Деніел Гоулман (нар. 1946): емоційний інтелект, лідерство, соціальний інтелект

Деніел Гоулман — американський психолог і науковий журналіст, завдяки якому словосполучення «емоційний інтелект» знає кожен, хто хоч раз читав про лідерство, виховання чи саморозвиток. Його книжка 1995 року вивела академічне поняття з наукових журналів у школи, офіси й родинні розмови.

Для психолога постать Гоулмана цікава двічі. По-перше, він не винайшов емоційний інтелект, а популяризував і суттєво розширив ідею двох дослідників — Пітера Саловея і Джона Маєра. По-друге, саме навколо його моделі точиться найжвавіша суперечка в цій галузі: що в ній справді нове, а що — давно відомі риси особистості під свіжою назвою. Нижче — і внесок, і критика, обидва з джерелами.

Хто такий Деніел Гоулман

Гоулман народився 7 березня 1946 року в Стоктоні (Каліфорнія), у родині викладачів коледжу. Навчався в Амгерстському коледжі й Каліфорнійському університеті в Берклі, а докторський ступінь здобув 1974 року в Гарварді — на факультеті соціальних відносин, що поєднував психологію, антропологію й соціологію. Науковим керівником був Девід Макклелланд, відомий теорією мотивації досягнення. Тоді ж Макклелланд розробляв способи відрізнити найкращих працівників від середніх за компетенціями — до цієї лінії Гоулман повернеться через два десятиліття.

Друга рання тема — медитація. Аспірантом і постдоком він їздив до Індії та Шрі-Ланки вивчати давні азійські теорії психіки, а дисертацію присвятив медитації як способу приборкати реакцію на стрес. Звідси й перша книжка — про різновиди медитативного досвіду.

Далі була журналістика: спершу журнал Psychology Today, потім The New York Times, де з 1984 по 1996 рік Гоулман писав про психологію, емоції й мозок. З цих публікацій і виросла книжка, що змінила його кар'єру. 2023 року Гарвардська вища школа мистецтв і наук відзначила його Столітньою медаллю — за популяризацію психології та основоположну роботу з емоційного інтелекту.

Звідки взявся емоційний інтелект

Термін запровадив не Гоулман. 1990 року Пітер Саловей і Джон Маєр описали емоційний інтелект як здатність стежити за власними й чужими почуттями, розрізняти їх і спиратися на цю інформацію в мисленні та вчинках (Salovey, Mayer, 1990). Для них це був окремий різновид інтелекту — набір здібностей, які можна вимірювати об'єктивними завданнями, подібно до того, як вимірюють коефіцієнт інтелекту. 1997 року вони уточнили модель до чотирьох гілок: сприйняття емоцій, їх використання для мислення, розуміння і регуляція.

Гоулман, тоді оглядач New York Times, вбудував цю ідею в ширшу картину: нейронауку, виховання, шкільні програми, роботу. Книжка «Емоційний інтелект» вийшла 1995 року у видавництві Bantam з підзаголовком Why It Can Matter More Than IQ (чому він може важити більше, ніж IQ). Вона півтора року трималася в списку бестселерів New York Times і вийшла сорока мовами. Одна з головних її думок — школи мають навчати емоційної грамотності поряд зі звичайними предметами.

Модель Гоулмана: компетенції замість «чистих» здібностей

На відміну від Саловея і Маєра, Гоулман розглядає емоційний інтелект як поєднання здібностей і рис особистості (Gong, Jiao, 2019). 1998 року він переніс модель у світ роботи: вийшла книжка Working with Emotional Intelligence (українською — «Емоційний інтелект у бізнесі») і стаття для Harvard Business Review «What Makes a Leader?». Узагальнивши дослідження компетенцій майже у двохстах великих компаніях, Гоулман доводив, що для лідера емоційний інтелект — обов'язкова умова, без якої не рятують ні освіта, ні гострий розум (Goleman, 1998). Складників у статті п'ять: самоусвідомлення, саморегуляція, мотивація, емпатія і соціальні навички. Сам Гоулман формулює суть коротко: ідеться не про IQ, а про те, як людина керує собою і стосунками з іншими, — саме це він вважає ключем до високих результатів, особливо в лідерстві.

Саморегуляція тут близька до того, що психологія називає самоконтролем: уміння не діяти під першим імпульсом. Проте в моделі вона стоїть поруч із мотивацією та навичками спілкування — тобто з тим, що класична психологія відносить до рис особистості й поведінки, а не до інтелекту.

