До групи B, яку ще називають кластером B, належать чотири розлади особистості: дисоціальний (антисоціальний), межовий, істеричний (гістріонний) і нарцисичний розлад особистості.
Визначення
Розлади особистості — це стійкі, глибоко закорінені в людині способи думати, відчувати й поводитися, які помітно розходяться з нормами її культури та суспільства. Жити з цим важко передусім самій людині, а страждають і її стосунки, і робота, і життя загалом. До цього кластера належить і нарцисичний розлад; приблизно зрозуміти, наскільки виражені такі риси у вас, допомагає тест на нарцисичні риси.
Розлади групи B об'єднані в один кластер, оскільки мають спільні риси. Для них характерні:
бурхливі емоції, імпульсивність, звичка все драматизувати
стосунки з людьми важко надовго зберегти рівними й міцними
високий рівень внутрішнього стресу і страждань
Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів, 5-те видання (DSM-5), ділить усі розлади особистості на три великі групи:
Кластер A — параноїдний, шизоїдний і шизотиповий; їх описують як дивні й ексцентричні
Кластер B: дисоціальне (антисоціальне), прикордонне, істеричне (гістріонне), нарцисичне (емоційно нестабільні та драматичні)
Кластер C — уникаючі, залежні й обсесивно-компульсивні розлади: група «тривожних і боязких»
За оцінкою Національного інституту психічного здоров'я США (NIMH), той чи інший розлад особистості мають приблизно 9,1% людей. Із трьох кластерів найрідше трапляється група B — за оцінками, близько 1,5%.
Якщо розібратися, чим розлади групи B схожі та чим відрізняються, людей із такими діагнозами стає легше розуміти, а стигми довкола цих станів, які часто тлумачать хибно, — меншає.
На таку поведінку не варто заплющувати очі — це сигнал біди.
Розлади особистості групи B: основні ознаки
Антисоціальний розлад особистості
Нехтування правилами
Ігнорування прав інших людей
Брехливість
Маніпуляції
Агресивність
Межовий розлад особистості
Сильні, інтенсивні емоції
Страх бути покинутим
Нестабільні стосунки
Проблеми із самоідентичністю
Істеричний розлад особистості
Драматична, театральна поведінка
Провокаційна або надмірно сексуалізована поведінка
Потреба постійно бути в центрі уваги
Нарцисичний розлад особистості
Почуття власної переваги або особливої значущості
Нестача емпатії
Потреба в постійному захопленні
Використання інших у своїх інтересах
Підвищена чутливість до критики та відмови

Що спільного у розладів особистості групи B?
Кожна група розладів особистості об'єднується схожими характеристиками.
Найчастіше в розладів групи B збігаються ось такі риси:
Схильність до драми, надлишок емоцій, непередбачувані вчинки
Здорові й міцні стосунки вибудовуються насилу
Особливості, через які людина живе в сильному стресі й гірше, ніж могла б
Імпульсивні вчинки, зокрема такі, що шкодять самій людині
Підібрати терапію, яка справді допоможе, непросто
Нерідко поруч є ще й інші психічні розлади
За даними Національного інституту психічного здоров'я США (NIMH), те, як часто трапляються розлади особистості, не залежить від раси або статі — помітного впливу ці чинники не мають.
Антисоціальний розлад особистості
В основі антисоціального розладу особистості — стійка зневага до прав інших людей або пряме їх порушення; починається це ще в дитинстві й тягнеться все життя. Поставити діагноз може тільки лікар. А приблизно зрозуміти, наскільки у вас виражені психопатичні риси, можна за тестом на психопатію (LSRP): 26 тверджень, близько 5 хвилин, і результат — лише орієнтир, а не діагноз.
Цей стан також неформально називають:
психопатія
дисоціальний розлад особистості
Ні «психопатія», ні «соціопатія» не є офіційними термінами, і їхній зміст часто перекручують. Офіційна назва — антисоціальний розлад особистості — описує цей стан точніше й менше таврує людину.
За класифікацією DSM-5 офіційний діагноз можна поставити лише людині, старшій за 18 років, і тільки тоді, коли схожа поведінка простежувалася в неї ще до 15 років.
