New Leaf — Психологічний центр

Харасмент (харассмент): що це, види і що робити за законом України

17 хв читанняМаніпуляції та абюз

Визначення

Харасмент (харассмент, від англ. harassment — домагання, переслідування) — це небажана поведінка, найчастіше сексуального чи ґендерного характеру, яка принижує гідність людини й створює для неї залякувальне, вороже або образливе середовище. Простими словами, харасмент — це коли хтось словами, жестами, дотиками чи повідомленнями порушує твої межі, хоча ти цього не хочеш або вже сказала «ні».

Двозначний «жарт» від керівника, від якого стає ніяково. Колега, що «випадково» торкається щоразу, коли проходить повз. Незнайомець, який іде за тобою вулицею й коментує тіло. Потік повідомлень від того, кому ти вже відмовила. Усе це — харасмент, або домагання: поведінка, після якої людина почувається приниженою й незахищеною.

Про домагання досі говорять пошепки, а постраждалих часто підштовхують до думки «сама винна» або «нічого страшного не сталося». Тому скажемо прямо з самого початку: відповідальність за домагання завжди на тому, хто їх чинить, а не на тому, хто їх зазнав. Навіть одного випадку достатньо, щоб це було домаганням і щоб мати право на захист.

З 19 грудня 2024 року за сексуальне домагання в Україні передбачено адміністративну відповідальність, навіть якщо все відбувається в месенджері. Відрізнити харасмент від флірту допомагають два прості запитання, а зберегти докази й поскаржитися можна й тоді, коли роботодавець мовчить.

Що таке харасмент і чим він відрізняється від булінгу

Конвенція Міжнародної організації праці № 190 (2019) — перший міжнародний договір, що визнає право кожного на світ праці без насильства й домагань. Домагання й насильство вона описує як неприйнятні дії або погрози, одноразові чи повторювані, що завдають або можуть завдати фізичної, психологічної, сексуальної чи економічної шкоди. Тут ховається головна відмінність від булінгу. Булінг — це систематична, повторювана агресія за наявності дисбалансу сил, і приводом для неї може стати будь-що. Домагання ж:

  • можуть бути навіть одноразовими — один непристойний дотик чи погроза вже є домаганням;
  • майже завжди мають сексуальний чи ґендерний підтекст — стосуються тіла, статі, сексуальності;
  • окремо врегульовані законом про рівні права й Кодексом про адміністративні правопорушення, а найтяжчі форми карає Кримінальний кодекс.

Простими словами: булінг — про повторюване цькування, домагання — про порушення тілесних і сексуальних меж, яке може статися й одного разу. Часто вони переплітаються, але це різні явища, і плутати їх не варто.

Людину, яка чинить домагання, називають харасером, тобто кривдником. Якщо ж колеги чи керівник місяцями цькують працівника — ігнорують, принижують, відбирають завдання, щоб витіснити з команди, — це вже мобінг на роботі: систематичний тиск, у якому сексуального підтексту може й не бути.

Від аб'юзу харасмент відрізняється контекстом: аб'юз — це повторюване насильство в близьких стосунках, у парі чи родині, а харасмент частіше стається там, де близьких стосунків немає, — на роботі, в навчанні, на вулиці чи в мережі.

Як правильно писати: харасмент чи харассмент

Українською слово пишуть з однією «с» — харасмент: за правописом подвоєні приголосні в загальних назвах іншомовного походження зазвичай не зберігаються (як у словах «група», «сума»), і саме так його вживають державні установи, зокрема Національна соціальна сервісна служба. «Харассмент» — російськомовне написання, а «харрасмент» чи «харазмент» — помилки. Українські відповідники — «домагання» й «переслідування».

Чотири типи домагань

Домагання трапляються не лише на роботі й не лише «наживо». Найчастіше виділяють чотири форми — і корисно впізнавати кожну.

