Що таке ПТСР (посттравматичний стресовий розлад): симптоми, причини і лікування

ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) — це психічний розлад, який може розвинутися після події, що загрожувала життю, здоров'ю чи безпеці самої людини або її близьких. Сьогодні це доволі поширена проблема: люди стикаються з військовими діями, природними і техногенними катастрофами, терактами та насильством. Стрічки жорстоких новин і відео виснажують психіку, але за критеріями DSM-5 такий перегляд сам по собі не вважається травмою, що «запускає» ПТСР, — виняток становить робота, де людина постійно стикається з подробицями чужих трагедій.

Цей стан може виникнути у будь-якої людини, яка пережила травматичні події або стала їх свідком. Якщо ви впізнаєте в себе ознаки після пережитого, можна пройти тест на ПТСР за шкалою PCL-5 — це орієнтовний скринінг, а не діагноз. Щоб покращити якість життя людей, що зазнали травмування, психологи і психотерапевти повинні комплексно підходити до діагностики і лікування.

Ми розглянемо основні аспекти посттравматичного розладу, його симптоми, можливі причини виникнення й методи допомоги. Фахівці Центру психологічної допомоги New Leaf у Києві готові підтримати людей з ПТСР.

У роботі з травмою вони спираються на сучасні дослідження у галузі психотравматології та на підходи, ефективність яких підтверджують міжнародні клінічні настанови.

Що таке посттравматичний стресовий розлад?

Простими словами, ПТСР — це стан, за якого пережита небезпека ніби не стає минулим. Мозок і тіло реагують на нагадування про подію так, наче загроза триває просто зараз: спогади вриваються без дозволу, сон стає тривожним, а людина поступово починає обходити все, що може повернути її в той момент. Це не слабкість характеру і не «надумана» проблема, а розлад із чіткими діагностичними критеріями, з яким можна і варто працювати.

ПТСР може набувати затяжного, хронічного перебігу, але так буває не з усіма: за даними ВООЗ, до 40% людей із ПТСР одужують протягом року. Потенційно травматичну подію протягом життя переживають близько 70% людей у світі, проте розлад розвивається лише в меншості — приблизно в 5,6% із них. Загалом ПТСР у певний момент життя мали 3,9% населення планети, і жінки стикаються з ним частіше, ніж чоловіки.

До людей, у яких може розвинутися цей синдром, належать ветерани війни, цивільні у зоні бойових дій, жертви сексуального або фізичного насильства, булінгу, жорстокого ставлення медичного персоналу, свідки чи учасники аварій, нещасних випадків і катастроф.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це стан, який може мати довготривалі наслідки для психічного та фізичного здоров’я людини. ПТСР виникає після травматичної або шокової події і проявляється такими симптомами, як нав’язливі спогади, кошмари, гіперзбудливість, уникання нагадувань про травму, порушення сну, концентрації та зниження інтересу до раніше приємних справ. Якщо симптоми ігнорувати, розлад може посилюватися й провокувати інші психічні проблеми — депресію, тривожність, соціальну ізоляцію, а також фізіологічні реакції організму.

Розвиток та перебіг ПТСР залежить від індивідуальних особливостей, тривалості та інтенсивності самої події, а також від рівня соціальної підтримки. Якщо ж травма була тривалою й повторюваною, а вибратися з неї було важко, картина буває ширшою — це комплексний ПТСР. Проте індивідуальна стійкість або вразливість є ключовим фактором розвитку ПТСР. Пережиті раніше травми підвищують ризик, а риси особистості чи попередні невротичні розлади, за МКХ-10, можуть знизити поріг розвитку ПТСР, але не є ні обовʼязковими, ні достатніми для його появи.

Лікування може включати послуги психотерапевта, фармакологічні методи та підтримку рідних і близьких. Ефективні стратегії діагностики і лікування є важливою складовою для покращення якості життя людей із цим розладом.