Згодом модель змінила форму: чотири сфери — самоусвідомлення, самокерування, соціальна обізнаність і керування стосунками — та дванадцять компетенцій усередині них. Для їх оцінки Гоулман став співавтором опитувальника Emotional and Social Competence Inventory, побудованого за принципом «360 градусів»: людину оцінює не лише вона сама, а й керівник, колеги, підлеглі. На своєму сайті він відверто попереджає, що ринок тестів на EQ нагадує Дикий Захід і за більшість із них він не ручається.

Три моделі емоційного інтелекту

Щоб зрозуміти суперечку навколо Гоулмана, варто бачити всю карту. Огляди розрізняють модель здібностей Саловея і Маєра та змішані моделі, до яких належать підходи Гоулмана і Бар-Она (Gong, Jiao, 2019).

Модель здібностей трактує емоційний інтелект як окремий різновид інтелекту: чотири гілки — від сприйняття емоцій до їх регуляції — перевіряють тестом-завданням MSCEIT, а не самооцінкою. Модель Гоулмана — це компетенції для успішної роботи в чотирьох сферах, від самоусвідомлення до стосунків; їх оцінюють самозвітом і методом «360 градусів». Модель Бар-Она описує емоційні й соціальні компетенції у п'яти сферах, серед яких керування стресом і загальний настрій, і вимірюється опитувальником-самозвітом EQ-i. Практичний висновок: коли хтось каже «у мене високий EQ», варто уточнити, яким інструментом і в межах якої моделі це виміряно.

Що каже сучасна наука

Найгостріша критика прийшла від авторів самого поняття. 2008 року Маєр, Саловей і Карузо написали, що в галузі стався розкол: одні вивчають емоційний інтелект як окрему групу розумових здібностей, інші — еклектичну суміш позитивних рис на кшталт щастя, самооцінки й оптимізму (Mayer et al., 2008). На їхню думку, друге розмиває поняття, тоді як емоційний інтелект у вузькому сенсі, тобто як здібність, додає прогностичної сили понад уже відомі змінні.

Кількісну картину дає мета-метааналіз Гуна і Цзяо (Gong, Jiao, 2019): дев'ять метааналізів, 484 розміри ефекту, понад 102 тисячі учасників. Середній зв'язок емоційного інтелекту з результатами — продуктивністю на роботі, психічним здоров'ям тощо — становить r ≈ 0,24. У змішаних моделей він вищий (r ≈ 0,27), ніж у моделі здібностей (r ≈ 0,16), але саме у змішаних моделях ефекти з роками зменшуються. Автори пояснюють це тим, що ранні дослідження переоцінювали ефект: змішані моделі сильно перетинаються з рисами Великої п'ятірки, оптимізмом і позитивними емоціями, а самозвіт погано відображає реальний рівень умінь. У моделі здібностей такого спаду не знайшли.

Чесний підсумок такий. Емоційний інтелект — не вигадка: його зв'язок із поведінкою й самопочуттям статистично значущий, хоч і помірний. Але тезу, що він визначає успіх більше, ніж будь-що інше, дані не підтверджують, а «EQ», виміряний опитувальником, частково дублює давно відомі риси особистості.

Вплив

Найпомітніший слід Гоулмана — у школі. 1993 року він разом з однодумцями заснував організацію CASEL (Collaborative for Academic, Social, and Emotional Learning), яка просуває соціально-емоційне навчання: заняття, де діти вчаться розпізнавати емоції, домовлятися й розв'язувати конфлікти. Очолив її Роджер Вайсберг, а починала вона роботу в Єльському центрі вивчення дитини. Цей напрям має серйозну доказову базу: метааналіз за участю того ж Вайсберга охопив 213 шкільних програм, у яких узяли участь понад 270 тисяч учнів, і показав кращі соціально-емоційні навички, поведінку й навчальні результати — у середньому плюс 11 процентильних пунктів (Durlak et al., 2011).

Другий слід — в організаційній психології. Стаття 1998 року стала найзапитуванішим передруком Harvard Business Review на той час, а журнал Time назвав «Емоційний інтелект» однією з 25 найвпливовіших книжок про менеджмент. 1996 року Гоулман став співзасновником Консорціуму з досліджень емоційного інтелекту в організаціях, яким керує разом із Кері Чернісом з Ратгерського університету. Третій — у науці про медитацію: з гарвардським однокурсником Річардом Девідсоном, засновником Центру здорового розуму при Університеті Вісконсину, він написав книжку про те, що дослідження справді кажуть про довготривалі ефекти практик. Гоулман і досі пише, виступає й веде розсилку про емоційний інтелект.

Головні праці

• The Varieties of the Meditative Experience (1977; пізніше перевидана як The Meditative Mind) — огляд азійських медитативних традицій як систем психології.
• «Емоційний інтелект» (1995) — книжка, що зробила поняття масовим. Фахівцеві цінна як історія ідеї, а сучасний стан науки варто звіряти з пізнішими оглядами.
• «Емоційний інтелект у бізнесі» (1998) — модель, перенесена на роботу, з опорою на дослідження компетенцій найкращих працівників.
• «Емоційний інтелект лідера» (2002, з Річардом Бояцисом та Енні Маккі) — про те, як емоційний стан керівника впливає на команду і стиль лідерства.
• «Соціальний інтелект. Нова наука про людські відносини» (2006) — про те, як щоденні контакти впливають на мозок і тіло; суміжне поняття див. на сторінці соціальний інтелект.
• Focus (Фокус, 2013) — про увагу до себе, до інших і до ширшого світу та про те, як її тренувати.
• Altered Traits (Змінені риси, 2017, з Річардом Девідсоном) — розбір того, які ефекти медитації підтверджено, а які перебільшено.
• Optimal (Оптимальний стан, 2024, з Кері Чернісом) — як виходити на високу продуктивність, не вигораючи.

Міфи і факти про Гоулмана

Насправді	Поширений міф
Поняття ввели Саловей і Маєр 1990 року; Гоулман його популяризував і розширив	Емоційний інтелект придумав Гоулман
Підзаголовок обережний: емоційний інтелект «може» важити більше; метааналізи фіксують помірні зв'язки	Доведено, що EQ важливіший за IQ
Тест-завдання і самозвіти вимірюють різні моделі й дають різні результати	Усі тести на EQ вимірюють одне й те саме
Гоулман має докторський ступінь Гарварду з психології	Гоулман — лише журналіст, а не психолог
За Гоулманом, ці вміння можна розвивати, хоч на це потрібні час і зусилля	Емоційний інтелект — вроджена риса, яку не змінити

Приклад із життя

Уявімо керівницю відділу продажів, яка пройшла онлайн-опитувальник і отримала високий бал за емпатією. Водночас на оцінюванні «360 градусів» підлеглі пишуть, що на нарадах вона перебиває і не помічає, коли команді важко. Хто правий? Для досліджень така розбіжність не дивина: самозвіт показує образ себе, а відгуки інших — те, як людина поводиться насправді.

Психолог у такій ситуації не ставить «діагноз низького EQ». Він допомагає розібрати конкретні епізоди: що вона відчувала, що помітила в інших, що пропустила і чому. Так абстрактна «емпатія» перетворюється на навички, які можна тренувати. Якщо хочете подивитися на себе з цього боку, тест на емоційний інтелект дасть відправну точку — це скринінговий самоопитувальник, а не оцінка особистості чи діагноз.

Джерела

• Goleman D. About: In My Own Words — офіційний сайт Деніела Гоулмана (біографія, модель і тести). danielgoleman.info
• Harvard Griffin GSAS. Daniel Goleman: 2023 Centennial Medal Citation, 2023. Текст відзнаки
• Goleman D. Emotional Intelligence. New York: Bantam Books, 1995.
• Gong Z., Jiao X. Are Effect Sizes in Emotional Intelligence Field Declining? A Meta-Meta Analysis. Frontiers in Psychology, 2019; 10:1655. DOI: 10.3389/fpsyg.2019.01655 · Повний текст
• Salovey P., Mayer J. D. Emotional Intelligence. Imagination, Cognition and Personality, 1990; 9(3):185–211. DOI: 10.2190/DUGG-P24E-52WK-6CDG
• Goleman D. What Makes a Leader? Harvard Business Review, 1998; 76(6):93–102. PMID: 10187249
• Mayer J. D., Salovey P., Caruso D. R. Emotional Intelligence: New Ability or Eclectic Traits? American Psychologist, 2008; 63(6):503–517. DOI: 10.1037/0003-066X.63.6.503 · PMID: 18793038
• Durlak J. A., Weissberg R. P., Dymnicki A. B. та ін. The Impact of Enhancing Students' Social and Emotional Learning: A Meta-Analysis of School-Based Universal Interventions. Child Development, 2011; 82(1):405–432. DOI: 10.1111/j.1467-8624.2010.01564.x · PMID: 21291449