Мазохізм у психології: що це, три значення слова, чим сексуальний мазохізм відрізняється від морального і коли це стає проблемою

Одна людина роками лишається на роботі, де її принижують, і кожного разу знаходить причину не звільнятися. Друга обирає партнерів, які зраджують, і після кожного розриву каже: «зі мною завжди так». Третя в ліжку просить зробити їй боляче і потім соромиться цього настільки, що не може розповісти жодному лікарю. Усіх трьох у побуті назвуть мазохістами, і всі три випадки насправді про різне.

В українській видачі мазохізм пояснюють або як сексуальне відхилення з переліком «симптомів і стадій», або як побутовий докір «ти сама собі шкодиш». Майже ніде не сказано, що слово має три різні значення, що сексуальний мазохізм за згодою давно не вважають хворобою, що дослідження на тисячах учасників знайшли серед практиків БДСМ не патологію, а звичайних людей із певними рисами, і що справжня проблема, з якою приходять до психолога, зазвичай є не сексуальною, а моральною: звичкою обирати собі страждання.

Нижче — що означає це слово, хто такий мазохіст, де проходить межа між інтересом і розладом і з чим тут насправді працює психотерапія.

Що таке мазохізм простими словами: три значення одного слова

Перше значення сексуальне. Людина відчуває збудження від болю, приниження, зв'язування чи підкорення і вдається до таких практик за взаємною згодою з партнером. Сучасні класифікації розрізняють тут дві речі: сам інтерес, який не є діагнозом, і розлад, який діагностують лише тоді, коли інтерес завдає людині страждання, порушує її життя або несе реальну небезпеку. До цієї різниці ми ще повернемося, бо вона змінила все.

Друге значення психоаналітичне. Зигмунд Фройд у роботі 1924 року розділив мазохізм на три форми: ерогенний (тобто сексуальний), «жіночий» (так у його термінології) і моральний. Моральний мазохізм не має стосунку до ліжка: це несвідома потреба в покаранні й стражданні, через яку людина знову і знову опиняється в ситуаціях, де їй погано, і сама цього не помічає. Саме про нього найчастіше йдеться, коли психолог каже «мазохістичний патерн».

Третє значення побутове й найширше. Мазохістом називають того, хто терпить погане ставлення, не йде з токсичних стосунків, бере на себе більше, ніж може, і карає себе за будь-яку помилку. Це метафора, а не термін, але за нею стоять реальні механізми, і про них теж буде мова.

Три значення часто змішують, і плутанина має ціну. Людина, яка любить біль у сексі за згодою, не потребує лікування, а людина, яка роками обирає партнерів, що її принижують, потребує, але не сексолога. Про сексуальну сторону, яка часто бентежить найбільше, простіше поговорити саме з сексологом онлайн: анонімно, без осуду і з розумінням того, де проходить межа між інтересом і розладом.

Хто такий мазохіст і мазохістка: ознаки

Мазохіст — це людина, яка отримує задоволення, полегшення або збудження від власного болю, приниження чи підкорення; мазохістка — так само про жінку. Але кого саме мають на увазі, залежить від того, в якому з трьох значень ужито слово.

У сексуальному значенні мазохіст — це людина, яку збуджує підкорення, біль чи приниження в грі за згодою. Для більшості таких людей головне не сам біль, а обмін владою: біль тут радше інструмент, щоб відчути підкорення. Учасники заздалегідь домовляються про межі й мають стоп-слово, яким будь-хто може зупинити гру. Сам такий інтерес діагнозом не є.

У психоаналітичному й побутовому значенні мазохістом називають людину з мазохістичним патерном: вона знову і знову опиняється в ситуаціях, де їй погано, і рідко пов'язує це з власним вибором. Для порівняння: садист отримує задоволення, завдаючи болю чи приниження іншим, мазохіст — переживаючи їх сам; у сексі за згодою ці ролі доповнюють одна одну.

Мазохістичний патерн у житті: ознаки

• Людина обирає людей і ситуації, які ведуть до розчарування, невдачі чи поганого ставлення, хоча поруч є кращі варіанти.
• Відмовляється від можливостей отримати задоволення або применшує власну радість.
• Карає себе за помилки довше й жорсткіше, ніж це зробив би будь-хто інший.
• Добре ставлення викликає незручність, наче воно «не за що».
• Після успіху відчуває провину або непомітно для себе псує результат.
• Бере на себе більше, ніж може, і жертвує собою, коли цього ніхто не просить.
• Відчуває полегшення, коли «нарешті сталося погане», наче дочекалася неминучого.

