Носсрат Пезешкіан (1933–2010): засновник Позитивної психотерапії

Носсрат Пезешкіан прожив життя між двома світами. Він народився в іранському Кашані, з 1954 року жив у Німеччині — і став лікарем, який спробував поєднати східну оповідну традицію із західною психодинамічною теорією. Метод, що він створив у Вісбадені, сьогодні викладають більш ніж у двадцяти країнах, а Європейська асоціація психотерапії тримає його в переліку визнаних психотерапевтичних напрямів. Ця сторінка — про те, ким був Пезешкіан, як народився його підхід і що про нього кажуть дослідження.

Хто такий Носсрат Пезешкіан

Носсрат Пезешкіан народився 18 червня 1933 року в Кашані, в Ірані. Його родина належала до віри бахаї з її ідеєю єдності людства — і цей світогляд помітно позначився на тому, як він потім описував людину. 1954 року, у двадцять один рік, він приїхав до Німеччини, здобув там медичну освіту й дістав одразу кілька кваліфікацій: невролог, психіатр, психотерапевт і фахівець із психосоматичної медицини.

Наприкінці 1960-х Пезешкіан відкрив у Вісбадені власну лікарську практику — і це місто лишилося центром його роботи на наступні чотири десятиліття. Він приймав пацієнтів понад тридцять років, викладав в академії підвищення кваліфікації лікарів Земельної лікарської палати Гессену, читав лекції та вів семінари в понад шістдесяти країнах на всіх континентах. Помер 27 квітня 2010 року у Вісбадені; 2023-го місто визнало його могилу почесною.

Важлива деталь для розуміння методу: Пезешкіан не був кабінетним теоретиком. Усе, що він писав, виростало з амбулаторної практики звичайного лікаря, до якого приходили люди зі скаргами на серце, безсоння, сварки в родині та втому, — і з розмов із колегами й пацієнтами в десятках культур.

Як народився метод: від диференційного аналізу до позитуму

Датою народження підходу вважають 1968 рік: саме тоді Пезешкіан почав системно обговорювати свої ідеї з колегами — лікарем Дітером Шьоном і психологом Гансом Дайденбахом. Спершу метод називався диференційним аналізом (Differenzierungsanalyse): назва підкреслювала, що терапія розрізняє й розкладає конфлікт на конкретні змістові одиниці, а не працює з ним як із суцільною плямою.

Слово «позитивна» з'явилося лише 1977 року — разом із книжкою «Positive Psychotherapie». І тут криється найпоширеніше непорозуміння. «Позитивна» не означає «оптимістична», «про хороше» чи «без критики». Термін походить від латинського positum — те, що дане, наявне, фактичне. Позитивний погляд означає, що терапевт бачить не лише симптом, а й здатність, яку цей симптом обслуговує: безсоння як здатність бути пильним, депресію як здатність глибоко реагувати на конфлікт. Логіку цього ракурсу докладніше розібрано на сторінці позитум.

Другий корінь методу — подорожі. Пезешкіан роками збирав спостереження про те, як у різних суспільствах пояснюють хворобу, виховують дітей, що вважають чемністю чи ощадливістю. Метод спирається на транскультурні спостереження більш ніж у двадцяти культурах, і саме звідси в ньому питання «що спільного в усіх людей і чим вони різняться», яке Пезешкіан ставив собі як дослідник.

Три принципи: надія, баланс, консультування

Уся конструкція методу тримається на трьох принципах, і кожен із них — не декларація, а робочий інструмент, який розбирають на Базовому курсі Позитивної психотерапії.

Принцип надії розвертає погляд із дефіциту на функцію: терапевт допомагає побачити сенс і призначення розладу, переформулювати симптом як здатність.

Принцип балансу каже, що людина розподіляє енергію між чотирма сферами життя і страждає тоді, коли перекіс стає хронічним.

Принцип консультування робить пацієнта і його родину співучасниками: метод від початку задуманий так, щоб його можна було пояснити людині без освіти психолога і продовжити як самодопомогу.

Модель балансу: чотири сфери життя

Найвідоміший інструмент Пезешкіана — це модель балансу (Balancemodell). У ній енергія людини розподіляється між чотирма сферами: тіло і відчуття, діяльність і досягнення, контакти й стосунки, сенс і майбутнє. Кожна людина має свій звичний спосіб реагувати на конфлікт, і цей спосіб зазвичай однобокий.

Пезешкіан описував і культурний зріз цього перекосу: на Заході навантаження частіше падає на тіло та досягнення, на Сході — на контакти й уяву про майбутнє. У кабінеті модель працює як швидка карта: коли клієнт розповідає про безсоння, терапевт запитує не лише про сон, а й про те, скільки годин той працює, з ким розмовляє відверто і чи лишилося в його житті бодай щось, що він робить не заради результату.

Актуальні та базові здібності

Друга опора теорії — розрізнення здібностей. Базові здібності (Grundfähigkeiten) у Пезешкіана всього дві: здатність любити і здатність пізнавати. З них розгортається все інше.

