SMART-цілі: що наука знає про постановку цілей

Абревіатуру SMART наводять на тренінгах, у корпоративному плануванні і в статтях про продуктивність як універсальний рецепт. Її вважають науковим методом, хоча вона ним ніколи не була, а цілі, поставлені за цим шаблоном, часто залишаються невиконаними.

Розбираємо, звідки взявся акронім і що його літери означали насправді, що дійсно підтверджено дослідженнями цілепокладання, якого розміру ці ефекти, коли цілі шкодять і які прийоми працюють краще за саму лише постановку мети.

Походження акроніма: управлінська колонка, а не дослідження

Абревіатура з'явилася в листопадовому номері журналу Management Review за 1981 рік — у двосторінковій колонці консультанта Джорджа Дорана про те, як писати корпоративні цілі. У тій публікації немає жодного посилання на теорію, жодного дослідження й жодного числа.

Літери там означали інше, ніж сьогодні. В оригіналі A — це Assignable, тобто «із зазначеним виконавцем», а не «досяжна»; R — Realistic у сенсі «реалістична за наявними ресурсами», а не «релевантна». Нинішні розшифровки з'явилися пізніше й авторові не належать.

Сам Доран писав обережніше за своїх послідовників: він зазначав, що не кожна ціль має відповідати всім п'яти критеріям і що в певних ситуаціях кількісно виміряти результат нереалістично. Тобто автор пропонував орієнтир, а з нього зробили чек-лист.

Що про це думає фахова спільнота

У 2023 році огляд у Health Psychology Review перелічив вісім системних проблем акроніма: він не спирається на теорію, не узгоджується з емпіричними даними, не розрізняє типів цілей, застосовується непослідовно, йому бракує деталізації, він містить надлишкові критерії, використовується не так, як замислював автор, і несе ризик шкідливих ефектів.

Експертна заява Австралійської асоціації фізичної культури й спортивної науки додала дев'яту — розмивання самого акроніма нескінченними варіаціями. А непослідовність застосування видно з простого підрахунку: лише у сфері фізичної активності дослідники нарахували 34 різні терміни, якими розшифровують п'ять літер. А «реалістична» й «досяжна» означають одне й те саме.

Та сама заява містить публічний заклик до професійних організацій припинити некритичне тиражування SMART на користь обґрунтованіших рекомендацій. Це не радикальна позиція одинака, а висновок профільної асоціації. Розібратися, які цілі підходять саме вам і чому попередні не спрацювали, зазвичай швидше з фахівцем — на цьому побудований індивідуальний коучинг.

Теорія цілепокладання: що справді підтверджено

Наукова конструкція, з якою плутають SMART, старша за нього на тринадцять років. Теорію цілепокладання сформулював Едвін Локк 1968 року, а разом із Гері Латемом вони розвивали її понад пів століття на сотнях досліджень.

Її центральний висновок: конкретна й складна ціль дає вищий результат, ніж настанова «зроби якнайкраще». Але формулювання авторів містить три умови, які зазвичай випускають: людина має бути прихильною до цілі, мати здатність її досягти й не мати конфліктних цілей.

Ще одне уточнення руйнує головну ілюзію щодо першої літери SMART. Локк і Латем прямо пишуть, що конкретність сама собою не веде до високого результату, бо конкретні цілі різняться за складністю. Емпірично це підтвердилося: у метааналізі втручань із фізичної активності конкретні цілі підвищували активність не більше, ніж розмиті на кшталт «бути активнішим».

Якого розміру ці ефекти насправді

Цифри корисні, бо знімають магічний ореол. Метааналіз 141 рандомізованого дослідження за участю понад 16 тисяч людей показав, що унікальний внесок самої постановки цілей — d = 0,34, тобто малий ефект. У сфері фізичної активності метааналіз 45 робіт дає d = 0,55 — середній.

Це означає просту річ: постановка цілі працює, але скромно, і вона лише одна з умов. Значно більший ефект дають інші прийоми, про які йтиметься нижче.

Варто розуміти й те, що ховається за середнім ефектом. Теорія цілепокладання перелічує модератори, без яких вона не працює: здатність виконати завдання, зворотний зв'язок, прихильність до цілі й наявні ресурси часу та енергії. Прихильність при цьому не те саме, що згода: людина може спершу прийняти складну ціль і за місяць виявити, що не тримається її. Відчуття «я справді можу це зробити» теж не декорація — про нього ми писали в матеріалі про самоефективність.