Як виникає ПТСР

Під час небезпеки мозок перемикається в режим виживання: увага звужується до загрози, тіло готується тікати чи боронитися, а памʼять часто зберігає подію уривками — звуками, запахами, образами, без звичного відчуття «це вже минуло». Зазвичай за кілька тижнів психіка поступово опрацьовує цей досвід, і спогад стає болісним, але все ж епізодом минулого.

При ПТСР цей процес ніби застрягає. Будь-яке схоже відчуття — різкий звук, запах диму, чиясь інтонація — знову вмикає тривогу, ніби подія повторюється. Дослідники повʼязують це з тим, як мозок засвоює і згодом «гасить» реакції страху. Крім того, ПТСР зачіпає одразу кілька біологічних систем: роботу мозкових мереж, гормональну й імунну регуляцію, обмін речовин, а не лише настрій.

Прояви ПТСР

Прояви посттравматичного стресового розладу можуть істотно відрізнятися залежно від індивідуальних особливостей людини. Важливо враховувати, що перші симптоми здатні з’являтися не одразу, а навіть через значний проміжок часу після травматичної ситуації. Серед характерних ознак цього розладу зазвичай відзначають:

• постійне відтворення подій у мозку у вигляді яскравих спогадів або кошмарів;

• внутрішні переживання, які виникають знову і знову за відсутності зовнішніх подразників;

• тривожність, напруженість та дратівливість;

• проблеми зі сном і концентрацією;

• фізичні прояви у вигляді закрепів, проблем із травленням, гіпертонусу м'язів чи тахікардії;

• підвищена чутливість до будь-яких подразників;

• бажання уникати ситуацій, місць, спогадів або осіб, які пов'язані із травматичною подією;

• безуспішні намагання забути травмуючі події;

• емоційна порожнеча, втрата радості від життя та інтересу до улюблених справ;

• панічні атаки, які проявляються у передчутті жаху, поверхневому диханні, запамороченні, нудоті та болі за грудиною;

• проблеми у встановленні і підтриманні близьких стосунків;

• раптові зміни у настрої та самопочутті;

• психосоматичні прояви — хронічний біль у м'язах, головні болі, відчуття печії, судоми, біль у попереку;

• недовіра до себе, інших та світу взагалі;

• втрата відчуття безпеки у знайомому середовищі;

• зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками;

• суїцидальні думки.

Ці ознаки можуть проявлятися у різних комбінаціях і в різний час після травматичної події, тому важливо якомога раніше помітити негаразди у своєму стані чи поведінці близьких та звернутися за кваліфікованою допомогою.

Якщо серед цих ознак є думки про самогубство чи бажання завдати собі шкоди, не залишайтеся з цим наодинці. Телефонуйте 103 або 112, на цілодобову лінію Ветеранського фонду 0 800 33 20 29 (вона відкрита для всіх, не лише для ветеранів) чи на лінію «Людина в біді» 0 800 210 160, яка теж працює цілодобово. Інші контакти зібрано на сторінці кризової психологічної допомоги.

Симптоми ПТСР: чотири групи ознак

Щоб не сплутати ПТСР із загальною тривогою чи виснаженням, фахівці дивляться не на окремі прояви, а на те, як вони складаються в групи. Американська класифікація DSM-5 описує 20 симптомів у чотирьох групах. Для діагнозу потрібні щонайменше одна ознака повторного переживання, одна — уникання, дві — негативних змін думок і настрою та дві — збудливості. Симптоми мають триматися понад місяць, помітно заважати жити й не пояснюватися дією ліків, алкоголю чи іншою хворобою.

Повторне переживання

• небажані болісні спогади, які зʼявляються самі собою;
• кошмари, повʼязані з подією;
• флешбеки — відчуття, що подія відбувається знову просто зараз;
• сильний душевний біль у відповідь на нагадування;
• тілесні реакції на нагадування: серцебиття, пітливість, тремтіння.

Уникання

• спроби не думати й не говорити про пережите, «заблокувати» повʼязані з ним почуття;
• уникання місць, людей, розмов і справ, які нагадують про подію.

