Ефект Флінна: чому IQ зростав упродовж XX століття і що таке зворотний ефект

Уявімо двох вісімнадцятирічних. Один розв'язує тест інтелекту в середині XX століття, другий — той самий тест із тими самими нормами через пів століття. Другий, найімовірніше, набере більше балів, хоча геніальнішим за ровесника з минулого від цього не стане. Таке зміщення середніх результатів від покоління до покоління психологи називають ефектом Флінна. Він змусив інакше подивитися на те, що саме вимірюють тести IQ, а наприкінці XX століття підкинув нову загадку: у низці країн бали почали знижуватися. Розберемо, наскільки великий цей ефект, чим його пояснюють, що означає його розворот і яких висновків із нього робити не варто.

Ефект Флінна: що це і чим він не є

Ефект Флінна — це поступове зростання «сирих» балів за тестами загального інтелекту впродовж кількох поколінь. Словник Американської психологічної асоціації (APA) оцінює його приблизно в 9 балів IQ за покоління, тобто за 30 років. Приріст розподіляється нерівно: задачі на флюїдний інтелект, тобто на розв'язання нових і незнайомих проблем, додали значно більше, ніж завдання на кристалізований інтелект, що спирається на накопичені знання на кшталт словникового запасу.

Механіку зрозуміло пояснює відкритий університетський підручник Noba. Середній бал тесту IQ прив'язують до 100 на нормативній вибірці, яку обстежили в конкретний рік. Коли нове покоління проходить старий тест, воно в середньому випереджає тих, на кому тест колись нормували.

Одразу три застереження. По-перше, ефект стосується середніх показників когорт, а не того, як змінюється IQ окремої людини впродовж життя. По-друге, йдеться про бали за тестами, і дослідники досі сперечаються, якою мірою вони відбивають зростання самого інтелекту, а якою — зміну звичок мислення чи самих інструментів. По-третє, його не слід плутати з акселерацією, тобто прискоренням фізичного дозрівання, хоча обидва явища описують зсув між поколіннями.

Ще одна пастка пошуку — «класифікація Флінна». Це схема поділу комп'ютерних архітектур, яку запропонував інженер Майкл Флінн. До психології вона стосунку не має, і автор у неї інший.

Звідки назва: Джеймс Флінн і «масивний» приріст

Явище назвали на честь Джеймса Флінна, новозеландського філософа, який, за словником APA, першим задокументував його.

1984 року Флінн проаналізував стандартизаційні вибірки послідовних версій тестів Стенфорд-Біне та Векслера. Як підсумовують Ліза Трейган і колеги в історичному огляді до свого метааналізу, між 1932 і 1978 роками бали зросли на 13,8 пункту, тобто приблизно на 0,3 на рік, або близько 3 за десятиліття.

Друга стаття, 1987 року, вийшла за межі США. Флінн зібрав дані з 14 розвинених країн, зокрема за прогресивними матрицями Равена й тестами Векслера. Медіанний приріст сягнув 15 балів за одне покоління, і сам автор назвав його «масивним».

Як улаштований бал IQ і чому він відносний, ми докладно розбираємо на сторінці про коефіцієнт інтелекту. Тут головне інше: праці Флінна показали, що «середні 100» — це рухома планка, прив'язана до року, коли тест нормували.

Наскільки великий ефект Флінна

Сьогодні дослідники спираються на два великі метааналізи, і їхні висновки частково розходяться.

Трейган і колеги 2014 року зібрали 285 досліджень, у яких 14 031 учасник проходив два тести з різними роками нормування. Середній приріст склав 2,31 бала за десятиліття. Для сучасних версій тестів Стенфорд-Біне та Векслера, виданих після 1972 року, вийшло 2,93 бала, що збігається з класичною оцінкою Флінна. Ознак того, що ефект слабшає, у цих даних автори не виявили.

