Думка про те, що колись нас не стане, здатна вибити ґрунт з-під ніг. У когось вона зринає раз на рік і швидко відпускає, а в когось перетворюється на постійний фон: нічні напади паніки «а раптом я не прокинуся», нав'язливе прислухання до серцебиття, страх лікарень, новин, літаків. Коли страх смерті починає керувати рішеннями й красти спокій щодня — говорять про танатофобію.
Це не примха й не «слабкі нерви». Страх смерті — одне з найглибших людських переживань, і психологія вивчає його давно й серйозно. Одразу важливе уточнення: танатофобія — не окремий діагноз, а специфічна фобія або так звана «тривога смерті», що часто ховається за іншими розладами. А деякі «фобії» з популярними назвами, як-от трипофобія, взагалі не входять до жодної класифікації. І з танатофобією можна працювати.
За Ірвіном Яломом, тривога смерті є в кожного, просто ми навчилися її не помічати; тому спершу про межу між нормальним страхом і танатофобією, а потім про те, звідки цей страх береться і що допомагає його послабити.
Визначення
Танатофобія (від грецького thánatos — смерть) — це патологічний, тобто надмірний і стійкий, страх смерті: власного небуття або самого процесу вмирання. Простими словами, це страх, який непропорційний реальній загрозі й заважає жити.
Що таке танатофобія і страх смерті
Важливо одразу зняти плутанину з діагнозом. У класифікаціях DSM-5 і МКХ-11 немає окремого діагнозу «танатофобія». Залежно від форми її розглядають двома способами: або як специфічну фобію (коли є виражене уникнення й фобічна реакція), або як «тривогу смерті» — наскрізний, трансдіагностичний механізм, що живить багато інших розладів. Другий погляд сьогодні вважають ключовим: страх смерті часто виявляється не самостійною проблемою, а прихованим коренем інших фобій і тривожних станів.
Як називається страх смерті? У психології — танатофобія; у побуті її ще називають фобією смерті або боязню смерті.
Чого саме боїться людина з танатофобією
У цього страху кілька облич, і вони часто змішуються. Перше — страх небуття: думка «мене не стане» і все, що з нею пов'язане. Друге — страх самого процесу вмирання: болю, безпорадності, залежності від інших. Дослідники розглядають страх смерті й страх умирання як окремі, але пов'язані переживання. Третє — страх за близьких: що буде з ними без мене або що я їх втрачу.
У вузькому значенні танатофобія — це перші два. Постійний страх втратити рідних окремої назви в класифікаціях не має; у побуті його теж називають танатофобією, а фахівці описують як тривогу за близьких. У терапії важливо розрізнити, що лякає найбільше, бо працюють із цими страхами по-різному.
Хто такий танатофоб і з чим не варто плутати танатофобію
Танатофобом у побуті називають людину з танатофобією. Фахівці уникають цього ярлика й кажуть «людина з танатофобією»: страх — це стан, з яким можна працювати, а не риса характеру. Поруч із танатофобією часто згадують кілька схожих слів, які означають зовсім інше:
- некрофобія — страх мертвих тіл, трун і похоронних атрибутів, а не власної смерті;
- тафофобія — страх бути похованим живцем;
- танатофілія — протилежне явище: не страх, а патологічний потяг до теми смерті.
Нормальний страх смерті чи вже розлад: де межа
Боятися смерті — нормально. Усвідомлення власної скінченності властиве кожній психічно здоровій людині й навіть допомагає цінувати життя. Питання не в тому, чи є страх, а в тому, скільки місця він забирає.

Здоровий страх з'являється ситуативно — у момент небезпеки, хвороби, втрати — і відпускає, не ламаючи звичного життя. Танатофобія натомість стає нав'язливою: думки про смерть повертаються знову й знову, людина уникає всього, що нагадує про неї (лікарень, похоронів, новин, іноді навіть сну), а тіло реагує панічними симптомами — серцебиттям, задишкою, відчуттям «я вмираю просто зараз». Часто додається нескінченне «сканування» тіла й пошук симптомів в інтернеті. Ключова різниця — не в наявності страху, а в його частоті, силі уникнення й тому, наскільки він руйнує повсякдення.