Один-два пункти бувають у кожного. Про патерн можна говорити тоді, коли таких ознак багато і вони роками повторюються в різних стосунках і на різних роботах.

Мазохістка: чи частіше це жінки

Слово «мазохістка» часто вживають так, ніби схильність до страждання — жіноча риса. Дані цього не підтверджують. У клінічних настановах до МКХ-11 Всесвітня організація охорони здоров'я зазначає, що серед нетипових сексуальних потягів у жінок саме мазохістичні трапляються частіше за інші, хоча загалом нетипові потяги значно поширеніші серед чоловіків. А участь у БДСМ, за великим австралійським опитуванням, про яке йдеться нижче, чоловіки визнавали навіть частіше за жінок.

І головне: фантазія — не бажання реального приниження. Жінка, якій подобається підкорення в сексі за згодою, і жінка, яка роками терпить погане ставлення партнера, — дві зовсім різні історії, і друга до сексуального мазохізму стосунку не має.

Як називається людина, яка любить біль

Якщо біль пов'язаний із задоволенням, збудженням чи підкоренням, таку людину називають мазохістом. Але любов до «приємного болю» буває й без жодного сексуального підтексту: гостра їжа, фільми жахів, страшні атракціони, болючий масаж, сумна музика. Психолог Пол Розін назвав це доброякісним мазохізмом: людина насолоджується відчуттям, яке тіло спершу сприймає як загрозу, хоча розум знає, що насправді вона в безпеці. За підрахунком його групи, саму лише пекучість перцю чилі люблять понад 2 мільярди дорослих.

Самоушкодження сюди не належить: це не пошук задоволення, і про цю різницю йдеться нижче.

Звідки взялося слово: Захер-Мазох, Крафт-Ебінг і Фройд

Австрійський письменник Леопольд фон Захер-Мазох у 1870 році видав повість «Венера в хутрі» про чоловіка, який просить кохану стати його володаркою і принижувати його. Наприкінці XIX століття німецько-австрійський психіатр Ріхард фон Крафт-Ебінг увів у клінічний ужиток два терміни, назвавши їх за іменами письменників: садизм за маркізом де Садом і мазохізм за Захер-Мазохом.

Фройд повертався до теми кілька разів. У 1915 році він вважав мазохізм вторинним, оберненим на себе садизмом. У 1924 році, у статті про економічну проблему мазохізму, він визнав існування первинного мазохізму і запропонував той поділ на три форми, яким психоаналітики користуються досі. Після Фройда, як підсумовує огляд 2022 року, з'явилося багато клінічних описів різних форм мазохізму, і суперечки про нього серед психоаналітиків не вщухають.

Психіатрія тим часом рухалася в інший бік. Понад століття мазохізм вважали перверсією і хворобою. Перелом стався у 2013 році, коли американська класифікація DSM-5 розвела парафілії, тобто нетипові сексуальні інтереси, і парафільні розлади. Інтерес сам по собі перестав бути діагнозом. А чинна Міжнародна класифікація хвороб МКХ-11 пішла далі: окремого діагнозу «садомазохізм», який був у МКХ-10, у ній більше немає. Мазохізм за згодою може стати підставою для діагнозу лише тоді, коли людина сильно страждає від самого потягу, і не тільки через осуд інших, або коли практика несе значний ризик травми чи смерті, як-от перекриття дихання.

Сексуальний мазохізм: інтерес, розлад і межа між ними

За критеріями американської класифікації DSM-5 розлад сексуального мазохізму діагностують, коли інтенсивне збудження від приниження, побиття, зв'язування чи іншого страждання триває щонайменше пів року і спричиняє виражений дистрес або порушує життя людини. Друга умова є ключовою. Більшість людей із мазохістичними інтересами цим критеріям не відповідають, тож діагнозу в них немає.

