Брейнрот: що короткі відео роблять з увагою, пам'яттю і сном

Ви лягаєте «на п'ять хвилин» подивитися щось легке. Ролики змінюються кожні пів хвилини, палець гортає сам, а коли телефон нарешті ляже на тумбочку, з'ясується, що минула година і згадати з неї майже нічого не вдається. Наступного ранку робочий лист на дві сторінки чомусь здається задовгим.

Для цього стану інтернет придумав слово. Нижче розповідаємо, звідки воно взялося і що означає в мемах, що наука справді знає про короткі відео, увагу, пам'ять, сон і настрій, чому стрічку так важко зупинити, як це стосується дітей і підлітків і що допомагає без заборон і моралізаторства.

Що таке брейнрот простими словами

У грудні 2024 року видавництво Оксфордського університету оголосило brain rot словом року. У відкритому голосуванні взяли участь понад 37 тисяч людей, а частота вживання виразу між 2023 і 2024 роками зросла на 230%. Оксфордський словник тлумачить його як нібито погіршення психічного чи інтелектуального стану людини внаслідок надмірного споживання тривіального, невибагливого матеріалу, нині передусім онлайн-контенту. Слово «нібито» тут стоїть недарма: укладачі словника фіксують, як люди говорять, а не ставлять діагноз.

Сам вираз старий. Уперше його знайшли у «Волдені» Генрі Девіда Торо, виданому 1854 року. Торо дорікав сучасникам, що вони охочіше приймають прості ідеї, ніж складні, і питав, чому Англія бореться з картопляною гниллю, а з гниттям мозку, яке значно поширеніше, не бореться ніхто. Друге життя слово отримало вже в TikTok, серед покоління Z і покоління Альфа, а звідти перейшло в журналістику.

У мемах брейнротом називають навмисно абсурдний контент. Це серіал Skibidi Toilet про унітази з людськими головами, «італійські брейнроти», тобто згенеровані штучним інтелектом химерні істоти з іменами на кшталт Tralalero Tralala, і гра Steal a Brainrot у Roblox, де цих персонажів крадуть і колекціонують. Діти повторюють їхні імена одне одному так само, як попередні покоління цитували мультфільми. Сам гумор нічого поганого з мозком не робить; розмова про шкоду завжди стосується кількості годин і формату, в якому цей гумор подають.

Найближчий до брейнроту побутовий вираз в українській мові — кліпове мислення: звичка сприймати світ короткими уривками й насилу втримувати увагу на чомусь довгому. Обидва вирази описують реальні переживання, але жоден не є науковим поняттям. Дослідники натомість вимірюють конкретні речі: увагу, гальмівний контроль, пам'ять, сон і проблемне користування застосунками.

Буває, що жарти закінчуються. Дитина вже не може відкласти телефон без сліз чи крику, а кожна спроба обмежити час перетворюється на сварку. Тоді доречно звернутися по допомогу психолога при залежності від гаджетів у дітей: фахівець допоможе зрозуміти, що саме тримає дитину в стрічці, і домовитися про правила, які родина справді виконуватиме.

Чому від коротких відео так важко відірватися

Стрічку проєктували з розрахунком, що її не закриватимуть. Психолог Крістіан Монтаг із колегами 2019 року розібрав популярні застосунки й описав шість прийомів, які подовжують час, проведений у них. Перший у його переліку — нескінченне гортання й автопрогравання: щойно закінчується одне відео, вмикається наступне, і моменту, де людина могла б зупинитися й вирішити, чи хоче вона дивитися далі, просто немає.

Другий механізм давно відомий з ігрових автоматів. Більшість роликів у стрічці прохідні, але зрідка трапляється щось по-справжньому смішне чи цікаве. Монтаг прямо пов'язує це з переривчастим підкріпленням: нагорода, яка приходить непередбачувано, тримає міцніше за передбачувану. Яку роль у цьому відіграє система винагороди мозку і чому «дофаміновий детокс» не працює так, як обіцяють, ми пояснювали в статті про дофамін.

Третій чинник — персоналізація. У дослідженні 2021 року молодим дорослим у функціональному томографі показували два набори відео з TikTok: підібрані алгоритмом саме для них і загальні, не налаштовані під людину. Персональні ролики сильніше активували вентральну ділянку покришки, одну з ключових зон системи винагороди, а також мережу пасивного режиму мозку, яка працює, коли ми думаємо про себе. Стрічка «під вас» мозку справді цікавіша за випадкову.