Інфографіка: чотири типи домагань — сексуальні, на роботі, вуличні та онлайн

  • Сексуальні домагання — небажані дії сексуального характеру: коментарі, жарти, погляди, дотики, пропозиції. Можуть бути одноразовими й не обов'язково передбачають фізичний контакт.
  • Домагання на роботі — тиск, натяки чи дотик у робочому середовищі. Кривдником буває не лише керівник, а й колега або навіть клієнт.
  • Вуличні домагання — свист, оклики, коментарі про зовнішність, нав'язливе переслідування в громадських місцях.
  • Онлайн-домагання й кіберсталкінг — нав'язливі повідомлення, непрохані інтимні фото, погрози, стеження за людиною в мережі.

Об'єднує їх одне: поведінка небажана для того, на кого спрямована, і порушує його межі. Те, що для когось «просто увага чи компліменти», для іншого — вторгнення, і вирішує тут не намір кривдника, а відчуття того, хто це переживає.

Якщо ти зіткнувся з будь-яким із цих проявів, не лишайся з цим сам на сам. Коли тиск іде від колег чи керівника, підтримає психолог при цькуванні на роботі, а з наслідками інших домагань працюють психологи й психотерапевти нашого центру.

Приклади харасменту: слова, жести, дотики, повідомлення

За формою домагання бувають словесними, невербальними, фізичними й онлайн. Українки в опитуванні під егідою ОБСЄ найчастіше називали залякувальні пильні погляди (24 %), небажані дотики, обійми чи поцілунки (23 %) і непристойні коментарі або жарти (20 %).

  • Словесні: коментарі про тіло й зовнішність, сексуальні «жарти», розпитування про інтимне життя, принизливі прізвиська, нові запрошення після відмови.
  • Невербальні: хтиві погляди, непристойні жести, свист, показ відвертих фото чи відео.
  • Фізичні: «випадкові» дотики, поплескування, обійми чи поцілунки без згоди, блокування проходу.
  • Онлайн: повідомлення й фото інтимного змісту, яких ти не просила, погрози, поширення особистих фото чи даних, стеження в соцмережах.

Сексуальні домагання: «послуга за послугу» і «вороже середовище»

У сексуальних домаганнях традиційно розрізняють дві форми. Перша — «послуга за послугу» (quid pro quo): коли блага чи загрози прямо пов'язують із поступливістю. «Будеш прихильнішою — отримаєш підвищення», «відмовиш — матимеш проблеми». Друга — «вороже середовище»: коли непристойні жарти, коментарі й дотики створюють атмосферу, у якій людині принизливо й тривожно перебувати, навіть якщо прямих погроз немає.

Важливо розвіяти поширений міф. Наймасовіша форма домагань — не відверті дотики, а так звані ґендерні домагання: принизливі жарти, коментарі, натяки «не про секс, а про приниження за ознакою статі». Доповідь Національних академій наук, інженерії та медицини США (2018) виділяє три категорії — ґендерні домагання, небажану сексуальну увагу й сексуальний примус — і саме ґендерні називає найпоширенішими. Їх часто вважають «дрібницею», хоча вони теж завдають реальної шкоди. Якщо уявити айсберг, груба поведінка «над водою» — лише мала частина; більшість домагань — це буденне, «непомітне» приниження. Тож «це ж просто жарт» — не виправдання: якщо жарт принижує й небажаний, це домагання.

Харасмент чи флірт: як відрізнити

Головна відмінність — взаємність і право на «ні». Флірт приємний обом і зупиняється, щойно одна людина показує, що їй не цікаво. Харасмент починається там, де «ні», мовчання чи ухильна відповідь не зупиняють іншого. Як працює здоровий флірт і де його межі, ми розбираємо окремо.

Флірт, комплімент, повага Харасмент
Інтерес взаємний, обоє хочуть продовжувати Одна людина не хоче, інша не зупиняється
Після «ні» людина відступає «Ні» ігнорують, висміюють або карають
Комплімент про роботу, ідею чи стиль Коментарі про тіло, сексуальні натяки
Спілкування на рівних, без залежності Тиск від того, хто має владу: керівник, викладач, замовник
Після розмови спокійно Після розмови ніяково, тривожно чи соромно

Допоможуть два запитання: чи сказала б ця людина те саме при своєму керівникові й колегах, і чи можеш ти відмовити без наслідків для роботи чи навчання? Якщо хоч на одне відповідь «ні», це вже не флірт.

