Що таке булінг та його вплив на дітей та дорослих

Будь-яка людина може опинитися у ситуації, коли її ображають, бойкотують, висміюють або цькують, і будь-хто може приєднатися до тих, хто звик знущатися з інших. Прийнято вважати, що булінг поширений лише у дитячих колективах, але дорослих теж цькують: на роботі, у спортивній команді, навіть у родині. А відколи в кожного смартфон, цькування продовжується і в мережі: кібербулінг не закінчується разом з уроками.

Якщо ви або ваша дитина зіткнулися з проявами булінгу, вам потрібні поради професіоналів або персональна консультація дитячого психолога щодо того, як вийти із цієї ситуації та впоратися з її наслідками: цькування сильно б’є по ментальному здоров’ю і того, кого цькують, і того, хто систематично цькує інших.

Кібербулінг чи шкільне цькування — для психолога це однаково серйозний запит: на консультації дитина вчиться назвати те, що з нею відбувається, а батьки отримують план розмови зі школою.

Що таке булінг?

Кажучи простіше, булінг — це цькування. Людину систематично дражнять, з неї насміхаються, псують її речі, розповсюджують про неї плітки, викладають у соцмережі її фото чи листування, бойкотують, залякують або навіть б’ють. І роблять це не через конкретну суперечку, а тому, що можуть.

Дослідники виокремлюють три ознаки цькування, за якими його відрізняють від інших сутичок:

• навмисність: кривдник хоче принизити, налякати чи завдати болю, а не владнати суперечку;
• повторюваність: напади тривають тижнями й місяцями, а новий український Порядок реагування на булінг вважає насильство систематичним, якщо його вчинено два й більше разів протягом 12 місяців;
• нерівність сил: у кривдника більше фізичної сили, авторитету чи підтримки групи, тож жертва не може захиститися сама.

Слово прийшло з англійської: bully означає задираку, а to bully — цькувати й залякувати. Українською пишуть «булінг» з однією «л», у російськомовних текстах трапляється «буллинг». У розмовній мові з’явилися слова «булити», «булять», а людину, яка цькує інших, називають булером. У Порядку реагування МОН ролі називають інакше: кривдник, постраждала особа і свідок.

У ситуації булінгу завжди присутні три сторони: той, кого переслідують, той, хто переслідує, і спостерігачі. Цькування б’є по кожному з них. Чекати, що воно мине саме, не варто: що частіше й довше людину цькують, то важчі наслідки, і цю залежність дослідники фіксують навіть через десятиліття.

Дуже важливий аргумент на користь протидії булінгу: насильство як спосіб розв’язувати проблеми в дитячому віці переростає у сприйняття його як норми в дорослому житті.

Скільки дітей стикаються з булінгом

За даними ЮНЕСКО, жертвами булінгу ставали понад 30% учнів у світі, тобто приблизно кожен третій. Європейське бюро ВООЗ у дослідженні школярів 44 країн і регіонів нарахувало близько 11% підлітків, яких цькували в школі, і 6% тих, хто сам цькував інших.

В Україні картину показує опитування 23 612 підлітків 11–17 років, проведене за підтримки ЮНІСЕФ у 2022/2023 роках. Хоча б раз за останні кілька місяців цькування в закладі освіти пережили 29% учнів (у 2018 році — 38%), а 13% стикалися з ним регулярно, два-три рази на місяць і частіше. Ще 19% зізналися, що самі ображали чи принижували однолітків.

Які є види булінгу?

Зазвичай виділяють шість видів булінгу — фізичний, вербальний, булінг через стосунки, кібербулінг, сексуальне і упереджене цькування. Українське законодавство групує їх трохи інакше: психологічне, фізичне, економічне й сексуальне насильство, зокрема через електронні комунікації. Тому до списку варто додати економічний булінг. Не всі ці види можна відразу ідентифікувати.

Фізичний булінг

Найбільш очевидний вид, і його часто ототожнюють із цькуванням взагалі. Це підніжки, стусани, штовхання, удари, а також непристойні жести, нівечення чи крадіжка речей жертви.

Фізичне цькування здебільшого вчиняє особа або група осіб, які сильніші за жертву. Якщо ж відбувається бійка між двома людьми одного віку і сили, це булінгом не вважається. За даними ЮНЕСКО, хлопці стикаються з фізичним булінгом значно частіше за дівчат.

