Екзальтація: що це, хто такий екзальтований і де межа з гіпоманією

Екзальтація — це стан сильного піднесення, у якому захоплення, розчулення чи відчай переживаються і виражаються помітно яскравіше, ніж, на думку оточення, вимагає привід. Екзальтованою називають людину, яка легко впадає в такий стан: бурхливо радіє, щиро плаче над чужою бідою, палко захоплюється ідеєю, музикою чи людиною. Слово походить від латинського exaltatio — «піднесення», і в побутовій мові часто звучить з іронією. У психології за ним стоять три різні речі: короткий стан, стійка риса (екзальтованість) і окремий тип у типології Карла Леонгарда. Нижче — чим екзальтація відрізняється від ейфорії, афекту й гіпоманії, як цю рису описує сучасна наука, чим її вимірюють і коли піднесення стає приводом звернутися до фахівця.

Звідки слово і чому воно звучить іронічно

Латинське exaltatio утворене від дієслова exaltare — «підносити, підіймати вгору»: ex означає «з, назовні», altus — «високий». Цікаво, що в англійській мові слово першим закріпилося в астрології: у XIV столітті так називали положення планети в знаку зодіаку, де вона нібито діє найсильніше. Значення «піднесення почуттів, стан захвату» з'явилося приблизно на століття пізніше.

Академічний тлумачний словник української мови визначає екзальтацію як надмірне захоплення чимось, збудження під впливом чого-небудь, а екзальтованість — як властивість і стан того, хто екзальтований. Ключове слово тут — «надмірне». Називаючи когось екзальтованим, ми не лише описуємо його почуття, а й оцінюємо їх: вирішуємо, що реакція сильніша за привід. Звідси й іронічний відтінок. У словникових прикладах із класики персонаж Коцюбинського «глузував з її екзальтації», а «екзальтованою дамою» досі називають людину, чиї почуття здаються трохи награними.

Синоніми до слова «екзальтований» — піднесений, захоплений, палкий, розчулений, збуджений; найближчий антонім — стриманий. Поза психологією слово має й інші значення: у західних мовах ним називають свято Воздвиження Хреста, а в астрології — «сильне» положення планети; далі йтиметься лише про психологію.

Екзальтація, ейфорія, екстаз, афект і гіпоманія: у чому різниця

Ці стани легко сплутати, бо в усіх є сильна емоція. Різниця в тому, що саме стоїть у центрі. Ейфорія — передусім внутрішнє відчуття легкості й благополуччя, і вона буває зовсім тихою. Екзальтація спрямована на щось поза людиною — музику, ідею, кохану людину, чужу біду — і майже завжди видима: її впізнають за голосом, жестами, сльозами, гучними словами. Тому екзальтація буває не лише радісною: захват і розпач — два її полюси.

Афект у вузькому значенні — короткий вибух емоції, під час якого звужується увага і людина діє за першим поривом; екзальтація зазвичай триває довше й не відбирає контролю над вчинками. Гіпоманія — уже не реакція на подію, а зміна стану, що тримається днями.

Стан	Що в центрі	Як виглядає збоку	Зв'язок із приводом
Екзальтація	захоплення чимось або кимось, радісне чи сумне	бурхливо, з перебільшеними словами й жестами	привід є, але реакція здається сильнішою
Ейфорія	внутрішнє відчуття легкості й благополуччя	буває помітною, а буває тихою	зазвичай відповідає події
Екстаз	поглинання переживанням	людина ніби випадає з часу й оточення	пік, кульмінація досвіду
Афект	короткий вибух будь-якої емоції	звужена увага, дії за першим поривом	реакція випереджає контроль
Гіпоманія	зміна стану на кілька днів і довше	менше сну без утоми, пришвидшення, ризик	часто не пов'язана з подіями

Екзальтований тип характеру за Леонгардом

Найдокладніше екзальтованість описав німецький психіатр Карл Леонгард у книжці «Акцентуйовані особистості» (1968). Серед загострених рис, які він відносив не до характеру, а до темпераменту, є афективно-екзальтований тип. У загальному переліку акцентуацій характеру йому зазвичай відводять один рядок, тож тут — докладніше.