Домагання на роботі: від кого й наскільки часто

Масштаб проблеми набагато більший, ніж здається. За загальноєвропейським опитуванням Агентства ЄС з основоположних прав, 55 % жінок у ЄС зазнавали сексуальних домагань після 15 років, а 32 % постраждалих назвали кривдником керівника, колегу чи клієнта. В Україні картина подібна: за опитуванням під егідою ОБСЄ, 49 % українок віком 18–74 роки стикалися із сексуальними домаганнями після 15 років, 17 % — протягом останнього року.

Молода жінка сидить за столом, підперши голову рукою, задумана й напружена — внутрішній тягар після домагань

Ключова помилка — думати, що домагання чинять лише керівники. У данському дослідженні понад 7 600 працівників домагання від клієнтів траплялися навіть частіше, ніж від колег і керівників (2,4 % проти 1,0 %), а у сфері догляду їх зазнавали 6,9 % опитаних. Ще одна пастка — переконання, що постраждати можуть тільки жінки на низових посадах. За даними того ж опитування Агентства ЄС, 75 % жінок кваліфікованих професій і на керівних посадах пережили сексуальні домагання; зазнають їх і чоловіки. Домагання — не про «провокативну поведінку жертви», а про зловживання владою й порушення чужих меж з боку кривдника.

Вуличні та онлайн-домагання, кіберсталкінг

Вуличні домагання часто знецінюють: «тобі ж зробили комплімент». Але свист, оклики й нав'язливе переслідування діють інакше, ніж комплімент. Дослідження показують, що вони змушують людину сприймати себе як об'єкт, посилюють страх і спонукають обмежувати власну поведінку — уникати певних маршрутів, одягу, часу доби. Це не «дрібниця», а щоденний податок на відчуття безпеки.

Онлайн-домагання стали окремим масштабним явищем. Коли ж дорослий системно втирається в довіру дитини в мережі заради майбутнього зловживання, це називають грумінгом. За опитуванням Агентства ЄС, 11 % жінок отримували непристойні пропозиції в соцмережах або відверті листи й повідомлення, яких не хотіли, а серед молодих жінок 18–29 років кібердомагань зазнала кожна п'ята. Сюди належать нав'язливі повідомлення після відмови, погрози, розсилання інтимних фото без згоди й кіберсталкінг — нав'язливе стеження за людиною в мережі. Онлайн-домагання не «несправжні» через те, що відбуваються за екраном: тривога, безсоння й відчуття небезпеки після них цілком реальні.

Що каже закон в Україні

Українське законодавство прямо визнає домагання протиправними — і за останні роки захист посилився. Це загальна інформація, а не юридична консультація, але орієнтуватися в ній корисно.

Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (№ 2866-IV) у статті 1 визначає сексуальне домагання як дії сексуального характеру, виражені вербально, невербально або фізично (слова, жести, рухи тіла, доторкування, поплескування), які ображають чи принижують гідність людини й можуть супроводжуватися створенням залякувального, ворожого, образливого чи принизливого середовища. Таку редакцію запровадив Закон № 3733-IX від 22 травня 2024 року. Раніше визначення стосувалося лише людей у трудовому, службовому, матеріальному чи іншому підпорядкуванні; тепер цієї умови немає, тож воно охоплює й домагання між колегами.

Стаття 173-7 КУпАП: відповідальність за сексуальне домагання

Той самий закон доповнив Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 173-7 «Сексуальне домагання»; вона діє з 19 грудня 2024 року. Ідеться про умисні образливі, принизливі дії сексуального характеру проти бажання людини — словами, жестами, рухами тіла, зокрема в месенджерах та інших електронних комунікаціях. Покарання — штраф від 80 до 160 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські або виправні роботи; за повторне порушення протягом року чи домагання до людини в матеріальній, службовій чи іншій залежності — більший штраф, довші громадські чи виправні роботи або адміністративний арешт до 15 діб.