Ознаки та симптоми
Найчастіше антисоціальний розлад особистості проявляється так:
схильність до обману та маніпуляцій
агресія по відношенню до тварин і людей
руйнування чужого майна
часте порушення правил і законів
схильність до брехні та шахрайства
дратівливість і конфліктність
нехтування власною та чужою безпекою
безвідповідальність
перекладання провини за свої вчинки на інших
відсутність емпатії
За DSM-5, у людей з антисоціальним розладом особистості нерідко бувають і супутні психічні стани:
тривожні розлади
депресивні розлади
залежність або зловживання психоактивними речовинами
СДУГ — синдром дефіциту уваги та гіперактивності
Можливі причини
Часто з'ясовується, що такий самий розлад мав хтось із батьків людини з цим діагнозом. А серед чоловіків він поширений найбільше — помітно більше, ніж серед жінок.
Ризик антисоціального розладу особистості вищий у тих, хто пережив несприятливі події в дитинстві — наприклад, насильство чи зневагу; це показало дослідження 2019 року в Comprehensive Psychiatry (DOI: 10.1016/j.comppsych.2019.04.001).
Імовірність такого розладу можуть підвищувати й соціально-економічні чи соціокультурні обставини — скажімо, бідність або міграція.
«На розвиток цього розладу впливають і гени, і середовище, — каже Елінор Бонік, ліцензований сімейний і системний терапевт із Лос-Анджелеса (Каліфорнія), яка працює з людьми, що мають розлади особистості. — Але не кожна поведінка, що лише виглядає як антисоціальна, нею і є: інколи людина просто так захищається, це її стратегія виживання.»
Межовий розлад особистості
При межовому розладі особистості (МРО) людину постійно розгойдує: нестабільність у стосунках з оточуючими поєднується з мінливим уявленням про себе, а вчинки часто бувають імпульсивними.
За даними дослідження 2018 року, межовий розлад трапляється приблизно в 1,7% людей загалом. Жінкам цей діагноз ставлять частіше, ніж чоловікам і людям інших гендерних груп.
Основні ознаки межового розладу особистості включають:
сильний страх, що його покинуть, — навіть коли загроза існує лише в уяві
імпульсивні вчинки, якими людина може зашкодити собі чи іншим
гостру реакцію на будь-які зміни довкола
бурхливі й нестійкі стосунки з тими, хто поруч
непевність у тому, хто ти є, хитке відчуття свого «я»
відчуття порожнечі всередині, спустошеність
часті спалахи гніву і труднощі з його контролем
періоди тривоги чи депресії
дисоціація — помітні збої у сприйнятті реальності
різкі зміни у ставленні до людей і подій
повторювані випадки самоушкодження та спроби суїциду
Самоушкодження є одним із частих проявів МРО. Дослідження 2019 року показало: до 10% людей із цим діагнозом можуть загинути від суїциду, навіть коли отримують терапію.
Якщо думки про суїцид з'явилися у вас чи в когось із близьких, ви не сам на сам із цим — допомогу можна отримати просто зараз.
В Україні по підтримку можна зателефонувати на одну з цих гарячих ліній:
Кризова підтримка — 0 800 33 20 29: безкоштовно, анонімно, цілодобово. Психологи тут уміють говорити з тими, хто думає про самогубство; телефонувати можуть усі українці, а не лише ветерани
«Людина в біді» — 0 800 210 160: анонімно й цілодобово, телефонують і дорослі, і діти
Якщо небезпека для життя є вже зараз — набирайте 103 (швидка) або 112

Крім того, є онлайн-чати й консультації психологів — їх нерідко можна знайти на сайтах благодійних організацій і центрів психологічної підтримки.
Якщо ви зараз за кордоном, телефони гарячих ліній і служб підтримки своєї країни можна знайти через міжнародну мережу Befrienders Worldwide.
Головне — не залишатися з цим наодинці й попросити про допомогу. Вислухати й підтримати фахівці готові будь-коли.
Можливі причини
Елінор Бонік зауважує, що за МРО часто стоїть важке дитинство: травматичне, нестабільне, поруч із дорослими, які не розуміли дитину або нехтували нею.