| Звичайний страх смерті | Танатофобія |
|---|---|
| з'являється в конкретних ситуаціях — хвороба, небезпека, втрата — і минає | повертається знову й знову, навіть без приводу, і тримається місяцями |
| сила відповідає ситуації | непропорційна реальній загрозі |
| життя йде звично | людина обходить лікарні, похорони, новини, поїздки, іноді боїться засинати |
| думка неприємна, але стерпна | думка запускає напад паніки: серцебиття, задишку, «я помираю просто зараз» |
| не заважає працювати, спати, бути з близькими | помітно виснажує й звужує повсякдення |
Фахівці орієнтуються на ознаки специфічної фобії: страх сильний і триває 6 місяців і довше, непропорційний реальній небезпеці, змушує уникати ситуацій і помітно заважає жити. У дослідженнях тривогу смерті вимірюють спеціальними опитувальниками, наприклад шкалою Темплера, але жоден тест не ставить діагнозу — його визначає фахівець у розмові.
Якщо страх смерті вже забирає забагато місця в житті й виснажує, повернути відчуття контролю допомагає психотерапія фобій — онлайн або очно.
Симптоми: коли страх смерті стає проблемою
Танатофобія проявляється на трьох рівнях одночасно.

- На рівні думок — нав'язливі, важко контрольовані образи власної смерті чи вмирання, катастрофічні прогнози, постійне «а що, якщо».
- На рівні тіла — серцебиття, задишка, пітливість, запаморочення, іноді відчуття нереальності того, що відбувається.
- На рівні поведінки — уникнення всього, що нагадує про смерть, нескінченні перевірки здоров'я, пошук заспокоєння в лікарів чи в інтернеті, яке дає полегшення лише на кілька хвилин.
Окремий тривожний маркер — коли уникнення починає звужувати життя: людина перестає ходити на похорони, оминає лікарні, вимикає новини, відмовляється від подорожей, а іноді намагається навіть не засинати, щоб «не померти уві сні». Що більше сфер людина оминає через страх, то тіснішим стає простір, у якому вона ще почувається в безпеці.
Якщо ці ознаки тримаються місяцями, помітно псують настрій і звужують життя, є сенс оцінити загальний рівень тривоги — у цьому допоможе короткий тест на тривожність — і не залишатися з цим наодинці.
Чому виникає страх смерті: екзистенційний вимір і теорія управління страхом
У страху смерті глибоке коріння. Психотерапевт Ірвін Ялом називав смерть однією з чотирьох «кінцевих даностей» людського існування — поряд зі свободою, самотністю й питанням сенсу. За Яломом, тривога смерті присутня в кожного, просто ми навчилися її не помічати; а загострюється вона у переломні моменти — під час екзистенційної кризи, важкої хвороби чи втрати.
Соціальна психологія додає до цього свій ракурс. Теорія управління страхом (terror management theory) виросла з ідей культурного антрополога Ернеста Беккера, автора книжки «Заперечення смерті» (1973). Згідно з цією теорією, нагадування про власну смертність — так звана «актуалізація смертності» — змушує людину міцніше триматися за свій світогляд, цінності й самооцінку. Огляд 277 експериментів показав, що навіть короткі нагадування про смерть помітно змінюють поведінку людей. Простими словами: страх смерті — це вбудований механізм, і культура, віра, стосунки та сенс існують почасти для того, щоб робити його стерпним. Тому коли ці опори хитаються, страх виходить назовні.
Є й третій, простіший шлях — навчання через досвід. Нерідко танатофобія бере початок від конкретної події: раптова смерть близького, власна серйозна хвороба, перша панічна атака, під час якої здалося, що ось воно, кінець. Психіка запам'ятовує цей епізод як смертельно небезпечний і починає уникати всього, що бодай віддалено його нагадує. Так зі здорового усвідомлення скінченності поступово виростає фобічна реакція, яка вже живе своїм життям. До речі, зв'язок віри та страху смерті не такий прямий, як здається: за наявними даними, він слабкий і неоднозначний, і найспокійніше почуваються не обов'язково глибоко віруючі, а радше ті, хто дійшов внутрішньої визначеності — байдуже, у релігії чи поза нею.
Як страх смерті ховається за іншими розладами
Найважливіше, що варто знати про танатофобію: вона рідко приходить під власним ім'ям. Дослідження показують, що тривога смерті пов'язана з тяжкістю багатьох психічних розладів, і її вважають їхнім прихованим двигуном. Найчастіший із таких «костюмів» — панічний розлад: якщо страх смерті накриває нападами, із серцебиттям і задишкою, пройдіть тест на панічні атаки.
