Знайди відмінності для дітей

Гра тренує три вузькі навички, які видно в самій грі. Перша — порівнювати дві картинки частина за частиною: дивитися то ліворуч, то праворуч і перевіряти предмет за предметом. Друга — помічати, що зникло і що змінилося: предмет, колір, розмір, поворот або сам предмет (замість груші — лимон), а в шість років — ще й ледь інший відтінок того самого кольору. Третя — називати побачене: голос щоразу каже, що саме змінилося, — «Так! Інший колір», «Так! Тут чогось немає», «Так! Дивиться в інший бік».

Вікова матриця наших ігор (вона спирається на програму «Українське дошкілля») відносить завдання «що зникло» і «що змінилося» на кількох предметах до чотирьох років, а в п’ять років, за тією самою матрицею, визріває довільна увага — вміння втримувати погляд на завданні, поки не знайдеш усе. Колір і величина — сенсорні еталони, які діти опановують ще з трьох.

Чесно про межі: гра не обіцяє, що увага чи пам’ять покращаться загалом, поза грою. Метааналіз досліджень тренування робочої пам’яті в дітей показав помітний ефект на схожі завдання, а на інші вміння — лише дуже малий (Developmental Psychology, 2017, DOI 10.1037/dev0000265). Тож гра навчає саме того, що в ній відбувається: уважно порівнювати дві картинки.

Гра розрахована на дітей трьох–шести років і підлаштовується під вік, обраний перед грою. У три роки — по три великі відмінності серед 6–8 предметів: предмет зник або змінив колір. У чотири — по чотири серед 8–10 предметів, і предмет може ще й замінитися іншим. У п’ять — шість пар по п’ять-шість відмінностей серед 10–12 предметів: додаються «дивиться в інший бік» та «інший розмір». У шість — шість пар по шість-сім відмінностей серед 14–16 дрібніших предметів: ще й ледь інший відтінок того самого кольору та група однакових предметів, де на одній картинці на один більше. Якщо вік не обрано, гра починає з трьох простих відмінностей і поступово доходить до п’яти.

Трирічній дитині краще грати разом із дорослим: покажіть на предмет на одній картинці й запитайте, чи є такий самий на другій. Якщо дитина довго шукає останню відмінність, гра сама підсвітить її, а ви можете допомогти словами: «Подивися на верхню частину картинки».

Найзручніше грати на планшеті в горизонтальному положенні — картинки й предмети на них розраховані на дитячий палець саме на такому екрані. На комп’ютері можна клацати мишкою. На телефоні гра теж працює, але все буде меншим.

Довгі пошуки — нормальна частина гри, а не обстеження. Якщо дитина мружиться, низько нахиляється до екрана чи тре очі, варто спершу перевірити зір в офтальмолога; якщо вона плутає кольори — про це теж варто сказати лікарю.

Якщо дитина п’яти-шести років не може знайти навіть великий предмет, що зник, коли ви граєте разом і показуєте, на яку частину картинки дивитися, — порадьтеся з дитячим нейропсихологом: нейропсихологічна діагностика дитини покаже, як у неї складаються увага, пам’ять і просторові уявлення.

А якщо дитина швидко кидає будь-яке заняття, де треба уважно роздивитися картинку, або дуже засмучується, коли щось не виходить одразу, почніть із консультації дитячого психолога в Києві: фахівець допоможе зрозуміти, що відбувається, і підкаже наступний крок.