Із базових виростають актуальні здібності (Aktualfähigkeiten) — конкретні норми повсякдення, за які люди сваряться найчастіше: пунктуальність, охайність, ввічливість, чесність, довіра, терпіння, ощадливість. Первинні здібності стосуються стосунків і почуттів, вторинні — правил і досягнень. Саме на цих словах ламаються шлюби: одному з подружжя пунктуальність означає повагу, іншому — тиск. Пезешкіан із Гансом Дайденбахом вивів цей перелік в опитувальник, який 1988 року опублікували як Вісбаденський опитувальник позитивної та сімейної психотерапії (WIPPF).

П'ятиступенева модель і терапія історіями

Технологічно метод стиснуто в п'ятиступеневу модель: спостереження і дистанціювання, інвентаризація, ситуативне підбадьорення, вербалізація, розширення цілей. Остання сходинка — фірмове питання методу: «Що ви робитимете, коли проблем більше не залишиться? Які у вас цілі на наступні п'ять років?»

Окремий інструмент Пезешкіана — притчі, східні історії й анекдоти як терапевтичне посередництво. Історія робить те, чого не робить пряма інтерпретація: вона не сперечається з опором, а обходить його, дає клієнтові дистанцію і дозволяє впізнати себе без сорому. Найвідоміша його збірка таких історій — «Der Kaufmann und der Papagei» (1979) — перекладена десятками мов і донині лишається найтиражнішою книжкою методу.

Школа, інституції та професійне визнання

Пезешкіан будував не лише теорію, а й систему навчання. 1977 року він очолив новостворене Німецьке товариство Позитивної психотерапії — першу національну асоціацію методу у світі, а наступного року заснував фаховий журнал. Він також був засновником і директором Вісбаденської академії психотерапії, яка згодом стала одним із провідних німецьких інститутів глибинно-психологічної підготовки.

Міжнародна структура методу оформилася в середині 1990-х: 1996 року постав Міжнародний центр Позитивної психотерапії, який 2008-го дістав назву Всесвітньої асоціації Позитивної психотерапії (WAPP), а 2016 року додав до назви слово «транскультурна». Сьогодні WAPP налічує понад три тисячі членів із 65 країн і близько 180 сертифікованих тренерів; навчальні програми працюють більш ніж у двадцяти країнах — зокрема й в Україні, де можна пройти навчання Позитивної психотерапії за міжнародним стандартом асоціації.

Що з визнанням? Тут варто бути точним. Європейська асоціація психотерапії (EAP) включає Позитивну психотерапію до свого переліку психотерапевтичних напрямів; у Європі метод представляє Європейська федерація центрів Позитивної психотерапії, яка має в EAP статус загальноєвропейської акредитаційної організації, а академія фонду Пезешкіана визнана європейським акредитованим інститутом психотерапевтичної підготовки. Це інституційне визнання професійною спільнотою — і його не варто плутати з доказовим статусом, про який ідеться нижче.

Нагороди і головні праці

1997 року Пезешкіан отримав премію Ріхарда Мертена — одну з найповажніших європейських відзнак за забезпечення якості в медицині — за роботу «Комп'ютерне забезпечення якості в Позитивній психотерапії». 1998-го Федеральна лікарська палата Німеччини нагородила його плакеткою Ернста фон Бергманна за багаторічну освітню діяльність, а 2006 року він отримав Хрест за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина.

Основні книжки (роки — за першими німецькими виданнями):

• «Schatten auf der Sonnenuhr» (1974) — перша книжка, пізніше відома як «Психотерапія повсякденного життя».
• «Positive Psychotherapie» (1977) — праця, що дала методові його теперішню назву.
• «Der Kaufmann und der Papagei» (1979) — східні історії в психотерапії.
• «Positive Familientherapie» (1980) — родина як терапевт.
• «Auf der Suche nach Sinn» (1983; англійською «In Search of Meaning», 1985).
• «Psychosomatik und Positive Psychotherapie» (1991) — психодинамічна модель хвороби і п'ятиступеневе лікування психосоматики.

Усього Пезешкіан написав 26 книжок, перекладених більш ніж двома десятками мов.

Що каже сучасна наука

Тут потрібна чесність, і вона в цій темі починається з розрізнення. Термін «Позитивна психотерапія» позначає два різні методи. Перший — метод Пезешкіана, психодинамічний і транскультурний, від 1968 року. Другий з'явився 2006-го в межах позитивної психології: Селігман, Рашид і Паркс дали цю саму назву втручанню, зосередженому на сильних сторонах характеру та благополуччі. Більшість рандомізованих досліджень із формулюванням «positive psychotherapy» у назві стосуються саме селігманівського варіанта — і зараховувати їх до доказової бази вісбаденського методу неправильно. Різницю між традиціями розібрано окремо на сторінці позитивна психологія.