За панічними атаками часто стоїть саме страх смерті: людина сприймає прискорене серцебиття як інфаркт і думає «я помираю». Іпохондрія та тривога за здоров'я — це, по суті, страх смерті, розтягнутий на постійне прислухання до тіла.
Докладніше про механізм цієї тривоги за здоров'я — у статті про іпохондрію. За багатьма формами ОКР — нав'язливе миття рук, багаторазові перевірки газу чи замків — теж стоїть страх загибелі, своєї чи близьких: ритуал на кілька секунд повертає ілюзію контролю над тим, що контролю не піддається. В одному з експериментів після короткого нагадування про смерть люди мили руки вдвічі довше, хоча самі не помічали в себе більшої тривоги.
Тривога смерті вплітається й у генералізований тривожний розлад, посттравматичні стани та депресію, де вона нерідко звучить як утома від самого життя. Через це досвідчений фахівець не гасить кожен симптом окремо, а шукає, чи не стоїть за ними спільне джерело. Працювати часто доводиться не з «поверхнею», а з коренем: доки страх смерті не названо прямо, психотерапія, зосереджена тільки на панічних атаках чи іпохондрії, дає лише тимчасове полегшення.
Страх смерті під час війни: коли тривога реалістична
Є контекст, у якому страх смерті перестає бути «ірраціональною фобією», — війна. Коли повітряні тривоги, звістки про втрати й реальна небезпека стають частиною щоденності, підвищена тривога смерті — це не розлад, а зрозуміла реакція психіки на справжню загрозу. Тут важливо не поспішати з ярликом «фобія».
Наука підтверджує цей механізм. Під час пандемії COVID-19 рівень тривоги у світі різко зріс, а в лабораторних дослідженнях навіть думки про епідемії діяли на людей так само, як пряме нагадування про смерть; те саме можна очікувати від будь-якої колективної загрози. Різниця між нормальною реакцією й розладом — у тому, чи лишається людина здатною жити: працювати, спати, дбати про рідних, планувати. Коли ж страх повністю поглинає людину й вона, попри відносну безпеку, не може функціонувати, — це вже привід звернутися по допомогу. Особливо болючою формою стає страх втратити рідних; про те, як проживати цей досвід, ми писали в матеріалі про втрату близьких і горе.
Страх смерті при важкій хворобі та онкологічному діагнозі
Після серйозного діагнозу — онкологія, хвороба серця, інше важке чи хронічне захворювання — думки про смерть є очікуваною реакцією, а не фобією. Як і з війною, тут не варто поспішати з ярликом: людина зіткнулася з реальною загрозою, і психіці потрібен час, щоб це прожити.
Наскільки це часто трапляється, показує дослідження людей із поширеним онкологічним захворюванням: приблизно третина (32%) мала тривогу смерті щонайменше помірної сили. Найбільше лякала не власна смерть, а те, як вона позначиться на близьких. Тривога була сильнішою, коли людину турбувало більше фізичних симптомів і коли в родині були неповнолітні діти. Багатьох також лякає не стільки сама смерть, скільки біль і безпорадність — той самий страх процесу вмирання, про який ішлося вище.
Страх смерті переживають і близькі людини з діагнозом — за неї і за себе, і їм теж потрібна підтримка. Допомагає говорити про страхи, а не ховати їх, «щоб не засмучувати». Питання про біль, симптоми й лікування варто ставити лікарю, який веде пацієнта, а психологічна підтримка допомагає прожити невизначеність, зберегти близькість і відчуття сенсу.
Якщо страх смерті з'явився після онкологічного діагнозу — вашого чи близької людини, — не обов'язково залишатися з ним наодинці: онкопсихолог допомагає прожити цей період, говорити з рідними про важливе й повертати відчуття опори.
Страх смерті в різному віці: діти, підлітки, літні люди
Страх смерті змінюється з віком, і на кожному життєвому етапі про нього варто говорити по-своєму.
Коли дитина боїться смерті
Більшість дітей повністю розуміє, що таке смерть, — що вона незворотна, неминуча й означає зупинку роботи тіла, — між 5 і 7 роками, а окремі складові цього розуміння з'являються вже з трьох. Тож запитання «а ти помреш?» від дошкільняти — нормальна частина розвитку, а не тривожний знак.
