Основні напрями психології простими словами — біхевіоризм, глибинна, аналітична та гуманістична психологія. У чому суть кожної школи та чим вони різняться.
Діяльнісний підхід — методологічна школа психології, за якою психіка формується й проявляється в діяльності, а свідомість і діяльність нерозривно єдині. Її ядро — структура діяльності за Леонтьєвим (мотив — ціль — умова) та ідея інтеріоризації, а сучасне продовження — культурно-історична теорія діяльності (CHAT) Юрьо Енгестрема.
ЧитатиПсихофізіологія — це наука про фізіологічні механізми психічних процесів і станів: вона реєструє роботу мозку, серця, шкіри й м'язів, щоб зрозуміти емоції, увагу та стрес. Її метод — неінвазивне вимірювання: незалежною змінною виступає психіка, залежною — тіло.
ЧитатиГештальтпсихологія — наукова школа психології сприйняття, заснована 1912 року Вертгеймером, Кьолером і Коффкою. Вона доводить, що ми сприймаємо світ цілісними формами, а не сумою окремих відчуттів, і вивчає закони, за якими мозок організовує сприйняття. Це не гештальт-терапія Перлза.
ЧитатиПозитивна психологія — науковий напрям, заснований Мартіном Селігманом 1998 року, що вивчає благополуччя, сильні сторони й процвітання людини, а не лише розлади. Це галузь досліджень, а не метод лікування, і її не варто плутати з Позитивною психотерапією Пезешкіана.
ЧитатиТранзакційний аналіз (ТА) — створений Еріком Берном метод психотерапії й теорія спілкування, що пояснює поведінку через три его-стани — Батька, Дорослого і Дитину — та «транзакції» між ними. ТА аналізує психологічні ігри й життєві сценарії, щоб людина могла свідомо змінювати звичні патерни стосунків.
ЧитатиПсихоаналіз — це заснований Фрейдом напрям, що водночас є теорією психіки (несвідоме, Ід/Его/Супер-Его), методом дослідження (вільні асоціації, аналіз перенесення) і формою терапії. Після Фрейда він розгалузився на его-психологію, теорію об'єктних відносин, селф-психологію та інші школи; сучасна психодинамічна терапія має доказову базу, тоді як частину класичних ідей наука не підтвердила.
ЧитатиІндивідуальна психологія — напрям глибинної психології, який 1911 року заснував Альфред Адлер після розриву з Фрейдом. Вона розглядає особистість як неподільну цілісність, спрямовану в майбутнє до власних цілей, а її ключові поняття — почуття неповноцінності, компенсація, прагнення до вищості, стиль життя і соціальний інтерес.
ЧитатиГуманістична психологія — напрям, який називають «третьою силою» психології (після психоаналізу й біхевіоризму). Він розглядає людину як цілісність, наголошує на свободі волі та свідомому виборі й зосереджується на здоров'ї, зростанні та вродженому прагненні до самоактуалізації, а не на патології. Головні постаті — Абрахам Маслоу і Карл Роджерс.
ЧитатиАналітична психологія — напрям глибинної психології, заснований Карлом Юнгом після розриву з Фрейдом 1913 року. У її центрі — колективне несвідоме, архетипи та індивідуація (розвиток цілісної особистості) як головна мета. Це окрема школа, яку не варто плутати з психоаналізом Фрейда.
ЧитатиГлибинна психологія — парасолькова назва для напрямів психології та психотерапії, які виходять із того, що значна частина психічного життя несвідома і саме несвідомі процеси формують поведінку, симптоми й переживання. Обіймає психоаналіз Фрейда, аналітичну психологію Юнга й індивідуальну психологію Адлера, а її сучасний клінічний нащадок — психодинамічна терапія.
ЧитатиБіхевіоризм — напрям психології, що вивчає спостережувану поведінку, а не свідомість, і пояснює її через навчання: класичне зумовлення (Павлов) і оперантне зумовлення (Скіннер). Як велика теорія він поступився когнітивній психології, але його методи (ABA, експозиційна терапія) лишаються серед найдієвіших.
ЧитатиКогнітивна психологія — це напрям, що вивчає пізнавальні процеси: сприйняття, увагу, пам'ять, мислення, мову й ухвалення рішень, розглядаючи психіку як систему обробки інформації. Вона виникла в 1950–60-х роках як відповідь на біхевіоризм і дала початок когнітивно-поведінковій терапії.
ЧитатиЕкзистенційна психологія — напрям, що вивчає людину через її існування: свободу, відповідальність, пошук сенсу й усвідомлення власної скінченності. Замість зосереджуватися на симптомах, вона питає, як людина зустрічає базові умови буття; головні постаті — Людвіг Бінсвангер, Ролло Мей, Ірвін Ялом і Віктор Франкл із його логотерапією.
ЧитатиПсихологія — це не одна теорія, а кілька великих напрямів, які по-різному відповідають на питання, чому людина поводиться саме так. Біхевіоризм вивчає поведінку та навчання через стимул і реакцію; глибинна психологія досліджує несвідомі мотиви; аналітична психологія Юнга додає до цього архетипи й прагнення до цілісності; гуманістична психологія ставить у центр свободу, цінності та особистісне зростання. У цьому розділі ми пояснюємо суть кожної школи простою мовою: на що вона спирається, що дала практиці й де проходять її межі. Матеріали допоможуть зорієнтуватися в підходах — і студентам, які будують карту дисципліни, і всім, хто обирає, який погляд на людину ближчий саме їм.