Вербальний булінг

Тут знаряддя — слова: дражнилки, принизливі прізвиська, глузування, погрози, в усному чи письмовому вигляді. Таке цькування легко списати на «просто жарти», тому дорослі часто не сприймають його всерйоз.

Вербальне цькування не дуже легко відразу помітити, оскільки кривдник вживає неприємні слова переважно тоді, коли поруч немає авторитетної особи. Тому жертві такого булінгу буває важко довести свою правоту, хоч для неї це — джерело довготривалого стресу.

Булінг через стосунки, або «тихий булінг»

Реляційне, чи соціальне, цькування б’є по стосунках і репутації. Кривдник поширює чутки, ігнорує, налаштовує інших, виключає людину зі спільних справ і розмов (остракізм), принижує її на людях.

Саме цю форму часто називають «тихим булінгом»: синців немає, гучних образ теж, лише бойкот, перешіптування за спиною і чат класу, куди дитину не додали. Вона підступна, бо маніпулює думкою всієї групи. За даними ЮНЕСКО, дівчата стикаються з психологічним цькуванням трохи частіше, а загалом хлопці й дівчата стикаються з цькуванням однаково часто.

Дослідження показують, що людям, яких у дитинстві довго цькували, і в дорослому віці частіше важко заводити й утримувати дружбу та близькі стосунки. Це може призвести до соціальної тривожності і самотності.

У шкільному середовищі цей вид булінгу часто вважають менш серйозним, тому його жертвам співчувають менше. Навіть шкільні психологи приділяють йому менше уваги, можливо, тому що його важче виявити і підтвердити.

Кібербулінг

Цькування через смартфони, месенджери, соцмережі та ігрові чати: образливі повідомлення, вигадані дописи, фото без дозволу, розкриття особистої інформації для залякування чи шантажу. Європейське бюро ВООЗ підрахувало, що з ним стикається кожен шостий підліток, причому за 2018–2022 роки таких стало більше.

Знущання онлайн може тривати безперервно, навіть коли дитина вдома. Навіть якщо заблокувати кривдника, образливий контент усе одно бачать інші, і повністю прибрати його з мережі практично неможливо.

Сексуальний булінг

Він здійснюється як в Інтернеті, так і під час особистого спілкування. Сюди входять жарти сексуального характеру, обзивання, грубі жести, поширення непристойних чуток, надсилання фото чи відео відповідного змісту, а також торкання без дозволу та інші види домагання.

Окремий ризик — пересилання інтимних фото без згоди. За метааналізом групи Шері Медіган, який об’єднав 39 досліджень серед підлітків до 18 років, інтимні повідомлення надсилали в середньому 14,8% із них, а отримували — 27,4%. Чуже інтимне фото без згоди пересилали 12%, а в 8,4% таке фото колись розіслали без їхньої згоди. Поширення таких матеріалів прямо названо формою насильства в українському Порядку реагування на булінг.

Упереджений булінг

Це переслідування в Інтернеті чи особисто через расове або етнічне походження, релігійність чи сексуальну орієнтацію. Такий вид цькування базується на стереотипах і переконаннях, що деякі люди чимось гірші за інших.

ЮНЕСКО називає головний чинник ризику просто: дитину сприймають як «іншу». Це може бути зовнішність, мова чи культура родини, стать і гендерні стереотипи, соціальний статус, інвалідність.

Економічний булінг

Вимагання грошей, їжі чи речей, примус щось украсти, крадіжки, навмисне псування одягу, телефону, шкільного приладдя. Український закон виділяє цей вид окремо, і саме він часто помітний батькам першим: дитина «губить» гроші чи повертається з порваним рюкзаком.

Причини булінгу

Причин булінгу багато, і жертвою може стати кожен, хто не вписується в рамки якоїсь соціальної групи. Причепитись можна до чого завгодно — до кольору волосся, високого чи низького зросту, ваги тіла, рис обличчя чи фізичних вад. Підставою для цькування можуть бути матеріальні можливості, незвичне хобі, успіхи у навчанні чи роботі, а також певні особливості характеру. Жертвою може стати людина, яка не любить спілкуватися або, навпаки, поводиться нав’язливо або провокативно. Але жодна з цих рис не виправдовує цькування: відповідальність за нього несе той, хто цькує.

Проте не всі люди з чітко виділеними особливостями стають жертвами цькування. Частіше мішенню стають ті, хто гостро реагує (плаче, тікає, ображається) і кого нікому захистити. Психологи також звертають увагу на занижену самооцінку, навіть якщо особа проявляє її через надмірну відкритість, зверхність або явний нарцисизм.

Іншою причиною є атмосфера у сім’ї. Найчастіше жертвами цькування ще у шкільному віці стають діти, яких вдома знецінюють, ображають і принижують. З іншого боку, надмірна жалість до дитини також може призвести до булінгу, наприклад, якщо у неї є проблеми із здоров’ям, фізичні вади або якщо вона росте без батька чи матері. Таким дітям зазвичай буває складно адаптуватися у дитячому садку і школі. Якщо вони звикли думати, що бідні і нещасні, це проєктується на їхню поведінку.

Ще одною причиною булінгу у колективі є наявність агресора. Тут важливо не спрощувати: за даними досліджень, «чисті» кривдники часто сильні, популярні й добре розуміють інших, вони використовують цькування, щоб утримати статус. А от діти, які водночас і цькують, і самі зазнають цькування, зазвичай імпульсивні, швидко спалахують і погано керують емоціями.

Агресор, який вчиняє булінг, робить це з певних причин. Найчастіше це — бажання завоювати авторитет у своїй групі, привернути до себе увагу значущих осіб, компенсувати невдачі у якихось видах діяльності (наприклад, у навчанні), жорстоке поводження з ним батьків або повна відсутність їх уваги.

Деякі риси кривдника формуються в родині: брак довіри, надто слабкий або надто жорсткий контроль, агресивна поведінка батьків як приклад, ігнорування потреб дитини. Впливають і фільми та ігри, де насильство подано як єдиний спосіб розв’язати проблему. І ще одне: цькування процвітає там, де групу не обирають, а в ній просто опиняються, як у класі, і де в колективі склалася жорстка ієрархія.

Як зрозуміти, що відбувається саме булінг, а не звичайна сварка?

Непорозуміння і конфлікти між школярами чи учасниками інших соціальних груп — явище досить поширене і природне. Тому варто зрозуміти, чи відбувається звичайна сварка і з’ясування стосунків, чи це все-таки цькування.

Звичайний конфлікт	Булінг
Виникає через конкретну незгоду	Виникає без приводу, бо кривдникові «так захотілося»
Разовий або епізодичний	Повторюється тижнями й місяцями
Сили сторін приблизно рівні	Жертва слабша і не може себе захистити
Дві сторони з різними поглядами	Ролі закріплені: кривдник, жертва, спостерігачі
Сторони шукають компроміс, можуть визнати провину	Кривдник вважає себе правим і не розкаюється
Часто вирішується самими учасниками	Без втручання дорослих зазвичай не припиняється

Звичайний конфлікт між рівноправними учасниками здебільшого розв’язується і не залишає глибокого сліду в психіці. Булінг — це повторювані дії чи агресивна поведінка, спрямована на одну особу з метою завдати їй шкоди або принизити, і від нього страждає фізичне і психічне здоров’я всіх учасників.

Простий приклад: якщо дитину на перерві штовхнули ненароком, це неприємно, але не булінг. Якщо однокласника регулярно фотографують у роздягальні, а потім шантажують знімками чи розсилають їх, це вже цькування.

Ознаки булінгу: як помітити, що дитину цькують

Діти рідко одразу розповідають про цькування: їм соромно, страшно, вони не хочуть, щоб їх назвали ябедою, або бояться, що після втручання дорослих стане гірше. Тому батькам і вчителям варто знати непрямі ознаки, на які звертає увагу ЮНІСЕФ:

• дитина не хоче йти до школи, вранці скаржиться на біль у животі чи голові, пропускає уроки;
• повертається з порваним одягом, зламаними чи «загубленими» речами, просить більше кишенькових грошей;
• з’являються синці чи подряпини, які вона не може або не хоче пояснити;
• стає тихішою, замкненою, тривожною або, навпаки, дратівливою й агресивною до молодших чи рідних;
• змінюються сон і апетит, з’являються нічні кошмари;
• перестає бачитися з друзями, її не кличуть на дні народження, вона уникає соцмереж або засмучується після повідомлень;
• падають оцінки, зникає інтерес до гуртків;
• вона уникає розмов про клас і друзів, на питання відповідає «все нормально».

Кожна з цих ознак окремо може мати іншу причину. Але якщо кілька тримаються тижнями, це привід спокійно поговорити з дитиною і з класним керівником.

Де може зустрічатися булінг?

Булінг зустрічається у будь-якому соціальному середовищі, колективі, групі, де є особи, яким важко адаптуватися або існують чітко встановлені критерії відповідності, порушувати які небажано. Тому цькування може виникнути і в дитячому садочку, і в школі (особливо серед підлітків), і в літньому таборі, в університеті, у робочому колективі, спортивній команді, військовій частині, у тюрмі та навіть і в сім’ї. Будь-хто може опинитися у ситуації, коли його свідомо ображають, принижують або висміюють.

У родині цькування теж буває: дослідники окремо вивчають ситуації, коли дитину систематично цькують брати чи сестри. Механізм той самий, що й у класі: з групи, у якій опинився, не можна просто піти.

У кожній соціальній групі з часом з’являються особливі норми поведінки, певні жарти, теми, манера спілкування. Тому будь-яка агресивна поведінка щодо одного члена групи може стати частиною цієї норми. Неприйняття особи групою виливається у соціальну ізоляцію, і так група контролює тих, хто не вписується в її правила.

Цькування працівника на робочому місці роботодавцем або колегами називається мобінгом. Він проявляється в ігноруванні, поширенні неправдивих чуток, надмірній прискіпливості, гострих словах на адресу людини, доносах керівництву про її реальні чи уявні промахи. Ознаки ті самі: дії повторюються, завдають моральної шкоди й ізолюють людину, а поруч є потерпілий, кривдник і спостерігачі.

Робочому цькуванню — його ознакам, українському закону про мобінг і покроковому протоколу дій — присвячений окремий матеріал про булінг і мобінг на роботі.

Важливою відмінністю між школярами і дорослими, які зазнають булінгу (чи мобінгу), є те, що доросла людина зазвичай може вийти із соціальної групи, де їй не раді, наприклад, змінити місце роботи. Учні це зробити переважно не можуть самостійно. Тут потрібна велика увага і підтримка батьків. Можна також звернутися у центр психологічної допомоги, де досвідчені фахівці порадять, як розібратися із наслідками цькування, і нададуть дієві інструменти для кращої соціальної адаптації.

Що каже закон про булінг в Україні

Закон № 2657-VIII, ухвалений у грудні 2018 року, вніс визначення булінгу в Закон «Про освіту» і доповнив Кодекс про адміністративні правопорушення статтею 173-4. Вона стосується учасників освітнього процесу, тобто цькування в школі, садочку, коледжі.

Відповідальність за статтею 173-4 така:

• штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів (850–1700 грн) або 20–40 годин громадських робіт;
• якщо цькували групою або повторно протягом року після стягнення — штраф від 100 до 200 мінімумів (1700–3400 грн) або 40–60 годин громадських робіт;
• якщо кривдникові від 14 до 16 років, штраф або громадські роботи призначають його батькам;
• керівникові закладу, який не повідомив поліцію про відомий йому випадок, загрожує штраф від 50 до 100 мінімумів або виправні роботи до одного місяця.

Улітку 2026 року МОН оновило Порядок реагування на випадки булінгу (наказ № 961 від 18 червня 2026 року). Повідомити про цькування можна керівникові закладу усно, письмово чи анонімно, і він має розглянути звернення протягом доби. Якщо ознаки насильства підтвердилися, керівник невідкладно, протягом трьох годин, вживає заходів, щоб його припинити, повідомляє батьків, письмово інформує поліцію і службу у справах дітей, а протягом трьох робочих днів скликає комісію. Примирення сторін можливе лише за добровільною згодою постраждалої дитини та її батьків і коли немає ризику повторного насильства.

Комісія школи не вирішує, був булінг чи ні: факт цькування встановлює тільки суд. Її завдання інше — вислухати дитину, зрозуміти, що їй потрібно, і організувати допомогу та безпеку.

Як булінг впливає на дітей та дорослих?

Булінг має негативні наслідки для всіх його учасників, навіть для тих, хто просто спостерігає і не втручається. Цькування досі часто вважають «школою життя», через яку всім треба пройти. Норвезький дослідник Дан Ольвеус, один із тих, хто почав науково вивчати шкільне цькування, підсумовує протилежне: це не нешкідлива шкільна проблема, яка минає сама, а серйозний чинник ризику для фізичного і психічного здоров’я.

