Шеймінг: що це, бодішеймінг, слатшеймінг і як присоромлення впливає на людину

Шеймінг (від англ. shame — сором) — це присоромлення: висміювання, осуд або приниження людини за її тіло, зовнішність, сексуальність, вік, звички чи життєвий вибір, щоб вона відчула сором. Дієслово «шеймити» означає соромити, присоромлювати, а того, хто це робить, називають шеймером. Найпоширеніші різновиди — бодішеймінг, тобто осуд за тіло й вагу, і слатшеймінг — осуд дівчини чи жінки за сексуальність, одяг або поведінку.

Шеймінг — не діагноз і не емоція, а дія однієї людини чи групи щодо іншої. Він може звучати як жарт за святковим столом, «дружня порада», коментар під фото чи зауваження батьків. Розберемо, чим шеймінг відрізняється від критики й булінгу, які він має види, що дослідження кажуть про його наслідки і що допомагає тим, кого присоромлюють.

Що таке шеймінг і чому він б'є по «я», а не по вчинку

В український сленг слово прийшло з англійської через соцмережі разом із похідними: «шейм» (ганьба), «шеймити», «зашеймили». Саме явище давнє: люди використовують сором, щоб покарати інших або змусити їх відповідати чужим нормам. Відрізняє шеймінг адресат осуду. Критика каже «ти зробив погано», а шеймінг — «з тобою щось не так»: з твоїм тілом, віком, бажаннями, тобою загалом.

Психологія давно розрізняє ці два повідомлення. За оглядом Джун Тенгні та колег (2007), ще Гелен Блок Льюїс у 1971 році описала сором як негативну оцінку всього себе, а провину — як оцінку окремого вчинку. Як ці емоції переживаються зсередини, ми детально розбираємо на сторінці про сором. Тут нас цікавить інше: що робить людина, яку присоромили.

Відповідь неприємна для тих, хто вірить у виховну силу сорому. Огляд Тенгні показує, що сором штовхає заперечувати, ховатися або тікати з ситуації, а схильні до сорому люди частіше перекладають провину на інших і реагують гнівом. На відміну від провини, сором не утримує від повторення поганих учинків, а іноді й підштовхує до них. Тож шеймінг рідко досягає заявленої мети «щоб виправився».

Як саме люди обороняються від сорому, описує «компас сорому» Дональда Натансона (1992). На його основі Елісон і колеги (2006) створили опитувальник COSS із чотирма шкалами по 10 тверджень — атакувати себе, відсторонитися, уникати, атакувати іншого — і п'ятою для здорової реакції. Найтісніше із соромом і гіршим психологічним самопочуттям пов'язані атака на себе й відсторонення. Саму схильність до сорому чи провини як рису вимірюють сценарним тестом TOSCA-3: людина оцінює, як відреагувала б у кількох буденних ситуаціях.

Буває, що почуті колись слова з часом починають звучати в голові вже вашим власним голосом, а сором заважає вдягатися, їсти, знайомитися чи виходити з дому. З цим можна працювати, і почати варто з розмови, у якій вас не оцінюватимуть. Таку можливість дає психологічна допомога онлайн: про тіло чи сексуальність багатьом легше говорити з дому.

Види шеймінгу: від тіла до батьківства

Присоромити можна майже за будь-яку рису, тому в мережі налічують десятки видів шеймінгу. Найчастіше трапляються ці:

Вид	Що засуджують	Як це може звучати	Кого зачіпає найчастіше
Бодішеймінг, зокрема фетшеймінг і скінішеймінг	Вагу, фігуру, шкіру, зріст, риси обличчя	«З такою фігурою таке не вдягають»	Людей будь-якої статури, жінок частіше
Слатшеймінг	Сексуальність, одяг, макіяж, стосунки	«Подивись, у чому вона ходить»	Переважно дівчат і жінок
Ейджшеймінг	Вік і вибір «не за віком»	«У твоєму віці вже пізно»	І молодших, і старших
Фудшеймінг	Що, скільки й коли людина їсть	«Знову ти це їси?»	Будь-кого, часто за спільним столом
Присоромлення батьків (мамшеймінг)	Спосіб виховання, годування, роботу	«Нормальна мати так не робить»	Матерів і батьків
Самоприсоромлення (fat talk)	Власне тіло, вголос або подумки	«Я жахливо виглядаю»	Того, хто говорить, і тих, хто чує

Ейджшеймінг — щоденний прояв ширшого явища: упереджене ставлення до людей через вік називають ейджизмом, і воно впливає на роботу, лікування, самооцінку. Поруч стоїть лукізм, але це окрема велика тема, тож тут зосередимося саме на присоромленні.

Місце теж має значення. У соцмережах присоромлення бачать сотні людей, і воно лишається в пошуку роками. Коли до такого осуду приєднуються тисячі людей і під удар потрапляють робота чи репутація, говорять уже про кенселінг. На роботі воно звучить як «жарти» колег чи зауваження керівника при всіх. А огляд Томіями та колег окремо називає кабінет лікаря: упередження щодо ваги там поширене, і люди з більшою вагою через це рідше звертаються по медичну допомогу.

Найменш помітний вид — самоприсоромлення. Людина повторює про себе ті самі слова, які колись чула від інших, і часто вважає це чесністю із собою. Саме тому шеймінг шкодить довше, ніж триває сама розмова.

Бодішеймінг: чому осуд тіла не мотивує

Бодішеймінг — це присоромлення за тіло: вагу, форму, шкіру, зріст, будь-яку рису зовнішності. Його різновиди — фетшеймінг, спрямований на людей із більшою вагою, і скінішеймінг, коли висміюють худорлявість. Бодішеймера часто виправдовує віра, що трохи сорому підштовхне людину «взятися за себе». Дослідники вагової стигми кажуть, що відбувається протилежне.

Найвідоміші дані — з американського дослідження Анджеліни Сутін і Антоніо Терраччано (2013). Понад 6 тисяч людей віком від 50 років одним запитанням відповідали, чи стикалися з дискримінацією через вагу, а через чотири роки дослідники порівняли, як змінилося їхнє тіло. Ті, хто пережив такий осуд, приблизно у 2,5 раза частіше набували ожиріння, а ті, хто вже мав його, утричі частіше його зберігали. Дискримінація через стать чи расу такого зв'язку не мала. Висновок авторів: замість мотивувати, осуд за вагу підвищує ризик.

Механізм пояснює огляд Дженет Томіями та колег (2018). В експериментах після досвіду вагової стигми люди їдять більше, гірше контролюють себе, а рівень кортизолу, гормону стресу, у них зростає. Ті, кого осуджують за вагу, частіше уникають фізичних навантажень і відкладають візити до лікаря, а ризик тривожних розладів і розладів настрою в них приблизно у 2,5 раза вищий. Так утворюється замкнене коло.

Автори огляду наголошують: змінювати треба поведінку тих, хто присоромлює, а не тих, кого присоромлюють. Найбільше шкодять впливові люди — лікарі, батьки, вчителі, — тому розмову про здоров'я варто вести про звички й самопочуття, не згадуючи вагу як ваду.

Бодішеймінг не є хворобою, але для вразливої людини може стати поштовхом до неї: огляд Тенгні та колег згадує, що сором за власне тіло стабільно пов'язаний із симптомами розладів харчової поведінки. Якщо думки про один «недолік» зовнішності займають години щодня, варто перевірити, чи це не дисморфофобія, тобто болісна зосередженість на ваді, якої інші майже не помічають.

Коли їжа стала способом покарати себе, з'явилися таємні переїдання, жорсткі заборони чи страх перед тарілкою, потрібна вже робота з фахівцем. Такими станами займається психотерапія розладів харчової поведінки, і звертатися до неї варто, не чекаючи, поки стан стане важким.

Присоромлення в родині і в парі

Фраза «як тобі не соромно» багатьом знайома з дитинства, а сором досі вважають зручним інструментом виховання. Американська академія педіатрії (2018) у рекомендаціях щодо дисципліни пише інакше: крик на дитину й присоромлення майже не працюють навіть короткочасно, а в довгостроковій перспективі не працюють зовсім.

Це підтверджують і лонгітюдні дані. Мін-Те Ван і Сара Кенні (2014) рік спостерігали 976 американських родин із підлітками. Майже половина батьків визнали, що за рік кричали на дитину, лаялися чи називали її дурною або лінивою. Такі слова у 13 років передбачали зростання проблем із поведінкою і симптомів депресії до 14 років. І найважливіше: теплі стосунки з тими самими батьками цього ефекту не пом'якшували.

У парі шеймінг звучить як «жарти» про тіло партнера при друзях, порівняння з колишніми, осуд сексуальних бажань чи минулого. За оглядом Тенгні та колег, у дослідженні епізодів гніву в закоханих парах той, кого присоромили, частіше злився й поводився агресивно. Сором, якого завдав близький, рідко робить стосунки теплішими: він вчить ховатися або атакувати у відповідь.

Якщо присоромлення стало звичною мовою сім'ї, змінити її самотужки важко: кожен захищається, і розмова щоразу перетворюється на обмін звинуваченнями. Нейтральна людина допомагає почути, що стоїть за словами, і домовитися про інший тон. Тут доречна консультація сімейного психолога онлайн: на сесію можна прийти парою або разом із дорослою дитиною.

Слатшеймінг: подвійний стандарт

Слатшеймінг (від англ. slut shaming) — це присоромлення за сексуальність: за одяг, макіяж, кількість партнерів, справжню чи уявну сексуальну поведінку. Бельгійські дослідниці Марго Гобле і Фабієнн Гловач (2021) описують його як стигматизацію, спрямовану переважно на дівчат і жінок, що виявляється в чутках, бойкоті й образливих прізвиськах.

В основі — подвійний стандарт: те, за що хлопця хвалять, дівчині ставлять у провину. Дерек Крігер і Джеремі Стафф (2009) перевірили це на загальнонаціональній вибірці понад 11 тисяч американських підлітків, порахувавши, скільки однолітків називають кожного другом. У хлопців більша кількість сексуальних партнерів була пов'язана з більшою кількістю друзів, а в дівчат — із меншою. Автори застерігають, що це зв'язок, а не доведена причина.

Сьогодні слатшеймінг дедалі частіше переходить у месенджери й соцмережі. Гобле і Гловач опитали 605 дівчат віком 10–18 років: майже кожна сьома вже отримувала онлайн образливі повідомлення через одяг чи поведінку або ставала мішенню сексуальних чуток. Такий досвід передбачав гірше фізичне самопочуття, пригнічений настрій і думки про те, що жити не варто. Валідованої шкали для вимірювання слатшеймінгу, за словами авторок, тоді ще не існувало.

Слатшеймінг часто стає мовою звинувачення жертви: дівчині, яка розповіла про домагання, кажуть «а нащо так вдяглася». Як працює цей механізм і чому він змушує постраждалих мовчати, ми розбирали на сторінці про віктимблеймінг.

Шеймінг, булінг, критика і зворотний зв'язок

Щоб не присоромити когось ненароком і впізнати присоромлення, спрямоване на вас, корисно відрізняти його від сусідніх явищ:

Явище	На що спрямоване	Навіщо	Як часто	Що відчуває людина
Зворотний зв'язок	Конкретну дію чи результат	Допомогти зробити краще	Коли людина просить або цього потребує справа	Розуміє, що змінити
Критика	Вчинок, роботу, ідею	Оцінити, висловити незгоду	Здебільшого разово	Неприємно, але йдеться про справу
Шеймінг	Саму людину: тіло, вік, сексуальність, вибір	Присоромити, «поставити на місце»	Разово або постійно	Сором, бажання сховатися
Булінг	Людину, слабшу в групі	Цькувати, підкорити	Систематично, з нерівністю сил	Страх, безпорадність, ізоляція

Шеймінг і булінг часто йдуть разом, але не тотожні. Одного коментаря про зовнішність достатньо, щоб присоромити, а булінг — це повторюване цькування з перевагою сили, у якому шеймінг стає одним з інструментів.

Кримінолог Джон Брейтвейт (1989) розрізнив два способи присоромлення. Реінтегративне засуджує вчинок, але зберігає повагу до людини й завершується прийняттям її назад у групу. Стигматизуюче таврує саму людину й виштовхує її геть, і, за Брейтвейтом, саме таке присоромлення може посилювати поведінку, яку мало б зупинити. У цих термінах шеймінг майже завжди є стигматизуючим, а про те, як ярлик змінює ставлення до людини, ми писали на сторінці про стигматизацію.

Що допомагає: самоспівчуття, межі, фахівець

Протилежність сорому — не гордість, а доброзичливе ставлення до себе. Психологиня Крістін Нефф (2003) описала самоспівчуття через три складники: доброту до себе замість жорсткої самокритики, відчуття спільної людської долі замість ізоляції і уважність, що дає змогу помітити біль, не розчиняючись у ньому. Для вимірювання вона створила шкалу самоспівчуття SCS із 26 тверджень.

Для теми тіла це особливо важливо. Метааналіз Фідан Турк і Гленна Воллера (2020) об'єднав 59 досліджень: вищий рівень самоспівчуття пов'язаний із меншим невдоволенням тілом і меншою кількістю симптомів розладів харчової поведінки, а вправи на самоспівчуття працювали краще, ніж у контрольних групах.

Що можна зробити, коли вас присоромлюють:

• коротко й спокійно назвати те, що відбувається: «Мені неприємні коментарі про моє тіло»;
• не виправдовуватися за зовнішність чи вибір і повернути розмову до суті, якщо вона про справу;
• в інтернеті не вступати в суперечку, а заблокувати автора; скриншоти знадобляться, якщо доведеться скаржитися;
• помічати власне самоприсоромлення й говорити з собою так, як говорили б із другом.

Щоб не присоромлювати інших, допомагає просте правило: говорити про дію, а не про людину. «Ти запізнився, і мені довелося чекати» дає змогу щось виправити, а «ти безвідповідальний» — лише захищатися. Чужого тіла краще не коментувати взагалі, навіть у формі поради, а з дитиною варто називати вчинок і разом шукати, як його виправити.

Звернутися до психолога чи психотерапевта варто, якщо:

• думки про зовнішність займають години щодня або змушують уникати людей;
• їжа стала способом контролю чи покарання;
• пригнічений настрій і сором тримаються тижнями;
• з'являються думки про самогубство чи самоушкодження — тоді телефонуйте на кризову лінію 0 800 33 20 29 (цілодобово, безкоштовно).

Міфи і факти про шеймінг

Насправді	Поширений міф
Сором частіше змушує ховатися, заперечувати чи злитися, ніж змінювати поведінку	Трохи сорому допомагає людині виправитися
Досвід осуду за вагу пов'язаний із вищим ризиком ожиріння й гіршим здоров'ям	Бодішеймінг мотивує схуднути
Присоромлення шкодить дітям навіть у родинах із теплими стосунками	Сором — нормальний метод виховання, якщо батьки люблять дитину
Шеймінг б'є по людині загалом, а критика — по конкретній дії	Шеймінг — це просто чесна критика
Подвійний стандарт карає дівчат за те, що хлопцям додає популярності	Слатшеймінг однаково захищає моральні норми для всіх
Шеймінг може бути одноразовим, а булінг — це систематичне цькування з перевагою сили	Шеймінг і булінг — одне й те саме

Джерела

• Tangney J. P., Stuewig J., Mashek D. J. Moral emotions and moral behavior. Annual Review of Psychology, 2007; 58:345–372. DOI: 10.1146/annurev.psych.56.091103.070145 · PMID: 16953797 · PMCID: PMC3083636
• Braithwaite J. Crime, Shame and Reintegration. Cambridge University Press, 1989. DOI: 10.1017/CBO9780511804618 · Cambridge Core
• Sutin A. R., Terracciano A. Perceived weight discrimination and obesity. PLOS ONE, 2013; 8(7):e70048. DOI: 10.1371/journal.pone.0070048 · PMID: 23894586 · Повний текст
• Tomiyama A. J. та ін. How and why weight stigma drives the obesity 'epidemic' and harms health. BMC Medicine, 2018; 16:123. DOI: 10.1186/s12916-018-1116-5 · PMID: 30107800 · Повний текст
• Sege R. D., Siegel B. S. Effective discipline to raise healthy children. Pediatrics, 2018; 142(6):e20183112. DOI: 10.1542/peds.2018-3112 · PMID: 30397164
• Wang M.-T., Kenny S. Longitudinal links between fathers' and mothers' harsh verbal discipline and adolescents' conduct problems and depressive symptoms. Child Development, 2014; 85(3):908–923. DOI: 10.1111/cdev.12143 · PMID: 24001259 · PMCID: PMC3875601
• Kreager D. A., Staff J. The sexual double standard and adolescent peer acceptance. Social Psychology Quarterly, 2009; 72(2):143–164. DOI: 10.1177/019027250907200205 · PMID: 25484478 · PMCID: PMC4256532
• Goblet M., Glowacz F. Slut shaming in adolescence: a violence against girls and its impact on their health. International Journal of Environmental Research and Public Health, 2021; 18(12):6657. DOI: 10.3390/ijerph18126657 · PMID: 34205692 · Повний текст
• Neff K. D. The development and validation of a scale to measure self-compassion. Self and Identity, 2003; 2(3):223–250. DOI: 10.1080/15298860309027
• Turk F., Waller G. Is self-compassion relevant to the pathology and treatment of eating and body image concerns? A systematic review and meta-analysis. Clinical Psychology Review, 2020; 79:101856. DOI: 10.1016/j.cpr.2020.101856 · PMID: 32438284