Стенлі Мілгрем (1933–1984): підкорення авторитету, малий світ, психологія міста

Стенлі Мілгрем — американський соціальний психолог, якого зазвичай згадують через один дослід: учасники за наказом експериментатора «карали струмом» незнайомця. Проте цей експеримент — лише найгучніша частина його доробку. Мілгрем також перевірив на практиці, через скількох знайомих лист може дійти до незнайомої людини, і саме з цих дослідів виросла популярна ідея шести рукостискань. Він придумав, як дізнатися настрої міста за допомогою «загублених» листів, і описав знайомих незнайомців — людей, яких ми бачимо щодня, але ніколи не заговорюємо до них.

Що об'єднує такі різні теми? Мілгрема цікавило, як обставини керують вчинками звичайних людей. Підсумовуючи досліди з підкорення, він писав, що часто важить не так те, якою є людина, як ситуація, у якій вона опинилася. Ця думка змінила уявлення психологів про людську природу, а суперечки навколо його дослідів — правила наукової етики.

Хто такий Стенлі Мілгрем

Мілгрем народився 1933 року в Нью-Йорку і спершу не збирався ставати психологом: у Квінс-коледжі він вивчав політологію. Шлях змінив міждисциплінарний департамент соціальних відносин Гарвардського університету. Туди Мілгрема взяли лише після того, як за одне літо він прослухав шість курсів психології в трьох різних коледжах. Його наставником став Гордон Олпорт, а найсильнішим науковим впливом — Соломон Аш, у якого Мілгрем працював асистентом.

Від Аша він перейняв манеру працювати: проста експериментальна ситуація, а потім серія варіацій, кожна з яких перевіряє окремий чинник. Дисертацію, за яку 1960 року отримав ступінь доктора, Мілгрем присвятив конформізму в Норвегії та Франції: норвежці поступалися груповому тиску помітно частіше. Це було одне з перших наукових порівнянь поведінки людей різних країн.

Кар'єра склалася з трьох етапів, і кожен приніс нову тему. У Єльському університеті (1960–1963) з'явилися досліди з підкорення, у Гарварді (1963–1967) — «малий світ» і розвиток методу загублених листів. З 1967 року й до кінця життя Мілгрем працював у Міському університеті Нью-Йорка, де очолив докторську програму із соціальної психології. Він також знімав навчальні фільми: стрічка The City and the Self 1972 року здобула срібну медаль на міжнародному фестивалі кіно й телебачення. Мілгрем помер у Нью-Йорку 20 грудня 1984 року від серцевого нападу, у 51 рік.

Одна логіка, чотири відкриття

Біограф Мілгрема Томас Бласс помічає спільну рису майже всіх його дослідів: результат — це конкретний вчинок, який або стався, або ні. Натисне учасник важіль чи зупиниться? Вкине перехожий знайдений лист у скриньку чи мине його? Поступиться пасажир місцем? Такий вчинок «так чи ні» робить висновок наочним і для науковця, і для широкого читача. Мілгрем був передусім майстром експериментальної психології, але метод обирав під явище, а не навпаки.

Підкорення авторитету: дослід, що затьмарив решту

У 1961–1962 роках у Єлі учасники в ролі «вчителя» мали карати «учня» дедалі сильнішими розрядами. Струму насправді не було, а «учнем» був підставний помічник, який лише грав біль. Приблизно дві третини учасників (65 %) дійшли до кінця шкали. Мілгрем перебрав понад двадцять варіацій досліду; їхні результати й сучасна критика докладно розібрані на сторінці експеримент Мілгрема.

Власне пояснення він виклав у книжці «Покора авторитету» (1974): підкоряючись легітимній владі, людина переходить в агентний стан — бачить себе знаряддям чужої волі й перестає почуватися автором своїх дій. Книжка потрапила до фіналу Національної книжкової премії США.

Малий світ і шість рукостискань

Політолог Ітіел де Сола Пул і математик Манфред Кохен побудували модель, за якою величезну мережу знайомств можна пройти короткими ланцюжками. Мілгрем узявся перевірити це в житті й 1967 року описав свій метод. Учасник отримував теку з ім'ям незнайомого адресата і міг переслати її лише тому, кого знав особисто, — людині, яка, на його думку, ближча до цілі.

У статті, яку Мілгрем 1969 року опублікував разом із Джеффрі Треверсом, ланцюжки стартували з 296 людей у Небрасці та Бостоні, а адресатом був бостонський біржовий брокер. До нього дійшли 64 теки, і в цих ланцюжках було в середньому 5,2 посередника. Майже половина ланцюжків (48 %) перед фінішем пройшла через тих самих трьох людей — «соціометричних зірок».