За Леонгардом, такі люди реагують на життя бурхливіше за інших: реакції наростають швидко, виражаються інтенсивно, а в захват і в розпач вони впадають однаково легко. Дві деталі його опису рідко переказують, хоча вони найважливіші. Перша: екзальтацію рідко запускають егоїстичні мотиви. Частіше це прив'язаність до близьких, радість за друзів і їхні успіхи, музика, мистецтво, природа, спорт, релігійні переживання, пошук світогляду.

Друга деталь — протилежний полюс, надзвичайна вразливість до сумного. Жалість до хворої тварини може довести таку людину до відчаю, легко поправна невдача викликає щире й глибоке горе, а дрібну неприємність друга вона переживає болючіше, ніж він сам. Страх у неї наростає різко, і його одразу видно по тілу: тремтіння, холодний піт.

Леонгард зауважував, що цей темперамент часто трапляється серед людей мистецтва: твір народжується там, де автор здатен на дуже сильне переживання. Ціна та сама — конфлікт із «прозою життя», з її буденними й подекуди грубими вимогами. Як приклад він наводить поета Фрідріха Гельдерліна, у якого надлишок почуттів живив творчість і водночас не давав пристосуватися до повсякденності.

Як відрізнити екзальтованого від емотивного, циклотимного й демонстративного

Три сусідні типи Леонгарда найчастіше плутають з екзальтованим, і для професійного погляду ця різниця принципова.

Емотивний тип — найближчий родич: та сама чутливість до тонких, «людяних» почуттів, але емоції розгортаються повільніше й не доходять до крайнощів. Сам Леонгард підсумовував так: екзальтованого описують слова «бурхливий, поривчастий, збуджений», емотивного — «чутливий, вразливий».

Циклотимний, або афективно-лабільний, тип живе у зміні фаз: піднесений стан поступається пригніченому, іноді без видимої зовнішньої причини. Екзальтований натомість реагує на події: його злети й падіння зазвичай мають адресу.

Найважливіше розмежування — з демонстративним, у вираженій формі істероїдним, типом. Його суть Леонгард бачив в аномальній здатності витісняти неприємне і вживатися в роль, вигідну в цю мить. Екзальтований, за Леонгардом, переживає щиро, навіть коли реакція здається непропорційною. Звідси практичне правило: дивитися не на гучність, а на адресата емоції — звернена вона до предмета переживання чи до глядача.

Екзальтованість мовою сучасної психології

У міжнародній науці слова «екзальтованість» майже немає: ту саму реальність описують як інтенсивність афекту. Її вивчали Ренді Ларсен і Ед Дінер, а загальні властивості цієї риси докладно розібрано на сторінці про емоційність. Для розуміння екзальтованого типу найважливіший один їхній результат. У трьох дослідженнях, опублікованих 1985 року, учасники щодня і в довільні моменти оцінювали свій настрій. Виявилося, що сила позитивних і сила негативних емоцій в однієї людини тісно пов'язані: хто бурхливо радіє, той так само бурхливо засмучується.

При цьому інтенсивність не залежала від частоти. Людина може значно частіше бути радісною, ніж сумною, і все одно переживати обидва стани на повну гучність. По суті, це емпіричне підтвердження леонгардівського «однаково легко в захват і в розпач».

Друге суміжне поняття — емоційна лабільність, тобто легкість, з якою настрій зсувається від звичного стану. Шкала афективної лабільності Філіпа Гарві та колег (1989) має окрему підшкалу для зсувів у піднесення, яке автори називають гіпоманією, і ще одну — для перепадів між піднесенням і пригніченістю. Між собою лабільність та інтенсивність афекту корелюють лише помірно, приблизно на рівні 0,5. Отже, це споріднені, але різні виміри: сильно переживати — не те саме, що часто перемикатися.

Чим вимірюють екзальтованість

Окремого клінічного тесту «на екзальтацію» немає. Є кілька інструментів, і кожен ловить свою грань.