Здебільшого люди з цим діагнозом пережили в дитинстві:
фізичне або сексуальне насильство
емоційна або фізична зневага
ворожі та конфліктні стосунки в сім'ї
ранню втрату одного з батьків
МРО також може поєднуватися з іншими психічними розладами, такими як:
зловживання психоактивними речовинами, зокрема алкоголем
харчові розлади
посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
інші розлади особистості
Допомога та підтримка в Україні
З межовим розладом особистості та супутніми станами в Україні можна отримати фахову допомогу психологів і психотерапевтів. У нашому центрі консультації проходять онлайн — це виручає, коли дістатися до очної допомоги складно.
Допомога є і в державних чи приватних клініках, і в благодійних організаціях: там проводять психотерапію, збирають групи підтримки, допомагають у гострій кризі. Комусь підійде й терапевтична група: там навички стосунків тренують разом з іншими учасниками.
Не відкладайте звернення по допомогу: коли підтримка приходить вчасно, шанси відновитися й почати жити краще помітно вищі.
Істеричний розлад особистості
Істеричний розлад особистості (ІРЛ), який іноді називають драматичним, впізнають за постійним прагненням привертати увагу та надлишком емоцій; виглядати це може дуже по-різному. Назва дісталася йому від застарілого поняття «істерія», але зміст тепер вкладають інший. Ідеться не про «примхи»: це стійкий патерн, за якого без чужої уваги людина почувається невидимою і нічого не вартою — і тому, сама того не помічаючи, домагається уваги будь-якою ціною.
Ознаки та симптоми
Про істеричний розлад особистості можна говорити, якщо в людини є п'ять або більше ознак із цього списку:
дискомфорт і відчуття, що тебе не визнають, щойно увага переходить до інших
сексуальна чи зухвала поведінка там, де вона недоречна за культурними нормами (наприклад, на роботі)
різкі та поверхневі зміни настрою й емоцій
використання зовнішності для привернення уваги
перебільшені й театральні вираження почуттів
легка схильність до навіювання під впливом інших людей і обставин
переконаність, що їхні стосунки з іншими ближчі та інтимніші, ніж насправді
Збоку люди з ІРЛ нерідко здаються фліртуючими, чарівними й сповненими енергії. Та щойно вони опиняються не в центрі уваги, як будь-якими способами намагаються її повернути.
До типових проявів пошуку уваги належать:
вигадування історій
неконтрольований плач
спалахи гніву
Можливі причини
Жінкам ІРЛ ставлять частіше, ніж чоловікам, — можливо, тому, що до жіночої сексуальності суспільство ставиться набагато суворіше.
Фахівці пов'язують істеричний розлад особистості і зі спадковими, і з набутими факторами. Нерідко в основі симптомів лежать травми, а самі прояви розладу працюють як адаптивні механізми копінгу.
Також важливу роль відіграють стилі виховання. Ризик розвитку ІРЛ підвищується, якщо батьки:
не вміли встановлювати кордони
демонстрували драматичну, нестабільну або недоречну сексуальну поведінку
мали в анамнезі розлади особистості або інші психічні захворювання
Нарцисичний розлад особистості
В основі нарцисичного розладу особистості (НРЛ) — перебільшене почуття власної важливості; до нього додаються потреба, щоб тобою захоплювалися, і відсутність емпатії до інших.
Про «нарцисизм» нині говорять усі кому не лінь, але сам НРЛ — досить рідкісний стан. DSM-5 наводить для США оцінки поширеності НРЛ від 0 до 6,2%, причому 50-75% діагнозів припадає на чоловіків. Однак ці дані застаріли і засновані на критеріях DSM-4.
Ознаки та симптоми
Найхарактерніші ознаки нарцисичного розладу особистості включають:
грандіозність і схильність до перебільшень
захоплення фантазіями про велике кохання, владу або успіх
відчуття власного права і привілеїв
потреба в надмірному захопленні з боку оточуючих
переконаність, що ти «особливий», і бажання спілкуватися лише з людьми високого статусу
використання інших заради своєї вигоди
відсутність емпатії
заздрість до інших
зарозуміла поведінка і ставлення
переоцінка своїх досягнень і здібностей
«Люди з НРЛ часто дуже вразливі, тому що їхня самооцінка вкрай низька і чутлива до реальної або уявної критики та поразок», - зазначає Елінор Бонік.
