 · PMID: 16651515
• Francis K. The projection of autism spectrum disorders in adult life. Psychiatriki, 2012; 23 Suppl 1:66–73. PMID: 22796975
• Josephs L., Sanders A., Gorman B. S. Therapeutic interaction with an older personality disordered patient. Psychodynamic Psychiatry, 2014; 42(2):151–172. DOI: 10.1521/pdps.2014.42.2.151 · PMID: 24828587
• Long J., Hull R. Conceptualizing a less paranoid schizophrenia. Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine, 2023; 18(1):14. DOI: 10.1186/s13010-023-00142-8 · Повний текст
• Guntrip H. Schizoid Phenomena, Object Relations and the Self. International Universities Press, 1969.
• Cleveland Clinic. Schizoid Personality Disorder: Symptoms & Treatment. Health Library. Огляд
• MedlinePlus. Schizoid personality disorder. U.S. National Library of Medicine. Довідка
• MSD Manuals. Schizoid Personality Disorder. Consumer version. Огляд