Алекситимія: коли немає слів для почуттів — ознаки, причини і чи лікується

«Що ти зараз відчуваєш?» — і людина щиро не знає, що відповісти. Не тому, що ховає емоції, а тому, що всередині справді туман: є якесь напруження, дискомфорт, але назвати його — страх, образа, злість чи, може, просто втома — не виходить. Якщо це про вас або про когось близького, у цього стану є назва — алекситимія.

Слово звучить як діагноз, тому одразу знімемо головне напруження: алекситимія — це не хвороба й не вирок, а вимірна риса, якої різною мірою вистачає у багатьох людей. Нижче розберемо, що це таке, як розпізнати її в собі, звідки вона береться, чому пов'язана з тілом і здоров'ям — і, головне, чи можна навчитися розуміти власні почуття, якщо зараз це дається важко.

Що таке алекситимія простими словами

Термін увів психіатр Пітер Сіфнеос на початку 1970-х: із грецької це буквально «немає слів для почуттів» (a — «без», lexis — «слово», thymos — «емоція»). Ідеться не про відсутність емоцій, а про утруднений доступ до них: людина відчуває тілесне й емоційне збудження, але не може його розпізнати, назвати й пов'язати з конкретним почуттям.

Важливо, що це саме риса, а не окремий діагноз. У класифікаціях DSM-5 та МКХ-11 алекситимії немає як самостійного захворювання; її розглядають як особистісний вимір. Дослідження показали, що в популяції алекситимія розподілена нормально — тобто це континуум від низької до високої вираженості, а не стан «є або немає».

Три ознаки алекситимії

За науковою моделлю алекситимія складається з трьох складових, які й вимірює найвідоміша шкала — Торонтська (про неї далі):

• труднощі з ідентифікацією почуттів — важко зрозуміти, що саме ти відчуваєш, і відрізнити емоцію від тілесного відчуття;
• труднощі з описом почуттів — навіть коли емоція впізнана, бракує слів, щоб передати її іншому;
• зовнішньо-орієнтоване мислення — увага спрямована назовні, на факти, дії й деталі, а не на власний внутрішній світ.

У житті це виглядає буденно: на питання про почуття людина відповідає через думки чи події («нормально», «та все як завжди»), докладно описує ситуацію, але не свій стан у ній, а сильні емоції помічає лише коли вони вже проявилися в тілі.

Як розпізнати алекситимію в собі

Типові прояви, які часто описують самі люди: плутати тривогу з «щось із серцем» чи «тисне в грудях»; помічати роздратування тільки тоді, коли вже зірвався; мати багатий словник для ідей і бідний — для почуттів; почуватися «порожнім» або «дерев'яним» у моменти, коли від тебе очікують емоцій; уникати розмов про переживання, бо вони здаються незрозумілими й безглуздими. Часто це створює труднощі в близьких стосунках, де партнер чекає емоційної відповіді, а її ніби немає. Алекситимія особливо часто супроводжує аутичні риси у дорослих — якщо разом із нею є труднощі із соціальними сигналами й сенсорна чутливість, є сенс пройти тест на аутизм у дорослих (RAADS-R).

Тут варто розвіяти поширений міф: алекситимік — не бездушна й не холодна людина. Емоції є, просто доступ до них ускладнений, а слів бракує. І хороша новина в тому, що емоційна обізнаність — це навичка, яку можна розвивати. Саме з цим працює індивідуальна психотерапія: терапевт допомагає поступово навчитися помічати, розрізняти й називати свої почуття.

Алекситимія, емоційний інтелект і емпатія — це різне

Ці три поняття легко сплутати, хоча вони не тотожні.

Емоційний інтелект — ширша здатність розпізнавати, розуміти й керувати емоціями, і своїми, і чужими. Алекситимія стосується вужчого: саме доступу до власних емоцій та їх опису. Людина з алекситимією може бути розумною, успішною й соціально вправною — просто «вхідний канал» до внутрішніх почуттів у неї приглушений. Детальніше про ширшу здатність — у статті про емоційний інтелект.

З емпатією зв'язок є, але непрямий: не розпізнаючи почуттів у себе, важче зчитувати їх і в інших, тому емпатія при алекситимії може бути знижена. Але це не «черствість» і тим паче не психопатія — механізм зовсім інший.

Звідки береться алекситимія

Єдиної причини немає — це поєднання кількох чинників. Роль відіграють вроджені особливості темпераменту, рання прив'язаність і те, наскільки в дитинстві дорослі допомагали називати й проживати емоції. Свій внесок робить травматичний досвід: іноді «вимикання» доступу до почуттів — це спосіб психіки впоратися з нестерпним. І, нарешті, культурні настанови: коли з дитинства звучить «хлопчики не плачуть» чи «не носися зі своїми емоціями», навичка емоційного самоусвідомлення просто не тренується. Можливо, тому алекситимія стабільно трохи частіша серед чоловіків.

Тіло замість слів: алекситимія і фізичне здоров'я

Один із найцікавіших аспектів — зв'язок алекситимії з тілом. В основі лежить порушена інтероцепція, тобто сприйняття внутрішніх сигналів організму: серцебиття, напруження, вісцеральних відчуттів. Дослідження показують, що саме алекситимія, а не, скажімо, аутизм сам по собі, пов'язана з труднощами «читати» власне тіло.

На рівні мозку в цьому задіяні передня острівцева кора, що відповідає за суб'єктивне переживання емоцій і усвідомлення стану тіла, та передня поясна кора. Коли емоція не отримує «словесної обробки», вона нікуди не зникає — і нерідко заявляє про себе через тіло: напруження, болі, функціональні симптоми. Це наукове пояснення народного спостереження «тіло відчуває, а слів немає» і одна з причин, чому алекситимію історично пов'язують із психосоматикою.

