Гедонізм: що це, хто такий гедоніст і чому «більше задоволення» не робить щасливішим

Нова машина радує три тижні, підвищення зарплати місяць, відпустка біля моря забувається за кілька днів після повернення. Людина, яка звикла жити «для задоволення», рано чи пізно помічає дивну річ: задоволень стає більше, а радості від них менше. Тоді слово «гедонізм» із філософського терміна перетворюється на особисте питання: чому це не працює і як це виправити.

В українській видачі гедонізм пояснюють переважно як напрям етики з переліком філософів або як модний стиль життя з «п'ятьма ритуалами щастя». Майже ніде не сказано, що психологія за півстоліття виміряла це явище дуже точно: що відбувається зі щастям переможців лотерей, як довго тримається радість після одруження, чи існує межа доходу, після якої гроші перестають додавати задоволення, і чому мозок розрізняє «хочу» і «подобається».

Тут зібрано саме це: що означає слово в філософії й у психології, чим гедоніст відрізняється від людини, яка просто любить життя, як працює гедонічна адаптація, що показали дослідження на мільйонах вимірів, коли гонитва за задоволенням стає проблемою і як отримувати задоволення так, щоб воно не вигорало.

Що таке гедонізм простими словами і хто такий гедоніст

Стенфордська філософська енциклопедія розводить три речі, які в побуті змішують в одне слово. Психологічний гедонізм є твердженням про те, як людина влаштована: нас рухає лише прагнення до задоволення й уникання болю. Етичний гедонізм є твердженням про те, як варто жити: цінність має лише задоволення, а страждання є єдиним злом. Гедонізм про благополуччя є твердженням про те, що робить життя хорошим для самої людини: добре життя складається з приємних переживань, а не з досягнень, сенсу чи чеснот.

Ці три речі можна приймати й відкидати незалежно. Можна вважати, що людьми справді рухає задоволення, і водночас думати, що жити варто інакше. Сучасна психологія перше твердження вважає спрощенням: люди регулярно обирають важке й неприємне заради сенсу, близькості чи обов'язку, і від цього не стають менш людьми.

Гедоністом у побуті називають того, хто вибудовує життя навколо приємного: смачної їжі, комфорту, розваг, покупок, подорожей. Само по собі це не діагноз і не вада. Проблема починається, коли задоволення стає єдиним мірилом, а все, що не приносить негайної втіхи, відкидається. Тоді з'являється те, з чим люди приходять до психолога: «у мене все є, я все собі дозволяю, і мені порожньо». Якщо це ваш випадок, це не питання сили волі, а привід для психотерапії онлайн або очно, бо порожнеча на тлі достатку має свої механізми, і їх можна розібрати.

Від Арістіппа до Бентама: коротка історія ідеї

Засновником гедонізму вважають Арістіппа з Кірени, учня Сократа, який жив у 435–355 роках до нашої ери і вчив, що благом є тілесне задоволення тут і зараз, а мудрість полягає в тому, щоб володіти насолодами, а не належати їм. Епікур, який жив століття пізніше, розробив значно обережнішу версію: задоволення для нього є передусім відсутністю болю й тривоги, а надмірні бажання ведуть до страждань. Епікурейський ідеал, спокій душі й простий стіл із друзями, дуже далекий від того, що сьогодні називають епікурейством.

У Новий час гедонізм став основою утилітаризму. Джеремі Бентам у 1789 році відкрив свій головний трактат словами про те, що природа поставила людство під владу двох суверенних володарів, болю і задоволення, і саме вони вказують, що нам робити. Джон Стюарт Мілль додав до цього різницю між «вищими» і «нижчими» задоволеннями. А філософ Генрі Сіджвік сформулював те, що досі називають парадоксом гедонізму: дії, спрямовані безпосередньо на задоволення, часто дають його менше, ніж дії, спрямовані на щось інше.

Цей парадокс і є місцем, де філософія передає естафету психології. Бо якщо пряма гонитва за задоволенням справді не працює, має бути механізм, який це пояснює.

