Психастенія: термін П'єра Жане, ОКР і анакастія в МКХ-11

Слово «психастенія» майже не звучить у сучасному кабінеті лікаря, але добре тримається в пошуку: його шукають ті, хто впізнав себе в описі вічного сумнівальника, і студенти, які натрапили на нього в старому підручнику або в назві сьомої шкали MMPI. Термін — не вигадка популярних статей: його запропонував французький психолог і психіатр П'єр Жане на самому початку XX століття, і значення в нього було цілком конкретне. Розберемося, що саме Жане описував, чому це слово зникло з класифікацій і з чим його плутають найчастіше.

Психастенія простими словами: що описував Жане

Психастенія — це історичний діагноз, яким Жане об'єднав постійні сумніви, нерішучість, нав'язливі думки й відчуття, що жодна дія не доведена до кінця. Людина по кілька разів перевіряє зроблене, ходить по колу однієї думки, не може обрати між двома однаково прийнятними варіантами — і мучиться не стільки самою проблемою, скільки неможливістю поставити крапку.

У повсякденному житті це виглядає буденно й тому довго лишається непоміченим. Лист не відправлено, бо його перечитано вдесяте й досі «щось не так». Рішення про зміну роботи зважується місяцями, причому аргументи «за» і «проти» переписуються по колу без нового змісту. Двері перевірено тричі, і втретє людина вже не пам'ятає результату другої перевірки. Зовні це схоже на надмірну сумлінність, зсередини — на неможливість відчути, що справу закінчено.

Найцікавіше в описі Жане те, що ядром він вважав не самі нав'язливості. Центральним він називав особливий психічний стан: низьку психологічну напругу й безсилля пристосуватися до реальності. Страждають насамперед ті функції, які тримають людину в теперішньому, — увага, воля й емоція «тут і зараз». Уже з цього провалу, наче крізь пробоїну, витікає психічна енергія й народжуються «вимушені збудження»: румінації, тики, фобії, тривога. Обсесії в такій логіці — пізній і непостійний розвиток, а не початок історії.

Звідки взявся термін: два томи 1903 року

Слово закріпила праця «Les obsessions et la psychasthénie», що вийшла в Парижі 1903 року у видавництві Alcan. Жане описував не перелік ознак, а внутрішню механіку стану: чому людині не вдається завершити дію й відпустити її. Саме тому обсесії він ставив на друге місце — вони, за його спостереженнями, лише символізують те глибше відчуття неповноти, яке становить суть розладу.

Парадокс у тому, що англійського перекладу цієї праці немає досі. Англомовна психіатрія знає її переважно за конспектом дослідника Р. Пітмена, який 1984 року переказав перший том для англомовного читача, а 1987-го окремо розібрав його вже в термінах обсесивно-компульсивного розладу. Пітмен робить важливе застереження: теоретичні побудови Жане здебільшого застаріли, а от його клінічні спостереження — те, як він описував «вимушені збудження» й невдачу пристосування до реальності, — лишаються актуальними.

У популярних текстах психастенію часто називають «неврозом сумнівів». Ця назва добре передає відчуття, але вона не зі словника Жане і не має статусу терміна — сприймати її варто як ярлик, зручний для розмови, а не як діагностичну категорію.

Психастенія і неврастенія: різні хвороби однієї епохи

Ці два слова народилися в одному столітті й досі плутаються, бо обидва звучать як «слабкість нервів». Насправді ядра скарг у них різні. Неврастенію 1869 року ввів американський лікар Джордж Бірд (George Beard), і йшлося там про виснаження: втому, порушення сну, збудливість, знижений настрій.

Визначення було настільки широким, що під кінець своєї історії діагноз охоплював понад 80 різних психічних і тілесних скарг — і саме це його врешті й поховало: під такий опис підпадав майже будь-хто. З DSM-5 неврастенію прибрали, хоча в МКХ-10 і в китайській класифікації вона збереглася, і донині залишається предметом досліджень, які перевіряють, чи відрізняється вона від депресії.

Психастенія ж — не про порожній бак, а про застрягання: людина може мати сили, але не може завершити дію, бо сумнів щоразу відкриває її наново. Докладно історію «хвороби століття» ми розбирали в окремій статті про неврастенію; тут важливо запам'ятати одне — виснаження й сумнів — це різні осі, і терміни не взаємозамінні.