Негативні зміни думок і настрою

• неможливість згадати важливі частини події;
• стійкі негативні переконання про себе, інших і світ — «я зламаний», «нікому не можна довіряти»;
• надмірне звинувачення себе чи інших у тому, що сталося;
• тривалі страх, гнів, провина чи сором;
• втрата інтересу до справ, які раніше тішили;
• відчуження від людей, навіть дуже близьких;
• нездатність відчувати радість, ніжність, задоволення.

Збудливість і реактивність

• дратівливість, спалахи гніву;
• ризикована або саморуйнівна поведінка;
• постійна настороженість, звичка «сканувати» простір у пошуках загрози;
• надмірний переляк від різких звуків і рухів;
• труднощі з концентрацією;
• порушення сну.

Окремо DSM-5 виділяє дисоціативний варіант ПТСР. У відповідь на нагадування людина почувається стороннім спостерігачем власного життя або світ навколо здається нереальним, віддаленим, «як у сні».

Такі епізоди лякають, але мають пояснення: це спосіб психіки витримати непосильне. Як вони влаштовані і чим відрізняються від звичайної неуважності, ми розповідаємо в статті про дисоціацію.

Скільки триває ПТСР і коли зʼявляються симптоми

Перші тижні після важкої події тривога, безсоння і навʼязливі спогади — очікувана реакція психіки, а не хвороба. ВООЗ наголошує: більшість людей, які пережили потенційно травматичну подію, відчувають дистрес, але з часом відновлюються природним шляхом. Про ПТСР говорять тоді, коли симптоми не слабшають, тримаються довше місяця і заважають жити.

Стан	Коли і скільки	Що це означає
Гостра реакція на стрес	зʼявляється в перші хвилини після події, минає за кілька годин або 2–3 дні	природна реакція на надмірний стрес; у МКХ-11 її не вважають розладом
Гострий стресовий розлад	перший місяць після події	виражені симптоми, які вже порушують життя (діагноз DSM-5)
ПТСР	симптоми тримаються понад місяць	розлад, із яким варто звернутися до фахівця
Відтермінований ПТСР	повна картина складається через 6 місяців і пізніше	окремі симптоми могли зʼявитися й раніше, але були слабшими

Чим нормальна гостра реакція на стрес відрізняється від розладу і як підтримати людину в перші дні після події, ми пояснили в окремому матеріалі.

Скільки триває сам ПТСР, наперед передбачити неможливо. Опитування ВООЗ у 24 країнах, зокрема в Україні, охопили майже 69 тисяч людей і показали: у помітної частини тих, хто мав ПТСР, симптоми минають за кілька місяців, проте середня тривалість симптомів довша, ніж вважали раніше. МКХ-10 описує перебіг ПТСР як хвилеподібний і зазначає, що в більшості випадків можна очікувати одужання, а хронічним на багато років стан стає лише в невеликої частини людей.

Тому орієнтир простий: якщо минуло понад місяць, а спогади, напруга чи уникання не слабшають, не варто чекати, що все минеться саме. Чим раніше почати роботу з фахівцем, тим менше часу розлад має, щоб закріпитися.

Як діагностувати ПТСР?

Діагноз ПТСР встановлює кваліфікований фахівець, зазвичай психіатр або психотерапевт, на основі вивчення симптомів і клінічного огляду. Основними критеріями для діагностики є:

• Критерії DSM-5, визначені Американською психіатричною асоціацією. Стан людини має відповідати потрібній кількості цих критеріїв понад місяць.

• Оцінка таких симптомів, як повторювані спогади, гіперзбудженість, відособленість, та інших.

• Врахування історії травматичної події та її впливу на психологічний стан людини.

• Виключення можливості інших психічних розладів, які викликають схожі симптоми.

• Відверта бесіда з людиною у сприятливому середовищі для вивчення її переживань та емоційного стану.

Діагностика ПТСР є критично важливою, щоб надати своєчасну допомогу і уникнути хронізації розладу. Фахівці використовують міжнародні критерії (наприклад, DSM-5), клінічне інтерв’ювання, психометричні тести, аналіз історії травмуючої події та оцінку симптомів, характерних саме для ПТСР: повторні спогади, флешбеки, емоційна віддаленість, підвищена чутливість до подразників та гіперзбудженість. Раннє виявлення ПТСР дозволяє застосовувати ефективні методи роботи: психотерапію, когнітивно-поведінкові підходи, EMDR, медикаментозне лікування, соціальну підтримку — усе, щоб зменшити вплив ПТСР на життя людини.

Якщо ви стали учасником або свідком травмуючої події, ви можете перевірити себе на можливість розвитку ПТСР за допомогою таких запитань:

• Чи сняться вам сюжети, які нагадують про цю подію?

• Чи виникають раптові спогади про неї, коли ви цього не хочете?

• Чи стабільний у вас настрій?

• Чи помітили ви за собою гіперзбудженість і дратівливість?

• Чи відчуваєте ви провину за те, що стали учасником або свідком травмуючої події?

• Чи лякаєтеся несподіваних звуків, образів або запахів, перебуваючи у постійному напруженні?

• Чи часто ви «відключаєтеся» від реальності у присутності інших людей?

• Чи змінили ви якісь звички, щоб уникнути спогадів про неприємну подію?

• Чи почали більше палити і вживати алкоголь після цієї події?

Якщо на кілька запитань ви відповіли «так» і такий стан триває довше місяця або заважає працювати, спати й спілкуватися, вам варто звернутися по психологічну діагностику до кваліфікованих фахівців. Ці запитання — лише привід уважніше придивитися до себе, а не тест: без допомоги стан може затягнутися, але з ним можна впоратися.

Точнішу самоперевірку дає опитувальник PCL-5 — 20 тверджень, які відповідають 20 симптомам ПТСР за DSM-5: людина оцінює, наскільки сильно кожен із цих симптомів турбував її протягом останнього місяця. Його застосовують для скринінгу і для того, щоб відстежувати зміни під час терапії, але інтерпретувати результат і робити висновок має фахівець після клінічного інтервʼю.

ПТСР у МКХ-10 і МКХ-11: коди F43.1, 6B40 і 6B41

У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду посттравматичний стресовий розлад має код F43.1. Він входить до рубрики F43 «Реакція на тяжкий стрес і порушення адаптації» — поруч із гострою реакцією на стрес (F43.0) і розладами адаптації (F43.2). МКХ-10 описує ПТСР як відтерміновану або затяжну відповідь на подію винятково загрозливого чи катастрофічного характеру, здатну глибоко травмувати майже будь-кого. Симптоми зазвичай зʼявляються після прихованого періоду — від кількох тижнів до кількох місяців.

У новій класифікації МКХ-11 ПТСР отримав код 6B40, а визначення стало вужчим: діагноз не можна поставити лише на підставі неспецифічних симптомів на зразок безсоння чи дратівливості. Потрібні всі три ключові групи симптомів — так звані ядра. Перше — повторне переживання події в теперішньому: яскраві навʼязливі спогади, флешбеки, кошмари. Друге — уникання думок і спогадів про подію або ситуацій і людей, що про неї нагадують. Третє — стійке відчуття загрози тут і зараз, яке проявляється надмірною пильністю чи посиленим переляком. Симптоми мають триматися щонайменше кілька тижнів і суттєво порушувати життя.

Поруч у МКХ-11 зʼявився окремий діагноз — комплексний ПТСР (6B41). Він найчастіше формується після тривалої або повторюваної травми, з якої важко чи неможливо вирватися: катувань, рабства, тривалого домашнього насильства, повторного насильства в дитинстві. До трьох ядер ПТСР тут додаються стійкі труднощі з регуляцією емоцій, переконання про себе як про переможеного чи нікчемного, що супроводжуються глибоким соромом і провиною, а також проблеми з близькістю й стосунками. В американській DSM-5 такого діагнозу немає.

Розібратися, на що схожі саме ваші симптоми, допомагає тест на комплексний ПТСР за Міжнародним опитувальником травми (ITQ), створеним відповідно до критеріїв МКХ-11. Як і будь-який опитувальник, він дає орієнтир для розмови з фахівцем, а не готовий діагноз.

Відмінності ПТСР від інших схожих розладів

Оскільки ПТСР може бути схожим на інші психічні розлади за своїми ознаками, особливо на ті, які також виникають внаслідок стресових ситуацій, важливо знати основні відмінності між цими станами. Вони проявляються в етіології (причинах), характерних симптомах, фобіях, часі виникнення перших симптомів, а також в їх тривалості та інтенсивності.

ПТСР завжди спричинений конкретною подією або серією подій, тоді як такі стани, як генералізований тривожний і депресивний розлади, можуть розвиватися без явної травми. Типовими симптомами ПТСР є повторювані спогади, нічні кошмари, гіперзбудливість та інші, які менш характерні для інших психологічних проблем.

ПТСР часто супроводжується фобіями, пов'язаними з травматичною подією та ризиком її повторення. Інші розлади мають більш загальний характер виникнення і не мають прив'язки до конкретної ситуації. Симптоми можуть розвиватися відразу після травматичної події або протягом кількох місяців після неї. Інші розлади розвиваються більш поступово, і симптоми переважно мають хронічний характер.

Симптоми ПТСР дуже інтенсивні. Вони значно впливають на повсякденну діяльність людини. Інші розлади, особливо на початку свого розвитку, такого впливу не мають. Усі ці відмінності допомагають фахівцям правильно поставити діагноз і визначити оптимальний підхід до лікування.

Для правильної постановки діагнозу фахівець зазвичай використовує диференційну діагностику, яка дозволяє визначити ПТСР шляхом виключення інших розладів, які мають подібні ознаки. Серед таких захворювань, які варто виключити при діагностуванні, можна назвати:

• тривожні розлади;

• депресивні стани;

• гострий стресовий розлад, що зазвичай минає протягом перших чотирьох тижнів після травматичної події;

• різні типи розладів особистості;

• адаптаційні порушення, які не підпадають під критерії посттравматичного стресового розладу;

• органічні ураження головного мозку та інші неврологічні патології;

• соматоформні захворювання;

• залежність від алкоголю чи наркотичних речовин, яка не пов’язана безпосередньо з психотравмою.

Щоб правильно встановити діагноз, фахівці використовують комплексний підхід. Він включає докладне клінічне інтерв’ю, вивчення індивідуальної історії життя людини та, за потреби, психометричні тести.

Причини виникнення ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад не з’являється випадково — його розвиток пов’язаний із впливом травматичних подій та особистими особливостями людини. Найбільш поширеними чинниками, що можуть призвести до ПТСР, є:

• участь у бойових діях або переживання воєнних подій;

• серйозні фізичні травми внаслідок аварій, зсувів ґрунту, природних катастроф чи нещасних випадків;

• сексуальне насильство, пов'язане з важкими емоційними і фізичними наслідками;

• широкомасштабні катастрофи, наприклад, землетруси, повені чи пожежі;

• серйозні дитячі травми, які впливають на психічне здоров'я;

• смерть близької людини, особливо, якщо вона несподівана чи пов'язана з насильством;

• спостереження за травмуючими подіями, які загрожують здоров'ю і життю.

Варто пам'ятати, що виникнення ПТСР залежить і від індивідуальних особливостей людини та її способів боротьби зі стресом. ПТСР розвивається не у всіх, хто стикається з травмуючими подіями, тому у кожному конкретному випадку необхідно враховувати унікальні обставини, особистість людини та фактори ризику в її оточенні.

Важить і сам характер події. За даними ВООЗ, ризик вищий, якщо травматичні події тривали або повторювалися, людина отримала серйозне фізичне ушкодження чи бачила, як шкодять іншим. Міжнародні опитування показали, що найвищий ризик дають події, повʼязані з насильством між людьми. Натомість підтримка рідних, друзів чи інших людей після події цей ризик знижує.