Гедонізм і евдемонія: два шляхи до щастя

Психологи Річард Раян і Едвард Десі у великому огляді 2001 року описали два підходи до благополуччя, які виросли з двох античних традицій. Гедонічний підхід визначає благополуччя через щастя: більше задоволення, менше болю. Евдемонічний, від арістотелівського слова про «добре життя», визначає його через сенс і реалізацію: наскільки людина живе повно і згідно зі своїми цінностями. Огляд показав, що ці підходи в чомусь розходяться, а в чомусь доповнюють одне одного, і що обидва мають емпіричну основу.

Пізніші дослідження дали чіткішу картину. Вероніка Хута й Раян у 2010 році показали, що гедонічні й евдемонічні мотиви дають різні й частково спільні плоди: пошук задоволення сильніше пов'язаний із позитивними емоціями тут і зараз, а пошук сенсу з відчуттям, що життя варте, і з благополуччям у довшій перспективі; найкраще почувалися люди, у яких були обидва мотиви. А коли шкалу цих мотивів перевірили на польській і північноамериканській вибірках, усередині гедонічного мотиву виділилися два різні фактори: прагнення до задоволення і прагнення до комфорту, тобто до відсутності напруги. Це важлива деталь: «гедоніст», який шукає яскравих вражень, і «гедоніст», який шукає спокою на дивані, є різними людьми.

Для сучасної психології щастя вже не є синонімом задоволення. Дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі визначають суб'єктивне благополуччя через три складники: задоволеність життям, баланс приємних і неприємних емоцій і відчуття сенсу. Про те, як ці складники поєднуються, на сайті є окрема стаття про те, що таке щастя.

Гедонічна адаптація: чому радість від нового так швидко минає

Механізм, що пояснює парадокс гедонізму, називають гедонічною адаптацією: до будь-якої зміни, приємної чи ні, психіка звикає і повертається до свого звичного рівня. Класичне дослідження провели Філіп Брікман із колегами у 1978 році: 22 переможці великих лотерей виявилися не щасливішими за контрольну групу і водночас отримували помітно менше задоволення від буденних дрібниць, як-от розмова з другом чи смачний сніданок. Пік минулого досвіду знецінював звичайні радощі, а звикання з'їдало нові.

Термін «гедонічна бігова доріжка» закріпився саме після цієї роботи, але сама теорія з часом стала тоншою. У 2003 році Річард Лукас із колегами простежили за понад 24 000 людей упродовж 15 років і побачили, що після одруження задоволеність життям справді зростала й у середньому поверталася до вихідного рівня. Але за середнім ховалися величезні розбіжності: ті, хто реагував сильно, лишалися далеко від початкової точки й через роки, а в частини людей траєкторія йшла у протилежний бік. У 2006 році Ед Дінер із співавторами підсумували п'ять поправок до теорії: базовий рівень щастя не нейтральний, він різний у різних людей, у однієї людини різні складники благополуччя можуть рухатися в різні боки, базовий рівень може змінюватися, і люди відрізняються за швидкістю адаптації.

Практичний висновок дала модель Кеннона Шелдона і Соні Любомирської 2012 року, перевірена на 481 студентові впродовж трьох місяців. Радість від позитивної зміни згасає двома шляхами: емоцій від неї стає менше, а бажань більше. Гальмують цей процес дві речі: продовжувати цінувати те, що змінилося, і підтримувати різноманітність переживань, пов'язаних зі зміною. Це той самий висновок, який окремо підтверджують дослідження покупок і споживання, описані в статті про консюмеризм: різноманітність вражень дає більше, ніж чергова річ.

Гроші й задоволення: що показали 1,7 мільйона вимірів

Найвідоміша цифра в цій темі, 75 000 доларів на рік, походить з роботи Данієла Канемана й Ангуса Дітона 2010 року на понад 450 000 відповідей американців. Вони розвели два виміри благополуччя: емоційне, тобто скільки радості, стресу й смутку людина пережила вчора, і оцінне, тобто як вона оцінює своє життя загалом. Оцінка життя зростала з доходом і далі, а от щоденні емоції після певного рівня доходу переставали покращуватися.

