Вікова психологія простими словами — як людина розвивається від дитинства до старості: підлітковий вік, криза середнього віку, когнітивний і моральний розвиток.
Інтеріоризація — це перехід зовнішньої, спільної з іншою людиною дії у внутрішній план психіки, після якого дія виконується подумки, без опори на предмети й без чужої допомоги. За законом Виготського кожна вища психічна функція спершу існує між людьми і лише потім стає внутрішньою.
ЧитатиАкселерація — це прискорення фізичного розвитку і статевого дозрівання дітей та підлітків порівняно з попередніми поколіннями, зафіксоване антропометричними даними ХХ століття. Психологічно значущий не сам зсув, а розрив, який він створює: тіло дорослішає раніше, тоді як соціальна роль дорослого відсувається на пізніші роки.
ЧитатиВікова періодизація — це поділ життєвого шляху на послідовні періоди за єдиним обраним критерієм: будовою мислення, провідною діяльністю, новоутвореннями чи психосоціальним завданням. Оскільки критерії різні, межі періодів у різних авторів не збігаються, і жодна зі схем не є набором нормативів.
ЧитатиЗатримка психічного розвитку (ЗПР) — це уповільнений темп формування пізнавальної та емоційно-вольової сфер, за якого дитина не досягає вікових орієнтирів у звичні строки, але здатна надолужувати відставання за спеціально організованої підтримки. На відміну від порушення інтелектуального розвитку, затримка стосується темпу, а не стелі можливостей, і частково зворотна — тим більше, чим раніше почалася допомога.
ЧитатиГеронтопсихологія — це галузь психології, що вивчає психічне функціонування, благополуччя й адаптацію людей похилого віку та розробляє форми психологічної допомоги для них. На відміну від геронтології (міждисциплінарної науки про старіння) і геріатрії (медичної спеціальності), вона описує не тіло й не демографію, а те, як людина переживає власне старіння.
ЧитатиМолодший шкільний вік — це період приблизно від 6-7 до 10-11 років, у якому провідною стає навчальна діяльність, мислення переходить до конкретних операцій, а поведінка вперше керується зсередини. Головні новоутворення періоду — довільність, внутрішній план дій і рефлексія, а ключове психосоціальне завдання за Еріксоном — здобути відчуття власної компетентності.
ЧитатиДошкільний вік — це період розвитку приблизно від трьох до шести-семи років, коли провідною діяльністю дитини стає сюжетно-рольова гра, а мислення лишається доопераційним. У ці роки складаються довільність, ієрархія мотивів і розуміння того, що інша людина може думати інакше.
ЧитатиЮнацький вік — це період розвитку між підлітковістю і дорослістю, приблизно від 15-16 до 21-23 років, коли на місце питання «хто я серед своїх» приходить вибір фаху, світогляду й способу життя. Його головні завдання — завершити побудову ідентичності, здійснити професійне самовизначення і перебудувати стосунки з батьками на рівноправні.
ЧитатиІмпринтинг — це форма раннього научіння, за якої тварина за короткий сензитивний період фіксує образ об'єкта і надалі тримається його, без винагороди й повторів. Явище описане у виводкових птахів і кількох ссавців; у людини аналога з такими властивостями немає, а ранній зв'язок із дорослим описує теорія прив'язаності.
ЧитатиОнтогенез — це індивідуальний розвиток організму від зачаття до смерті; у психології так називають розгортання психіки конкретної людини: появу, ускладнення й перебудову психічних функцій упродовж усього життя. На відміну від філогенезу — історії розвитку виду — онтогенез описує траєкторію однієї людини і не «повторює» еволюцію.
ЧитатиСоціалізація — це процес, у якому людина засвоює норми, ролі й цінності групи та суспільства і вчиться діяти в них як своя. Вона починається в сім'ї, триває в школі, серед однолітків і в професії, а тому не закінчується разом із дитинством.
ЧитатиСензитивний період — це вікове вікно, коли психіка особливо чутлива до певного досвіду, і потрібне вміння (мова, зір, соціальні навички) засвоюється найлегше. Після нього навчання не зникає, а лише дається важче. На відміну від жорсткого критичного періоду, сензитивне вікно не зачиняється назавжди.
ЧитатиМоральний розвиток — це становлення того, як людина розрізняє добро і зло, розуміє справедливість і обґрунтовує свої моральні судження. Він проходить від «моралі послуху» в дитинстві до принципового мислення в дорослих і залежить не лише від віку, а й від культури та виховання.
ЧитатиКогнітивний розвиток — це становлення мислення, пам'яті, мови й розуміння світу від немовляти до дорослості. Змінюється не обсяг знань, а сама якість мислення: від пізнання через дію до абстрактних міркувань про можливе.
ЧитатиКриза середнього віку — це період переоцінки життя приблизно між 40 і 60 роками, пов'язаний з усвідомленням, що часу попереду менше, ніж позаду. Всупереч поширеній думці, гострої «кризи» зазнає меншість (близько 10–26%); для більшості це радше спокійна переоцінка цінностей, а не злам.
ЧитатиПідлітковий вік — це перехідний період розвитку між дитинством і дорослістю (приблизно 10–19 років), коли стрімко й у різному темпі змінюються тіло, мозок, мислення й стосунки. Його головне завдання — знайти власну ідентичність; попри поширений міф, більшість підлітків проходять цей етап без серйозних криз.
ЧитатиЦей розділ — про те, як змінюється психіка людини протягом життя: що насправді відбувається в підлітковому віці, чи існує криза середнього віку, як за Піаже й Колбергом розвиваються мислення й моральність і чому важливі сензитивні періоди. Спираємося на класичні теорії розвитку та сучасні дані.