Говорити з дитиною варто чесно й простими словами, без евфемізмів на кшталт «заснув», «пішов», «ми його втратили»: вони збивають дитину з пантелику й можуть натякати, що померлий ще повернеться. Батьки, які самі сильно бояться смерті, частіше уникають такої розмови. Показати дитину фахівцю варто, якщо страх тримається тижнями, дитина боїться засинати, не відпускає батьків або постійно розпитує про хвороби.
Підлітки й молоді дорослі
Всупереч уявленню, що смерті найбільше бояться в старості, у дослідженні людей від 18 до 87 років тривога смерті була найвищою у віці 20–29 років і далі помітно знижувалася; у жінок був ще один підйом близько 50 років. У підлітковому віці вперше гостро постають питання сенсу, і страх часто звучить як «я ще не встиг пожити».
Страх смерті в літньому віці
У дослідженні в геріатричному відділенні літні люди мали низький рівень тривоги смерті — у середньому 4 бали з 15 за шкалою Темплера. Їхні дорослі діти оцінювали власний страх вище (6,9), а страх батьків — ще вище (8,9). Літні люди частіше бояться не смерті, а страждань і процесу вмирання, тоді як діти переносять на них власний страх. Тому відверта розмова зазвичай допомагає більше, ніж спроби «вберегти» людину від теми.
Що допомагає впоратися зі страхом смерті
Хороша новина: страх смерті добре піддається психотерапії. Метааналіз 15 рандомізованих досліджень показав, що психологічні втручання справді знижують тривогу смерті, і найпереконливіші результати дала когнітивно-поведінкова терапія, зокрема експозиційна робота — поступове, безпечне наближення до того, чого людина уникає, разом із розбором катастрофічних думок. На практиці це не «занурення в жах», а маленькі, дозовані кроки: спершу — просто говорити про смерть уголос, потім повертатися до того, що людина оминала (лікарні, кладовища, новини, фільми на цю тему), і паралельно вчитися ловити думку «будь-який симптом = смерть» та перевіряти її на реалістичність. Крок за кроком мозок переконується, що думка про смертність не дорівнює смертельній небезпеці, — і тривога слабшає.
Але сама лише експозиція — не вся історія. Дедалі більше фахівців поєднують КПТ з підходами, що працюють зі смислом і прийняттям: терапією прийняття та відповідальності (ACT), екзистенційним підходом. Ідея не в тому, щоб «перестати думати про смерть», а в тому, щоб перестати з нею боротися й повернути собі здатність жити повно попри її неминучість.
Близький до цього і метод, у якому працює наш центр, — Позитивна психотерапія. Вона не обіцяє «прибрати» страх смерті, а працює з опорами, які його врівноважують: допомагає відновити баланс між тілом, діяльністю, стосунками й сенсом, спираючись на сильні сторони людини. Докладніше про підхід — у матеріалі про Позитивну психотерапію. Коли за страхом смерті стоїть питання «навіщо я живу», саме робота зі смислом часто дає більше, ніж боротьба із симптомом.
Якщо тривога дуже сильна й заважає спати та працювати, за потреби ми можемо направити вас до лікаря-психіатра, з яким співпрацюємо, і допомогти домовитися про прийом.
Що можна зробити самому
Поки страх не зайшов надто далеко, деякі кроки можна зробити самостійно — вони не замінюють терапію, але полегшують стан.

Обмежте «підживлення» страху. Нескінченне гугління симптомів і прохання про заспокоєння дають хвилинне полегшення, але довгостроково лише зміцнюють тривогу. Спробуйте свідомо скорочувати ці ритуали. Поверніться в тіло й теперішнє. Коли накриває панічна хвиля, допомагають прості техніки заземлення й повільне дихання: вони показують психіці, що зараз, у цю секунду, ви в безпеці. Працюйте зі смислом, а не лише зі страхом. Питання «як я хочу прожити відпущений час» повертає фокус із неминучого кінця на те, що залежить від вас, — і, хоч як це парадоксально, робить страх тихішим.
Як перестати боятися смерті й постійно думати про неї
Реалістична мета — не «ніколи не думати про смерть», а щоб ця думка перестала керувати днем. Думки повертаються, бо тривога постійно шукає загрозу, а спроби силоміць відігнати думку роблять її ще чіпкішою — так само працюють і інші нав'язливі думки.