Межу між інтересом і проблемою найпростіше побачити, якщо поставити їх поруч:

Інтерес за згодою	Ознаки розладу або насильства
Обидва партнери домовляються заздалегідь, будь-хто може зупинити гру стоп-словом	Партнер не зупиняється, а «грою» виправдовують примус
Сам потяг не викликає сильного страждання	Виражене страждання від власного потягу, і не лише через осуд інших
Учасники уникають реальних травм	Перекриття дихання або травми, які потребують медичної допомоги
Інтенсивність лишається приблизно тією самою	Інтенсивність з часом наростає, людина перестає користуватися стоп-словом
Робота, стосунки й сон не страждають	Потяг руйнує стосунки, роботу або сон

Реальність за цифрами виглядає буденніше, ніж у кіно. В австралійському національному опитуванні на 19 307 людей 16–59 років участь у БДСМ за останній рік визнали 1,8% сексуально активних людей: 2,2% чоловіків і 1,3% жінок. Ці люди не частіше за інших зазнавали сексуального примусу, не були нещаснішими чи тривожнішими, а чоловіки з досвідом БДСМ мали навіть нижчі показники психологічного дистресу. Автори дійшли висновку, що БДСМ є сексуальним інтересом меншості, а не симптомом травми чи проблем зі «звичайним» сексом.

Нідерландське дослідження 2013 року порівняло 902 практики БДСМ і 434 людини контрольної групи за особистісними рисами, стилем прив'язаності, чутливістю до відторгнення і благополуччям. Практики виявилися менш невротичними, більш екстравертними, відкритими і сумлінними, менш чутливими до відторгнення і з вищим суб'єктивним благополуччям, хоч і менш поступливими. Ті, хто обирав домінантну роль, загалом мали сприятливіші показники, ніж ті, хто обирав підкорення, а найменш сприятливі — у контрольної групи. Висновок авторів прямий: БДСМ радше форма дозвілля, ніж вияв психопатології.

Про другу половину цієї пари і про те, коли схильність завдавати біль стає небезпечною, на сайті є окрема стаття про садизм.

Що показали дослідження: скільки таких людей і що з ними «не так»

За оцінкою довідника MSD, мазохістичні інтереси або досвід протягом життя мають приблизно 10–30% людей у західних країнах, а поширеність самого розладу значно нижча — менш ніж 5%. Тобто інтерес трапляється часто, а проблема, яка потребує допомоги, — рідко.

Найцікавіші дані про «нормальність» дав канадський сексолог Крістіан Жуаяль. У дослідженні 2015 року на 1501 дорослому він показав, що за чинним визначенням парафілії 57% звичайних людей мали «парафільну» фантазію такої ж інтенсивності, як їхня найсильніша звичайна фантазія; для жінок найінтенсивнішою «парафільною» фантазією було бути сексуально підкореною. Його висновок: критерії надто широкі й не відрізняють фантазію від сексуального інтересу.

Систематичний огляд 2019 року зібрав усю літературу про БДСМ з біопсихосоціального погляду. Інтерес до цих практик пов'язаний із вищою відкритістю досвіду й екстраверсією, з пошуком відчуттів, зі стилем прив'язаності, а на біологічному рівні з тим, як влаштовані системи болю й винагороди в мозку. Автори чесно застерігають, що більшість досліджень описові і мало хто вивчав самі рушійні механізми.

Еволюційний огляд 2024 року додає ще одну лінію: біль і задоволення в мозку обробляються сусідніми системами, і в певному контексті, безпечному, за згодою, з довіреним партнером, біль справді може підсилювати збудження. Ключове слово тут контекст. Одне й те саме відчуття в безпеці і в насильстві — це дві різні події для психіки.

Моральний мазохізм: коли людина обирає страждання, не помічаючи цього

Саме тут живе більшість реальних запитів до психолога, і саме тут слово найчастіше вживають неправильно. Моральний мазохізм у психоаналітичному сенсі є не любов'ю до страждання, а несвідомою потребою в покаранні. Людина не насолоджується поганим, вона його обирає і терпить, бо на глибшому рівні вважає, що заслужила, або тому що страждання для неї — єдиний знайомий спосіб бути в стосунках.

Виглядає це впізнавано. Партнери, які принижують або зраджують, і кожен наступний схожий на попереднього. Робота, де не платять і кричать, з якої «не можна піти саме зараз». Звичка брати на себе чужу провину і карати себе за найменшу помилку ще до того, як це зробить хтось інший. Відмова від власних потреб «заради інших», яка викликає в оточення не вдячність, а роздратування. І фраза, яка все пояснює: «я звикла, зі мною завжди так». За цією фразою часто стоїть низька самооцінка, і з нею працює психолог при низькій самооцінці.

