Бодіпозитив і бодінейтральність: чи допомагають прийняти своє тіло

«Я ж розумію, що себе треба любити. Але стою перед дзеркалом — і не люблю. Виходить, я ще й у бодіпозитиві не впоралася». Таку фразу психолог чує частіше, ніж хотілося б. Рух, який мав зняти сором за тіло, для частини людей перетворився на ще один іспит.

Нижче — звідки взявся бодіпозитив, що таке бодінейтральність, що з усього цього підтверджують дослідження, за що рух критикують і як відрізнити звичайне невдоволення собою від стану, з яким варто йти до фахівця.

Що таке бодіпозитив простими словами

Простими словами, бодіпозитив стверджує: тіло не мусить «заслужити» повагу схудненням, гладенькою шкірою чи молодістю. Рух виступає проти глузування з ваги, фігури й шкіри, тобто проти того, що зараз називають бодішеймінгом, і проти поділу людей на «гарних» і «негарних», від якого залежить, кого вислухають, наймуть чи сфотографують для реклами.

У розмовах часто змішують дві різні речі. Бодіпозитив — це рух і контент у соцмережах. Позитивний образ тіла — психологічна характеристика, яку дослідники вимірюють опитувальниками. Найкраще вивчена її складова — вдячне ставлення до тіла (англ. body appreciation): прийняття власного тіла, прихильність і повага до нього.

Метааналіз Джейка Лінардона та колег (2022) зібрав 240 робіт про це ставлення. Люди, які цінують своє тіло, рідше мають симптоми розладів харчової поведінки, депресії й тривоги, а їхні самооцінка й самоспівчуття вищі. Зв'язок зберігався навіть тоді, коли враховували, наскільки людина незадоволена тілом. Чесне застереження: більшість даних зрізові, і лише вісім досліджень стежили за людьми в часі, тож що тут причина, а що наслідок, остаточно невідомо.

Важливий нюанс: позитивний образ тіла не означає «мені все в собі подобається». Можна бачити риси, які хотілося б змінити, і водночас ставитися до тіла з повагою: годувати його вчасно, давати відпочинок, не називати образливими словами.

Буває, що невдоволення тілом давно зрослося з переконанням «зі мною щось не так» і вже поширюється на роботу, стосунки, уміння сказати «ні». Тоді йдеться про ставлення до себе загалом, і зовнішність — лише його частина. З таким запитом працює психолог при низькій самооцінці: разом із фахівцем можна розібратися, звідки взялася ця внутрішня мірка і чому вона така сувора.

Звідки взявся бодіпозитив: від руху за прийняття повноти до соцмереж

Коріння руху сягає 1960-х, коли з'явився феміністичний рух за прийняття повноти (fat acceptance). Його учасники виступали проти дискримінації через вагу. Сучасний близький до нього рух — Health at Every Size («Здоров'я за будь-якого розміру»). Обидва спрямовані проти вагової стигми й дають голос тим, кого суспільство звикло соромити (Mazzeo та ін., 2024).

Слово «бодіпозитив» стало масовим разом з Instagram. Протест людей, яких дискримінували через вагу, перетворився на величезний потік публікацій: розтяжки, целюліт, шрами, складки на животі, тіла різного розміру з підписами про прийняття. Instagram і досі головний майданчик цього контенту. У тижневому дослідженні 2020 року (Stevens, Griffiths) на нього припала майже половина (46,1 %) усіх випадків, коли студенти бачили бодіпозитивні дописи.

Разом із популярністю прийшли й обмеження. Аналіз бодіпозитивних дописів в Instagram показав, що 85 % з них зображували жінок, здебільшого білих (67 %) і віком від 20 до 29 років (66,9 %). У 342 відео з хештегом «bodypositivity» в TikTok 98,2 % людей були молодшими за 30 років. Ознаки позитивного образу тіла дослідники знайшли лише в 32,2 % цих роликів, а понад 90 % відео тією чи іншою мірою відтворювали звичні стандарти краси (дані наводять Mazzeo та ін., 2024).

Тобто рух, що починався з протесту проти лукізму, у стрічці часто показує все тих самих молодих і стрункіших за середнє людей, просто в іншому освітленні.

Чи допомагає бодіпозитив: що показали дослідження

Відповідь «так» чи «ні» тут була б нечесною. Дані є, але вони скромніші за обіцянки з дописів. Ось три показові дослідження.

Що покращилося	Хто брав участь і як	Що варто врахувати
Настрій, задоволеність тілом і вдячне ставлення до нього після перегляду бодіпозитивних постів	195 жінок 18–30 років; пости порівнювали з фото «худого ідеалу» і нейтральними знімками (Cohen та ін., 2019)	Оцінювання себе ззовні зросло, як і після фото моделей
Задоволеність тілом і настрій після бодіпозитиву в звичайній стрічці	113 студентів протягом тижня відповідали на запитання в смартфоні (Stevens, Griffiths, 2020)	Ефект дуже малий: d = 0,05
Задоволеність тілом у підлітків	290 учнів із середнім віком близько 13 років, одне 60-хвилинне заняття про нереалістичні стандарти в соцмережах (огляд Mazzeo та ін., 2024)	Остання перевірка — через 8 тижнів

Найцікавіше в цих даних — суперечність. Бодіпозитивні пости справді поліпшували настрій. Але після них учасниці, як і після фото моделей, частіше оцінювали себе ззовні. Психологи називають це самооб'єктивацією: людина дивиться на себе очима стороннього спостерігача і оцінює насамперед вигляд. Навіть доброзичлива стрічка про тіла тримає увагу на тілі як на предметі для оцінки.

Друге спостереження стосується масштабу. У тому тижневому дослідженні ефект був статистично помітним, але дуже малим. Підписка на кілька бодіпозитивних акаунтів може трохи скрасити день. Роками сформоване ставлення до себе вона не змінить.

Окремо — про підлітків. Огляд Сюзанни Маццео та колег (2024) підсумовує: чим більше в підлітка акаунтів і чим довше він сидить у соцмережах, тим частіше трапляються порушення харчової поведінки. Візуальні платформи на зразок Instagram і TikTok, схоже, ризикованіші за текстові, а соцмережі стали ще й місцем, де глузують з ваги. Добра новина в тому, що навіть одне шкільне заняття з критичного погляду на «ідеальні» фото давало помітний результат, принаймні на два місяці.

Якщо підліток уникає фото, носить закритий одяг у спеку, болісно реагує на будь-яке слово про фігуру або різко змінює харчування, не варто чекати, що він «переросте». Батькам і самій дитині допоможе психологічна допомога підліткам онлайн: про тіло іноді легше говорити з фахівцем, ніж із мамою за вечерею.

Дорослим теж корисно чесно подивитися на власну стрічку. Після яких дописів вам спокійніше, а після яких хочеться сісти на дієту з понеділка? Варто поспостерігати за цим хоча б кілька днів, без висновків.

А коли порівняння з чужими тілами щодня з'їдає настрій і зупинити це самостійно не виходить, можна почати з однієї консультації психолога онлайн. Для цього не треба спершу «полюбити себе»: робота якраз і починається там, де любові до себе поки немає.

Що таке бодінейтральність і чим вона відрізняється від бодіпозитиву

Бодінейтральність (англ. body neutrality) — ідея, що тіло не зобов'язане викликати любов чи захват. Достатньо поваги і спокійного, нейтрального ставлення. Тіло — не проєкт, який постійно оцінюють, а те, завдяки чому ви ходите, обіймаєте близьких, працюєте, відчуваєте смак кави. Запитання «як я виглядаю?» поступається іншому: «що моє тіло дає мені робити?»

Ідея поширилася як відповідь на критику бодіпозитиву. Людям із сильним невдоволенням собою «полюбити» тіло здається недосяжним, а нейтральність — реалістичнішою метою (Mazzeo та ін., 2024).

Дослідниці позитивного образу тіла з таким протиставленням погоджуються не повністю. Ніколь Вуд-Баркалоу, Джессіка Аллева і Трейсі Тилка (2024) розібрали десять поширених тверджень про бодінейтральність і назвали їх міфами. Серед них — що це нова ідея, що вона є «серединою» між негативним і позитивним образом тіла і що про зовнішність можна просто не думати. На їхню думку, повага до тіла й увага до того, що воно вміє, давно входять у поняття позитивного образу тіла. Окремих досліджень саме бодінейтральності поки мало: поняття прийшло із соцмереж і лише нещодавно з'явилося в наукових журналах.

Практичний висновок простий. Сперечатися, яка з двох назв правильніша, не обов'язково. Важливо, чи допомагає вам обраний погляд думати про тіло менше і м'якше. Якщо слово «любов» викликає опір, почніть із поваги — це теж рух у правильний бік.

Окремо про тих, чиє тіло змінили хвороба, операція чи поранення. «Функції тіла» в дослідженнях — це не лише сила й витривалість. Сюди відносять відчуття, здоров'я, творчість, турботу про себе, спілкування з іншими. Тому дослідники наголошують, що цей погляд не призначений лише для людей без інвалідності (Alleva та ін., 2015). Звикання до зміненого тіла — окрема робота, і поспішати з «прийняттям» тут не треба.