Інструмент	Автори, рік	Що вимірює	Формат
Шкала «екзальтованість» опитувальника акцентуацій	Шмішек, 1970, за типологією Леонгарда	схильність до екзальтованих реакцій	4 із 88 запитань «так / ні», бал множать на 6
Affect Intensity Measure (AIM)	Ларсен і Дінер, 1987	звичну силу емоцій обох знаків	40 тверджень, від «ніколи» до «завжди»
Шкала афективної лабільності (ALS)	Гарві, Грінберг і Серпер, 1989	легкість зсувів настрою, зокрема в піднесення	54 твердження; коротка версія — 18

У нашій практиці найпоширеніший перший варіант, і його можна пройти онлайн як тест на акцентуації характеру Леонгарда — Шмішека. У нашій онлайн-версії бал за кожною шкалою зводять до діапазону 0–24, а результат понад 12 вважають ознакою акцентуації. Але шкала екзальтованості — найкоротша в опитувальнику: лише чотири запитання, серед них «Чи здатні ви захоплюватися чимось, не помічаючи „темних плям“?» і «Чи може ваш настрій змінюватися від найвищої радості до глибокої туги за короткий час?». Одна відповідь зсуває результат одразу на 6 балів, тож цей показник — орієнтир для самопізнання, а не точний вимір.

AIM і ALS — дослідницькі опитувальники, а не діагностичні тести. У клініці піднесений настрій оцінює лікар: за розмовою, спостереженням і відомостями від близьких, а не лише за тим, що людина розповідає про себе сама.

Релігійна екзальтація і «екзальтована любов»

Слово довго жило поруч із релігійним досвідом, і словники досі ілюструють його прикладами на кшталт «молитовна екзальтація». Леонгард теж називав релігійні переживання й пошук світогляду серед того, що захоплює екзальтовану людину до глибини душі. Сам по собі інтенсивний духовний досвід не є ні симптомом, ні вадою: межу визначає те саме, що й для будь-якого піднесення, — чи зберігаються сон, критичність і здатність жити звичним життям.

«Екзальтованою любов'ю» називають закоханість, у якій почуття випереджає знання про людину: партнера ідеалізують, кожну дрібницю переживають як злет чи катастрофу, а почуття виражають гучно й патетично. У Леонгарда є впізнаваний приклад — поет, який патетично описував дружину як «жінку-диво» і водночас упадав у крайній песимізм через дрібні невдачі. Ризик такої любові не в силі почуття, а в зіткненні ідеалу з реальністю: там, де закінчується ідеалізація, легко починається глибоке розчарування.

Екзальтація в медицині: де межа з гіпоманією

Психіатричні словники визначають екзальтацію як піднесений настрій із надмірним запалом і підвищеною самооцінкою й зазначають, що в минулому цим словом позначали гіпоманію. Сьогодні лікарі говорять не про екзальтацію, а про піднесений настрій — одну з ознак маніакального чи гіпоманіакального епізоду, і висновок роблять лише за сукупністю ознак.

Леонгард теж бачив цю межу. Крайній варіант екзальтованого темпераменту він пропонував назвати «темпераментом тривоги і щастя», підкреслюючи близькість до психозу з тією самою назвою, для якого характерні різкі коливання настрою. Але одразу застерігав: такий зв'язок не обов'язковий, а чиста екзальтація патологією не є.

Практичний критерій простий: звичний стиль чи зміна. Екзальтованість — це те, якою людина була роками, і її реакції мають привід. Насторожувати має інше, особливо якщо це помічають близькі:

• кілька днів поспіль людина майже не спить і не почувається втомленою;
• думки й мовлення пришвидшилися, увагу важко втримати;
• з'явилися надмірна впевненість, великі витрати, вчинки, «не схожі» на неї;
• піднесення змінюється дратівливістю або не пов'язане з подіями.

У такому разі варто звернутися до психіатра або сімейного лікаря; якщо людина поводиться небезпечно для себе чи інших, потрібна невідкладна допомога за номером 103 або 112. Якщо ж ідеться не про епізоди, а про те, що власні емоційні гойдалки виснажують, — це тема для роботи з психологом.