Емоційний, або психологічний, мазохізм

Так у побуті й у популярній психології називають той самий моральний мазохізм, тільки без психоаналітичних термінів. Його легко впізнати за внутрішніми фразами: «я не заслуговую», «краще постраждаю я, ніж вони», «потерплю ще трохи», «добре не буває надовго». Людина ніби заздалегідь розплачується стражданням за право бути поруч з іншими.

За таким сценарієм часто стоїть хронічне почуття провини: людина ніби сама призначає собі покарання. Звідси й самосаботаж: кинути справу перед самим успіхом, посваритися саме тоді, коли стосунки стали спокійними. Це не діагноз і не вирок, а звичний спосіб реагувати, і його можна змінити.

Психологія за цим бачить не потяг до болю, а кілька механізмів. Досвід дитинства, де любов і покарання йшли поруч, і тому доросла людина плутає одне з іншим. Провину, яка потребує розплати, і страждання стає способом її сплатити наперед. Контроль: якщо я сама обираю поганого партнера або погану роботу, я хоча б керую своїм болем. І знайомість: передбачуване погане для психіки безпечніше за непередбачуване хороше. У статті про любовну залежність описано, як цей самий патерн виглядає в стосунках.

Мазохістичний тип особистості: чому такого діагнозу немає

У 1987 році в додаток американської класифікації DSM-III-R внесли категорію, запропоновану для подальшого вивчення, — «саморуйнівний розлад особистості», який раніше називали мазохістичним. Це була одна з найгостріших суперечок того часу: опоненти боялися, що такий діагноз почнуть ставити жертвам насильства і пояснювати їхні страждання «характером». Через ці заперечення критерії навіть змінили, щоб відрізнити розлад від нормальної реакції на насильство.

Але й після цього категорія не прижилася: у наступні видання DSM її не включили, не з'явилася вона й у МКХ-11. Тож «мазохістичний тип» — це описове поняття, а не діагноз: ним користуються психоаналітики, щоб описати характер, але в чинних класифікаціях його немає.

Із цим працює не сексолог, а психотерапевт, і працює довго, бо йдеться про глибокі переконання про себе. Основний запит, з яким люди приходять на індивідуальну психотерапію, звучить не як «я мазохіст», а як «чому я знову і знову обираю те, від чого мені погано».

Мазохізм і біль: чому мозок може хотіти того, що болить

Побутове уявлення про мазохіста як про людину, яка «не відчуває болю» або «любить біль сам по собі», не відповідає даним. Біль у безпечному контексті запускає ті самі системи винагороди, що й інші інтенсивні відчуття, і супроводжується викидом ендорфінів, які приглушують сам біль і дають ейфорію. Тому спортсмени, любителі гострої їжі й люди, які практикують БДСМ, описують схожі стани, і жоден із них не «любить біль» у буквальному сенсі: вони люблять те, що біль запускає.

Є і темніший бік. Довідник MSD зазначає, що частина людей з часом посилює інтенсивність практик і може перестати користуватися стоп-словом, яке мало їх захищати, а це загрожує серйозною травмою або смертю. Коли біль стає способом регулювати емоції і його потрібно дедалі більше, він працює за тією ж схемою, що й інші способи «заглушити» стан, від алкоголю до шопінгу.

Тут і проходить межа з самоушкодженням, яке часто помилково записують у мазохізм. Людина, яка завдає собі шкоди, щоб перервати нестерпну тривогу, не шукає задоволення і зазвичай робить це на самоті і з соромом. Це не мазохізм у жодному з трьох значень, а сигнал про стан, який потребує окремої допомоги.

Якщо думки про самоушкодження або самогубство стають сильними, не чекайте планової консультації: на сторінці кризової допомоги зібрано, куди звернутися просто зараз.

Коли мазохізм стає проблемою

Три ситуації, у яких інтерес чи патерн виходить за межі норми. Перша: стан завдає страждання самій людині. Вона соромиться, ненавидить себе за бажання, не може побудувати стосунки або витрачає на пошук болю час і гроші, яких не має. Тут критерій розладу виконано незалежно від того, наскільки «звичайним» є сам інтерес.