Що можна спробувати:
- Помітити думку й не сперечатися з нею годинами: записати її й повернутися до справи.
- Поступово повертати те, чого уникаєте: фільм, розмову про смерть, візит до лікарні — маленькими кроками.
- Не відкладати важливих розмов і справ: розповісти близьким про свої побажання, впорядкувати документи. Це повертає відчуття контролю.
- Берегти вечір: менше новин і тривожних тем перед сном.
- Якщо за тиждень-два легше не стає, звернутися до фахівця.
Коли варто звернутися до спеціаліста
Є межа, за якою самодопомоги недостатньо. Якщо страх смерті переріс у регулярні панічні атаки, тотальне уникнення, нездатність працювати чи спати, а особливо якщо з'являються думки, що «краще б це вже закінчилося», — звертатися по допомогу потрібно не відкладаючи. Іноді страх смерті тягне за собою стійко знижений настрій; тоді варто перевірити й цей бік — наприклад, через тест на депресію — і обов'язково обговорити стан із фахівцем.
Окремо про найважче. Якщо думки про смерть перетворилися на думки про те, щоб піти з життя, або з'явилося відчуття, що жити далі немає сенсу, — не чекайте планового запису. Розкажіть про це близькій людині й скористайтеся безкоштовними цілодобовими лініями зі сторінки кризової допомоги; якщо є безпосередня загроза життю, викликайте екстрену допомогу.
У роботі з психотерапевтом можна дістатися до кореня страху, навчитися не тікати від думки про смертність і повернути собі повноту життя. Звернутися по підтримку — не слабкість, а спосіб перестати жити в режимі постійної загрози й знову відчути смак життя.
Джерела
- Menzies RE, Menzies RG. Death anxiety in the time of COVID-19: theoretical explanations and clinical implications. The Cognitive Behaviour Therapist, 2020; 13:e19. DOI: 10.1017/S1754470X20000215 · PMID: 34191938 · Повний текст (PMC)
- Sinoff G. Thanatophobia (Death Anxiety) in the Elderly. Frontiers in Medicine, 2017; 4:11. DOI: 10.3389/fmed.2017.00011 · PMID: 28289681 · Повний текст (Frontiers)
- National Health Service (UK). Panic disorder · NHS, панічний розлад
- MSD Manual, Consumer Version. Specific Phobias · MSD Manuals, специфічні фобії
- Iverach L, Menzies RG, Menzies RE. Death anxiety and its role in psychopathology. Clinical Psychology Review, 2014; 34(7):580–593. DOI: 10.1016/j.cpr.2014.09.002 · PMID: 25306232
- Menzies RE, Zuccala M, Sharpe L, Dar-Nimrod I. The effects of psychosocial interventions on death anxiety: a meta-analysis. Journal of Anxiety Disorders, 2018; 59:64–73. DOI: 10.1016/j.janxdis.2018.09.004 · PMID: 30308474
- Jong J, Ross R, Philip T, та ін. The religious correlates of death anxiety. Religion, Brain & Behavior, 2018; 8(1):4–20. DOI: 10.1080/2153599X.2016.1238844
- Russac RJ, Gatliff C, Reece M, Spottswood D. Death anxiety across the adult years. Death Studies, 2007; 31(6):549–561. DOI: 10.1080/07481180701356936 · PMID: 17726829
- Longbottom S, Slaughter V. Sources of children's knowledge about death and dying. Philosophical Transactions of the Royal Society B, 2018; 373(1754):20170267. DOI: 10.1098/rstb.2017.0267 · PMID: 30012734 · PMCID: PMC6053990
- Neel C, Lo C, Rydall A, Hales S, Rodin G. Determinants of death anxiety in patients with advanced cancer. BMJ Supportive & Palliative Care, 2015; 5(4):373–380. DOI: 10.1136/bmjspcare-2012-000420 · PMID: 24644177
Часто задавані питання
Танатофобія — це діагноз?
Ні. У класифікаціях DSM-5 і МКХ-11 немає окремого діагнозу «танатофобія». Залежно від форми її розглядають або як специфічну фобію, або як «тривогу смерті» — наскрізний механізм, що живить панічні атаки, іпохондрію, ОКР та інші розлади. Це не робить страх менш реальним, але підказує, з чим саме працювати в терапії.
Хто такий танатофоб?