Нижче — як саме цькування позначається на кожній із трьох ролей: жертві, кривднику і спостерігачах.

Наслідки для того, кого цькують

• людина втрачає відчуття емоційної і фізичної безпеки та довіру до оточення;
• присутня постійна загроза, а тому відчуваються страх і безпорадність, що провокує тривожні і депресивні розлади, частіші головні болі й проблеми зі сном;
• особа втрачає самоповагу і не здатна підтримувати стосунки з оточенням, що призводить до самоізоляції і самотності;
• людина втрачає інтерес до своєї діяльності, не може нормально навчатися чи працювати;
• з’являються розлади харчування (анорексія чи булімія), депресія, самоушкодження і суїцидальні думки.

Ці сліди можуть тягнутися роками. За оглядом британського психолога Дітера Вольке, у дослідженнях, які спостерігали людей до 50 років, у тих, кого в дитинстві цькували, частіше були тривожні розлади й депресія, нижчі освіта та дохід, менше дружніх зв’язків. Навіть коли цькування припинилося ще в школі, частина наслідків для самооцінки й самопочуття лишається, хоча й менша, ніж у тих, кого цькували роками.

Наслідки для кривдника

Деструктивні наслідки чекають і на булера. Вони проявляються у жорстокості, відсутності емпатії та надалі в алкогольній або наркотичній залежності. Такі особи частіше за інших потрапляють у ситуації, де порушується закон. Вони схильні брати участь у бійках, вандалізмі, нерозбірливих статевих стосунках.

У таких людей можуть виникати різного роду розлади особистості та більш серйозні психічні захворювання. Найвразливіші ж ті, хто водночас і цькував, і зазнавав цькування: у них, за даними досліджень, найвищі ризики для психічного здоров’я.

Така деструктивна поведінка рідко минає сама: за жорстокістю кривдника зазвичай стоять його власні труднощі, і працювати доводиться саме з ними.

Наслідки для спостерігачів

Спостерігачі часто страждають від безпорадності та етичного внутрішнього конфлікту: втрутитися чи залишитися осторонь. Це призводить до психічного перевантаження, тривоги, безсоння, а згодом і до почуття провини.

В українському опитуванні 2022/2023 років майже половина підлітків (49%) за пів року бачила, як когось цькують. Серед свідків третина допомогла жертві, 27% сказали кривдникові припинити, лише 25% розповіли дорослому, а 31% не зробили нічого. Водночас свідки мають реальну силу. У дослідженні Гокінс, Пеплер і Крейг, де поведінку дітей на шкільних майданчиках спостерігали в природних умовах, однолітки були поруч у 88% епізодів, втручалися лише у 19%, але більшість таких втручань (57%) зупиняли цькування.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, незалежно від того, яку роль виконує людина у цій ситуації. Допомога психолога може стати у нагоді, якщо неможливо самостійно подолати негативні впливи булінгу на психологічний стан і ментальне здоров’я.

Як вийти із ситуації булінгу, якщо ви стали жертвою?

Перше, що варто сказати собі: цькування — не ваша провина, і ви не мусите впоруватися з ним наодинці. Кілька кроків, які допомагають:

1. Розкажіть людині, якій довіряєте: батькам, учителю, шкільному психологу, а якщо ви доросла людина — керівникові чи колезі. Це не ябедництво, а турбота про свою безпеку.
2. Фіксуйте кожен випадок: дата, що сталося, хто бачив, скріншоти повідомлень, фото пошкоджених речей. Записи знадобляться і школі, і поліції.
3. Під час нападу зберігайте самовладання: говоріть коротко й спокійно, без образ у відповідь, і йдіть туди, де є дорослі. Піти — не боягузтво, іноді це складніше, ніж дати волю образі.
4. Не вступайте у бійку. Кривдник часто лише чекає приводу показати силу, а агресивна відповідь може загрожувати вашому здоров’ю і безпеці.
5. Тримайтеся ближче до друзів: тих, кого цькують, рідше чіпають, коли поруч є хтось, хто стане на їхній бік.

Кривдник зазвичай прагне викликати у своєї жертви сильні емоції, тому спокійний тон часто позбавляє його очікуваного ефекту. Але якщо цькування не припиняється, головне — не терпіти мовчки, а залучати дорослих і фахівців.

Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?