Друга: реальна небезпека. Найвідомішим прикладом є асфіксіофілія, збудження від перекриття дихання. ВООЗ у МКХ-11 наводить її як приклад поведінки зі значним ризиком травми або смерті, а за оцінкою довідника MSD, від автоеротичної асфіксії у США щороку гине від 250 до 1000 людей, і такі смерті часто важко відрізнити від самогубства. Будь-яка практика, яка може травмувати або вбити, — це не інтерес, а ризик, і «безпечного» варіанту для неї не існує.

Третя: втрата згоди. Мазохізм за визначенням передбачає добровільне підкорення. Якщо партнер продовжує, коли людина просить зупинитися, якщо біль стає способом контролю, якщо «гру» використовують для того, щоб виправдати примус, це вже не сексуальний інтерес, а насильство, і те, що жертва колись погоджувалася, нічого не змінює. Тому фахівцю важливо розпитати, чи є в цих стосунках справжня згода і можливість зупинитися, а не оцінювати їх за власними упередженнями.

Мазохізм у стосунках і на роботі: як розпізнати патерн у себе

Кілька запитань допомагають відрізнити невезіння від патерну. Чи повторюється сценарій із різними людьми й у різних місцях? Чи помічаєте ви ознаки проблеми рано і все одно лишаєтеся? Чи є у вас відчуття, що добре ставлення до вас «не за що» і викликає незручність? Чи караєте ви себе після помилок довше й жорсткіше, ніж це зробив би будь-хто інший? Чи відчуваєте ви полегшення, коли стається погане, як від того, що нарешті настало те, чого ви чекали?

Якщо на три з п'яти відповідь «так», імовірно, справа не лише в людях навколо, а й у тому, як влаштовано ваш вибір. І це хороша новина, бо на власний вибір можна впливати. Одне застереження: якщо партнер принижує, контролює, погрожує чи б'є, це вже не про ваш вибір, і про це окремо нижче.

Що можна зробити самому. Вести облік: записувати ситуації, у яких вам погано і з яких ви не йдете, і поруч писати, що ви собі кажете в цей момент. Зазвичай там знаходиться одна й та сама фраза: «я заслужила», «іншого не буде», «потерплю ще трохи». Ставити під сумнів саме її, а не обставини. І пробувати терпіти хороше: приймати допомогу, не відпрацьовувати подарунок, не виправдовуватися за відпочинок. Для людини з мазохістичним патерном це важче за будь-яке страждання, і саме тому це працює.

Абʼюз — це не мазохізм

Людина, яка роками лишається з партнером, що принижує, контролює чи б'є, не «любить біль» і не «обирає насильство». Її тримають страх, погрози, фінансова залежність, діти, ізоляція і надія, що все зміниться. Якщо ви впізнаєте в стосунках ознаки абʼюзу, це не ваш «мазохізм»: відповідальність за насильство несе той, хто його чинить.

Психіатри ще в 1980-х змінювали критерії «саморуйнівного розладу особистості» саме для того, щоб не плутати його з нормальною реакцією на насильство. А БДСМ-стосунки від абʼюзу відрізняє справжня згода і можливість зупинитися будь-якої миті. Якщо сумніваєтеся, чи це вже насильство, пройдіть тест на абʼюз у стосунках.

Вийти з таких стосунків і відновитися допомагає психолог при абʼюзивних стосунках, який не питає «чому ви не пішли раніше».

Коли варто до психолога, а коли до психіатра

До психолога або сексолога варто йти, якщо сексуальний інтерес викликає сором і страждання, заважає стосункам або ви не можете зрозуміти, де у вашому випадку межа з небезпекою. Якщо ж ідеться про моральний мазохізм, повторюваний вибір стосунків, роботи і ситуацій, де вам гарантовано погано, це запит до психотерапевта, і робота тут спрямована не на те, щоб «відучити від болю», а на те, щоб побачити, звідки взялося переконання, що іншого ви не заслуговуєте.