Танатофобом у побуті називають людину з танатофобією — тобто з постійним, надмірним страхом смерті чи вмирання. Фахівці уникають цього ярлика й кажуть «людина з танатофобією», бо страх — це стан, з яким можна працювати, а не риса характеру. Якщо ви впізнаєте себе в цьому описі, це не вирок, а привід уважніше поставитися до свого стану.
Чим страх смерті відрізняється від панічних атак?
Вони тісно пов'язані. Панічна атака — це різкий сплеск тривоги з тілесними симптомами, і дуже часто в її основі лежить саме страх смерті: людина сприймає серцебиття чи задишку як ознаку того, що вона помирає. Тобто страх смерті нерідко є коренем, а панічна атака — його гострим проявом.
Чи можна померти від нападу страху смерті?
Відчуття «я зараз помру» — один із типових симптомів панічної атаки, а не ознака реальної загрози. Британська служба охорони здоров'я NHS наголошує: панічні атаки лякають, але не є небезпечними й не завдають фізичної шкоди, а більшість триває від 5 до 20 хвилин. Водночас схожі симптоми бувають і при інших станах, тож якщо біль у грудях чи задишка з'явилися вперше або відчуваються інакше, ніж зазвичай, варто звернутися до лікаря.
Чи нормально боятися смерті під час війни?
Так. Коли небезпека реальна, підвищений страх смерті — це зрозуміла реакція психіки, а не розлад. Про проблему говорять тоді, коли страх повністю поглинає людину й вона, попри відносну безпеку, не може працювати, спати чи дбати про близьких. У такому разі варто звернутися по підтримку.
Чи можна позбутися страху смерті назавжди?
Повністю прибрати усвідомлення смертності неможливо — та це й не мета. Завдання терапії інше: щоб страх перестав керувати життям. Найкраще вивчена КПТ, зокрема експозиція, а підходи, що працюють зі смислом і прийняттям, її доповнюють; разом вони допомагають знизити тривогу до рівня, за якого вона більше не заважає жити повно.
Як проявляється танатофобія?
Не лише в думках про смерть, а й у тілі та поведінці: нав'язливі тривожні думки про власне вмирання, напади паніки, безсоння, а також уникання всього, що нагадує про смерть, — лікарень, похоронів, новин, розмов на цю тему. Людина може постійно «прислухатися» до тіла, шукаючи ознаки хвороби.
Чому страх смерті загострюється вночі?
Уночі менше справ і відволікань, які вдень «заглушують» тривогу, а втома знижує здатність опановувати думки. Тиша й темрява залишають людину наодинці з екзистенційними питаннями, тому саме перед сном страх смерті часто відчувається найгостріше.
Танатофобія — це страх власної смерті чи смерті близьких?
У вузькому значенні танатофобія — це страх власної смерті й самого процесу вмирання; дослідники розглядають їх як споріднені, але окремі страхи. Постійний страх за життя рідних окремого діагнозу не має: у побуті його теж називають танатофобією, а фахівці описують як тривогу за близьких. Ці переживання часто співіснують, тому в терапії важливо розрізнити, що лякає найбільше.
Які методи допомагають при страху смерті?
Найкраще вивчена допомога — поступове, безпечне наближення до того, чого людина уникає, разом із перевіркою катастрофічних думок: у метааналізі рандомізованих досліджень саме такий підхід давав відчутне зниження тривоги смерті. Доповнити його може робота зі смислом, стосунками й цінностями, на яку спираються екзистенційний підхід і Позитивна психотерапія, у якій працює наш центр. Конкретний план фахівець складає після розмови, бо страх смерті в кожного влаштований по-своєму.
Як допомогти собі під час нападу страху смерті?
У момент паніки допомагає «заземлення»: повільне дихання з довшим видихом і техніка 5-4-3-2-1 (назвати те, що бачите, чуєте, відчуваєте). Корисно нагадати собі, що це сплеск тривоги, а не реальна загроза, і що він мине. Якщо напади повторюються, варто не залишатися з ними наодинці, а звернутися до фахівця.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультації фахівця. Якщо страх смерті переріс у панічні атаки, постійне уникнення чи думки про те, що «краще б це закінчилося», зверніться до психолога або психотерапевта. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.
Наш центр працює в методі Позитивної психотерапії, що спирається на ваші сильні сторони й ресурси; психотерапевти нашого центру допоможуть повернути відчуття опори й спокою.
73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf



