Ефект Хоторна: що це, історія досліду і сучасна критика

Під чужим поглядом люди поводяться трохи інакше: акуратніше заповнюють звіт, частіше миють руки, відповідають в анкеті так, як, на їхню думку, «правильно». Для цієї буденної спостережливості психологія має назву — ефект Хоторна, на честь американського заводу, де близько століття тому вивчали продуктивність робітниць. Справжня історія поняття складніша за підручникову легенду: частину «класичних» результатів згодом не підтвердили, а сучасні огляди сумніваються, що існує один-єдиний такий ефект. Розберімо, що про нього відомо напевно.

Що таке ефект Хоторна простими словами

У довіднику Американської психологічної асоціації (APA) ефект Хоторна визначено як вплив на поведінку самого знання людини про те, що за нею спостерігають або що вона бере участь у дослідженні. В українських текстах трапляються й інші написання — «Готорнський ефект», «ефект Готорна»: різниця лише в тому, як передати англійське Hawthorne.

Найпоширеніше пояснення механізму звучить так: людина помічає, що її оцінюють, починає здогадуватися, чого від неї чекають дослідники, і під тиском соціальної бажаності підлаштовується. Проте автори систематичного огляду 2014 року нагадують, що запропонованих механізмів багато і деякі з них суперечать одне одному. Є й незручніша деталь: на цей ефект найчастіше посилаються заднім числом, коли дослідження дало розчаровувальний результат і його хочеться чимось пояснити.

Ширше поняття, до якого належить це явище, — реактивність, тобто зміна поведінки через сам факт вимірювання. APA прямо називає її загрозою внутрішній валідності: зміна виникає не від досліджуваного фактора, а від самого факту дослідження. Тому реактивність завжди згадують серед слабких місць, коли йдеться про метод спостереження.

Розуміти такі пастки варто кожному, хто вчиться працювати з людьми, — в університеті чи на базовому курсі Позитивної психотерапії: клієнт на сесії теж знає, що до нього уважно придивляються.

Звідки назва: досліди на заводі «Хоторн»

Завод «Хоторн» (Hawthorne Works) компанії Western Electric стояв у місті Сісеро поблизу Чикаго й виготовляв телефонне обладнання для системи Bell. У 1924 році комітет Національної дослідницької ради США з промислового освітлення, почесним головою якого був Томас Едісон, разом із заводом узявся з'ясувати просте: чи працюють люди продуктивніше при яскравішому світлі? Досліди тривали до 1927 року в трьох цехах, де жінки збирали реле й намотували котушки. За наявними описами, чіткого зв'язку між освітленням і виробітком не знайшли, тож дослідники почали шукати інші пояснення.

З 1927 року шістьох молодих робітниць перевели в окрему кімнату складання реле: п'ятеро збирали деталі, шоста готувала для них матеріал, а кожне готове реле автоматично позначалося на рухомій паперовій стрічці. Жінкам змінювали перерви, тривалість робочого дня й систему оплати, і виробіток помітно зріс. Архів Гарвардської школи бізнесу підкреслює: дослідники самі не могли сказати, що спрацювало — відпочинок, коротший день, гроші, маленька згуртована група чи особлива увага до учасниць. Цей дослід тривав до 1932 року і став найдовшим у всій серії.

У 1928 році до роботи долучився Елтон Мейо з Гарвардської школи бізнесу, якому допомагав асистент Фріц Ретлісбергер. За 1928–1930 роки під їхнім керівництвом провели понад 21 тисячу інтерв'ю з працівниками, і з часом ці бесіди перетворилися на вільну розмову, де людину більше слухали, ніж розпитували.

Інший дослід згадують рідше. У кімнаті монтажу проводки за чотирнадцятьма чоловіками спостерігали, нічого не змінюючи в умовах, — і продуктивність лишилася такою ж. Архів пояснює це частково неписаною домовленістю робітників не перевищувати «справедливу» норму.