У 2021 році Метью Кіллінгсворт зібрав 1 725 994 вимірів у реальному часі від 33 391 працюючих американців і не знайшов ніякого плато: щоденне самопочуття зростало разом із логарифмом доходу і вище 75 000. Два результати суперечили одне одному, і у 2023 році автори зробили рідкісну річ: провели спільний повторний аналіз. Виявилося, що обидва мали рацію частково. Вихід на плато справді існує, але лише у найменш щасливих людей: у них гроші після певної межі вже не гасять нещастя. У щасливіших людей самопочуття продовжує зростати з доходом і навіть прискорюється у найщасливішій групі.

Для теми гедонізму це означає просте: гроші справді купують задоволення, але не рятують від нещастя, і не компенсують того, чого людині бракує зовсім в іншому місці. Окреме дослідження Елізабет Данн, Лари Акнін і Майкла Нортона 2008 року додає деталь, що виглядає парадоксом лише на перший погляд: люди, яким випадково доручили витратити гроші на інших, у підсумку почувалися щасливішими за тих, хто витратив їх на себе.

Що мозок називає задоволенням: «хочу» не дорівнює «подобається»

Нейронаука внесла в розмову про гедонізм уточнення, яке багато що пояснює. Кент Беррідж і Мортен Крінгельбах у огляді 2015 року показали, що задоволення в мозку породжують невеликі «гедонічні гарячі точки» в лімбічній системі, і що найрізноманітніші втіхи, від їжі до музики, активують дивовижно схожі ланцюги. А от бажання, тобто «хочу», генерує велика розподілена система, у центрі якої дофамін. Найвідоміший кандидат на роль «центру задоволення», мезолімбічна дофамінова система, за їхніми даними, задоволення як такого може й не породжувати: вона породжує потяг. Наскільки саме дофамінове «хочу» задає тон вашій психіці порівняно з іншими системами, пропонує оцінити популярний тест Бравермана на нейромедіатори — 315 запитань «так/ні»; це самоопитувальник для самопізнання, а не медичний аналіз.

Саме тут захована пастка гедонізму як стилю життя. Можна безкінечно підживлювати «хочу», купуючи, гортаючи, замовляючи, і при цьому отримувати дедалі менше «подобається». Коли ця ножиця розходиться максимально, психіатрія називає стан ангедонією: здатність відчувати задоволення знижена, хоча можливостей для нього досхочу. Ангедонія є одним із двох головних симптомів депресії, і той самий огляд Берріджа описує її як збій саме гедонічної системи.

Коли гедонізм стає проблемою

Любити задоволення нормально; без приємного життя справді сіріє, і це визнають усі психологічні школи. Проблема виникає у трьох ситуаціях. Перша: задоволення перетворюється на єдиний спосіб регулювати емоції, тобто будь-який стрес автоматично гаситься їжею, покупкою, алкоголем, серіалом. Тут гедонізм межує із залежністю, бо мозок вчиться, що інших способів заспокоїтися немає.

Друга: радість вигоряє. Людина робить усе, що раніше приносило задоволення, дедалі частіше й дедалі дорожче, а відгуку немає. Це або гедонічна адаптація, яку можна повернути, або ангедонія як симптом депресії, з якою працюють інакше. Розрізнити їх самому важко, і тому це один із запитів, де корисна психотерапія депресії: фахівець дивиться не на кількість задоволень у житті, а на те, чому вони перестали доходити.

Третя: гонитва за приємним витісняє все, що приємним не є, але потрібне. Стосунки, у яких треба терпіти, робота, де треба довго вчитися, здоров'я, яке вимагає незручностей сьогодні заради завтра. Тут гедонізм стає не філософією, а формою уникання, і ціна з'являється пізніше, зазвичай у вигляді самотності або відчуття змарнованого часу.