Якщо ви дізналися, що вашу дитину цькують, спочатку заспокойтеся і спробуйте поговорити з дитиною. Дайте зрозуміти, що ви готові вислухати і захистити, і що вона може говорити відверто, бо ви в жодному разі не будете її засуджувати. Побачити, чи стали школа й однокласники джерелом тривоги для дитини, допомагає тест шкільної тривожності Філліпса — 58 запитань і профіль за чинниками, зокрема «соціальний стрес».

Вам потрібно бути делікатними і терплячими, оскільки дитині може бути неприємно говорити на цю тему. Спробуйте поставити декілька запитань, щоб з’ясувати деталі ситуації, проте не перетворюйте розмову на допит. Подякуйте, що розповіла, і скажіть прямо: вона не винна.

Що краще сказати	Чого не казати
«Дякую, що розповів. Ти правильно зробив»	«А що ти зробив, що до тебе чіпляються?»
«Ти не винен у тому, що відбувається»	«Не звертай уваги, само мине»
«Ми разом вирішимо, що робити далі»	«Я зараз піду і розберуся з ними»
«Говорити дорослим — це не ябедництво»	«Не будь ябедою, розбирайся сам»
«Ти маєш право почуватися в безпеці»	«Дай здачі, будь сильним»

Подумайте, які дії запропонувати, щоб допомогти почуватися у безпеці, наприклад, триматися ближче до дорослих чи не ходити зі школи одному. Можливо, у вашої дитини вже є якийсь варіант виходу із ситуації. Вислухайте його уважно і, якщо потрібно, внесіть свої доповнення. Так ви зможете разом розробити стратегію захисту. Якщо ж відбулося фізичне цькування або побиття, вам потрібно негайно піти у школу.

Поясніть дитині, що вона може звертатися по допомогу до вчителів, адміністрації, шкільного психолога, старших учнів, охорони чи батьків інших учнів. Підтримайте її дружбу з однолітками, гуртки, у яких їй добре, і нагадуйте про її сильні сторони.

Покроковий план дій зі школою

1. Запишіть факти: дати, що відбувалося, свідків, збережіть скріншоти і фото пошкоджень чи речей.
2. Подайте заяву керівникові закладу. Повідомити можна й усно чи анонімно, але письмова заява з датою краще фіксує звернення, а розглянути його мають протягом доби.
3. Якщо є побої чи погрози, зверніться до лікаря, щоб зафіксувати травми, і до поліції.
4. Беріть участь у засіданні комісії: дитину мають вислухати в присутності батьків (або їхніх представників) і психолога чи соціального педагога.
5. Якщо школа не реагує, пишіть засновникові закладу чи в управління освіти, звертайтеся до служби у справах дітей, поліції або до системи безоплатної правничої допомоги.

Коли потрібна термінова допомога

Цькування може довести дитину до відчаю. Якщо вона каже «не хочу жити», «без мене всім буде краще», завдає собі ушкоджень, не залишайте її наодинці і спокійно розпитайте, що вона відчуває. Такі слова не означають, що дитина «драматизує»: це сигнал, що їй потрібна допомога вже зараз.

Якщо є безпосередня загроза життю, телефонуйте 103 або 112. Цілодобово, безкоштовно й анонімно працюють:

• Дитяча лінія Ла Страда: 116 111 з мобільного або 0 800 500 225 з будь-якого телефону;
• «Людина в біді», для дорослих і дітей: 0 800 210 160;
• кризова підтримка 0 800 33 20 29 — лінія Ветеранського фонду, відкрита для всіх українців.

Усі номери й порядок дій зібрано на сторінці кризова допомога.

Якщо вам важливо знати, чому ваша дитина потрапила у ситуацію булінгу, консультація дитячого психолога зможе дати відповіді на ваші запитання.

Що робити, якщо ваша дитина цькує інших?

Якщо ви є батьками дитини, яка цькує інших, їй також потрібна ваша допомога. Постарайтеся відверто поговорити про її дії, їх наслідки та реакції однокласників. Уважно слухайте, навіть якщо почуєте: «Так йому і треба» або «Його всі гнобять».

Не виправдовуйте поведінку своєї дитини стереотипами, що всі хлопчики б’ються або що це все — дитячі пустощі. Поясніть, які дії вважаються булінгом. Це — образливі прізвиська, залякування, висміювання, бойкот, плітки, псування майна, принизливі жести, коментарі на сексуальну тему, плювки, штовхання та інші способи приниження.