До психіатра варто звернутися, якщо практики стали небезпечними для життя й ви не можете їх припинити, якщо потяг до болю супроводжується депресією, самоушкодженням чи думками про самогубство, або якщо страждання від власних бажань таке сильне, що заважає працювати і спати. За потреби ми можемо направити вас до лікаря-психіатра, з яким співпрацюємо, і допомогти домовитися про прийом; докладніше про консультацію психіатра онлайн — на окремій сторінці.

Чи можна позбутися мазохізму

Відповідь залежить від того, про яке значення йдеться. Сексуальний інтерес за згодою, який не завдає страждання, лікувати не потрібно, і МКХ-11 прямо зазначає, що страждання лише через осуд інших не робить інтерес розладом.

Якщо потяг мучить, викликає сильний сором або стає небезпечним, робота із сексологом чи психотерапевтом допомагає зменшити ризик і сором, а не «зламати» саму сексуальність. А моральний, або емоційний, мазохізм змінюється в довгій психотерапії: її мета — не «відучити від болю», а змінити переконання «я не заслуговую на краще», на якому тримається весь патерн.

Джерела

• De Neef N., Coppens V., Huys W., Morrens M., 2019. Sexual Medicine, 7(2):129–144. DOI: 10.1016/j.esxm.2019.02.002 · PMID: 30956128 · Повний текст — систематичний огляд БДСМ з біопсихосоціального погляду: поширеність, риси особистості, прив'язаність, системи болю й винагороди.
• Brown G. R. Розлад сексуального мазохізму. MSD Manual Professional Version, 2025 · Стаття — критерії DSM-5, поширеність інтересу (10–30%) і розладу, стоп-слово, асфіксіофілія і 250–1000 смертей на рік у США.
• Всесвітня організація охорони здоров'я. Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. Женева: ВООЗ, 2024. ISBN 978-92-4-007726-3 · Документ ВООЗ — парафільні розлади в МКХ-11: коли мазохізм за згодою може бути діагнозом, мазохістичні потяги в жінок, ризик травми чи смерті.
• Rozin P., Guillot L., Fincher K., Rozin A., Tsukayama E., 2013. Glad to be sad, and other examples of benign masochism. Judgment and Decision Making, 8(4):439–447. DOI: 10.1017/S1930297500005295 · Повний текст — доброякісний мазохізм: задоволення від гострого, страшного й сумного в безпечних умовах.
• Larva M. A., Rantala M. J., 2024. Archives of Sexual Behavior, 53(6):2253–2267. DOI: 10.1007/s10508-024-02881-x · PMID: 38769280 · PMC: PMC11176219 — еволюційний погляд на БДСМ: біль і задоволення, опіоїдна система, роль контексту й партнера.
• Richters J., de Visser R. O., Rissel C. E. та ін., 2008. Journal of Sexual Medicine, 5(7):1660–1668. DOI: 10.1111/j.1743-6109.2008.00795.x · PMID: 18331257 — 19 307 австралійців: БДСМ за останній рік у 1,8% (2,2% чоловіків, 1,3% жінок); не пов'язаний із примусом, сексуальними труднощами чи дистресом.
• Wismeijer A. A. J., van Assen M. A. L. M., 2013. Journal of Sexual Medicine, 10(8):1943–1952. DOI: 10.1111/jsm.12192 · PMID: 23679066 — 902 практиків БДСМ і 434 контрольних: менша невротичність, вища екстраверсія, відкритість, сумлінність і благополуччя.
• Joyal C. C., 2015. Sexual Medicine, 3(4):321–330. DOI: 10.1002/sm2.96 · PMID: 26797067 · PMC: PMC4721032 — 1501 дорослий: 57% відповідають чинному визначенню парафілії; критерії надто широкі.
• Kass F., Spitzer R. L., Williams J. B. W., Widiger T., 1989. Self-defeating personality disorder and DSM-III-R: development of the diagnostic criteria. American Journal of Psychiatry, 146(8):1022–1026. DOI: 10.1176/ajp.146.8.1022 · PMID: 2665524 — саморуйнівний (мазохістичний) розлад особистості в DSM-III-R і зміна критеріїв, щоб не плутати його з реакцією на насильство.
• Bourdin D., 2022. International Journal of Psychoanalysis, 103(6):1073–1088. DOI: 10.1080/00207578.2022.2133099 · PMID: 36533641 — еволюція поглядів Фройда: 1915, 1919 і 1924 роки; ерогенний, жіночий і моральний мазохізм.