Якоб Пічніг і Мартін Ворачек 2015 року подивилися ширше: 271 незалежна вибірка, майже 4 мільйони учасників із 31 країни, дані з 1909 по 2013 рік. Найшвидше зростали бали флюїдного інтелекту — 0,41 на рік, далі йшли просторові здібності (0,30) і загальний IQ (0,28), а найповільніше — кристалізований інтелект (0,21). У дорослих приріст виявився сильнішим, ніж у дітей, а в останні десятиліття він зменшився. Різниця висновків пояснюється тим, що метааналізи охоплюють різні тести, країни й роки: траєкторія ефекту залежить від того, де і чим міряти.

Історично найбільше додавали невербальні задачі. За даними, які наводять Трейган і колеги, на матрицях Равена бали зростали приблизно на 7 пунктів за десятиліття, тобто більш ніж удвічі швидше, ніж на багатоскладових шкалах Векслера чи Стенфорд-Біне. Задачі на закономірності у фігурних матрицях можна спробувати в нашому тесті на логіку з матрицями: він покаже, як ви справляєтеся з таким форматом, але не видає числа IQ і не порівнює вас із поколінням батьків.

Чим пояснюють зростання балів

Загальноприйнятої відповіді немає, і підручник Noba прямо це визнає. Є кілька кандидатів, які, найімовірніше, діяли разом.

Перший — освіта. Стюарт Річі та Елліот Такер-Дроб 2018 року об'єднали 142 оцінки з 42 наборів даних, де загалом було понад 600 тисяч учасників. Кожен додатковий рік навчання давав від 1 до 5 балів IQ залежно від дизайну дослідження, і автори назвали освіту найнадійнішим із відомих способів підвищити інтелект. Водночас вони чесно зазначають: більшість робіт вимірювали окремі тести, тож чи зростає загальний фактор інтелекту, з цих даних сказати не можна. Флінн додавав, що змінилася не лише тривалість навчання, а й його зміст: після Другої світової війни школа перейшла від заучування до розв'язання задач.

Другий кандидат — здоров'я і харчування. Одна з гіпотез пов'язує приріст із кращим харчуванням до і після народження, бо паралельно зростали зріст, вага та окружність голови немовлят. Непрямо її підтримує і зменшення вживання алкоголю й тютюну під час вагітності.

Третій — менші родини. Огляд Трейган наводить норвезькі дані: між когортами 1938–1940 і 1950–1952 років народження частка сімей із шістьма й більше дітьми впала з 20 % до 5 %, а IQ зріс на 6 балів. Утім, це кореляція, а не доведена причина.

Нарешті, частина приросту може пояснюватися звичкою до тестування і більшою кількістю візуальних стимулів у побуті, про що згадує Noba, а також змінами в самих тестах, які не завжди однаково вимірюють різні покоління.

«Наукові окуляри» Флінна

Найоригінальнішу гіпотезу запропонував сам Флінн. На його думку, люди XX століття «наділи наукові окуляри»: звикли до абстрактного мислення й класифікації, а не лише до конкретного практичного досвіду. Найяскравіше це видно на субтесті «Подібності» дитячої шкали Векслера, де треба пояснити, чим схожі два поняття. З 1947 по 2002 рік бали тут зросли на 24 пункти, більше, ніж на будь-якому іншому субтесті.

Уявімо умовне запитання «чим схожі собака і кролик?». Людина, чиє життя обертається довкола господарства, може відповісти з досвіду: собакою полюють на кроликів. Відповідь «обидва — ссавці» спирається на наукову класифікацію, і саме таке узагальнення винагороджує тест на подібності. Жодна з відповідей не робить людину «дурнішою»: вони показують різні звички мислення, яких вимагало середовище. Як формується здатність до узагальнень, розповідає сторінка про абстрактне мислення.

За Трейган і колегами, така інтерпретація пояснює, чому попередні покоління цілком успішно давали собі раду в житті, хоча за пізнішими нормами їхні бали виглядали б скромно. Сам Флінн 2010 року визнав, що «наукові окуляри», можливо, вже не пояснюють сучасних змін, хоча свого часу були головним фактором. Критики ж зауважують, що частину приросту могли дати зміни в різних версіях самого субтесту.