Слід враховувати, що розвиток посттравматичного стресового розладу значною мірою залежить від індивідуальних факторів ризику. До них зараховують:

• спадкову схильність до тривожних чи депресивних станів, а також випадки психічних захворювань у родині;

• пережиті травматичні події у дитинстві чи в подібних за характером ситуаціях;

• високий рівень емоційної вразливості, невротичність та недостатні навички подолання стресу;

• соціальну ізоляцію або відсутність підтримки з боку близьких;

• хронічні соматичні захворювання чи фізичні обмеження;

• особливості будови та роботи головного мозку;

• зміни у префронтальній корі, амігдалі та гіпокампі, які відповідають за регуляцію емоцій і роботу пам’яті;

• властивості нервової системи та рівень психологічної стійкості;

• глибину переживання жаху, безпорадності та наявність дисоціативних реакцій;

• культурні установки та соціальні стереотипи щодо того, як «слід» реагувати на травму;

• порушення в роботі гормональної системи стресу, зокрема в регуляції кортизолу та норадреналіну;

• хронічні запальні процеси та зниження імунної реактивності;

• зміни у функціонуванні серцево-судинної системи та нейрохімічних механізмах мозку.

Усі ці чинники можуть як збільшувати ризик розвитку ПТСР, так і ускладнювати його перебіг. Саме тому перед початком терапії спеціалісти зазвичай проводять комплексне обстеження, щоб визначити оптимальну стратегію лікування.

ПТСР у дітей і підлітків

ПТСР буває і в дітей, але виглядає інакше, ніж у дорослих. Метааналіз 43 вибірок показав, що після травми розлад розвивається приблизно в 16% дітей і підлітків (15,9%). Найвищий ризик мають дівчата, які пережили міжособистісне насильство (32,9%), найнижчий — хлопці після подій, не повʼязаних із насильством (8,4%).

У малюків симптоми частіше проявляються в поведінці. Дитина знову і знову відтворює подію в іграх чи малюнках, бачить кошмари, стає неспокійною, гірше спить і зосереджується, уникає всього, що нагадує про пережите. Діти також часто несправедливо звинувачують у тому, що сталося, себе. Для дітей до шести років DSM-5 має окремі, пристосовані до віку критерії.

Орієнтир для батьків: якщо такі прояви тримаються довше місяця після події, варто звернутися до фахівця. Для дітей і підлітків від 7 років міжнародні настанови радять насамперед травмофокусовану когнітивно-поведінкову терапію, а медикаменти для профілактики чи лікування ПТСР у дітей до 18 років не рекомендують.

Почати можна з першої зустрічі: консультація дитячого психолога онлайн допоможе зрозуміти, що відбувається з дитиною, як підтримувати її вдома і чи потрібна подальша допомога.

ПТСР у військових і ветеранів

Війна — одна з найсильніших причин ПТСР. За даними ВООЗ, серед людей, які пережили збройний конфлікт або війну, ПТСР трапляється у 15,3% із них — це більш ніж утричі вище за середній рівень. У військових до класичних симптомів нерідко додається моральна травма: сором чи провина через ситуації, у яких не було правильного рішення.

Ці реакції не свідчать про слабкість. Травмофокусовані методи психотерапії допомагають і військовим, і цивільним. Важливо, щоб і сама людина, і її рідні знали: звернутися по допомогу можна на будь-якому етапі — і одразу після повернення, і через роки.

Чим саме загрожує ПТСР?