Критика бодіпозитиву: коли «полюби себе» стає новим тиском

У науковій літературі рух критикують за три речі. Перше: він однаково зосереджений на зовнішності. Друге: він ставить недосяжну планку, адже неможливо завжди почуватися добре у своєму тілі. Третє: він нібито шкодить здоров'ю, заохочуючи нездоровий спосіб життя (Mazzeo та ін., 2024). Про перше вже йшлося вище, третьому присвячено наступний розділ.

Друге заперечення добре знайоме з кабінету психолога. Людина приходить не з ненавистю до тіла, а з провиною за те, що не може його полюбити: «Усі пишуть, що треба приймати себе, а я не можу. Отже, я слабка». Так ідея, що мала знімати сором, сама стає джерелом сорому.

Це впізнаваний механізм токсичного позитиву: вимога «думати позитивно» не залишає місця для чесного «мені зараз погано». Ось як можна відрізнити підтримку від нового тиску.

Що в бодіпозитиві підтримує	Де він стає новим тиском
Тіла різного розміру, віку й вигляду в стрічці	Обов'язок щодня захоплюватися своїм відображенням
Протест проти глузування з ваги	Сором за те, що хочеться щось змінити в зовнішності
Повага до тіла за будь-якої ваги	Табу на розмову про здоров'я з лікарем
Дозвіл мати погані дні з тілом	Ще один «правильний» спосіб почуватися
Увага до того, що тіло вміє	Нові гасла замість реальної турботи про себе

Ліва колонка дає більше свободи, права — додає ще одне «мусиш». Якщо після дописів про прийняття ви почуваєтеся гірше, з вами все гаразд: просто цей формат вам не підходить.

Бодіпозитив і здоров'я: про що насправді суперечка

Найгучніший закид звучить так: бодіпозитив «пропагує ожиріння». Огляд досліджень, на який посилаються Маццео та колеги, підтверджень цьому не знайшов. Це узгоджується з тим, що відомо про вагову стигму: осуд через вагу не працює як мотивація, натомість пов'язаний зі збереженням нездорових звичок і вищим ризиком тривоги та депресії.

У 2020 році 36 міжнародних науковців, серед яких були представники десяти наукових організацій, ухвалили спільну заяву проти стигми ожиріння (Rubino та ін., 2020). Їхній висновок: вагова стигма завдає фізичної й психологічної шкоди, а люди, які її відчувають, рідше отримують належну медичну допомогу. Автори окремо наголошують, що вага не перебуває повністю під контролем волі: на неї впливають біологічні, генетичні й середовищні чинники.

Чому сором через вагу не допомагає змінитися і що натомість працює, ми докладно розібрали в статті про психологію ваги.

Водночас бодіпозитив не скасовує медицину. Повага до тіла якраз передбачає, що ви ходите на профілактичні огляди, лікуєте біль і обговорюєте здоров'я з лікарем, а не з коментаторами в соцмережах. Якщо лікар через вагу не чує ваших скарг, це привід знайти іншого фахівця, а не відмовлятися від обстежень.

Коли невдоволення тілом — привід звернутися по допомогу

Майже кожен час від часу чимось у своєму тілі незадоволений. Бодіпозитив і бодінейтральність звернені саме до цього звичайного, хоч і болючого, невдоволення. Але бувають стани, де гасла не допомагають, бо проблема не в браку любові до себе.

Перший такий стан — дисморфофобія, або тілесний дисморфічний розлад. Британська служба охорони здоров'я NHS описує його так: людина витрачає багато часу на переживання через вади зовнішності, які інші часто взагалі не помічають. Типові прояви — постійне порівняння себе з іншими, довге розглядання в дзеркалі або, навпаки, уникання дзеркал, години на маскування «вади», роздирання шкіри, щоб вона стала «гладенькою». Найчастіше розлад трапляється в підлітків і молодих дорослих, причому і в жінок, і в чоловіків. Детальніше — у статті про дисморфофобію.

Оцінити, скільки місця думки про зовнішність займають у вашому житті, допоможе тест на дисморфофобію. Це скринінг на кілька хвилин, а не діагноз.

Другий — розлади харчової поведінки. Тут у центрі вага та їжа: жорсткі обмеження, переїдання з відчуттям втрати контролю, блювання чи виснажливі тренування, щоб «відпрацювати» з'їдене. Про види й ознаки ми розповідаємо в статті про розлади харчової поведінки.

Для самоперевірки є тест на розлади харчової поведінки, він також не ставить діагноз, а показує, чи варто обговорити це з фахівцем.

Як вибудувати спокійніші стосунки з тілом

Швидкого способу «полюбити себе за тиждень» немає, і такі обіцянки краще пропускати. Зате є кілька підходів, які перевіряли в дослідженнях.

