Пол Екман (1934–2025): базові емоції, мікровирази, психологія брехні

Пол Екман — американський психолог, який зробив людське обличчя об'єктом точного вимірювання. Понад шістдесят років він шукав відповідь на питання, що лише здається простим: чи однаково люди в різних куточках світу показують і впізнають емоції? Із цих пошуків у мову психології увійшли базові емоції, система кодування рухів обличчя й мікровирази. Товариство афективної науки, прощаючись з Екманом у листопаді 2025 року, написало, що його міжкультурні дослідження, ймовірно, дали старт усій науці про емоції.

Водночас навколо Екмана досі точаться суперечки. Ідею вроджених, універсальних виразів емоцій сьогодні ретельно переглядають, а популярний образ людини, яка «бачить брехню по обличчю», помітно розходиться з даними досліджень. Тож ця сторінка — про обидва боки: що Екман справді відкрив, що з цього витримало перевірку і як користуватися його ідеями в роботі психолога без поспішних висновків.

Хто такий Пол Екман

Пол Екман (1934–2025) з 1971 до 2004 року був професором Каліфорнійського університету в Сан-Франциско. Ступінь доктора філософії з клінічної психології він здобув 1958 року в Університеті Аделфі, а вивчати міміку, жести й рухи тіла почав ще 1954-го, студентом.

Клінічне походження багато пояснює в його подальшому шляху. Одне з ранніх відкриттів Екман зробив, переглядаючи в уповільненому темпі кінозаписи інтерв'ю з пацієнтами, які запевняли, що не мають депресії. Разом зі своїм багаторічним співавтором Воллесом Фрізеном він помітив на їхніх обличчях короткі спалахи сильних негативних почуттів, що суперечили словам. Так 1967 року з'явилося поняття мікровиразів.

Після завершення викладацької кар'єри Екман заснував Paul Ekman Group, яка перетворює його дослідження на навчальні програми для широкої аудиторії. Останні двадцять п'ять років роботи він присвятив темам співчуття й емоційної рівноваги, зокрема в багаторічному діалозі з Далай-ламою. Помер 17 листопада 2025 року вдома в Сан-Франциско, у віці 91 року.

Обличчя як об'єкт науки: форе, базові емоції і правила прояву

У 1967–1968 роках Екман вирушив у високогір'я Папуа — Нової Гвінеї, до народу форе, на той час майже ізольованого від зовнішнього світу. Логіка експедиції була простою: якщо люди, яких ледь торкнулася західна культура, впізнають ті самі вирази, що й американці, значить, ці вирази не завчені, а закладені біологічно.

У класичній статті Екмана і Фрізена 1971 року учасникам розповідали коротку історію про певну емоцію й просили вибрати фотографію обличчя, яка їй відповідає. Форе здебільшого обирали саме ті обличчя, яких очікували дослідники. Із цих даних виросла теорія базових емоцій: існує невеликий набір вроджених станів, і кожен має власний упізнаваний вираз обличчя, спільний для всіх людей.

Спершу таких емоцій було шість: гнів, відраза, страх, радість (у переліку Екмана — насолода), смуток і здивування. Згодом до переліку додалася зневага — сьома емоція, для якої, за даними Екмана, теж знайшлися міжкультурні свідчення. Кожну з них він розумів не як один стан, а як «родину» споріднених переживань різної сили.

Важливо, що Екман не стверджував, ніби всі люди виражають почуття однаково. За його висновком, частина виразів емоцій універсальна, а чимало видимих відмінностей між культурами пояснюється контекстом. Для цих відмінностей він запропонував поняття правил прояву (display rules) — засвоєних із дитинства норм, коли емоцію доречно показати, а коли її варто пригасити чи прикрити ввічливою усмішкою.

Система кодування міміки і мікровирази

Щоб сперечатися про обличчя, потрібна точна мова для його опису. 1978 року Екман і Фрізен створили систему кодування лицьових рухів (FACS, Facial Action Coding System). Вона розкладає будь-який вираз на «одиниці дії» — рухи окремих м'язів або їхніх груп: підняття внутрішніх кінчиків брів, зморщування носа, підтягування кутиків губ. Щоб надійно розрізняти ці одиниці, кодувальники навчаються тижнями, а оновлена редакція посібника вийшла на початку 2000-х.

Сила цієї системи — у нейтральності. Вона фіксує, які м'язи рухалися, і нічого не стверджує про те, що людина при цьому відчувала. Тому одиницями дії описують міміку навіть автори найгостріших критичних оглядів теорії Екмана.

Друга знаменита ідея — мікровирази. Це дуже короткі мимовільні вирази, які тривають пів секунди або менше і, за Екманом, видають емоцію, яку людина намагається приховати. На цій ідеї побудовані онлайн-тренажери Paul Ekman Group для розпізнавання прихованих емоцій.