Коли цілі шкодять

Найвідоміша критика теорії — стаття «Goals Gone Wild» чотирьох дослідників провідних бізнес-шкіл. Її головна метафора: цілепокладання варто розглядати не як безрецептурний засіб для мотивації, а як препарат рецептурної сили — з дозуванням, побічними ефектами й наглядом.

Перелічені побічні ефекти конкретні. Звуження фокусу: людина виконує те, що вимірюють, і не помічає важливого поза ціллю. Зростання неетичної поведінки заради показника. Зміщення ставлення до ризику: заради складної цілі люди обирають ризикованіші стратегії. Падіння внутрішньої мотивації, коли заняття перетворюється на виконання норми.

Окремий випадок — навчання. Коли людина перебуває на ранньому етапі опанування складної навички, жорстка ціль результату дає зворотний ефект: замість системного освоєння вона починає хаотично шукати спосіб швидко показати цифру. У таких ситуаціях ставлять цілі навчання — про процес і стратегію, а не про показник.

І ще один ефект, важливий для психолога: складна ціль може підняти результат і водночас підкосити впевненість у собі, а невпевненість знижує залученість і зусилля надалі.

Ціль як стеля замість підлоги

Є парадокс, який добре видно в польових дослідженнях: досягнута ціль зупиняє зусилля. Класичний приклад — таксисти, які, виробивши денну норму в дощ, їдуть додому саме тоді, коли попит найвищий.

Так само працює перевантаження цілями. Коли їх багато, людина концентрується на одній, а коли ціль за кількістю конкурує з ціллю за якістю, жертвують зазвичай якістю: виграє той показник, який легше виміряти.

Для психічного здоров'я це не нейтрально. Недосяжно високі цілі або надто велика їх кількість пов'язані зі стресом, тривогою й відчуттям тиску, а складна ціль результату може сприйматися як загроза, а не виклик. Неправильно поставлена ціль — не просто неефективна: вона здатна погіршити стан.

Що працює краще за саму постановку цілі

Найкраще підтверджений прийом — плани реалізації, сформульовані як «якщо — то»: «якщо у вівторок я вийду з офісу, то одразу піду в зал». У метааналізі 94 незалежних перевірок такі плани дали d = 0,65 — удвічі більше за ефект самої постановки цілі. Вони допомагають і почати, і не зійти з дистанції, і вчасно відмовитися від безперспективного курсу.

Другий прийом — відстеження прогресу. Метааналіз 138 досліджень показав, що моніторинг просування до цілі сам собою помітно підвищує шанси її досягти, причому ефект сильніший, коли результат фіксують публічно або записують.

Третій — ментальне контрастування: уявити бажане майбутнє й одразу поруч — реальну перешкоду в теперішньому. Важлива відмінність від «позитивного мислення»: цей прийом не завжди підвищує рішучість, а робить її залежною від реалістичних очікувань. Якщо шанси погані, людина радше відпускає ціль — і це задумана властивість методу.

Чому візуалізація успіху не працює

Порада «уявляйте себе тим, ким хочете стати» має протилежний до очікуваного ефект. У чотирьох експериментах позитивні фантазії про ідеальне майбутнє знижували фізіологічну й поведінкову енергію порівняно з фантазіями, які ставили бажане під сумнів, і порівняно з нейтральними.

Причому падіння енергії було більшим тоді, коли потреба була нагальнішою. Пояснення просте: мозок частково реагує на уявлений результат як на вже отриманий, тож потреба діяти слабшає. Саме тому контрастування з реальністю працює, а чиста візуалізація — ні.

Сюди ж варто віднести два популярні міфи. Цифри «люди, які записують цілі, досягають їх на 42% частіше» немає в жодній рецензованій публікації: її зводять до конференційної доповіді, в анотації якої цього відсотка теж немає, і сама її авторка називала міською легендою схоже «гарвардське дослідження» про три відсотки випускників. А «21 день на звичку» не підтверджується: у дослідженні формування звичок медіана становила 66 днів, а розкид — від 18 до 254 днів.

Чому ціль стоїть на місці

Найчастіша причина не в силі волі. Коли ціль не рухається місяцями, зазвичай спрацьовує одне з чотирьох.

Ціль сформульована як результат там, де потрібен процес: «схуднути на десять кілограмів» замість «ходити в зал двічі на тиждень». Ціль чужа — її поставили батьки, партнер або роботодавець, і власної прихильності до неї немає. Цілей забагато, і вони конкурують за той самий час. Або ж ціль настільки велика, що перший крок невизначений, і людина щоразу відкладає саме його.