Що стало з психастенією: лінія ОКР, а не розладу особистості

Тут ховається найпоширеніша помилка. Психастенію часто подають як стару назву ананкастного розладу особистості — і це неточно. Робоча група, яка готувала відповідний розділ МКХ-11, пише прямо: те, що Жане 1903 року описав під назвою психастенії, сьогодні називають обсесивно-компульсивним розладом.

Сучасне ж поняття ананкастного розладу особистості виросло з іншого кореня — психоаналітичного. Його родовід починається від «анального характеру» Фройда 1908 року з тріадою «охайність, ощадливість, упертість» і від праць Джонса 1918-го, де на перше місце вийшла потреба контролю. Дві лінії — клінічна від Жане й характерологічна від психоаналізу — розвивалися паралельно й потрапили врешті в різні розділи класифікацій.

Тобто психастенія — спільний історичний ґрунт, з якого дві сучасні рубрики розійшлися, а не синонім однієї з них. До речі, питання про те, наскільки близько ці рубрики стоять одна до одної, у фаховій літературі й досі не закрите. Про те, як на нав'язливі думки й ритуали дивляться сьогодні, ми писали в матеріалі про обсесивно-компульсивний розлад.

Анакастія в МКХ-11: чому діагнозу «ананкастний розлад особистості» більше немає

Ще один поширений переказ звучить так: «психастенія тепер називається ананкастним розладом особистості за МКХ-11». Проблема в тому, що такого діагнозу в МКХ-11 немає взагалі. Одинадцята редакція відмовилася від переліку окремих типів: лікар спершу визначає, чи є розлад особистості, потім оцінює його тяжкість — легкий, помірний або тяжкий, — і лише тоді описує особистість через домени рис.

Один із цих доменів і називається анакастією. МКХ-11 описує його як вузьку зосередженість на власному жорсткому стандарті досконалості та правильного й неправильного, а також контроль над собою, іншими й ситуаціями заради того, щоб цей стандарт витримувався.

Домен виявився влучним. У дослідженні за участі 606 пацієнтів із депресією всі вісім критеріїв обсесивно-компульсивного розладу особистості з DSM-5 — заклопотаність деталями, перфекціонізм, надмірна відданість роботі, надсумлінність, нездатність викидати речі, небажання делегувати, скнарість і ригідність — лягли саме в нього; на вибірці з 343 амбулаторних пацієнтів результат повторився.

Водночас моделі двох класифікацій збігаються не повністю: з п'яти доменів спільні чотири, а анакастії в моделі DSM-5 немає зовсім. Для читача це означає просту річ: дві провідні системи описують ту саму реальність різними наборами понять, тож переносити висновки з однієї на іншу без застережень не можна.

Оцінки поширеності самого обсесивно-компульсивного розладу особистості теж розходяться залежно від визначення: у популяційних вибірках називають 1–2 %, у клінічних — до 26 %, тоді як мета-аналіз 46 досліджень за участі 89 264 осіб дає загальну цифру 6,5 % з довірчим інтервалом 4,3–9,1 %. Різниці між чоловіками й жінками там не знайшли, а показники лишалися стабільними впродовж 28 років.

Шкала Pt у MMPI: назва, що пережила діагноз

Саме через опитувальник більшість людей зустрічає слово «психастенія» сьогодні. Сьому шкалу MMPI позначають літерами Pt — від psychasthenia; її опублікували Маккінлі й Хатауей (J. C. McKinley, S. R. Hathaway) 1942 року в Journal of Applied Psychology. Назву обрали за діагнозом, який на той момент уже виходив з ужитку, і вона пережила і сам діагноз, і кілька редакцій тесту, дійшовши до MMPI-2.

Що з цього випливає практично: Pt — це шкала симптомів тривоги й нав'язливості, а не діагноз. Підйом на одній шкалі не означає ні психастенії, ні будь-якого іншого розладу; профіль опитувальника читають цілком, у зіставленні з бесідою та іншими даними, і робить це фахівець, а не сам обстежуваний.

«Психастенічний тип»: окрема лінія вживання

У пострадянській літературі слово вживали ще й у третьому значенні — як назву типу характеру: тривожно-недовірлива людина, схильна до сумнівів, перестраховки й нескінченного обмірковування. Це окрема лінія, яка йде не від Жане, а від традиції описувати загострені риси характеру; поруч із нею стоїть поняття акцентуації характеру. Рецензованої англомовної бази під цей «тип» ми не знайшли, і в сучасних міжнародних класифікаціях його немає, тож коректно ставитися до нього як до історико-культурного пласту, а не як до діагностичної категорії.