Здоровий гедонізм: як отримувати задоволення так, щоб воно не вигоряло

Дослідження адаптації не кажуть «відмовтеся від задоволень». Вони кажуть, як їх використовувати. Перше правило випливає прямо з моделі Шелдона і Любомирської: різноманітність важливіша за кількість. Три різні маленькі радості за тиждень дають більше, ніж та сама велика щодня, бо до тієї самої мозок звикає. Друге: смакування. Задоволення, якому приділили увагу, розтягнуте в часі, обговорене з кимось, адаптується повільніше, ніж з'їдене на бігу.

Третє правило стосується вдячності. Звичка сприймати хороше як належне і є гедонічною адаптацією в чистому вигляді, а свідоме помічання того, що вже є, працює проти неї; про це докладніше в статті про вдячність. Четверте: частина задоволення має бути спрямована на інших. Дослідження витрат на інших людей і великий огляд Любомирської, Кінг і Дінера 2005 року про те, що позитивні емоції не лише наслідок, а й причина успіху в стосунках, роботі й здоров'ї, разом малюють одну картину: задоволення, яке з'єднує з людьми, працює довше за задоволення, яке ізолює.

І п'яте: поєднувати гедонічне з евдемонічним. Найкраще, за даними Хути й Раяна, почувалися не аскети й не гедоністи, а люди, у яких були обидва мотиви одночасно: вони і вміли радіти, і мали заради чого.

Гедоніст чи ні: як зрозуміти свій профіль

Замість тесту корисно відповісти собі на кілька запитань, які психологи ставлять у шкалах гедонічних і евдемонічних мотивів. Коли ви обираєте, як провести вечір або куди поїхати, що ви шукаєте частіше: яскравих приємних відчуттів, спокою і відсутності напруги чи чогось, що розвиває вас або має сенс? Скільки з ваших задоволень за останній місяць були новими, а скільки повторювали одне й те саме? Чи є у вашому житті хоча б одна справа, від якої вам добре не тому, що вона приємна, а тому, що вона важлива?

Відповіді не діляться на правильні й неправильні. Але якщо в усіх трьох переважає «приємне тут і зараз», а радості від цього дедалі менше, ви, найімовірніше, стоїте на тій біговій доріжці, яку описали ще в 1978 році, і саме тоді працюють правила з попереднього розділу.

Коли варто до психолога

Якщо задоволень у житті багато, а відчуття задоволеності нема; якщо ви помічаєте, що будь-який стрес автоматично «заїдаєте», «запиваєте» або «закуповуєте»; якщо те, що радувало, перестало доходити взагалі й це триває тижнями; якщо за гонитвою за приємним ви роками відкладаєте важке, але потрібне. Кожен із цих пунктів є не слабкістю характеру, а запитом, з яким має сенс прийти на індивідуальну психотерапію: розібрати, що саме людина намагається заглушити задоволеннями і чого їй насправді бракує.

Окремо варто пам'ятати про ангедонію. Якщо разом із втратою радості з'явилися пригнічений настрій, порушення сну, втома й думки про безглуздість, це вже територія депресії, і починати варто з консультації фахівця, а не з нових способів себе порадувати.