Зазвичай вони чарівні, вміють бути помітними й намагаються тримати поруч тих, хто підживлюватиме їхню самооцінку.
Іншим поруч із ними нерідко буває боляче — людині з нарцисичним розладом просто бракує емпатії та співчуття.
Можливі причини
Дослідження 2021 року називають серед причин НРЛ одразу кілька чинників:
генетичну схильність
агресивні риси характеру
негативний досвід розвитку, наприклад травми або насильство
дитяче відторгнення
крихке або вразливе его в дитинстві
надмірну похвалу з боку вихователів
Жоден із цих чинників сам собою не «створює» розлад — ідеться про поєднання вродженої чутливості з досвідом, у якому дитину або знецінювали, або, навпаки, підносили без реальної опори. Самооцінка тоді виростає нестабільною і потребує постійного зовнішнього підживлення.
Методи лікування
Які методи лікування розладів особистості кластера B працюють найкраще, наука поки достеменно не знає. Та впоратися із симптомами й жити краще допомагають найрізноманітніші підходи.
Основні методи включають:
медикаментозну терапію
психотерапію (розмовну терапію)
Поведінкові методики, зокрема:
когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
діалектична поведінкова терапія (ДПТ)
терапія прийняття та відповідальності
Також важливо лікувати супутні стани — тривогу, депресію, залежності.
Поради від Елінор Бонік:
Будьте терплячі та цінуйте свої позитивні якості
Працюйте над навичками спілкування
Вчіться виражати свої потреби
Встановлюйте особисті кордони
Шукайте свій вид терапії й свої способи справлятися з труднощами
Оточіть себе людьми, на яких можна спертися: близькими, друзями, терапевтами, сусідами, духовними наставниками тощо.
Успіх лікування, вважає вона, тримається на такому:
розвиток корисних навичок
відмова від деструктивних шаблонів поведінки
ефективне спілкування
контроль емоцій
Одужувати часом доводиться довго й тяжко, але полегшення можливе, а жити краще цілком реально навчитися.
Те, що допомогло одній людині, іншій може й не підійти. Тож програму лікування краще складати під себе — разом із кваліфікованим фахівцем або з цілою командою фахівців.
Якщо у вас з'являються думки про суїцид або ви відчуваєте, що можете собі зашкодити, допомога є завжди. Зателефонуйте на гарячу лінію психологічної підтримки або зверніться до фахівця.
Якщо у вас є один із цих розладів, знайте — є способи впоратися і поліпшити стан. Психотерапія, а за потреби й медикаменти можуть допомогти стати стійкішими та вибудувати здорові стосунки.
На одужання підуть і час, і сили, але воно можливе. Підтримка поруч, і ви ніколи не самотні.
Джерела
- American Psychiatric Association, 2013 — критерії розладів особистості та поділ на кластери A/B/C у DSM-5.
- Lenzenweger M. F. та ін., 2007 — епідеміологія розладів особистості в національному дослідженні NCS-R: кластер B — близько 1,5% населення (Biological Psychiatry, 62(6)). DOI: 10.1016/j.biopsych.2006.09.019 · PMID: 17217923.
- Дослідження етіології антисоціального розладу особистості, 2019 — роль несприятливого дитячого досвіду (Comprehensive Psychiatry, 92). DOI: 10.1016/j.comppsych.2019.04.001.
- Gunderson J. G. та ін., 2018 — сучасний науковий огляд межового розладу особистості: поширеність, механізми, терапія (Nature Reviews Disease Primers, 4). DOI: 10.1038/nrdp.2018.29 · PMID: 29795363.
- Огляд розладів особистості в довіднику MSD Manuals — класифікація, ознаки та підходи до лікування.
Часто задавані питання
Які розлади особистості входять до групи B і що їх обʼєднує?
У кластер B входять чотири стани — антисоціальний, межовий, істеричний і нарцисичний розлади особистості. Спільне в них — бурхливі емоції, імпульсивність і драматизм у поведінці; стосунки з людьми важко втримати стабільними, внутрішнього напруження багато, є схильність шкодити собі, і часто поруч виявляються інші психічні стани.