З чим часто поєднується алекситимія

Сама по собі риса, алекситимія частіше трапляється поряд із низкою станів — і це варто розуміти без зайвого страху:

• аутизм — приблизно у половини аутичних людей (за мета-аналізом — майже 50% проти ~5% у контролі); при цьому частину «емоційних» труднощів, які раніше приписували аутизму, насправді пояснює саме супутня алекситимія;
• депресія — зв'язок сильний; серед людей із депресивним станом алекситимію фіксують приблизно втричі-вчетверо частіше. Тут важлива обережність: частину «алекситимії» може давати сама депресія;
• посттравматичний стресовий розлад — за мета-аналізом зв'язок великий, особливо після важкої травми;
• розлади харчової поведінки та тривожні розлади — теж супроводжуються вищими показниками.

Знову ж таки, наявність алекситимії не означає жодного з цих діагнозів — це лише статистичні зв'язки, а не вирок.

Як вимірюють: Торонтська шкала (TAS-20)

Найпоширеніший інструмент — Торонтська шкала алекситимії (TAS-20): 20 тверджень, які людина оцінює за шкалою згоди, з трьома субшкалами відповідно до трьох ознак вище. За сумарним балом орієнтуються так: 51 і менше — алекситимії немає; 52–60 — погранична, можлива; 61 і більше — виражена алекситимія.

Тут є важлива пастка: не варто плутати TAS-20 зі старішою 26-пунктовою версією (TAS-26), у якої зовсім інші пороги (63 і 74). Багато популярних сайтів наводять пороги від TAS-26, підписуючи їх як «TAS-20», — і вводять читачів в оману. І головне: будь-яка шкала — це скринінг, а не діагноз. Вона може підказати напрям, але точну оцінку дає лише фахівець у розмові.

Чи можна це змінити: як допомагає терапія

Найважливіше запитання — і відповідь на нього обнадійлива. Алекситимію не «вилікувати таблеткою», але її вираженість можна зменшити: емоційна обізнаність розвивається як навичка. Огляди досліджень показують, що психологічні втручання частково змінюють вираженість алекситимії, а окремий мета-аналіз підтвердив, що практики усвідомленості (майндфулнес) значуще знижують бали за шкалою.

Працюють підходи, спрямовані саме на емоційну обізнаність: психотерапія, у якій людина крок за кроком вчиться помічати тілесні сигнали, зв'язувати їх із ситуаціями й підбирати слова для почуттів. Це не швидко й не магічно, але цілком реально — і для багатьох стає ключем не лише до власних емоцій, а й до глибших стосунків і кращого самопочуття.

Джерела

• Sifneos P. E., 1973 — стаття, що ввела поняття алекситимії: поширеність «алекситимічних» рис у психосоматичних пацієнтів (Psychotherapy and Psychosomatics, 22(2)). DOI: 10.1159/000286529 · Europe PMC
• Bagby R. M., Parker J. D., Taylor G. J., 1994 — розробка й валідація 20-пунктової Торонтської шкали алекситимії TAS-20 (Journal of Psychosomatic Research, 38(1)). DOI: 10.1016/0022-3999(94)90005-1. PMID: 8126686.
• Salminen J. K. та ін., 1999 — поширеність алекситимії та її звʼязок із соціодемографічними чинниками в загальній популяції Фінляндії (Journal of Psychosomatic Research, 46(1)). DOI: 10.1016/s0022-3999(98)00053-1. PMID: 10088984.
• Franz M. та ін., 2008 — алекситимія в загальній популяції Німеччини: ~10% за порогом ≥61 (Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology, 43(1)). DOI: 10.1007/s00127-007-0265-1. PMID: 17934682.
• Honkalampi K. та ін., 2000 — сильний звʼязок депресії з алекситимією в загальній популяції (Journal of Psychosomatic Research, 48(1)). DOI: 10.1016/s0022-3999(99)00083-5. PMID: 10750635.
• Frewen P. A. та ін., 2008 — мета-аналіз алекситимії при посттравматичному стресовому розладі (Journal of Traumatic Stress, 21(2)). DOI: 10.1002/jts.20320. PMID: 18404647.
• Kinnaird E., Stewart C., Tchanturia K., 2019 — систематичний огляд і мета-аналіз алекситимії при аутизмі: майже 50% проти ~5% у контролі (European Psychiatry, 55). Повний текст (PMC)
• Bird G., Cook R., 2013 — «змішані емоції»: саме супутня алекситимія пояснює частину емоційних труднощів при аутизмі (Translational Psychiatry, 3(7)). Повний текст (Nature)
• Westwood H. та ін., 2017 — систематичний огляд і мета-аналізи алекситимії при розладах харчової поведінки за Торонтською шкалою (Journal of Psychosomatic Research, 99). PMC: PMC5986724.
• Kano M., Fukudo S., 2013 — «алекситимічний мозок»: нейронні шляхи, що повʼязують алекситимію з тілесними розладами (BioPsychoSocial Medicine, 7(1)). Повний текст (Springer)
• Shah P., Hall R., Catmur C., Bird G., 2016 — з порушеною інтероцепцією повʼязана саме алекситимія, а не аутизм як такий (Cortex, 81). Повний текст (KCL)
• Cameron K., Ogrodniczuk J., Hadjipavlou G., 2014 — огляд: психологічні втручання частково змінюють вираженість алекситимії (Harvard Review of Psychiatry, 22(3)). DOI: 10.1097/HRP.0000000000000036. PMID: 24736520.
• Norman H. та ін., 2019 — систематичний огляд: майндфулнес-втручання значуще знижують бали алекситимії (Evidence-Based Mental Health, 22(1)). PMC: PMC10270453.