Посттравматичний стресовий розлад несе серйозні ризики як для психічного, так і для фізичного здоров’я. Він може позначатися на повсякденному функціонуванні людини, її здатності працювати, навчатися та підтримувати стосунки. Серед основних небезпечних наслідків виділяють:

• збільшення ризику серцевих захворювань, гіпертензії та імунодепресії;

• розвиток депресії, тривожних розладів та інших психічних проблем;

• підвищена ймовірність появи суїцидальних думок і поведінки, якщо немає можливості вчасно отримати необхідну психологічну підтримку;

• проблеми у міжособистісних стосунках, конфлікти та самоізоляція від рідних і близьких;

• уникання різних видів соціальної взаємодії, громадських заходів та соціально значимих подій;

• порушення у здатності концентруватися та виконувати робочі або навчальні завдання, що призводить до зниження успішності, проблем у робочому колективі або втрати робочого місця;

• психосоматичні симптоми — болі у м'язах, головні болі, розлади травлення та інші тілесні прояви.

Ризик цих наслідків значно менший, якщо вчасно звернутися по допомогу: для ПТСР існують ефективні методи психотерапії.

Як подолати ПТСР?

Лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР) вимагає комплексного підходу, який охоплює таке:

• поведінкова терапія — зосереджується на зміні негативних звичок і допомагає людині розвивати більш адаптивні стратегії боротьби зі стресом;

• когнітивна терапія — робота з деструктивними думками і переконаннями, пов'язаними з травмою, та заміна їх реалістичнішими;

• EMDR (Eye Movement Desensitization and Reprocessing) — що означає десенсибілізацію та опрацювання травми за допомогою рухів очей та фокусування на травматичних спогадах;

• фармакотерапія — лише за призначенням лікаря: у міжнародних настановах ліки розглядають як доповнення до психотерапії або як варіант для тих, хто свідомо обирає саме їх, а не як перший вибір;

• розуміння і підтримка з боку родини та друзів, створення безпечної, доброзичливої атмосфери;

• вивчення релаксаційних технік, таких як глибоке дихання, йога і медитація;

• забезпечення регулярного і повноцінного сну, здорового харчування та позитивних емоцій від улюблених видів діяльності для стабілізації емоційного балансу;

• участь у груповій терапії — можливість отримати підтримку від людей, які також пережили травматичні події і готові поділитися досвідом.

Подолання ПТСР — це дуже індивідуальний процес, тому підходи до різних людей можуть відрізнятися. Фахівці New Leaf готові прийти на допомогу, щоб ви могли відновити своє психологічне здоров'я і покращити якість життя.

Що має найсильнішу доказову базу

ВООЗ називає першим вибором при ПТСР психологічні методи. Найбільше доказів ефективності мають два підходи: когнітивно-поведінкова терапія з фокусом на травмі та EMDR. Більшість таких методів містить елементи експозиції: у безпечній обстановці людина поступово повертається до спогаду, розповідає чи уявляє подію, і спогад перестає керувати теперішнім.

Британська настанова NICE радить дорослим, у яких симптоми тримаються понад місяць, індивідуальну травмофокусовану КПТ. До неї належать когнітивна терапія ПТСР, терапія когнітивного опрацювання, пролонгована експозиція і наративна експозиційна терапія. Зазвичай курс триває 8–12 сесій, а після кількох пережитих травм може бути довшим.

Як побудована травмофокусована КПТ і чого чекати від перших сесій, ми пояснили на окремій сторінці.

Друга рекомендована опція — десенсибілізація і переробка травматичних спогадів за допомогою рухів очей. NICE пропонує її дорослим, які звернулися пізніше ніж через три місяці після травми, не повʼязаної з бойовими діями, і теж розраховує приблизно на 8–12 сесій. Детальніше про те, як проходить EMDR-терапія, можна прочитати окремо.

Чого настанови не радять: психологічний «дебрифінг», тобто обовʼязкову докладну розмову про подію одразу після неї, як спосіб запобігти ПТСР чи лікувати його. Якщо ж симптоми ще не досягають діагностичного порогу і зʼявилися в перший місяць, фахівець може запропонувати активне спостереження з повторною зустріччю протягом місяця.

Медикаменти при ПТСР призначає тільки лікар, і в настановах вони не є першим вибором. За потреби ми можемо направити вас до лікаря-психіатра, з яким співпрацюємо, і допомогти домовитися про прийом.

