Латеральне мислення: метод Едварда де Боно, приклади і що каже наука

Уявімо нараду в поліклініці, де черга до реєстратури щоранку тягнеться в коридор. Пропозиції звучать розумно: взяти ще одного реєстратора, відчиняти раніше, поставити другий термінал. Але всі вони спираються на одне непомічене припущення — пацієнт мусить підійти до віконця. Досить спитати, навіщо він узагалі туди йде, і розмова повертає в інший бік. Такий свідомий крок убік від звичної лінії міркувань британський психолог Едвард де Боно назвав латеральним мисленням. Розберемо його прийоми, «шість капелюхів», різницю з дивергентним мисленням і те, що з усього цього витримало перевірку експериментами.

Що таке латеральне мислення

Латеральне мислення — це творче мислення, коли людина навмисно переглядає базові припущення задачі й змінює кут зору або напрям пошуку, щоб підійти до неї по-новому. Так його описує словник Американської психологічної асоціації (APA), пов'язуючи термін з ім'ям де Боно. Латинське lateralis означає «боковий»: думка не просувається далі тією самою колією, а зміщується вбік від неї.

Протилежністю латерального де Боно вважав вертикальне мислення — звичку зустрічати задачу «в лоб» і просуватися до розв'язку поясненнями та логікою. У простих ситуаціях цей шлях добре працює. Проблеми починаються, коли він заводить у глухий кут: ще більше тієї самої логіки вже не рятує.

Водночас латеральне мислення не скасовує логіки. Лікар і викладач медицини з Університету Цинциннаті Бенджамін Кіннер, який застосовує прийоми де Боно в навчанні резидентів, прямо пише: це не панацея, і воно не витісняє вертикального мислення. Ідея, знайдена «збоку», однаково потребує перевірки, а для перевірки знадобиться критичне мислення. Тож «нестандартне мислення» в цьому сенсі — не мислення без правил, а вміння на час відкласти звичні правила.

Едвард де Боно: звідки взявся термін

Де Боно народився на Мальті, здобув медичну освіту в Королівському університеті Мальти, а як стипендіат Родса навчався в Оксфорді, де отримав ступінь із психології та фізіології. За словами Мальтійського університету, до теми мислення він прийшов через медичні дослідження того, як фізіологічні системи самі себе організовують. Згодом він описав у такий самий спосіб і роботу розуму, а звідти — ідею навмисно змінювати сприйняття.

Вислів «латеральне мислення» належить саме йому й тепер має статтю в Оксфордському словнику англійської мови. Уперше де Боно розгорнув ідею в книжці «The Use of Lateral Thinking» (Лондон, 1967), а 1970 року видав підручник «Lateral Thinking: A Textbook of Creativity» з окремими розділами про прийоми. Загалом він написав понад 60 книжок і програм, перекладених 43 мовами. Де Боно помер у червні 2021 року у віці 88 років; при Мальтійському університеті працює інститут творчого мислення та інновацій його імені.

Прийоми латерального мислення

Де Боно пропонував не один алгоритм, а набір інструментів, і кожен по-своєму збиває думку зі звичної колії. Повернімося до черги в поліклініці й подивімося, як спрацював би кожен із них.

• Сумнів у припущенні. Складають перелік того, що «всі й так знають», і до кожного пункту ставлять питання «навіщо?». Талони видають лише зранку — навіщо? Документ треба показати саме у віконці — навіщо?
• Випадковий вхід. У роботу навмисно вносять сторонній стимул: слово, картинку, предмет. Де Боно присвятив «випадковій стимуляції» окремий розділ і писав, що чим недоречніша інформація, тим кориснішою вона може виявитися. Випадкове слово «парасолька» здатне підказати, що додаткові вікна варто «розкривати» лише в години пік.
• Провокація. Кидають питання чи твердження, яке виводить розмову за звичні межі: «А якби реєстратури не було взагалі?». Звідси недалеко до онлайн-запису й відмітки про прихід просто біля кабінету. Для практики латерального мислення де Боно навіть запропонував нове слово «po» як альтернативу слову «ні».
• Квота альтернатив. Заздалегідь домовляються, скільки різних підходів треба знайти, перш ніж обирати, наприклад щонайменше три. Так команда не хапається за перше пристойне рішення.