Підсумки досліджень Мейо виклав у книжці «Людські проблеми індустріальної цивілізації» (1933), а Ретлісбергер і Вільям Діксон — у 600-сторінковій праці «Менеджмент і робітник» (1939). З цих робіт виріс рух «людських стосунків» в управлінні. А сам вислів «ефект Хоторна», за даними огляду Джима Маккембріджа, уперше з'явився 1953 року — у розділі Джона Френча впливового підручника з методології досліджень.

Що показав повторний аналіз

У популярних переказах дослід з освітленням звучить як диво: хоч би що робили зі світлом — додавали чи навіть приглушували, — виробіток усе одно зростав. Первинні дані формально ніхто не аналізував, і їх уважали знищеними. У 2009 році економісти Стівен Левітт і Джон Ліст розшукали ці записи у двох бібліотечних архівах і перевірили їх. Висновок жорсткий: «дивовижні» закономірності з підручників виявилися вигадкою, і систематичного стрибка продуктивності після кожної зміни світла там немає.

Повністю ефект автори не спростували. Вони знайшли слабкі сліди тоншого впливу: виробіток був трохи вищим у періоди, коли тривав експеримент, а на штучні зміни освітлення робітниці реагували помітніше, ніж на природні коливання денного світла. Звідси їхній підсумок: цей ефект — не гарантоване правило, а явище, чия присутність і сила залежать від економічних і психологічних обставин.

Критики звертали увагу й на склад учасників. Огляд 2022 року нагадує, що в кімнату складання реле потрапили добровольці, деяких працівниць вивели з досліду через «грубу непокору», а Діксон був службовцем самої компанії. Такі деталі роблять будь-які висновки про «силу уваги» значно хиткішими.

Що кажуть сучасні дослідження

Перший систематичний огляд емпіричних даних опублікували Маккембрідж і колеги у 2014 році. До нього ввійшли 19 досліджень, спеціально спланованих для пошуку ефекту: вісім рандомізованих, п'ять квазіекспериментальних і шість спостережних. У 12 з них знайшли статистично значущі ознаки впливу, у п'яти — явно жодних. Ефекти здебільшого були короткочасними, а визначення настільки різнилися, що автори дійшли висновку: єдиного ефекту Хоторна не існує. Вони радять не вживати термін без уточнень і говорити конкретніше — про ефекти участі в дослідженні.

Пізніші перевірки лише підтвердили цю строкатість:

• У випробуванні препарату гінкго білоба при легкій і помірній деменції (2007) 176 учасників розподілили на групи з частими й рідкими оцінювальними візитами. Через пів року частіше оглянуті учасники мали кращі когнітивні бали, а от якість життя вище оцінювали ті, кого турбували рідше.
• У 2019 році Маккембрідж спробував викликати ефект навмисно. Студентам онлайн казали або що це опитування про спосіб життя, або що воно про алкоголь, а третій групі ще й давали 20 запитань про випите. За чотири тижні обсяг споживання в групах не відрізнявся.
• В огляді дев'яти досліджень гігієни рук у лікарнях (2020) величина ефекту коливалася від −6,9 до 65,3 %, а там, де оцінювали тривалість, він швидко минав.
• Метааналіз 2022 року в первинній медичній допомозі дав загальне відношення шансів 1,41 за дуже високої неоднорідності, проте в добре спланованих дослідженнях значущість зникала.

Ефект Хоторна, плацебо і ефект спостерігача

Навколо цього поняття ціла родина схожих назв. Щоб їх розрізнити, варто щоразу питати: хто змінюється і чому.