Кримінальний кодекс у статті 154 карає примушування до вступу в статевий зв'язок, зокрема коли постраждала особа матеріально чи службово залежить від кривдника, — це близько до логіки «послуги за послугу». Насильницькі дії сексуального характеру без добровільної згоди — уже сексуальне насильство (стаття 153), тобто злочин. Закон 2024 року ухвалили у зв'язку з ратифікацією Стамбульської конвенції (2022), за якою Україна зобов'язалася запобігати домаганням і ґендерно зумовленому насильству та переслідувати за них.

Обов'язки роботодавця, скарга й компенсація

Стаття 17 закону № 2866-IV зобов'язує роботодавця вживати заходів, щоб унеможливити сексуальні домагання й захистити від них. Які саме, закон не уточнює, тож на практиці це внутрішні правила, канал для скарг і перевірка звернень. Стаття 22 дає право поскаржитися до органів влади, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до суду, стаття 23 — вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У конкретній ситуації варто порадитися з юристом, зокрема в системі безоплатної правничої допомоги.

Психологічні наслідки й пастка самозвинувачення

Домагання б'ють не лише в момент, коли стаються, — вони лишають слід. Метааналіз 41 дослідження (майже 70 тисяч учасників) пов'язав домагання на роботі з гіршим психічним і фізичним здоров'ям, симптомами посттравматичного стресу й бажанням звільнитися, а данське дослідження — із симптомами депресії. В українському опитуванні після найсерйознішого випадку 22 % жінок почувалися вразливими, 18 % відчували тривогу, 17 % втратили впевненість у собі. Це не «надмірна чутливість», а закономірна реакція психіки на порушення меж і відчуття небезпеки. Якщо після пережитого тебе не відпускає тривога, корисно перевірити її рівень за коротким тестом на тривожність — це не діагноз, а орієнтир, чи варто звернутися по допомогу.

Коли симптоми стійкі й нагадують посттравматичний стресовий розлад, підтримка фахівця особливо важлива.

Окремо варто сказати про пастку самозвинувачення. «Може, я неправильно зрозуміла», «сама спровокувала», «треба було одягтися інакше» — ці думки виникають майже в усіх, хто пережив домагання, і вони отруйні. Культура, що звикла питати «а що ти зробила, щоб це припинити», перекладає відповідальність із кривдника на постраждалу; це явище називають віктимблеймінгом.

Насправді все навпаки: у домаганнях винен лише той, хто їх чинить. Твоя реакція — завмирання, розгубленість, навіть ввічлива усмішка від шоку — не згода й не провина. Повернути відчуття власної цінності допомагає й робота з самооцінкою: домагання не роблять тебе «зіпсованою» чи «винною» — вони говорять про кривдника, а не про тебе.

Чому постраждалі часто мовчать

Мовчання після домагань — не «згода» й не ознака того, що «нічого страшного не було». В українському опитуванні ОБСЄ половина постраждалих жінок (50 %) нікому не розповіла про найсерйозніший випадок домагань. За цим стоять цілком зрозумілі причини. Часто спрацьовує реакція завмирання: у момент шоку тіло ціпеніє, людина не може ні заперечити, ні піти — і потім картає себе, хоча завмирання є нормальною захисною реакцією, а не вибором. Додається страх, що не повірять або звинуватять саме постраждалу. На роботі приєднується страх помсти — втратити посаду, зіпсувати стосунки в колективі, отримати ярлик «складної».

Що більше довкола мовчання й сорому, то важче наважитися розповісти — і то безкарніше почувається кривдник. Саме тому так важливо не залишати людину сам на сам із цим досвідом і не вимагати від неї «ідеальної» поведінки в момент, коли її межі порушують. Розповісти комусь, кому довіряєш, — уже перший крок, який розриває це коло мовчання.

Що робити, якщо ти зіткнувся з домаганнями

Універсального «правильного» сценарію немає — ти нічого нікому не винен і маєш право на будь-яку реакцію. Але є кроки, які допомагають захистити себе.

Одна жінка підтримує іншу, тримаючи за руку під час серйозної розмови — звернення по допомогу

  1. Позначай межі, якщо це безпечно. Пряме «мені це неприємно, припини» іноді зупиняє кривдника. Якщо небезпечно чи немає сил — це теж нормально; твоя безпека важливіша за «правильну» відповідь. Про те, як узагалі відстоювати особисті кордони, варто почитати окремо.
  2. Фіксуй те, що відбувається. Зберігай повідомлення, скріншоти, листи, записуй дати й обставини, імена свідків. Це знадобиться, якщо вирішиш звернутися до керівництва, поліції чи суду.
  3. Використовуй канали звернення. На роботі — письмова скарга керівництву, HR чи уповноваженій особі: що, коли й де сталося, хто бачив; копію з датою залиш собі. Якщо реакції немає, можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чи до суду, а про порушення за статтею 173-7 або Кримінальним кодексом — заявити в поліцію за номером 102.
  4. Подбай про безпеку. Якщо тобі загрожують або йдеться про сексуальне насильство, телефонуй 102 (поліція) або 112; цілодобово й безкоштовно працюють урядова гаряча лінія з протидії насильству 1547 і лінія Ла Страда — 116 123 або 0 800 500 335. Інші безкоштовні лінії зібрані на сторінці кризової допомоги.
  5. Не залишайся з цим наодинці. Домагання часто оточені соромом і мовчанням, і саме тому підтримка — близьких чи фахівця — так важлива. Психолог онлайн допоможе впоратися з тривогою й почуттям провини, а якщо слід глибокий — короткий курс онлайн-психотерапії дасть змогу безпечно переробити цей досвід і повернути відчуття контролю над життям.

Роль свідка: як допомогти, якщо домагання коять поруч

Дуже часто поруч є ті, хто все бачить, — і саме їхня реакція здатна багато змінити. Якщо ти став свідком домагань, необов'язково вступати в конфлікт. Іноді достатньо переключити ситуацію — підійти, заговорити до постраждалої особи, відвести її вбік. Можна прямо запитати: «Тобі некомфортно? Побути поруч?» Можна пізніше запропонувати підтримку й допомогти зафіксувати те, що сталося. Мовчазна більшість, яка «не хоче лізти», підтримує кривдника; свідок, який не відвертається, — навпаки, повертає постраждалій людині відчуття, що вона не сама.

Джерела

  • International Labour Organization. Convention № 190 on Violence and Harassment (2019), ст. 1 · ILO. Перший міжнародний договір про світ праці без насильства й домагань.
  • OSCE. OSCE-led Survey on Violence Against Women: Ukraine. Results Report, 2019 · OSCE. 49 % українок зазнавали сексуальних домагань; 50 % нікому не розповіли.
  • FRA. Violence against women: an EU-wide survey. Main results, 2014 · FRA. 55 % жінок у ЄС; 32 % — кривдник з робочого оточення; 11 % — кібердомагання.
  • Friborg M.K. та ін. BMC Public Health, 2017; 17: 675. DOI: 10.1186/s12889-017-4669-x · Повний текст (PMC). Домагання від клієнтів і колег, симптоми депресії.
  • Willness C.R., Steel P., Lee K. Personnel Psychology, 2007; 60(1): 127–162. DOI: 10.1111/j.1744-6570.2007.00067.x. Метааналіз наслідків домагань на роботі.
  • Fairchild K., Rudman L.A. Social Justice Research, 2008; 21(3): 338–357. DOI: 10.1007/s11211-008-0073-0. Вуличні домагання й самооб'єктивація.
  • National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine. Sexual Harassment of Women, 2018. Ґендерні домагання — найпоширеніша форма.
  • Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» № 2866-IV, ст. 1, 17, 22, 23.
  • Закон України № 3733-IX від 22.05.2024: ст. 173-7 КУпАП «Сексуальне домагання», чинна з 19.12.2024.
  • Кримінальний кодекс України, ст. 153, 154.

Часто задавані питання

Що таке харасмент простими словами?