Як спілкуватися з екзальтованою людиною і як приборкати власну захопленість

Поруч з екзальтованою людиною найважче тому, хто сам реагує рівно. Допомагає кілька простих речей:

• не знецінювати («не драматизуй», «було б через що»): для неї реакція справжня, а сором лише додасть другу хвилю емоцій;
• відзеркалити почуття словами, але не розгойдувати: «бачу, як тебе це зачепило» працює краще, ніж спільна паніка чи холодний аналіз;
• відкладати рішення: великі обіцянки й висновки, зроблені на піку, варто повернути до обговорення, коли хвиля спаде;
• у моменти відчаю пам'ятати, що присутність важить більше за аргументи.

Якщо ви впізнали себе, корисно навчитися помічати пік. Покупки, обіцянки, різкі листи й розриви краще відкладати бодай до ранку. Називайте почуття точніше, ніж «жах» чи «неймовірно»: так легше побачити, що саме запустило хвилю. Бережіть сон і ритм, бо виснаження робить гойдалки крутішими. І використовуйте сильний бік — здатність захоплюватися — там, де його цінують: у творчості, навчанні, допомозі іншим.

Міфи і факти про екзальтацію

Насправді	Поширений міф
Екзальтованість — властивість темпераменту в межах норми	Екзальтована людина психічно хвора
За Леонгардом, екзальтований переживає щиро; гра на публіку — ознака демонстративного типу	Екзальтація — це завжди театральність і фальш
Хто сильно радіє, той зазвичай так само сильно засмучується	Екзальтовані люди просто дуже позитивні
Екзальтацію викликають і музика, і ідея, і чужа біда, а не лише радісні події	Екзальтація — синонім щастя
Як назва гіпоманії слово вийшло з ужитку; сьогодні говорять про піднесений настрій як одну з ознак епізоду	Екзальтація — медичний діагноз
У шкалі Шмішека лише чотири запитання про екзальтованість, тож результат — орієнтир	Тест точно визначить, чи ви екзальтовані

Джерела

• Harper D. Online Etymology Dictionary: exaltation (походження від exaltare; астрологічне значення з XIV ст., «піднесення почуттів» — з кінця XV ст.).
• Словник української мови у 20 томах: «екзальтація», «екзальтований», «екзальтованість» (визначення й приклади слововживання).
• Leonhard K. Akzentuierte Persönlichkeiten. Berlin: VEB Verlag Volk und Gesundheit, 1968 (2-ге вид. — 1976) (розділи про афективно-екзальтований, емотивний, афективно-лабільний і демонстративний типи).
• Schmieschek H. [Questionnaire for the determination of accentuated personalities]. Psychiatrie, Neurologie und medizinische Psychologie, 1970; 22(10):378–381. PMID: 5503319 (шкала екзальтованості: 4 пункти, коефіцієнт 6).
• Diener E., Larsen R. J., Levine S., Emmons R. A. Intensity and frequency: dimensions underlying positive and negative affect. Journal of Personality and Social Psychology, 1985; 48(5):1253–1265. DOI: 10.1037/0022-3514.48.5.1253 · PMID: 3998989.
• Larsen R. J., Diener E. Affect intensity as an individual difference characteristic: a review. Journal of Research in Personality, 1987; 21(1):1–39. DOI: 10.1016/0092-6566(87)90023-7.
• Harvey P. D., Greenberg B. R., Serper M. R. The affective lability scales: development, reliability, and validity. Journal of Clinical Psychology, 1989; 45(5):786–793. PMID: 2808736.
• Look A. E., Flory J. D., Harvey P. D., Siever L. J. Psychometric properties of a short form of the Affective Lability Scale (ALS-18). Personality and Individual Differences, 2010; 49(3):187–191. DOI: 10.1016/j.paid.2010.03.030 · Повний текст (формат ALS і AIM, зв'язок лабільності з інтенсивністю афекту)
• Блейхер В. М., Крук И. В. Толковый словарь психиатрических терминов. Воронеж: МОДЭК, 1995: «Экзальтация» (історичне вживання як назви гіпоманії).
• NHS. Bipolar disorder: symptoms (ознаки піднесеного стану, тривалість епізодів). nhs.uk