Помічати, що тіло вміє

Нідерландська програма Expand Your Horizon (Alleva та ін., 2015) складалася з трьох письмових завдань із перервою у два дні. На кожне радили витрачати щонайменше 15 хвилин: треба було описати, що робить ваше тіло в певній сфері і чому це для вас важливо. У дослідженні взяла участь 81 жінка з негативним образом тіла. Через тиждень учасниці програми були задоволеніші і зовнішністю, і можливостями тіла та рідше оцінювали себе ззовні, ніж у контрольній групі.

Спробувати можна й самостійно. Пишіть від руки або в нотатках, без редагування і без вимоги до себе відчувати вдячність. Достатньо чесних конкретних речей: «ноги донесли мене до роботи пішки», «руки заплели доньці косу», «шкіра відчула перше тепле сонце».

Говорити з собою м'якше

Британські дослідники Фідан Турк і Гленн Воллер (2020) проаналізували 59 робіт про самоспівчуття, харчування й образ тіла. Вправи на самоспівчуття зменшували невдоволення тілом краще, ніж у контрольних групах, хоча ефект був між малим і середнім (g = 0,39). Йдеться про звичку помічати внутрішню самокритику і відповідати на неї так, як ви відповіли б подрузі в тій самій ситуації.

Кілька вправ на доброту до себе ми розібрали в статті про любов до себе. Тут лише нагадаємо: самоспівчуття не дорівнює жалості до себе чи вседозволеності, воно допомагає витримати неприємне і не розсипатися.

Розбавити стрічку не лише «правильними» тілами

У дослідженні Коен і колег оцінювати себе ззовні частіше починали і після фото моделей, і після бодіпозитивних постів, якщо порівнювати з нейтральними знімками, не пов'язаними із зовнішністю. Тому корисно додати в стрічку те, що взагалі не про тіла: природу, хобі, книжки, подорожі. Ще одна підписка на «справжні» тіла теж тримає увагу на зовнішності.

Не забороняти собі думати про вигляд

Вуд-Баркалоу та колеги відносять до міфів саме думку, що зовнішність можна просто ігнорувати. Нова стрижка чи одяг, у якому зручно вже зараз, а не «коли схудну», — нормальна турбота про себе. Проблема починається тоді, коли вигляд стає головною міркою власної цінності.

Повернути тілу рух для задоволення

Не як покарання за з'їдене, а як спосіб відчути себе: прогулянка, танці на кухні, плавання. З тілом працюють і в психотерапії, через розмову і через тілесні практики; про це ми писали в статті про тілесно-орієнтовану терапію.

Джерела

• Mazzeo S. E., Weinstock M., Vashro T. N., Henning T., Derrigo K. Mitigating Harms of Social Media for Adolescent Body Image and Eating Disorders: A Review. Psychology Research and Behavior Management, 2024; 17:2587–2601. DOI: 10.2147/PRBM.S410600 · PMID: 38978847 · Повний текст
• Rubino F., Puhl R. M., Cummings D. E. та ін. Joint international consensus statement for ending stigma of obesity. Nature Medicine, 2020; 26(4):485–497. DOI: 10.1038/s41591-020-0803-x · PMID: 32127716 · Повний текст
• Turk F., Waller G. Is self-compassion relevant to the pathology and treatment of eating and body image concerns? A systematic review and meta-analysis. Clinical Psychology Review, 2020; 79:101856. DOI: 10.1016/j.cpr.2020.101856 · PMID: 32438284 · Повний текст
• NHS. Body dysmorphic disorder (BDD) · NHS
• Linardon J., McClure Z., Tylka T. L., Fuller-Tyszkiewicz M. Body appreciation and its psychological correlates: A systematic review and meta-analysis. Body Image, 2022; 42:287–296. DOI: 10.1016/j.bodyim.2022.07.003 · PMID: 35878528.
• Cohen R., Fardouly J., Newton-John T., Slater A. #BoPo on Instagram: An experimental investigation of the effects of viewing body positive content on young women's mood and body image. New Media & Society, 2019; 21(7):1546–1564. DOI: 10.1177/1461444819826530.
• Stevens A., Griffiths S. Body Positivity (#BoPo) in everyday life: An ecological momentary assessment study showing potential benefits to individuals' body image and emotional wellbeing. Body Image, 2020; 35:181–191. DOI: 10.1016/j.bodyim.2020.09.003 · PMID: 33068893.
• Wood-Barcalow N. L., Alleva J. M., Tylka T. L. Revisiting positive body image to demonstrate how body neutrality is not new. Body Image, 2024; 50:101741. DOI: 10.1016/j.bodyim.2024.101741 · PMID: 38850714.
• Alleva J. M., Martijn C., Van Breukelen G. J. P., Jansen A., Karos K. Expand Your Horizon: A programme that improves body image and reduces self-objectification by training women to focus on body functionality. Body Image, 2015; 15:81–89. DOI: 10.1016/j.bodyim.2015.07.001 · PMID: 26280376.