Екман і психологія брехні

Книжка Telling Lies (1985) зробила Екмана відомим далеко за межами академії; українською вона вийшла під назвою «Теорія брехні», російською — «Психология лжи». Автор розбирає, які сигнали в словах, голосі, тілі й обличчі можуть свідчити про обман. Після виходу книжки до Екмана по навчання звернулися правоохоронці: він проводив тренінги для ФБР, ЦРУ й Адміністрації транспортної безпеки США.

Для практика, мабуть, найцінніше в цій лінії — застереження самого Екмана. Він наполягав: жодна ознака обману, ні в обличчі, ні в голосі, ні навіть у показах поліграфа, не є безпомилковою, а відсутність таких ознак не доводить правди. Звідси його помилка Отелло: емоція не повідомляє про свою причину. Страх невинної людини, що їй не повірять, виглядає на обличчі так само, як страх винного, що його викриють.

2009 року вийшов серіал Lie to Me (в українському перекладі — «Теорія брехні»), натхненний дослідженнями Екмана. Він був науковим консультантом: аналізував сценарій кожної серії й пояснював акторам і знімальній групі, що наука знає про розпізнавання обману. Серіал познайомив із мікровиразами мільйони глядачів, хоча дані досліджень, як видно далі, значно скромніші за екранну версію.

Що каже сучасна наука

Один із найґрунтовніших критичних оглядів — 68-сторінкова праця Ліси Фельдман Барретт і співавторів (2019). Висновок у неї двоїстий. Люди справді частіше, ніж випадково, усміхаються від радості й хмуряться від гніву. Проте зв'язок слабкий і неспецифічний: ті самі рухи обличчя трапляються за різних емоцій, а насуплені брови нерідко означають зосередженість чи розгубленість, а не гнів.

Автори огляду звертають увагу й на метод. У ранніх дослідженнях, зокрема серед форе, учасник обирав відповідь із кількох запропонованих варіантів, а такий формат звужує простір для даних, які могли б теорію спростувати. Нові дослідження в невеликих традиційних спільнотах дали мінливішу картину. Серед 27 хадза з Танзанії, які майже не контактували з іншими культурами, лише 12 надійно пов'язували «обличчя страху» з історією про страх. Мешканці островів Тробріан у Папуа — Новій Гвінеї тлумачили те саме обличчя з широко розплющеними очима як загрозу. Найстійкіше люди різних культур розрізняють приємне й неприємне, а не окремі емоції.

Сам Екман критики не приймав. У розлогій відповіді психологу Джеймсу Расселу (1994) він доводив, що опонент хибно тлумачить саме поняття універсальності й дані минулих досліджень, а свідчення з письменних і дописемних культур переконливо підтримують універсальність виразів. Дискусія не завершена: навіть Товариство афективної науки в некролозі назвало його теоретизування водночас багатим і суперечливим.

Ще скромніше виглядають дані про брехню. Метааналіз Бонда і Депауло (2006), що охопив 206 публікацій і понад 24 тисячі оцінювачів, показав: без спеціальних засобів люди правильно відрізняють брехню від правди в середньому в 54 % випадків, лише трохи частіше, ніж навмання. До того ж брехню краще розпізнавали на слух, ніж за тим, що видно.

Мікровирази теж виявилися рідшими, ніж на екрані. Портер і тен Брінке (2008) покадрово проаналізували майже 700 виразів обличчя, і мікровирази знайшлися лише у 2 % із них — приблизно в 22 % учасників і тільки у верхній або нижній частині обличчя. Водночас суперечливі, «змішані» вирази під час маскування емоцій хоча б раз з'являлися в усіх учасників. Тож ідея «витоку» почуттів частково підтвердилася, але не у формі блискавичних мікровиразів.

Якщо впорядкувати спадок Екмана за тим, як він витримав перевірку, найміцніше стоїть система кодування як інструмент опису. З тим, що культура регулює показ емоцій, критики не сперечаються — вони заперечують інше: що правилами прояву можна пояснити всю мінливість виразів. Універсальність підтвердилася лише частково, а мікровирази як детектор брехні мають найслабшу доказову базу.

Спадщина

Ідея, що емоцію можна прочитати з обличчя, давно вийшла за межі лабораторії. Огляд Барретт і колег перелічує, де вона впливає на рішення сьогодні: у судах, протоколах безпеки, освіті, психіатрії та в комерційних системах «розпізнавання емоцій» на основі штучного інтелекту. Тому питання, наскільки надійні ці висновки, давно перестало бути суто академічним.

Екман і сам шукав застосування своїм ідеям поза наукою. На прохання Далай-лами він разом із колегами створив програму Cultivating Emotional Balance (2000) для роботи з руйнівними емоціями, а з донькою Ів Екман — інтерактивний «Атлас емоцій» (2016), що допомагає розширити емоційний словник. Він також був науковим консультантом мультфільму «Думками навиворіт» (2015) про емоції та родинні стосунки.

Для психологів найпомітніший слід — звичка уважно дивитися на обличчя й точно називати емоції. На відміну від колеса емоцій Плутчика, де базові почуття змішуються й утворюють відтінки, модель Екмана — короткий перелік окремих емоцій, кожна з власним виразом.