Джерела

• Moore A., 2013. Hedonism. Stanford Encyclopedia of Philosophy (перша публікація 2004, суттєве оновлення 2013) · Стаття — три значення гедонізму, Бентам про «двох суверенних володарів», парадокс гедонізму за Сіджвіком.
• Kahneman D., Deaton A., 2010. Proceedings of the National Academy of Sciences, 107(38):16489–16493. DOI: 10.1073/pnas.1011492107 · PMID: 20823223 · Повний текст — понад 450 000 відповідей: дохід підвищує оцінку життя, а щоденне емоційне благополуччя після певного рівня перестає зростати.
• Bujacz A., Vittersø J., Huta V., Kaczmarek L. D., 2014. Frontiers in Psychology, 5:984. DOI: 10.3389/fpsyg.2014.00984 · PMID: 25249997 · Повний текст — шкала гедонічних і евдемонічних мотивів на польській і північноамериканській вибірках: три фактори, гедонічне задоволення, гедонічний комфорт, евдемонія.
• Greater Good Science Center, Каліфорнійський університет у Берклі. Що таке щастя: визначення (довідкова сторінка) · Сторінка — суб'єктивне благополуччя як задоволеність життям, баланс емоцій і сенс; визначення Любомирської.
• Brickman P., Coates D., Janoff-Bulman R., 1978. Journal of Personality and Social Psychology, 36(8):917–927. DOI: 10.1037/0022-3514.36.8.917 · PMID: 690806 — 22 переможці лотерей не щасливіші за контроль і отримують менше задоволення від буденних подій; ефекти контрасту й звикання.
• Lucas R. E., Clark A. E., Georgellis Y., Diener E., 2003. Journal of Personality and Social Psychology, 84(3):527–539. DOI: 10.1037/0022-3514.84.3.527 · PMID: 12635914 — понад 24 000 людей упродовж 15 років: у середньому повернення до вихідного рівня після одруження, але великі індивідуальні розбіжності.
• Diener E., Lucas R. E., Scollon C. N., 2006. American Psychologist, 61(4):305–314. DOI: 10.1037/0003-066X.61.4.305 · PMID: 16719675 — п'ять поправок до теорії гедонічної бігової доріжки.
• Sheldon K. M., Lyubomirsky S., 2012. Personality and Social Psychology Bulletin, 38(5):670–680. DOI: 10.1177/0146167212436400 · PMID: 22361725 — модель запобігання гедонічній адаптації на 481 студентові: цінування й різноманітність гальмують згасання радості.
• Killingsworth M. A., 2021. Proceedings of the National Academy of Sciences, 118(4):e2016976118. DOI: 10.1073/pnas.2016976118 · PMID: 33468644 · PMC: PMC7848527 — 1 725 994 вимірів від 33 391 людини: самопочуття зростає з логарифмом доходу без плато вище 75 000 доларів.
• Killingsworth M. A., Kahneman D., Mellers B., 2023. Proceedings of the National Academy of Sciences, 120(10):e2208661120. DOI: 10.1073/pnas.2208661120 · PMID: 36857342 · PMC: PMC10013834 — спільний повторний аналіз: плато існує лише в найменш щасливих людей; у щасливіших зростання триває.
• Dunn E. W., Aknin L. B., Norton M. I., 2008. Science, 319(5870):1687–1688. DOI: 10.1126/science.1150952 · PMID: 18356530 — витрати на інших пов'язані з більшим щастям у опитуванні, польовому дослідженні та експерименті з випадковим розподілом.
• Ryan R. M., Deci E. L., 2001. Annual Review of Psychology, 52:141–166. DOI: 10.1146/annurev.psych.52.1.141 · PMID: 11148302 — огляд гедонічного й евдемонічного підходів до благополуччя.
• Huta V., Ryan R. M., 2010. Journal of Happiness Studies, 11(6):735–762. DOI: 10.1007/s10902-009-9171-4 — гедонічні й евдемонічні мотиви дають різні й спільні плоди; найкраще почуваються люди з обома.
• Berridge K. C., Kringelbach M. L., 2015. Neuron, 86(3):646–664. DOI: 10.1016/j.neuron.2015.02.018 · PMID: 25950633 · PMC: PMC4425246 — системи задоволення в мозку: гедонічні гарячі точки «подобається» проти розподіленої системи «хочу»; ангедонія як збій гедонічної системи.
• Lyubomirsky S., King L., Diener E., 2005. Psychological Bulletin, 131(6):803–855. DOI: 10.1037/0033-2909.131.6.803 · PMID: 16351326 — метааналітичний огляд: позитивні емоції передують успіху в шлюбі, дружбі, доході, роботі й здоров'ї.