Кіннер додає до цього переліку відкладене судження, коли ідею спершу розвивають і лише потім оцінюють, а також аналогії. Його приклад випадкового входу з медичної освіти: перед нарадою про відбір резидентів усією командою переглянути фільм «Moneyball».

Ті самі інструменти природно лягають на робочі наради, де команда звикла будувати один план і вірити в один прогноз. Звичку тримати в голові кілька версій майбутнього розвиває наш тренінг зі стратегічного мислення через сценарії.

Шість капелюхів мислення: паралельне мислення замість суперечки

1985 року вийшла книжка де Боно «Six Thinking Hats». Мальтійський університет описує цей метод як паралельне мислення — альтернативу звичній суперечці, у якій кожен захищає свою позицію. Учасники по черзі «вдягають» уявні капелюхи, і кожен колір задає один ракурс:

• білий — факти й інформація;
• червоний — емоції та інтуїція;
• чорний — обережність, ризики й критика;
• жовтий — оптимізм і переваги;
• зелений — творчість і нові ідеї;
• синій — керування самим процесом.

В одному навчальному дослідженні з Індії це виглядало так. Ординатори-патологи розбирали складний випадок лімфоми: під білим капелюхом збирали дані аналізів і гістології, під червоним називали інтуїтивний діагноз, під жовтим шукали аргументи на його користь, під чорним — ризики та альтернативні діагнози, під зеленим — додаткові дослідження. Синій капелюх зводив обговорення до спільного висновку.

Форми застосування різняться: в описі Кіннера, наприклад, кожен член команди бере собі окремий капелюх. Ідея ж лишається тією самою — розвести в часі факти, почуття, критику й пошук нового, а не змішувати їх в одній репліці.

Латеральне і дивергентне мислення: синоніми чи ні

Словник APA визнає, що латеральне мислення часто вживають як синонім дивергентного, і в статті про дивергентне мислення робить таку саму позначку. У широкому сенсі обидва терміни справді говорять про вихід за межі звичних стратегій.

Різниця — у походженні й призначенні. Дивергентне мислення описав Джой Пол Гілфорд як науковий конструкт, тобто здатність, яку вимірюють тестами. Латеральне мислення в де Боно — це радше набір навмисних прийомів, що змінюють саму рамку задачі.

Тому ці прийоми служать не лише для того, щоб наробити ідей. У «шести капелюхах» є чорний капелюх для критики й синій для керування процесом, а випадкову стимуляцію дослідники перевіряли навіть на прогнозах, де потрібна одна найточніша відповідь.

Чому думка застрягає: фіксованість і установка

Прийоми де Боно цілять у проблему, яку психологи вивчають уже багато десятиліть. Перша її форма — функціональна фіксованість, схильність бачити предмет лише в найзвичнішій ролі. Словник APA пояснює це на картонній коробці: ми сприймаємо її як тару й не здогадуємося перевернути та поставити на неї книжки. На цьому ж побудована класична задача зі свічкою, де розв'язок з'являється, щойно в коробці побачиш підставку для свічки.

Дослідник з Університету Массачусетсу Тоні Маккефрі запропонував проти цього техніку загальних частин. Кожен предмет розкладають на частини й ставлять два питання: чи натякає мій опис на призначення і чи можна розкласти ще дрібніше? Якщо натякає, опис замінюють нейтральним — через матеріал, форму й розмір. Свічка ділиться на віск і гніт. «Гніт» означає горіння, тому його перейменовують на «мотузку», а мотузкою вже можна щось прив'язати. У дослідженні 2012 року люди, навчені цієї техніки, розв'язали в середньому на 67 % більше задач, ніж контрольна група.