Звідси й уявлення, що будь-яких двох людей розділяє приблизно шість кроків. Широкій публіці воно стало відоме на початку 1990-х завдяки бродвейській п'єсі «Six Degrees of Separation». А 1998 року математики Дункан Воттс і Стівен Строгац показали, що ефект малого світу властивий і іншим мережам: від енергосистеми заходу США до нервових шляхів нематоди.

Загублені листи: вимірювання без анкет

Ще в Єлі, після дослідів із підкорення, Мілгрем придумав, як дізнатися ставлення людей, нічого в них не питаючи. На тротуарах і в крамницях «губили» листи з марками, адресовані різним отримувачам, і рахували, яку частку з них перехожі вкинуть до поштової скриньки. У Нью-Гейвені листів на адресу «Друзів нацистської партії» чи «Друзів комуністичної партії» відправили приблизно втричі менше, ніж адресованих медичній дослідницькій організації або приватній особі. 1964 року Мілгрем застосував метод, щоб спрогнозувати результат президентських виборів у США.

Сила методу — у ненав'язливості: людина не знає, що бере участь у дослідженні, і не підлаштовує поведінку під очікування. За оцінкою Бласса, загублені листи стали найуживанішим ненав'язливим способом вимірювати настанови.

Психологія міста: перевантаження і знайомі незнайомці

У Нью-Йорку в центрі уваги Мілгрема опинилося місто: як велике місто змінює поведінку людей — тема на той час нова для соціальної психології. Статтю The Experience of Living in Cities він опублікував у журналі Science 1970 року. Її ключове поняття — перевантаження, запозичене з кібернетики: місто засипає людину більшою кількістю подразників і контактів, ніж вона здатна опрацювати. Стриманість із незнайомими й небажання втручатися в чужі справи Мілгрем пояснював як способи пристосуватися до цього надлишку, а перевіряти гіпотезу пропонував порівнянням поведінки в місті й у містечку.

Студенти Мілгрема ставили досліди просто на вулицях. Одні просили пасажирів метро поступитися місцем без жодного пояснення — і, всупереч очікуванням, погоджувалися 56 %; так проявлялися неписані соціальні норми транспорту. Інші фотографували людей, які чекали на станції поїзда до Мангеттена. Коли пасажирам показували знімки, вони в середньому впізнавали чотирьох знайомих незнайомців — тих, кого бачать постійно, але з ким ніколи не говорили, — і лише півтори людини, з якими розмовляли. Мілгрем вважав таку відстороненість ще одним пристосуванням до перевантаження: цих людей ми сприймаємо як тло, а не як співрозмовників.

Пізні досліди: телебачення і сиранойди

У 1970–1971 роках на кошти телекомпанії CBS Мілгрем разом із Р. Ленсом Шотлендом перевіряв, чи підштовхують телесюжети до антисоціальних вчинків. Спеціально для досліду зняли три версії епізоду серіалу Medical Center з різними фіналами. У восьми польових експериментах глядачі антисоціального фіналу згодом не частіше за інших повторювали побачений руйнівний вчинок. Наприкінці життя Мілгрем вивчав «сиранойдів» (за назвою п'єси «Сірано де Бержерак»): співрозмовник здавався звичайною людиною, але повторював слова третьої особи, які чув через крихітний навушник.

Що каже сучасна наука

Найміцніше стоїть сам ефект підкорення. 2009 року Джеррі Бергер провів часткове відтворення з 70 дорослими, зупиняючи дослід на 150 вольтах, і отримав рівень підкорення лише трохи нижчий, ніж 45 років тому. Пояснення через агентний стан сприймають обережніше: навіть Бласс вважає теоретичну частину «Покори авторитету» незадовільною. 2015 року Алекс Гаслам із колегами відтворили процедуру з 14 акторами, яким не розкривали суті й мети досліду. Поведінка дуже нагадувала оригінал, але найбільш наказову фразу «у вас немає вибору» майже всі відмовлялися виконувати. Готовність продовжувати залежала від того, з ким людина себе ототожнювала — з експериментатором чи з «учнем»; дослідники називають це залученим слідуванням, а не сліпим підкоренням.

«Шість рукостискань» теж потребують застереження: у дослідах Мілгрема до адресата дійшла лише менша частина ланцюжків. 2003 року Пітер Доддс, Робі Мухамад і Дункан Воттс повторили задум електронною поштою: понад 60 тисяч людей намагалися дістатися одного з 18 адресатів у 13 країнах. Оцінена медіана становила від п'яти до семи кроків, а успіх залежав від того, чи хотіли люди пересилати повідомлення далі.