Наскільки поширені розлади особистості групи B?
Той чи інший розлад особистості має приблизно девʼять людей зі ста, а група B серед кластерів найменша — близько півтора відсотка. Раса й стать на поширеність суттєво не впливають, а що краще суспільство розуміє ці стани, то менше стигми довкола людей із такими діагнозами.
Чому виникають розлади особистості групи B?
Тут сходяться гени й середовище. Найсильніше впливає важке дитинство — насильство, зневага, нестабільна чи конфліктна атмосфера в сімʼї або коли дитина рано втратила когось із батьків. У нарцисичного розладу серед імовірних причин є дві протилежні: відторгнення в дитинстві і, навпаки, надмірна похвала від вихователів.
Психопатія і соціопатія — це офіційні діагнози?
Ні, обидва терміни неофіційні, і зміст їх часто перекручують. У DSM-5 цей стан має назву «антисоціальний розлад особистості» — так точніше, і людину це менше таврує. Офіційно діагноз можна поставити тільки після вісімнадцяти років і лише тоді, коли схожа поведінка була помітна ще до пʼятнадцяти.
Чи можна допомогти людині з розладом особистості групи B?
Так. Хоча наукових даних про лікування цих станів поки недостатньо, полегшення можливе. Допомагають психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова та діалектична поведінкова терапія, а за потреби — медикаментозна підтримка й робота із супутніми станами. Шлях буває тривалим, тому персональну програму важливо підбирати з кваліфікованим фахівцем.
Чим межовий розлад особистості відрізняється від біполярного розладу?
Їх часто плутають через «гойдалки» настрою, але механіка різна. Біполярний розлад іде епізодами: депресія, манія чи гіпоманія тримаються днями, тижнями або місяцями й часто починаються без жодного зовнішнього приводу. А при межовому розладі емоції перемикаються значно швидше — буває, кілька разів на день, — і майже завжди їх запускає щось у стосунках: реальне чи уявне відкидання, конфлікт, критика. Розрізнити ці стани може лише фахівець, і це важливо, бо лікування суттєво відрізняється.
Чи можна мати окремі риси розладу групи B без самого діагнозу?
Так, і це дуже поширено. Драматичність, потреба в увазі, імпульсивність чи болюча реакція на критику трапляються в багатьох людей — особливо у стресі. Про розлад особистості йдеться лише тоді, коли ці патерни стійкі роками, проявляються в більшості сфер життя, помітно шкодять стосункам і роботі та завдають страждань самій людині чи оточенню. Тому не варто «діагностувати» себе чи близьких за списком ознак — риси характеру і розлад розділяє великий діапазон норми.
Як поводитися близьким людини з розладом особистості групи B?
Найкорисніша стратегія — стабільність і чіткі межі. Домовляйтеся про правила і дотримуйтеся їх послідовно, не підтримуйте маніпулятивні сценарії, але й не карайте людину зневагою за симптоми, які вона поки не контролює. Уникайте діагнозів-ярликів у сварках («ти просто нарцис») — це лише поглиблює конфлікт. Заохочуйте до терапії і, якщо стосунки виснажують, зверніться по підтримку самі: робота з власними межами у близьких таких людей часто не менш важлива, ніж терапія самої людини.
Хто діагностує розлад особистості і чи можна визначити його тестом?
Офіційний діагноз ставить лише лікар-психіатр або клінічний психолог після ґрунтовного обстеження: клінічного інтервʼю, збору анамнезу, спостереження за стійкістю патернів у часі. Онлайн-тести й опитувальники можуть лише орієнтовно показати вираженість окремих рис — це привід для розмови з фахівцем, а не вирок. Самодіагностика тут особливо оманлива: окремі ознаки перетинаються між різними розладами, і навіть досвідчені клініцисти розмежовують їх обережно.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця. Діагноз розладу особистості може встановити лише лікар-психіатр чи клінічний психолог після обстеження. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.
Якщо описане нагадує вас чи близьку людину, дбайливо розібратися в ситуації допоможе фахівець.
73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf



