Сексизм: що це, ворожий і доброзичливий сексизм і як його вимірюють

Сексизм — це упередження, стереотипи й дискримінація за ознакою статі: переконання, що людина через свою стать заслуговує на менше — менше довіри, прав і можливостей, — і вчинки, які з цього переконання випливають. Найчастіше мішенню стають жінки, але сексистські очікування зачіпають і чоловіків. Для психолога сексизм — не лайливе слово із суперечки, а установка зі своєю структурою: її вимірюють опитувальниками, і вона передбачає цілком конкретну поведінку. Далі — як сексизм проявляється в побуті й на роботі, чому «лицарська» опіка теж є його формою, що таке модерний сексизм, як упереджені очікування позначаються на чоловіках, чим сексизм вимірюють і де межі цього поняття.

Сексизм: визначення, рівні й хто такий сексист

Рада Європи в Рекомендації CM/Rec(2019)1 про запобігання сексизму та боротьбу з ним описує його як будь-який вияв — дію, слово, зображення чи жест, — в основі якого лежить думка, що певні люди, здебільшого жінки, є неповноцінними через свою стать. Рада Європи також наголошує: сексизм зачіпає й чоловіків і хлопців, коли вони не вписуються в стереотипні гендерні ролі.

Соціальна психологія розкладає це явище на три рівні. Перший — уявлення: що «типові» жінки й чоловіки вміють, чого хочуть і як мають поводитися. Другий — оцінки й почуття, тобто власне упередження щодо людини через її стать. Третій — дії: кого беруть на посаду, кому доручають домашні справи, чиї слова на нараді не чують. Коли такі дії закріплені в правилах і звичаях організації, говорять про інституційний сексизм — він може існувати навіть там, де ніхто свідомо не бажає нікому зла.

Сексист — це людина, яка поділяє такі переконання або діє відповідно до них. Однак у науковій психології це не ярлик, а міра: опитувальники фіксують не «так» чи «ні», а ступінь згоди із сексистськими твердженнями, і певний рівень трапляється в багатьох людей — незалежно від їхньої власної статі. Сексизм не є діагнозом чи психічним розладом: це засвоєна установка, яку можна помітити й змінити.

Як проявляється сексизм: від жарту до цькування на роботі

Найкраще повсякденний бік сексизму видно в щоденникових дослідженнях. Джанет Свім і колеги (2001) у трьох дослідженнях попросили студентів щодня записувати епізоди, пов'язані зі статтю. У середньому жінки фіксували один-два відчутні епізоди на тиждень. Їх вдалося згрупувати в три типи: нав'язування традиційних ролей і стереотипів, принизливі коментарі та поведінку, сексуальну об'єктивацію — ставлення до людини як до тіла. Після таких епізодів у жінок зменшувалося відчуття комфорту, посилювалися гнів і пригніченість, знижувалася самооцінка в моменті. У чоловіків реакції були схожими, але подібних епізодів вони записували помітно менше.

На роботі сексизм рідко звучить відверто. Серед прикладів Ради Європи — жінок ігнорують на нарадах чи привласнюють їхні ідеї, на керівну посаду обирають чоловіка через уявлення, що жінка менш компетентна, коментарі про зовнішність підривають професійний авторитет, а з чоловіків, які беруть на себе догляд за дітьми, кепкують. Скляною стелею називають невидимий бар'єр на шляху жінок до керівних посад, не прописаний у жодному правилі.

Доповідь Національних академій наук, інженерії та медицини США (2018) про академічне середовище виокремлює гендерне цькування — словесну й несловесну поведінку, що виражає ворожість, об'єктивацію, виключення чи ставлення до людей однієї статі як до людей «другого сорту». Саме воно, за доповіддю, є найпоширенішою формою домагань, а найсильніше їх передбачає відчуття, що в організації таке терплять. Наслідки — падіння задоволеності роботою, стрес, дистанціювання від роботи аж до звільнення, шкода психічному й фізичному здоров'ю. Коли знецінення повторюються тижнями й людина вже з тривогою йде на роботу, це цькування, і тут доречна підтримка психолога при цькуванні на роботі: з ним можна повернути опору й вирішити, які кроки зробити далі.

Сексизм рідко діє сам. Рада Європи підкреслює, що його шкода може бути більшою для людей, яких водночас дискримінують за походженням, інвалідністю чи віком, — тож сексистські очікування часто переплітаються з ейджизмом.

Сексизм, мізогінія, шовінізм: у чому різниця

Ці слова часто вживають як синоніми, хоча вони описують різне.

Поняття	Що означає	На кого спрямоване
Сексизм	стереотипи, упередження й дискримінація за статтю — і ворожі, і «доброзичливі»	на жінок і на чоловіків
Мізогінія	зневага й ворожість до жінок як групи	на жінок
Мізандрія	зневага й ворожість до чоловіків як групи	на чоловіків
Чоловічий шовінізм	побутова назва переконання, що чоловіки вищі за жінок	на жінок
Гендерна дискримінація	нерівне ставлення в рішеннях, правилах і діях	на людей будь-якої статі
Гендерний стереотип	спрощене уявлення про «типових» жінок і чоловіків	на обидві статі

Отже, сексизм — найширше поняття з цього ряду: воно охоплює і відверту ворожість, і на позір теплі очікування. Мізогінія й мізандрія описують лише його ворожий край. Як особиста образа переростає в неприязнь до цілої статі, докладно розбирає стаття «Мізогінія і мізандрія»; тут ідеться про інше — як влаштована сама система установок.

Амбівалентний сексизм: ворожий і доброзичливий

Класичне уявлення про упередження як про неприязнь погано пасує до стосунків статей. Пітер Глік і Сьюзен Фіске (1996) звернули увагу на парадокс: чоловіче домінування в суспільстві породжує ворожість, а взаємозалежність статей — у коханні, сім'ї, вихованні дітей — породжує ставлення, яке зовні виглядає доброзичливим, але виходить із того, що жінка потребує захисту й опіки. Так з'явилася теорія амбівалентного сексизму і її інструмент — опитувальник ASI: 22 твердження, по 11 на ворожу й доброзичливу шкали, перевірені в шести дослідженнях на 2250 учасниках.

Показова деталь, про яку пишуть Глік і співавтори (2000): твердження, що прямо проголошували меншовартість жінок, американські респонденти відкидали настільки одностайно, що автори не включили їх до шкали. Тож навіть ворожий сексизм в ASI — це не «жінки гірші», а ворожа реакція на жінок, які нібито кидають виклик чоловічій владі — через стосунки чи через фемінізм. Обидві форми живляться трьома спільними джерелами — владою, розподілом ролей і близькістю між статями.

Ворожа й доброзичлива шкали позитивно корелюють, а люди з високими балами за обома примиряють ці погляди просто: за Гліком і співавторами (2000), вони ділять жінок на «правильних» і «неправильних» — ворожість адресують жінкам, що будують кар'єру, а теплоту — домогосподаркам. Доброзичлива форма ще й дозволяє людині вважати себе благодійником жінок і пояснювати свою ворожість тим, що її отримують лише ті, хто на неї «заслуговує».

Перевірка в 19 країнах на понад 15 тисячах людей (Глік та ін., 2000) показала, що обидві форми мають культурний масштаб. Середні національні бали за ворожим і доброзичливим сексизмом корелювали на рівні 0,89, і обидва передбачали індекси гендерної нерівності ООН. Жінки в усіх країнах відкидали ворожий сексизм сильніше за чоловіків, а щодо доброзичливого розрив між статями був меншим, і що сексистськішою була культура, то помітнішою ставала ця різниця; у чотирьох країнах жінки підтримували доброзичливий сексизм навіть більше, ніж чоловіки. Межа цих даних: вибірки переважно не були репрезентативними, часто це були студенти, а України серед країн не було.

Чому «доброзичливий» сексизм шкодить, хоч звучить як турбота

Дві форми сексизму різняться і змістом, і тим, як їх помічають.

	Ворожий сексизм	Доброзичливий сексизм
Як звучить (переказ)	жінки прагнуть влади над чоловіками й під виглядом рівності шукають переваг	жінок треба оберігати, вони тонші й чистіші, чоловік без жінки неповний
Що обстоює	владу й статус чоловіків	традиційний розподіл ролей
На кого націлений	на жінок, що не вписуються в традиційну роль	на жінок у традиційних ролях
Як сприймають	легко впізнають як упередження	часто вважають галантністю, а не сексизмом
Що показують дослідження	пов'язаний зі знеціненням компетентності жінок	у жінок — зі звуженими кар'єрними планами й гіршими результатами завдань

Найпереконливіше шкоду доброзичливої форми показали Бенуа Дарденн і колеги (2007). У чотирьох експериментах жінки проходили імітацію відбору на роботу, а в інструкціях «рекрутера» звучав або ворожий, або доброзичливий сексизм (у першому досліді був і нейтральний варіант). У тому першому досліді учасниці вважали «турботливі» репліки не більш сексистськими, ніж нейтральні, — і все ж після них гірше виконували завдання на робочу пам'ять, ніж після ворожих. Причиною виявилися нав'язливі сумніви у власній компетентності, що відбирали увагу; ідентифікація зі своєю статтю захищала від ворожого сексизму, але не від доброзичливого. Це лабораторні експерименти однієї команди, тож переносити їх на реальні робочі місця варто обережно.

Лейпер (2026), спираючись на систематичний огляд Барекет і Фіске (2023), зазначає: багато людей, які засуджують ворожий сексизм, не бачать проблеми в доброзичливому, а втручання легше зменшують ворожу форму, ніж доброзичливу. Краще працюють програми, що прямо пояснюють, чим небезпечна «м'яка» опіка.

Часто згадують ще один механізм — загрозу підтвердження стереотипу, про яку докладніше йдеться на сторінці про стереотип. Тут потрібна чесність: метааналіз Флоре й Віхертса (2015), що охопив 47 ефектів у дослідженнях школярок, знайшов ознаки публікаційного зміщення, яке може серйозно перебільшувати цей ефект. Тож подавати його як доведений закон не можна.

Модерний сексизм і неосексизм: коли дискримінацію заперечують

Свім і колеги (1995) розділили старомодний і модерний сексизм. Старомодний — це відкрита підтримка традиційних ролей, різного ставлення до жінок і чоловіків та стереотипу про нижчу компетентність жінок. Модерний тримається на іншому: запереченні, що дискримінація ще існує, роздратуванні вимогами жінок і небажанні підтримувати заходи, які допомагають жінкам у навчанні й на роботі. Людина може щиро вважати себе прихильником рівності й водночас переконано заявляти, що дискримінація — справа минулого.

Того ж року дослідники на чолі з Франсін Тугас запропонували шкалу неосексизму з близькою ідеєю — за Гліком і співавторами (2000), обидві шкали виходять із того, що неприязнь маскується під рівність. Доброзичливий сексизм, за тими ж авторами, влаштований інакше: він нічого не маскує й звучить радше як середньовічний культ лицарства, ніж як сучасна «політкоректність».

Сексизм щодо чоловіків

Сексистські очікування мають і другий бік. Глік і Фіске (1999) створили опитувальник AMI з 20 тверджень, що розрізняє ворожість і доброзичливість щодо чоловіків. Ворожа частина — це обурення чоловічою владою й привілеями, наголос на емоційній перевазі жінок, без яких чоловіки нібито «пропадуть», та образ чоловіка як сексуально агресивного. Доброзичлива — думка, що чоловікам вдома потрібна опіка, захоплення їхньою силою й статусом та ідея, що жінка повна лише в парі з чоловіком. Обидві частини, як і у випадку ASI, спираються на ту саму систему традиційних ролей.

Чоловікам ця система теж обходиться недешево. Лейпер (2026) нагадує, що традиційна чоловіча ідеологія вимагає домінування, самодостатності й стриманості у вияві вразливих почуттів, а агресивну поведінку хлопців часто терплять і навіть заохочують; докладніше про ці норми — у статті про маскулінність. Порівнювати, кому гірше, некоректно: у щоденниках Свім чоловіки рідше стикалися із сексистськими епізодами, але реагували на них схоже. Частота різна, а механізм спільний — очікування, прив'язані до статі, звужують вибір для всіх.

Звідки береться сексизм

Сексистські установки засвоюються рано. За оглядом Лейпера (2026), їх формують родина, однолітки, школа й медіа: у дослідженні дітей 3–11 років патерналістські уявлення про те, що чоловіки мають захищати жінок, посилювалися з віком, а в підлітковому віці вони втілюються в «сценарії» побачень, де хлопець ініціює зустріч і платить. Важливу роль відіграє гендерний есенціалізм — віра, що риси статі вроджені й незмінні, на кшталт «хлопці є хлопці». Так соціалізація передає не лише навички, а й очікування щодо статі.

Є й груповий механізм. У міжкраїновому дослідженні Гліка й колег там, де чоловіки в середньому були сексистськішими, жінки теж частіше погоджувалися із сексистськими твердженнями. Автори пояснюють це виправданням системи — схильністю приймати ідеї, що виправдовують наявний порядок, навіть коли він тобі не на користь, — але дані кореляційні й причину не доводять.

Як вимірюють сексизм і де межі поняття

Для практика важливо розрізняти, що саме вимірює кожен інструмент: згоду з переконаннями, власний досвід чи реакцію в експерименті.

