Психіка в дитинстві: теорія об’єктних стосунків Дональда Віннікотта

Дональд Віннікотт прийшов у психоаналіз із педіатрії, і це помітно в кожному його понятті. Там, де Фрейд описував потяги всередині окремої психіки, Віннікотт дивився на пару «немовля і мати» та на простір між ними. Його центральна думка проста і водночас глибока: «Я» людини народжується у стосунках з тим, хто поруч, і саме ці перші стосунки визначають, як людина згодом переживає близькість, залежність і власну цінність.

Для практика ця теорія не історична довідка. Клієнт, який з дитинства навчився бути зручним, приходить із запитом про втому чи тривогу, а в сесії бездоганно слухняний і майже не відчуває власного тіла. Віннікотт назвав би це домінуванням хибного «Я», захисної структури, яка береже істинне «Я» ціною живості. Працювати з цим непросто, бо хибне «Я» добре пристосовується і до терапії: клієнт швидко погоджується з інтерпретаціями, але нічого не змінюється. Терапевтові доводиться витримувати повільний процес і власне розчарування.

Ключові поняття Віннікотта давно вийшли за межі психоаналізу: «достатньо хороша мати», холдинг, перехідний об’єкт. У популярному переказі вони часто втрачають точність. Холдинг зводять до підтримки, перехідний об’єкт до улюбленої іграшки, а «достатньо хорошу матір» до дозволу бути неідеальною. У Віннікотта кожен механізм має свою функцію в розвитку. На відміну від Мелані Кляйн, яка зосереджувалася насамперед на внутрішніх фантазіях дитини, він надавав вирішального значення реальному середовищу. Тому виживання об’єкта, коли дитина в уяві знищує матір, а та залишається поруч, стає умовою справжніх стосунків.

Ольга Купрєєва розбирає теорію послідовно: від біографії Віннікотта, сорока років клінічної практики й близько шістдесяти тисяч спостережень до трьох стадій розвитку з віковими межами і механізмів, які допомагають їх пройти. Окремо описано п’ять типів хибного «Я» з відчуттями, що їм відповідають, і ознаки його домінування, які можна помітити в сесії. Завершує вебінар тема терапевтичного простору: терапевт як «мати-об’єкт» і як «мати-середовище», а також думка, що без залежності клієнта від терапевта терапія стоїть на місці. У презентації три стадії зведено в таблицю з віковими межами, ключовими процесами і психологічним результатом.