• Ефект плацебо — клінічно значуща реакція на неактивну речовину або неспецифічне лікування, що виникає з очікувань людини. Тут працює віра в допомогу, а не усвідомлення нагляду; як це проявляється в терапії, розібрано в статті про ефект плацебо. Автори огляду 2022 року визнають, що межі між цими явищами частково розмиті.
• Вимоги експериментальної ситуації описав Мартін Орн у 1962 році: це підказки, з яких учасник здогадується, якого результату чекає дослідник. Систематичний огляд 2012 року знайшов лише сім досліджень цього явища поза лабораторією.
• Ефект Пігмаліона діє в протилежному напрямку: очікування керівника змінюють поведінку підлеглих. Це різновид самоздійснюваного пророцтва, і джерело зміни тут — спостерігач, а не той, за ким спостерігають.
• Ефект спостерігача в соціальній психології — зовсім інше: люди рідше допомагають у надзвичайній ситуації, коли поруч є інші свідки. До досліджень і моніторингу він не має стосунку, попри схожу назву; детальніше — на сторінці про ефект спостерігача.
• Ефект аудиторії тісно пов'язаний із соціальною фасилітацією: присутність глядачів поліпшує прості й добре завчені дії та погіршує складні. А ефект Рінгельмана, названий на честь французького агроінженера Макса Рінгельмана, описує інше: що більша група, то менший внесок припадає на кожного.

Коротко: ефект Хоторна — це реакція людини на сам факт, що її вивчають, а не на лікування, очікування іншої людини чи натовп довкола.

Як дослідники враховують ефект Хоторна

Повністю прибрати вплив спостереження не вдається, але його можна зменшити і, що важливіше, відокремити від справжнього результату.

• Контрольна група з однаковою увагою. Якщо обидві групи однаково часто опитують і відвідують, різниця між ними вже не пояснюється самою увагою. Випробування з деменцією показало, наскільки це важливо: сама частота візитів змінила результат.
• Ненав'язливі вимірювання. APA описує їх як дані, зібрані так, щоб людина не знала про замір, — наприклад, спостереження за перехожими в парку з вікна кав'ярні. Автори огляду про гігієну рук пропонують час від часу проводити приховані аудити, хоча їхню прийнятність для персоналу ще треба перевірити.
• Довше спостереження. Оскільки ефекти здебільшого короткочасні, повторні заміри через кілька місяців показують, що лишилося, коли перша реакція на дослідження вщухла.
• Мінімум підказок. Що менше учасник знає про гіпотезу, то менше в нього орієнтирів, під які можна підлаштуватися.

Ефект Хоторна в житті й на роботі

Уявімо компанію, яка встановлює програму обліку робочого часу. Перші тижні показники ростуть, і керівництво тішиться. Та якщо зростання тримається лише на відчутті нагляду, воно може згаснути, щойно люди звикнуть, а досвід кімнати монтажу нагадує, що групова норма буває сильнішою за контроль. Справжня спадщина заводу «Хоторн» — не віра в магію нагляду, а увага до людей: саме звідти походить думка, що ставлення працівників, стиль керівництва і стосунки в групі важать для роботи не менше за світло чи графік.

Друга сфера — самоспостереження. Коли людина веде щоденник сну, харчування чи настрою, сам запис здатен змінювати поведінку. Фахівці з психології здоров'я називають це реактивністю вимірювання, а огляд 2014 року додає: інколи вже запитання анкети змушують людину вперше замислитися над темою. Психологові, який пропонує клієнтові вести щоденник, корисно пам'ятати, що перші зміни частково можуть бути відповіддю на сам запис.

Третя сфера — клінічні випробування. Огляд 2022 року почався з власного досліду авторів: плакати про щеплення від грипу в приймальнях лікарів не дали різниці між групами, зате охоплення вакцинацією зросло приблизно на 3 % в обох групах, тоді як по району воно знизилося на 2,4 %. Запідозривши вплив самої участі в дослідженні, автори виявили, що чіткого визначення цього поняття в науковій літературі фактично немає.

Міфи і факти

Насправді	Поширений міф
Повторний аналіз первинних даних не знайшов стрибка виробітку після кожної зміни світла	Досліди з освітленням переконливо довели цей ефект
Реакція на участь у дослідженні буває, але її сила й напрям залежать від завдання та умов	Спостереження завжди покращує поведінку
У кімнаті монтажу нагляд не змінив виробітку — частково тому, що група трималася своєї норми	Досить стежити за працівниками, щоб вони працювали краще
Плацебо — відповідь на очікуване лікування, а цей ефект — на сам факт дослідження	Ефект Хоторна і плацебо — одне й те саме
Ефект спостерігача описує свідків, які не поспішають допомагати	Ефект Хоторна та ефект спостерігача — синоніми
Ретельний дизайн дослідження помітно зменшує цей вплив	Від цього впливу неможливо захиститися

Джерела

• APA Dictionary of Psychology: Hawthorne effect, а також статті reactivity, reactive measure, unobtrusive measure, demand characteristics, placebo effect, Pygmalion effect, audience effect, social facilitation, Ringelmann effect і bystander effect (Американська психологічна асоціація).
• Anteby M., Khurana R. The Human Relations Movement: Harvard Business School and the Hawthorne Experiments, 1924–1933. Baker Library, Harvard Business School: Illumination Studies and Relay Assembly Test Room; розділи The Hawthorne Plant, Enter Elton Mayo, The Women in the Relay Assembly Test Room, The Interview Process, Spreading the Word, The "Hawthorne Effect".
• Levitt S. D., List J. A. Was There Really a Hawthorne Effect at the Hawthorne Plant? An Analysis of the Original Illumination Experiments. NBER Working Paper 15016, 2009; American Economic Journal: Applied Economics, 2011; 3(1):224–238. DOI: 10.1257/app.3.1.224.
• McCambridge J., Witton J., Elbourne D. R. Systematic review of the Hawthorne effect: new concepts are needed to study research participation effects. Journal of Clinical Epidemiology, 2014; 67(3):267–277. DOI: 10.1016/j.jclinepi.2013.08.015 · PMID: 24275499 · Повний текст
• Berkhout C. та ін. Defining and evaluating the Hawthorne effect in primary care, a systematic review and meta-analysis. Frontiers in Medicine, 2022; 9:1033486. DOI: 10.3389/fmed.2022.1033486 · PMID: 36425097 · PMC: PMC9679018.
• Purssell E. та ін. The Hawthorne effect on adherence to hand hygiene in patient care. Journal of Hospital Infection, 2020; 106(2):311–317. DOI: 10.1016/j.jhin.2020.07.028 · PMID: 32763330.
• Рандомізовані перевірки: McCarney R. та ін. The Hawthorne Effect: a randomised, controlled trial. BMC Medical Research Methodology, 2007; 7:30. DOI: 10.1186/1471-2288-7-30 · PMID: 17608932 · PMC: PMC1936999. McCambridge J. та ін. Randomized trial seeking to induce the Hawthorne effect found no evidence for any effect on self-reported alcohol consumption online. Journal of Clinical Epidemiology, 2019; 108:102–109. DOI: 10.1016/j.jclinepi.2018.11.016 · PMID: 30458263.
• Реактивність і вимоги експерименту: Orne M. T. On the social psychology of the psychological experiment: with particular reference to demand characteristics and their implications. American Psychologist, 1962; 17(11):776–783. DOI: 10.1037/h0043424. McCambridge J., de Bruin M., Witton J. The effects of demand characteristics on research participant behaviours in non-laboratory settings: a systematic review. PLoS One, 2012; 7(6):e39116. DOI: 10.1371/journal.pone.0039116 · PMID: 22723942 · PMC: PMC3378517. French D. P., Sutton S. Reactivity of measurement in health psychology: how much of a problem is it? What can be done about it? British Journal of Health Psychology, 2010; 15(Pt 3):453–468. DOI: 10.1348/135910710X492341 · PMID: 20205982.
• Класичні праці: Mayo E. The Human Problems of an Industrial Civilization. New York: Macmillan, 1933; Roethlisberger F. J., Dickson W. J. Management and the Worker, 1939; French J. R. P. Experiments in field settings. In: Festinger L., Katz D. (eds.) Research Methods in the Behavioral Sciences. New York: Holt, Rinehart & Winston, 1953.