Друга форма — ефект установки, або ефект Айнштеллунга: спосіб, який уже колись спрацював, першим спадає на думку й заступає простіший чи кращий. Класичні досліди Лачинса 1942 року докладно розібрано на сторінці про установку.

Найвиразніше цей ефект показали Мерім Білаліч, Пітер Маклеод і Фернан Гобе на досвідчених шахістах. Гравці отримували позицію з двома шляхами до мату: добре знайомою комбінацією на п'ять ходів і менш звичною, зате коротшою, на три. Ті, хто знайшов знайомий варіант, запевняли, що шукають кращий. Проте рух очей їх видавав: погляд і далі тримався полів, пов'язаних із першою ідеєю. За попередньою роботою тих самих авторів, знайомий розв'язок опускав результат експертів до рівня гравців, слабших приблизно на три стандартні відхилення.

Досвід дає швидкі рішення, але може й замикати на них. Як це проявляється поза шахівницею, розібрано в статті про те, чому досвід іноді заважає ухвалювати рішення під тиском.

Інкубація: коли задачу варто відкласти

Іноді найкращий латеральний хід — тимчасово відійти від задачі. Інкубацією словник APA називає поступове визрівання розв'язку на несвідомому чи напівсвідомому рівні, часто після того, як свідома спроба не вдалася. Сам момент, коли рішення раптом «складається», психологи називають інсайтом.

Метааналіз Сіо та Ормерода 2009 року уточнив, коли перерва справді допомагає. Ефект інкубації виявився позитивним, і найбільше від неї виграють завдання на дивергентне мислення, більше, ніж словесні чи зорові задачі на інсайт. Пауза корисніша, якщо перед нею над задачею працювали довше, а складна розумова робота під час перерви ефект послаблює. Для словесних задач на інсайт легке нескладне заняття спрацювало навіть краще, ніж простий відпочинок. Автори застерігають: як практичну техніку інкубацію треба застосовувати обережно, з огляду на тип задачі.

Чи працюють методи де Боно: що показали перевірки

Самі прийоми де Боно в контрольованих умовах перевіряли значно рідше, ніж явища, на які вони цілять. Психологи Уорикського університету, наприклад, зазначили, що випадковість як формальну допомогу мисленню в експериментах майже не вивчали, і в статті 2022 року описали перевірку саме «випадкового входу».

У трьох попередньо зареєстрованих онлайн-експериментах понад пів тисячі британців виконували завдання, потім коротко переказували чотири випадкові сторінки Вікіпедії й робили другу спробу. Контрольна група в паузі розв'язувала прості приклади на додавання. Треба було спрогнозувати показники пандемії COVID-19, передбачити, як зміниться суспільство після неї, і назвати аргументи за й проти суперечливих законів. Випадкові сторінки не допомогли, а в завданнях на ідеї ще й заважали: в одному з експериментів учасники після них називали в середньому 5,9 аргументу проти 7,8 у контрольній групі. Баєсів метааналіз трьох досліджень переконливо підтримав відсутність ефекту. Автори припускають, що стимул має бути «оптимально випадковим», тобто все ж дотичним до задачі.

Із «шістьма капелюхами» варто бути так само обережними. У згаданому дослідженні з Індії взяли участь лише 15 ординаторів з однієї установи. З капелюхами правильний діагноз поставили 86,6 % з них проти 40 % після звичайного розбору, а через два тижні знання зберегли 90 % проти 55 %. Проте капелюхи поєднували з навчанням на основі задач, а порівнювали різні клінічні випадки, тож окремий внесок самого методу виокремити неможливо. Автори й самі визнають, що вибірка мала.