Інструмент	Автори, рік	Що вимірює	Пунктів
ASI	Глік і Фіске, 1996	ворожий і доброзичливий сексизм щодо жінок	22 (11 + 11)
AMI	Глік і Фіске, 1999	ворожість і доброзичливість щодо чоловіків	20
Шкала старомодного сексизму	Свім та ін., 1995	відкриту віру в меншовартість жінок	5
Шкала модерного сексизму	Свім та ін., 1995	заперечення дискримінації, що триває	8
Щоденникові методики	Свім та ін., 2001	частоту й наслідки повсякденних епізодів	—
Експерименти	Дарденн та ін., 2007	вплив сексистських реплік на результати	—

Межі в цих методик спільні. По-перше, опитувальники вимірюють згоду з твердженнями, а не поведінку: ASI добре передбачає низку реальних наслідків, але високий бал не означає, що людина дискримінує когось щодня, а відповіді можуть підлаштовуватися під соціально схвалені. По-друге, культура: шкали створено на американських вибірках, і Лейпер (2026) звертає увагу, що ідіоми на кшталт «поставити на п'єдестал» не завжди зрозумілі іншою мовою, а частину тверджень людина могла б прийняти й щодо протилежної статі. Для України потрібна адаптація й перевірка, а не прямий переклад. По-третє, міжкраїнові зв'язки кореляційні. По-четверте, «сексист» як образа в суперечці — не науковий конструкт.

Якщо досвід сексизму залишає по собі тривалу тривогу, сором чи уникання роботи, варто звернутися до психолога. Так само доречно прийти, якщо ви помітили упереджені очікування у власних реакціях і хочете з ними розібратися.

Міфи і факти про сексизм

Насправді	Поширений міф
«Доброзичлива» опіка й компліменти статі теж закріплюють нерівність	Сексизм — це лише грубість і ворожість
Сексистські очікування зачіпають і чоловіків, хоч рідше	Сексизм стосується тільки жінок
Сексистські погляди мають люди будь-якої статі	Сексистами бувають лише чоловіки
Заперечення дискримінації — окрема форма сексизму	Сексизм лишився в минулому
Це засвоєна установка, яку можна змінити	Це вроджена риса або «природа»

Джерела

• Glick P., Fiske S. T. The Ambivalent Sexism Inventory: Differentiating hostile and benevolent sexism. Journal of Personality and Social Psychology, 1996; 70(3):491–512. DOI: 10.1037/0022-3514.70.3.491
• Glick P., Fiske S. T. The Ambivalence Toward Men Inventory: Differentiating hostile and benevolent beliefs about men. Psychology of Women Quarterly, 1999; 23(3):519–536. DOI: 10.1111/j.1471-6402.1999.tb00379.x
• Glick P., Fiske S. T., Mladinic A. та ін. Beyond prejudice as simple antipathy: Hostile and benevolent sexism across cultures. Journal of Personality and Social Psychology, 2000; 79(5):763–775. DOI: 10.1037/0022-3514.79.5.763 · PMID: 11079240.
• Swim J. K., Aikin K. J., Hall W. S., Hunter B. A. Sexism and racism: Old-fashioned and modern prejudices. Journal of Personality and Social Psychology, 1995; 68(2):199–214. DOI: 10.1037/0022-3514.68.2.199
• Swim J. K., Hyers L. L., Cohen L. L., Ferguson M. J. Everyday sexism: Evidence for its incidence, nature, and psychological impact from three daily diary studies. Journal of Social Issues, 2001; 57(1):31–53. DOI: 10.1111/0022-4537.00200
• Dardenne B., Dumont M., Bollier T. Insidious dangers of benevolent sexism: Consequences for women's performance. Journal of Personality and Social Psychology, 2007; 93(5):764–779. DOI: 10.1037/0022-3514.93.5.764 · PMID: 17983299 · Повний текст
• Flore P. C., Wicherts J. M. Does stereotype threat influence performance of girls in stereotyped domains? A meta-analysis. Journal of School Psychology, 2015; 53(1):25–44. DOI: 10.1016/j.jsp.2014.10.002 · PMID: 25636259.
• Leaper C. The development of ambivalent sexism: Proposals for an expanded model. British Journal of Developmental Psychology, 2026; 44(2):281–299. DOI: 10.1111/bjdp.12521 · PMID: 39275962 · Повний текст
• National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine. Sexual Harassment of Women: Climate, Culture, and Consequences in Academic Sciences, Engineering, and Medicine. Washington, DC: The National Academies Press, 2018. DOI: 10.17226/24994 · Повний текст
• Рада Європи. Рекомендація CM/Rec(2019)1 Комітету міністрів державам-членам щодо запобігання сексизму та боротьби з ним; кампанія «Сексизм: помітити, назвати, припинити». Сторінка Ради Європи