Коли сумніви стають приводом звернутися до фахівця

Сумніватися, перевіряти й зважувати — нормальна й часто корисна властивість: вона рятує від поспішних рішень і грубих помилок. Межа проходить не по самій рисі, а по ціні, яку людина за неї платить: скільки часу забирають перевірки, чи відкладаються через них рішення, чи страждають робота, сон і стосунки.

Британська національна служба здоров'я описує орієнтир просто: нав'язливі думки й дії, які знімають напругу лише на мить, стають проблемою тоді, коли виснажують і суттєво втручаються в життя. Там же сказано ще дві важливі для нашого читача речі: люди часто відкладають звернення через сором, хоча без належної допомоги стан минає сам дуже рідко.

Основним методом допомоги в сучасних довідниках називають психотерапію, найчастіше когнітивно-поведінкову, а питання медикаментів вирішує лікар. Цей текст не є інструментом самодіагностики: за схожими скаргами стоять дуже різні стани, і розрізнити їх можна тільки в живій розмові. Якщо перевірки й сумніви забирають години щодня, розумний наступний крок — не пошук у себе «психастенії», а консультація; зручний формат для цього — когнітивно-поведінкова терапія онлайн.

Міфи і факти про психастенію

Що найчастіше говорять про психастенію — і що стоїть за цим насправді:

Насправді	Поширений міф
Те, що Жане назвав психастенією, сьогодні описують як ОКР	Психастенія — стара назва ананкастного розладу особистості
МКХ-11 має один діагноз розладу особистості плюс тяжкість і домени рис	У МКХ-11 є окремий діагноз «ананкастний розлад особистості»
Спільні в МКХ-11 і DSM-5 чотири домени з п'яти, анакастії серед них немає	Анакастія однаково описана в МКХ-11 і DSM-5
Pt — шкала симптомів, названа за діагнозом, що вже зникав	Високий бал за шкалою Pt означає діагноз
Психастенія — про сумнів, неврастенія — про виснаження	Психастенія і неврастенія — те саме різними словами
Сумніви й перестраховка самі по собі не є розладом	Будь-яка нерішучість — це психастенія

Джерела

• Janet P. Les obsessions et la psychasthénie. Paris: Alcan, 1903. Двотомник, з якого походить термін; англійського перекладу досі немає.
• Pitman R. K. Janet's Obsessions and Psychasthenia: a synopsis. Psychiatric Quarterly, 1984; 56(4): 291–314. DOI: 10.1007/BF01064475 · PMID: 6399751
• Fineberg N. A., Reghunandanan S., Kolli S., Atmaca M. Obsessive-compulsive (anankastic) personality disorder: toward the ICD-11 classification. Brazilian Journal of Psychiatry, 2014; 36(Suppl 1): 40–50. DOI: 10.1590/1516-4446-2013-1282 · PMID: 25388611 · Повний текст
• Gecaite-Stonciene J., Lochner C., Marincowitz C., Fineberg N. A., Stein D. J. Obsessive-Compulsive (Anankastic) Personality Disorder in the ICD-11: A Scoping Review. Frontiers in Psychiatry, 2021; 12: 646030. DOI: 10.3389/fpsyt.2021.646030 · PMID: 33796036 · Повний текст
• Clemente M. J. та ін. A meta-analysis and meta-regression analysis of the global prevalence of obsessive-compulsive personality disorder. Heliyon, 2022; 8(7): e09912. DOI: 10.1016/j.heliyon.2022.e09912 · PMID: 35865977 · Повний текст
• Dang G. та ін. Are neurasthenia and depression the same disease entity? An electroencephalography study. BMC Psychiatry, 2025; 25(1): 44. DOI: 10.1186/s12888-025-06468-1 · PMID: 39825342
• McKinley J. C., Hathaway S. R. A Multiphasic Personality Schedule (Minnesota): IV. Psychasthenia. Journal of Applied Psychology, 1942; 26(5): 614–624. DOI: 10.1037/h0063530
• NHS. Obsessive compulsive disorder (OCD): Overview. Національна служба здоров'я Великої Британії. Довідка NHS