Що можна зробити для себе

Самодопомога не замінює терапію, але помітно її підтримує. ВООЗ радить по змозі зберігати звичний розпорядок дня і говорити про пережите з людьми, яким довіряєте, — тоді, коли відчуєте готовність. Варто менше вживати алкоголю й інших речовин, що посилюють симптоми, регулярно рухатися хоча б у вигляді короткої прогулянки, берегти режим сну, опановувати дихальні вправи та прогресивну мʼязову релаксацію.

Коли накриває спогад, допомагають прості техніки заземлення: вони повертають увагу в «тут і зараз» через відчуття тіла, звуки й предмети навколо.

Як підтримати близьку людину з ПТСР

Поруч із людиною, яка переживає ПТСР, легко розгубитися: хочеться допомогти, але незрозуміло як. Найкраще працюють передбачуваність, спокій і повага до її темпу, а не спроби швидко «витягнути» її зі стану.

Що допомагає	Що може зашкодити
Бути поруч і слухати, коли людина сама захоче говорити	Розпитувати про подробиці травми або вимагати «виговоритися»
Тримати спокійний, передбачуваний розпорядок	Влаштовувати сюрпризи, різко шуміти, підганяти: «збирайся, ходімо»
Знати її тригери й домовитися, що робити, коли накриває	Висміювати реакції чи казати «просто забудь»
Мʼяко запропонувати звернутися до фахівця й допомогти із записом	Порівнювати з іншими: «Он сусід повернувся — і нічого»
Дбати і про власний ресурс	Брати все на себе й виснажуватися

Якщо близька людина говорить про безвихідь або самогубство, не залишайте її саму і телефонуйте 103 чи 112. Підтримка рідних справді знижує ризик ускладнень, але вона не має замінювати професійну допомогу — особливо коли стан триває місяцями.

Джерела

• Факт-лист ВООЗ про посттравматичний стресовий розлад — визначення, симптоми, поширеність і сучасні підходи до допомоги.
• American Psychiatric Association, 2013 — діагностичні критерії ПТСР у DSM-5 (5-те видання діагностичного посібника з психічних розладів).
• Національний центр ПТСР (США): критерії ПТСР у DSM-5 — чотири групи симптомів, тривалість понад місяць, дисоціативний і відтермінований варіанти, окремий підтип для дітей до шести років.
• Всесвітня організація охорони здоровʼя. МКХ-10, рубрики F43.0 «Гостра реакція на стрес» і F43.1 «Посттравматичний стресовий розлад».
• Всесвітня організація охорони здоровʼя. МКХ-11, коди 6B40 «Посттравматичний стресовий розлад» і 6B41 «Комплексний посттравматичний стресовий розлад».
• Maercker A. та ін., 2013 — пропозиції робочої групи ВООЗ щодо розладів, повʼязаних зі стресом, у МКХ-11 (World Psychiatry, 12). DOI: 10.1002/wps.20057 · PMID: 24096776 · Повний текст (PMC)
• Yehuda R. та ін., 2015 — фундаментальний науковий огляд ПТСР: механізми, перебіг, діагностика і лікування (Nature Reviews Disease Primers, 1). DOI: 10.1038/nrdp.2015.57 · PMID: 27189040.
• Kessler R. C. та ін., 2017 — дані Всесвітніх опитувань ВООЗ: більшість людей у житті переживає травматичні події, але ПТСР розвивається лише у меншості (European Journal of Psychotraumatology, 8). DOI: 10.1080/20008198.2017.1353383 · PMID: 29075426 · PMC: PMC5632781.
• Настанова NICE NG116 щодо посттравматичного стресового розладу, 2018 — доказові рекомендації з діагностики й терапії, включно з травмофокусованою КПТ та EMDR.
• Alisic E. та ін., 2014 — метааналіз частоти ПТСР у дітей і підлітків після травми (British Journal of Psychiatry, 204). DOI: 10.1192/bjp.bp.113.131227 · PMID: 24785767.