Зворотний ефект Флінна: чи ми дурнішаємо

Наприкінці XX століття картина ускладнилася. Дослідники описують сповільнення приросту в США, застій в Австралії і розворот, тобто зниження балів, у Норвегії, а в окремих дослідженнях — і в США та Австрії. Медіа швидко видали заголовок «людство дурнішає», але наука відповідає обережніше.

Найпереконливіші дані надходять із Норвегії, де майже всі юнаки у 18–19 років проходили тести під час призову. Бернт Братсберг і Уле Рогеберг проаналізували 736 808 результатів чоловіків 1962–1991 років народження. Середній бал зріс із 99,5 у когорти 1962 року до 102,3 у когорти 1975-го, а потім знизився до 99,4 у народжених 1989-го.

Ключовий хід авторів — порівняння рідних братів. Брати ростуть з тими самими батьками й у тій самій родині. Якби спад пояснювався тим, хто і скільки народжує дітей, або зміною складу населення, між братами його б не було. Проте зростання, поворот і спад повністю відтворилися всередині родин. З поправкою на порядок народження і на те, що частина юнаків тестів не проходила, спад між братами склав близько 0,33 бала на рік, майже стільки ж, скільки між родинами. Отже, обидва тренди спричинило середовище. Що саме в ньому змінилося, ці дані не показують: з ними узгоджуються, зокрема, зміни в освіті, медіа, харчуванні чи здоров'ї.

Дослідження тієї ж групи 2026 року охопило 579 379 норвезьких чоловіків із 25 когорт 1967–1991 років і додало важливу деталь. Розворот першими показали сини батьків із високими доходами, а в родинах із низькими й середніми доходами бали досягли піку пізніше і знижувалися менше. Автори пов'язують це з освітою: поки в менш заможних родинах подовжувалося навчання, воно маскувало спад. Коли освітня експансія вичерпалася, бали почали знижуватися в усіх групах, найкрутіше — серед заможніших.

Навіть в одній країні картина буває різною. В Австрії стандартизаційні вибірки 2005, 2011 і 2018 років, загалом 1392 особи віком від 14 до 85 років, показали зростання в усіх шести субтестах, причому перевірка підтвердила, що тест вимірював покоління однаково. Зв'язки між різними здібностями водночас трохи послабшали, але ця зміна не досягла статистичної значущості. Анджеєвскі та колеги порівнюють це з десятиборством: спортсмен, який зосередився на стрибках у висоту, може набирати більше загальних очок і водночас гірше штовхати ядро. Можливо, покоління дедалі більше спеціалізуються, і тому траєкторії здібностей розходяться.

Тож зворотний ефект Флінна не доводить, що люди втрачають розум. «Людство дурнішає» — це заголовок медіа, а не висновок науки: дані показують, що середовище зсуває результати тестів в обидва боки, і ці зсуви відрізняються між країнами, здібностями й соціальними групами.

Практичні наслідки: навіщо перенормовують тести

Якщо тест нормували багато років тому, він завищує результат — у середньому приблизно на 0,3 бала за кожен рік між нормуванням і обстеженням. Тому тести оновлюють і нормують на нових вибірках, а якість норм є одним із центральних питань психометрії.

Це не академічна дрібниця. Огляд Трейган і колег описує американські шкільні дані: коли дітей, яких спершу обстежили за старою версією дитячої шкали Векслера, повторно тестували за новою, їхні бали знижувалися в середньому на 5,6 пункту, а порушення інтелектуального розвитку встановлювали частіше. Від такого висновку залежить доступ до спеціальної освітньої підтримки. У США ефект Флінна обговорюють навіть у судах, коли від встановленого порушення інтелектуального розвитку залежить, чи можуть засудженому призначити смертну кару.

Для звичайного читача висновок простий: число IQ має сенс лише разом із роком норм, за якими його пораховано. Тим обережніше варто ставитися до тестів, чиї норми невідомі.

Міфи і факти про ефект Флінна

Насправді	Поширений міф
Приріст найсильніший в абстрактних задачах, а попередні покоління цілком успішно давали собі раду в житті	Наші бабусі й дідусі були значно менш розумними
У Норвегії спад відтворюється між рідними братами, тож його спричинило середовище, а не гени	Зворотний ефект доводить генетичну деградацію людства
Середні бали помітно зсуваються за кілька десятиліть, а кожен рік навчання додає від 1 до 5 балів	IQ — незмінна біологічна константа
Кандидатів кілька: освіта, здоров'я, менші родини, звичка до тестів; єдиної причини не встановлено	Бали зросли лише завдяки кращому харчуванню
Флюїдний інтелект зростав майже вдвічі швидше за кристалізований, а траєкторії країн різняться	Ефект однаковий у всіх країнах і тестах

Джерела

• APA Dictionary of Psychology: Flynn effect, Cattell–Horn theory of intelligence (визначення: близько 9 балів за покоління, більший приріст флюїдних здібностей; Джеймс Флінн як перший, хто задокументував ефект).
• Biswas-Diener R. Intelligence. Noba Textbook Series: Psychology. Noba (як старі норми «застарівають»; назва на честь Флінна; гіпотези харчування, звички до тестів і візуальних стимулів).
• Trahan L. H., Stuebing K. K., Fletcher J. M., Hiscock M. The Flynn effect: a meta-analysis. Psychological Bulletin, 2014; 140(5):1332–1360. DOI: 10.1037/a0037173 · PMID: 24979188 · PMC: PMC4152423 (285 досліджень, 2,31 і 2,93 бала за десятиліття; огляд праць Флінна 1984 і 1987 років; матриці Равена; «наукові окуляри»; норвезькі дані про розмір родин; перенормування, освіта і суди).
• Pietschnig J., Voracek M. One Century of Global IQ Gains: A Formal Meta-Analysis of the Flynn Effect (1909–2013). Perspectives on Psychological Science, 2015; 10(3):282–306. DOI: 10.1177/1745691615577701 · PMID: 25987509 (271 вибірка, 31 країна; приріст за доменами; послаблення в останні десятиліття).
• Ritchie S. J., Tucker-Drob E. M. How Much Does Education Improve Intelligence? A Meta-Analysis. Psychological Science, 2018; 29(8):1358–1369. DOI: 10.1177/0956797618774253 · PMID: 29911926 · PMC: PMC6088505 (142 оцінки, понад 600 тисяч учасників; 1–5 балів за рік навчання).
• Bratsberg B., Rogeberg O. Flynn effect and its reversal are both environmentally caused. PNAS, 2018; 115(26):6674–6678. DOI: 10.1073/pnas.1718793115 · PMID: 29891660 · Повний текст (норвезькі призовники 1962–1991 років народження; порівняння братів).
• Bratsberg B., Fjell A. M., Rogeberg O. J., Walhovd K. B. Educational expansion and the hidden reversal of the Flynn effect — Differential trends across socioeconomic strata. PNAS, 2026; 123(28):e2536089123. DOI: 10.1073/pnas.2536089123 · PMID: 42406966 (579 379 чоловіків; роль освітньої експансії).
• Andrzejewski D., Oberleiter S., Vetter M., Pietschnig J. Increasing IQ Test Scores and Decreasing g: The Flynn Effect and Decreasing Positive Manifold Strengths in Austria (2005–2018). Journal of Intelligence, 2024; 12(12):130. DOI: 10.3390/jintelligence12120130 · PMID: 39728098 · PMC: PMC11676032 (Австрія, 1392 особи; незначуще послаблення зв'язків між здібностями; огляд сповільнень і розворотів у різних країнах).