Задачі на латеральне мислення: навіщо вони

Популярні ситуаційні загадки — зручний спосіб відчути, як працює сумнів у припущенні. Класичний приклад: чоловік заходить до бару й просить склянку води, бармен раптом наставляє на нього пістолет, а чоловік дякує й спокійно виходить. Задача не розв'язується, доки тримаєшся думки, що воду просять через спрагу. Насправді чоловіка мучила гикавка, і переляк її зупинив. Такі загадки добре розминають звичку перевіряти умову, але це розминка, а не перевірений тренажер творчості.

Міфи і факти про латеральне мислення

Насправді	Поширений міф
Це набір прийомів, які можна свідомо застосовувати й тренувати	Латеральне мислення — вроджений дар: або є, або немає
Докази поки скромні: в одному з досліджень було 15 учасників і не вдалося відокремити внесок методу	«Шість капелюхів» — науково доведений метод
Знайдену ідею однаково перевіряють логікою, прийоми не замінюють вертикального мислення	Латеральне означає нелогічне
Знайомий розв'язок здатен «приклеїти» увагу навіть досвідчених шахістів	Експерти завжди мислять гнучкіше за новачків
Надто випадкові стимули в експерименті не допомогли, а часом заважали	Досить «мислити нестандартно», і будь-яка задача піддасться

Джерела

• APA Dictionary of Psychology: lateral thinking, divergent thinking, functional fixedness, mental set, Einstellung, incubation (визначення; синонімія з дивергентним мисленням; функціональна фіксованість, установка, інкубація).
• De Bono E. The Use of Lateral Thinking. London: Jonathan Cape, 1967; The Mechanism of Mind. London: Jonathan Cape, 1969; Lateral Thinking: A Textbook of Creativity. London: Ward Lock Educational, 1970; Six Thinking Hats. Little, Brown, 1985. Біографія: University of Malta, Newspoint, 2021 — World-renowned lateral thinker Edward de Bono passes away, aged 88
• Kinnear B. Is a Hot Dog a Sandwich? Using Lateral Thinking to Teach Philosophy of Science. Journal of Graduate Medical Education, 2025; 17(4):420–422. DOI: 10.4300/JGME-D-24-00929.1 · PMID: 40832078 · PMC: PMC12360221 (прийоми латерального мислення з прикладами; обмеження методу).
• Das R., Ramani P., Sukumaran G. та ін. Evaluating the effectiveness of problem-based learning combined with six thinking hats in oral pathology education. BMC Oral Health, 2025; 25:1523. DOI: 10.1186/s12903-025-06554-6 · PMID: 41044584 · Повний текст (15 ординаторів; кольори капелюхів; обмеження дослідження)
• Malthouse E., Liang Y., Russell S., Hills T. The influence of exposure to randomness on lateral thinking in divergent, convergent, and creative search. Cognition, 2022; 218:104937. DOI: 10.1016/j.cognition.2021.104937 · PMID: 34689011 · Авторський рукопис (три попередньо зареєстровані експерименти з випадковою стимуляцією; баєсів метааналіз)
• McCaffrey T. Innovation relies on the obscure: a key to overcoming the classic problem of functional fixedness. Psychological Science, 2012; 23(3):215–218. DOI: 10.1177/0956797611429580 · PMID: 22318998. Опис техніки: McCaffrey T., Spector L. An approach to human–machine collaboration in innovation. AI EDAM, 2018; 32(1):1–15. DOI: 10.1017/S0890060416000524.
• Bilalić M., McLeod P., Gobet F. Why good thoughts block better ones: the mechanism of the pernicious Einstellung (set) effect. Cognition, 2008; 108(3):652–661. DOI: 10.1016/j.cognition.2008.05.005 · PMID: 18565505 (шахісти, рух очей, ефект установки в експертів).
• Sio U. N., Ormerod T. C. Does incubation enhance problem solving? A meta-analytic review. Psychological Bulletin, 2009; 135(1):94–120. DOI: 10.1037/a0014212 · PMID: 19210055 (модератори ефекту інкубації).