Окремий випадок — коли все життя перетворюється на підготовку до майбутнього, у якому нарешті почнеться справжнє. Це описано як синдром відкладеного життя, і ніяке вдосконалення формулювань його не знімає.

Корисно також розуміти, кому ви приписуєте контроль над результатом: собі чи обставинам. Орієнтовно це показує тест на локус контролю — від цього залежить, наскільки ви взагалі схильні планувати.

Що з цього випливає для практики

Практичні висновки виходять не надто схожими на тренінгові поради.

Перше: формулювання цілі — найдешевша частина роботи. Значно важливіше, що саме станеться в конкретній ситуації, тому план «якщо — то» дає більше, ніж ідеально виписана ціль.

Друге: тип цілі має відповідати вашій позиції. Якщо ви новачок у складній справі або далеко від бажаної поведінки, жорстка ціль результату радше нашкодить — краще працюють цілі процесу й навчання, а також відкриті цілі на кшталт «подивимось, скільки вийде». У дослідженнях люди з низькою активністю досягали більшого саме з відкритими цілями й почувалися при цьому краще.

Третє: цілей має бути мало. Конкуренція цілей — найтиповіша причина, через яку жодна з них не рухається.

Коли по допомогу до фахівця

Якщо цілі ставляться роками, а нічого не змінюється; якщо кожен провал б'є по самооцінці; якщо ціль перетворилася на джерело тривоги й самокритики — справа не в неправильному формулюванні.

Метааналіз досліджень коучингу на робочому місці показує помірний ефект на результати й самопочуття учасників, і саме такий формат підходить, коли потрібно розібрати конкретну ситуацію: що ви насправді хочете, які обмеження реальні, а які уявні, і з чого почати.

Ми в New Leaf працюємо в методі Позитивної психотерапії: розглядаємо цілі в контексті всього життя людини — її стосунків, здоров'я, роботи й сенсів. Часто виявляється, що невиконана ціль була не вашою, а очікуванням когось іншого, і тоді питання «як її досягти» просто не має сенсу.

Джерела

• Swann C, Buchan J, Calleja EA та ін. Goal setting for health behaviour change: an expert statement. Sports Medicine, 2026. DOI: 10.1007/s40279-025-02373-5 · PMID: 41507513 · Повний текст
• Ordóñez LD, Schweitzer ME, Galinsky AD, Bazerman MH. Goals gone wild: the systematic side effects of overprescribing goal setting. Academy of Management Perspectives, 2009; 23(1):6–16. DOI: 10.5465/amp.2009.37007999 · Повний текст
• Cannon-Bowers JA, Bowers CA, Carlson CE та ін. Workplace coaching: a meta-analysis and recommendations for advancing the science of coaching. Frontiers in Psychology, 2023; 14:1204166. DOI: 10.3389/fpsyg.2023.1204166 · PMID: 37881215 · Повний текст
• Kappes HB, Oettingen G. Positive fantasies about idealized futures sap energy. Journal of Experimental Social Psychology, 2011; 47(4):719–729. DOI: 10.1016/j.jesp.2011.02.003 · Повний текст
• Doran GT. There's a S.M.A.R.T. way to write management's goals and objectives. Management Review, 1981; 70(11):35–36.
• Locke EA, Latham GP. Building a practically useful theory of goal setting and task motivation: a 35-year odyssey. American Psychologist, 2002; 57(9):705–717. DOI: 10.1037/0003-066X.57.9.705 · PMID: 12237980
• Epton T, Currie S, Armitage CJ. Unique effects of setting goals on behavior change: systematic review and meta-analysis. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 2017; 85(12):1182–1198. DOI: 10.1037/ccp0000260 · PMID: 29189034
• Gollwitzer PM, Sheeran P. Implementation intentions and goal achievement: a meta-analysis of effects and processes. Advances in Experimental Social Psychology, 2006; 38:69–119. DOI: 10.1016/S0065-2601(06)38002-1
• Harkin B, Webb TL, Chang BPI та ін. Does monitoring goal progress promote goal attainment? A meta-analysis of the experimental evidence. Psychological Bulletin, 2016; 142(2):198–229. DOI: 10.1037/bul0000025 · PMID: 26479070
• Lally P, van Jaarsveld CHM, Potts HWW, Wardle J. How are habits formed: modelling habit formation in the real world. European Journal of Social Psychology, 2010; 40(6):998–1009. DOI: 10.1002/ejsp.674