Спадщина

Дослідження Мілгрема змінили етику науки. Уже 1964 року психологиня Діана Баумрінд дорікнула йому, що учасників ввели в оману й піддали сильному стресу, і того ж року він відповів їй статтею. Ця суперечка разом з іншими сумнівними дослідами тієї доби привела до державних правил захисту учасників досліджень у США, зокрема до обов'язкової експертизи етичних комітетів. Метод малого світу став одним із базових інструментів аналізу соціальних мереж, а програма в Нью-Йорку — першою в США докторською програмою із соціальної психології з міським спрямуванням. Для практика з цього випливає уважність до тиску обставин — зокрема в колективах, де схожу пастку описує групове мислення.

Головні праці

• Behavioral Study of Obedience (1963; дослівно — поведінкове дослідження підкорення) — перша публікація про експеримент у Єлі.
• The Small World Problem (1967; дослівно — проблема малого світу) — популярний виклад методу ланцюжків знайомств.
• The Experience of Living in Cities (1970; дослівно — досвід життя в містах) — стаття, що принесла в психологію міста поняття перевантаження.
• Television and Antisocial Behavior: Field Experiments (1973, з Р. Ленсом Шотлендом; дослівно — телебачення й антисоціальна поведінка) — звіт про досліди з трьома фіналами серіалу.
• Obedience to Authority (1974; українське видання — «Покора авторитету. Погляд експериментатора», 2019) — найповніший виклад дослідів із підкорення і теорії агентного стану; книжку переклали щонайменше одинадцятьма мовами.
• The Individual in a Social World (1977; дослівно — людина в соціальному світі) — збірка статей і есе, від загублених листів до знайомих незнайомців; друге видання 1992 року підготували його учні Джон Сабіні та Морі Сілвер.

Міфи і факти про Мілгрема

Насправді	Поширений міф
Мілгрем вивчав також мережі знайомств, настанови, життя міста й вплив телебачення	Мілгрем — автор одного-єдиного експерименту
До адресата дійшли 64 теки з 296; 5,2 посередника — середнє лише для них	Мілгрем довів, що будь-які двоє людей на Землі пов'язані шістьма рукостисканнями
У його польових дослідах антисоціальний фінал серіалу не зробив глядачів руйнівнішими	Мілгрем довів, що телебачення робить людей агресивнішими
Стриманість мешканців міста він пояснював пристосуванням до перевантаження	За Мілгремом, місто псує характер і робить людей байдужими
Сучасні дослідники бачать у дослідах радше залучене слідування, ніж сліпу покору	Пояснення Мілгрема через агентний стан наука повністю підтвердила

Приклад із життя

Уявімо Марту, яка переїхала з невеликого містечка до Києва. За кілька місяців вона помічає, що перестала вітатися з сусідами в ліфті, а до жінки, з якою щоранку стоїть на одній зупинці, навіть не пробує заговорити. На консультації Марта питає, чи не стала вона черствою.

Психолог, знайомий з ідеями Мілгрема, пропонує інший погляд: це не зіпсований характер, а економія уваги в середовищі, де контактів більше, ніж людина здатна опрацювати. Жінка на зупинці — класичний знайомий незнайомець. Далі розмова переходить від ярлика до вибору: де такий фільтр береже сили, а де відрізає від людей, яких Марті хотілося б мати поруч? Іноді достатньо одного кроку — привітатися з тією самою жінкою.

Інша річ, якщо будь-яка розмова з незнайомими викликає сильний страх і людина починає уникати таких ситуацій. Тоді варто подумати про соціальну тривожність: зорієнтуватися допоможе тест на соціофобію, але це скринінг, а не діагноз, і висновок робить фахівець.

Джерела

• Yale University Library, Manuscripts and Archives. Guide to the Stanley Milgram Papers (MS 1406): біографічна довідка і опис архіву.
• Blass T. Milgram, Stanley. Complete Dictionary of Scientific Biography. Encyclopedia.com
• Milgram S. Obedience to Authority: An Experimental View. New York: Harper & Row, 1974. Сторінка видання в Internet Archive
• Travers J., Milgram S. An Experimental Study of the Small World Problem. Sociometry, 1969; 32(4): 425–443. DOI: 10.2307/2786545.
• Milgram S. The Experience of Living in Cities. Science, 1970; 167(3924): 1461–1468. DOI: 10.1126/science.167.3924.1461 · PMID: 5415278.
• Burger J. M. Replicating Milgram: Would People Still Obey Today? American Psychologist, 2009; 64(1): 1–11. DOI: 10.1037/a0010932 · PMID: 19209958.
• Haslam S. A., Reicher S. D., Millard K. Shock Treatment: Using Immersive Digital Realism to Restage and Re-examine Milgram's 'Obedience to Authority' Research. PLoS ONE, 2015; 10(3): e0109015. DOI: 10.1371/journal.pone.0109015 · Повний текст
• Dodds P. S., Muhamad R., Watts D. J. An Experimental Study of Search in Global Social Networks. Science, 2003; 301(5634): 827–829. DOI: 10.1126/science.1081058 · PMID: 12907800.