Уміння помічати й розрізняти емоції інших — одна зі складових емоційного інтелекту, поняття, яке згодом зробив масовим Деніел Гоулман.

Хто хоче подивитися на власні сильні й слабкі сторони в цій сфері, може пройти тест на емоційний інтелект. Це самооцінка, а не діагноз і не перевірка вміння «читати» обличчя.

Головні праці

• Unmasking the Face (1975, з Воллесом Фрізеном; дослівно — обличчя без маски) — посібник із розпізнавання емоцій за мімічними ознаками.
• Facial Action Coding System (1978, з Воллесом Фрізеном) — не книжка для читання, а навчальний посібник для кодувальників міміки; сьогодні використовують оновлену редакцію.
• Telling Lies (1985; українське видання — «Теорія брехні») — про ознаки обману в словах, голосі, тілі й обличчі та про пастки для того, хто береться брехню викривати.
• The Nature of Emotion (1994, упорядник разом із Річардом Девідсоном) — академічна збірка, де провідні дослідники відповідають на фундаментальні питання про природу емоцій.
• Emotions Revealed (2003; дослівно — розкриті емоції) — один із бестселерів Екмана: звідки беруться гнів, страх, відраза, смуток і радість і як вони проступають на обличчі.
• Emotional Awareness (2008) — розмова з Далай-ламою про перешкоди на шляху до психологічної рівноваги й співчуття.

Міфи і факти про Пола Екмана

Насправді	Поширений міф
Зв'язок між виразом обличчя й емоцією є, але слабкий і залежить від контексту	За обличчям можна безпомилково визначити, що відчуває людина
Без спеціальних засобів люди вгадують брехню приблизно в 54 % випадків	Уважний психолог легко бачить, коли йому брешуть
Мікровирази трапляються рідко, а емоція не вказує на свою причину	Мікровираз — надійний доказ брехні
Відмінності між культурами Екман пояснював правилами прояву	Екман вважав, що всі народи виражають емоції однаково
Серіал лише натхненний його роботою, а головний герой — вигаданий персонаж	Серіал Lie to Me документально показує методи Екмана

Приклад із життя

Уявімо консультацію. Клієнтка розповідає, що батьки нарешті погодилися на її переїзд в інше місто, і підсумовує: «Загалом усе нормально». На слові «нормально» її губи на мить стискаються, а погляд опускається. Психолог, який читав Екмана, може спокуситися висновком: вона каже неправду.

Але саме від цього застерігав сам Екман: вираз обличчя повідомляє, що емоція є, і нічого не каже про її причину. Це може бути сум, провина, полегшення з домішкою тривоги чи втома від довгої суперечки. Тому професійний крок — не вердикт, а запрошення: «Здається, коли ви сказали „нормально“, щось промайнуло. Що саме?»

Так спостереження стає приводом для розмови, а не ярликом. Поспішне «читання» мови тіла легко перетворюється на звинувачення, уважне — на контакт.

Навичку помічати сигнали й не поспішати з тлумаченням відпрацьовують, зокрема, на тренінгу з невербальної комунікації.

Джерела

• Paul Ekman Group. About Paul Ekman: a timeline of achievements. Там само: The Passing of Dr. Paul Ekman (17.11.2025); Universal Emotions; Micro Expressions; Facial Action Coding System; Errors in Detecting Lies.
• Society for Affective Science. Remembering Dr. Paul Ekman, 19.11.2025.
• Ekman P., Friesen W. V. Constants across cultures in the face and emotion. Journal of Personality and Social Psychology, 1971; 17(2): 124–129. DOI: 10.1037/h0030377 · PMID: 5542557.
• Ekman P. Strong evidence for universals in facial expressions: a reply to Russell's mistaken critique. Psychological Bulletin, 1994; 115(2): 268–287. DOI: 10.1037/0033-2909.115.2.268 · PMID: 8165272.
• Ekman P. Telling Lies: Clues to Deceit in the Marketplace, Politics, and Marriage. New York: Norton, 1985. Сторінка видання в Internet Archive
• Barrett L. F., Adolphs R., Marsella S., Martinez A. M., Pollak S. D. Emotional Expressions Reconsidered: Challenges to Inferring Emotion From Human Facial Movements. Psychological Science in the Public Interest, 2019; 20(1): 1–68. DOI: 10.1177/1529100619832930 · Повний текст
• Bond C. F. Jr., DePaulo B. M. Accuracy of deception judgments. Personality and Social Psychology Review, 2006; 10(3): 214–234. DOI: 10.1207/s15327957pspr1003_2 · PMID: 16859438.
• Porter S., ten Brinke L. Reading between the lies: identifying concealed and falsified emotions in universal facial expressions. Psychological Science, 2008; 19(5): 508–514. DOI: 10.1111/j.1467-9280.2008.02116.x · PMID: 18466413.