Ваша дитина може довго заперечувати свою участь у булінгу. Поясніть, які наслідки така поведінка може мати для неї та інших людей, зокрема й юридичні. Не гнівайтеся, але спокійно скажіть, що такі вчинки не є нормою і ви триматимете постійний контакт з учителями, щоб переконатися, що цькування припинилося.

Не погрожуйте покаранням. Це може подіяти на деякий час, але ще більше посилить невдоволення і агресію. Краще поговоріть про те, що відчуває жертва, і попросіть дитину поставити себе на місце того, кого вона принижує. Подумайте разом, як вона може здобути повагу в класі іншими способами.

Агресивна поведінка та цькування інших не виникають без підстав: вони мають свою причину і можуть бути проявом якоїсь проблеми. Тому вам потрібно порадитися з дитячим психологом. Якщо зручніше зустрітися особисто, можна записатися на консультацію дитячого психотерапевта в Києві.

Як психолог чи психотерапевт може допомогти справитися з булінгом?

Психологи і психотерапевти можуть відігравати велику роль у наданні допомоги людям, які мають досвід булінгу. У першу чергу, це — підтримка і створення безпечного середовища, у якому можна відверто розповісти про свої переживання та емоції.

Фахівець пояснює, які психологічні процеси відбуваються з людиною і чому цькування сталося саме з нею, і водночас допомагає позбутися думки «я сам у цьому винен». Далі — робота з навичками: як керувати стресом, спокійно відповідати, просити про допомогу, відновлювати самооцінку і знову будувати дружбу.

Консультація допомагає впоратися з емоціями, подолати страх, пригніченість, сором або гнів. У роботі використовують техніки релаксації, тілесні вправи, малювання й гру з молодшими дітьми, а для дорослих — розмову про досвід, який досі болить.

У New Leaf з дітьми, підлітками, батьками й дорослими, які пережили цькування чи мобінг, працюють психологи й психотерапевти різних напрямів, зокрема Позитивної психотерапії. Індивідуальний підхід важливий для кожного випадку: фахівець підлаштовує методи під вік, ситуацію і можливості людини. Якщо пригніченість, тривога чи порушення сну тримаються тижнями, а думки про самоушкодження повторюються, за потреби ми можемо направити вас до лікаря-психіатра, з яким співпрацюємо, і допомогти домовитися про прийом.

Психологічна та емоційна стійкість — дуже важливі якості, які кожна людина може розвинути в собі, щоб легше долати наслідки цькування, зберегти своє фізичне і ментальне здоров’я та почуватися повноправним членом будь-якої спільноти.

Джерела

• ЮНЕСКО. What you need to know about school violence and bullying, оновлено 25.08.2026. unesco.org
• Європейське регіональне бюро ВООЗ. One in six school-aged children experiences cyberbullying, finds new WHO/Europe study (HBSC 2022, том 2), 27.03.2024. who.int
• Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді: аналітичний звіт за результатами опитування українських підлітків у 2022/2023 роках (HBSC). УІСД ім. О. Яременка, ЮНІСЕФ в Україні, 2024. Повний текст
• Wolke D., Lereya S. T. Long-term effects of bullying. Archives of Disease in Childhood, 2015; 100(9):879–885. DOI: 10.1136/archdischild-2014-306667 · PMID: 25670406 · Повний текст
• Olweus D. School bullying: development and some important challenges. Annual Review of Clinical Psychology, 2013; 9:751–780. DOI: 10.1146/annurev-clinpsy-050212-185516 · PMID: 23297789
• Hawkins D. L., Pepler D. J., Craig W. M. Naturalistic observations of peer interventions in bullying. Social Development, 2001; 10(4):512–527. DOI: 10.1111/1467-9507.00178
• Madigan S. та ін. Prevalence of multiple forms of sexting behavior among youth: a systematic review and meta-analysis. JAMA Pediatrics, 2018; 172(4):327–335. DOI: 10.1001/jamapediatrics.2017.5314 · PMID: 29482215
• ЮНІСЕФ, регіон Європи та Центральної Азії. Как понять, что ваш ребенок стал жертвой буллинга, 05.05.2025.
• Закон України від 18.12.2018 № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»; Кодекс України про адміністративні правопорушення, стаття 173-4.
• Порядок реагування на випадки булінгу (цькування), затверджений наказом МОН від 28.12.2019 № 1646, у редакції наказу МОН від 18.06.2026 № 961.