Що ж є власне у методу Пезешкіана? Найбільше цитоване випробування — німецьке натуралістичне дослідження ефективності, розпочате 1995 року: 402 пацієнти, 23 терапевти, середня тривалість терапії 30,5 сесії. Пацієнти, які проходили Позитивну психотерапію, показали виразне зменшення симптомів, тоді як у групі очікування значущих змін не було, а катамнез до п'яти років не виявив погіршення результату. Але це не рандомізоване контрольоване випробування: розподіл у групи був не випадковим, дослідження проводила сама асоціація методу, а контрольну групу становили пацієнти з листа очікування. Це доказ середньої, а не високої якості.

Пізніші публікації радше описові: аналіз моделі балансу як рамки для копінгу під час пандемії на вибірці 735 польських жінок і досвід застосування підходу в терапії травмованих єзидських жінок. Отже, чесне формулювання таке: метод має клінічну традицію, інституційне визнання і початкові дані на свою користь, але не має бази рандомізованих випробувань, порівнянної з когнітивно-поведінковою терапією. Для студента це не привід відмовлятися від методу, а привід знати межі того, що можна про нього стверджувати.

Спадщина

Справу батька продовжили сини. Хамід Пезешкіан, лікар і психотерапевт, сьогодні очолює WAPP; Навід Пезешкіан працює дитячим і підлітковим психіатром у Вісбадені — обидва були співавторами Носсрата в кількох книжках. 2005 року Пезешкіан разом із дружиною Маніже заснував у Вісбадені Міжнародну академію Позитивної та транскультурної психотерапії — фонд Пезешкіана, який утримує міжнародний архів методу і володіє правами на його книжки.

Міфи і факти про Пезешкіана

Насправді	Поширений міф
«Позитивна» походить від латинського positum — фактичне, дане	«Позитивна» психотерапія означає позитивне мислення й оптимізм
Це метод Пезешкіана, 1968 рік, Вісбаден	Позитивна психотерапія — розробка Селігмана в межах позитивної психології
Це психодинамічний короткотерміновий метод із власною теорією конфлікту	Це різновид коучингу або мотиваційних тренінгів
Пезешкіан був дипломованим неврологом, психіатром і психотерапевтом	Пезешкіан був філософом або духовним учителем зі Сходу
Є натуралістичні дослідження ефективності, але не база рандомізованих випробувань	Метод повністю доказовий і перевірений сотнями РКД

Приклад із життя

Уявімо клієнтку, яка приходить зі скаргою на постійний головний біль; обстеження нічого не знайшли. Терапевт, який працює в підході Пезешкіана, не почне з питання «що з вами не так». Він запитає, що цей біль дозволяє їй робити — і почує, що тільки з головним болем вона має право не поїхати до свекрухи й не відповідати на робочі повідомлення. Це і є позитумна інтерпретація: симптом як єдина легальна форма сказати «ні».

Далі підключається модель балансу: виявиться, що сфера досягнень з'їдає майже весь час, сфера контактів звужена до родини, а сфера сенсу порожня вже кілька років. І аж потім — актуальні здібності: у родині клієнтки ввічливість завжди означала «не відмовляти старшим», і будь-яке пряме «ні» переживається як зрада. Терапія тут працює не проти симптому, а замість нього — вчить казати «ні» словами. Так само влаштована й консультація в підході Позитивної психотерапії: від функції симптому — до сфери, яку людина від себе відрізала.

Джерела

• Всесвітня асоціація Позитивної психотерапії (WAPP): історія методу та біографія засновника.
• Європейська асоціація психотерапії: Позитивна психотерапія в переліку психотерапевтичних напрямів EAP.
• Міжнародна академія Позитивної та транскультурної психотерапії: фонд Пезешкіана, засновники та завдання.
• Dobiała E. та колеги. Application of the Balance Model in the Analysis of Factors Responsible for Depressive Disorders among Women in the COVID-19 Pandemic. Int J Environ Res Public Health, 2022. DOI: 10.3390/ijerph19127361 · Повний текст
• Peseschkian N. Positive psychotherapy: a transcultural and interdisciplinary approach to psychotherapy. Psychotherapy and Psychosomatics, 1990. DOI: 10.1159/000288338 · PMID: 2290904.
• Tritt K., Loew T. H., Meyer M., Werner B., Peseschkian N. Positive Psychotherapy: Effectiveness of an Interdisciplinary Approach. The European Journal of Psychiatry, 1999; 13(4): 231–241.
• Peseschkian H., Remmers A. Positive Psychotherapy: An Introduction. У кн.: Positive Psychiatry, Psychotherapy and Psychology. Springer, 2020; с. 11–32. DOI: 10.1007/978-3-030-33264-8_2.
• Kizilhan J. I., Wenzel T. Positive psychotherapy in the treatment of traumatised Yezidi survivors of sexualised violence and genocide. International Review of Psychiatry, 2020. DOI: 10.1080/09540261.2020.1809356 · PMID: 33016807.
• Seligman M. E. P., Rashid T., Parks A. C. Positive psychotherapy. American Psychologist, 2006; 61(8): 774–788. DOI: 10.1037/0003-066X.61.8.774 · PMID: 17115810 (інший метод із тією самою назвою — для розрізнення).