Це коли хтось нав'язує тобі увагу чи дії сексуального або принизливого характеру, яких ти не хочеш: коментує тіло, торкається, надсилає відверті повідомлення. Вирішує небажаність, а не те, що кривдник «просто жартував».

Чим харасмент відрізняється від булінгу?

Булінг — це систематична агресія за наявності дисбалансу сил, і привід для неї може бути будь-яким. Харасмент зазвичай пов'язаний зі статтю чи сексуальністю, порушує тілесні межі й може бути одноразовим: один непристойний дотик чи коментар — уже домагання.

Чим харасмент відрізняється від аб'юзу?

Аб'юз — це насильство в близьких стосунках, у парі чи родині. Харасмент частіше відбувається між колегами, викладачем і студенткою, клієнтом і працівницею чи незнайомцями.

Як називається домагання на роботі і хто такий харасер?

Це харасмент на робочому місці, а в законі — сексуальне домагання. Харасер — той, хто домагається, тобто кривдник. Систематичне цькування колективом чи керівником без сексуального підтексту називають мобінгом.

Чи є домаганням «просто жарт» або комплімент?

Так, якщо він небажаний і принижує. Найпоширеніша форма домагань — саме принизливі жарти й коментарі за ознакою статі. Вирішує не намір того, хто «жартує», а те, що поведінка порушує межі людини.

Яка відповідальність за харасмент в Україні?

З 19 грудня 2024 року за сексуальне домагання, зокрема в переписці, передбачено штраф, громадські чи виправні роботи (стаття 173-7 КУпАП), а за повторне порушення чи домагання до залежної від кривдника людини — навіть арешт до 15 діб. Примушування до статевого зв'язку й сексуальне насильство — кримінальні злочини (статті 154 і 153 ККУ). Через суд можна вимагати й відшкодування моральної шкоди.

Хто винен, якщо сталися домагання?

Завжди той, хто їх чинить. Ні одяг, ні поведінка, ні «неправильна» реакція постраждалого не виправдовують домагань. Завмирання, розгубленість чи навіть ввічлива усмішка від шоку — це не згода.

Що робити, якщо мене домагаються на роботі?

Позначити межу, якщо це безпечно, зберегти докази й подати письмову скаргу керівництву чи HR. Якщо роботодавець не реагує, можна звернутися до омбудсмана, суду чи поліції (102). У небезпеці телефонуй 112, а по допомогу можна звернутися на урядову лінію 1547 і на лінію Ла Страда: 116 123 або 0 800 500 335.

Які види харасменту існують?

За формою — словесний, невербальний і фізичний; за місцем — на роботі, в навчанні, на вулиці й онлайн. Онлайн-харасмент, або кіберхарасмент, — це нав'язливі повідомлення, інтимні фото без згоди, погрози й стеження в соцмережах.

Які наслідки харасменту для психіки?

Пережите домагання може викликати тривогу, пригнічений настрій, порушення сну, відчуття сорому й провини, а іноді — реакції за типом посттравматичного стресу. Це нормальна реакція на ненормальну ситуацію, і з нею можна й варто працювати з фахівцем.

Як підтримати людину, яка пережила домагання?

Найважливіше — повірити їй і не звинувачувати («а що ти одягла», «може, здалося»). Не квап її «просто забути» й не вирішуй за неї, що робити. Запитай, яка підтримка потрібна, поважай її темп і, якщо вона готова, допоможи знайти психологічну чи юридичну допомогу.

Стаття має інформаційний характер і не замінює юридичної чи психологічної консультації. Якщо ти зіткнувся з домаганнями, пам'ятай: відповідальність завжди на кривднику, і ти маєш право на захист і підтримку. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.

Наш центр працює в методі Позитивної психотерапії, що спирається на твої сильні сторони й ресурси; психологи нашого центру допоможуть безпечно пережити цей досвід і повернути відчуття опори.

5.0

73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf

Відгуки в Google

Потрібна допомога психолога?

Наші фахівці допоможуть вам розібратися із запитом. Розкажіть, що турбує, — і ми підберемо психолога саме під вас.