У тій самій роботі близько 5,9% користувачів TikTok мали ознаки вираженого проблемного користування, і що більше таких ознак було в людини, то нижчим виявлявся її самоконтроль. Звідси не випливає, що винна слабка воля. Застосунок зроблено так, щоб його було важко закрити, а втомлена людина ввечері чинить йому найменший опір.

Коли замість розважальних роликів у стрічці переважають тривожні новини, механізм той самий, тільки до нього додається страх пропустити загрозу. Цей варіант ми окремо розбирали в статті про думскролінг.

Якщо після вечора зі стрічкою вам соромно і ви обіцяєте собі «завтра без телефона», а завтра все повторюється, корисніше розібрати цю петлю, ніж сварити себе. Фахівця, з яким зручно говорити, не виходячи з дому, можна знайти серед психологів України, які працюють онлайн. У розмові з ним легше побачити, яку потребу задовольняє гортання: відпочинок, втечу від тривоги чи від самотності.

Що дослідження кажуть про короткі відео й увагу

Наймасштабніший на сьогодні огляд підготувала група австралійських дослідників на чолі з Лан Нгуєн. Їхній метааналіз вийшов 2025 року в журналі Psychological Bulletin і об'єднав 71 дослідження, у яких узяли участь 98 299 людей. Хто частіше дивився TikTok, Reels, Shorts чи їхні аналоги, той у середньому гірше виконував когнітивні завдання, і найсильнішим цей зв'язок був для двох функцій: уваги та гальмівного контролю.

Гальмівний контроль — це здатність не зробити того, чого вимагає імпульс: не відповісти різко, не відкрити застосунок посеред задачі, дочекатися своєї черги в розмові. Разом з увагою він становить те, що в побуті називають зібраністю. Коефіцієнти кореляції в метааналізі становили −0,38 для уваги і −0,41 для гальмівного контролю. Психологи вважають такий зв'язок помірним: він помітний у великих групах, але за кількістю годин у TikTok неможливо передбачити, як зосереджується конкретна людина.

Результат повторювався у вибірках молоді й дорослих і не залежав від платформи. Інші когнітивні функції, як-от пам'ять чи міркування, автори майже не змогли оцінити: досліджень про них поки замало.

Для батьків звідси важливий висновок. Підлітки не мають якоїсь особливої «вразливості до TikTok», але й природного захисту в них немає: самоконтроль у цьому віці ще дозріває. Коли через телефон з'являються щоденні конфлікти, падають оцінки чи підліток не може відкласти гаджет навіть тоді, коли сам цього хоче, послуги підліткового психолога онлайн допомагають домовлятися без війни за пароль від вайфаю.

Пам'ять: що губиться між двома відео

Проспективна пам'ять — це пам'ять про намір. Не забути купити хліб дорогою додому. Передзвонити після наради. Як на неї впливають короткі відео, перевірили в експерименті, який німецькі дослідники представили 2023 року на конференції CHI: шістдесят учасників мали втримувати в голові заплановані дії, а в перервах між завданнями гортали TikTok, Twitter чи YouTube або просто сиділи без діла. Результати помітно погіршилися лише після TikTok.

Ні Twitter, ні YouTube, ні пауза такого ефекту не дали. Автори пов'язують це з форматом: десятки коротких сюжетів поспіль змушують мозок раз у раз перемикати контекст, і намір, який треба було донести до потрібного моменту, губиться десь між ними. Знайомо кожному, хто брав телефон подивитися погоду, а за хвилину вже не пам'ятав навіщо.

Цікаве уточнення дає препринт, оприлюднений у жовтні 2026 року і ще не перевірений рецензентами. Дослідники взяли не самозвіти, а екранний час, який фіксує сам телефон, у 502 молодих людей віком 18–24 роки. Результат несподіваний. У тих 398 учасників, у кого були TikTok чи Instagram, час у коротких відео з тестом на увагу пов'язаний не був, зате що більше людина їх дивилася, то гірше потім упізнавала показані їй зображення, особливо з категорій, що траплялися рідко.

Тож картина поки складається з фрагментів, і заголовки на кшталт «короткі відео знищують пам'ять» її перебільшують. Обережніше сказати так: швидкі перемикання заважають утримувати плани й запам'ятовувати побачене, а наскільки стійкий цей ефект поза стрічкою, ще належить з'ясувати.

Сон: «ще одне відео» о другій ночі

Сон страждає від вечірнього гортання найпомітніше. У дослідженні 2024 року серед 337 студентів одного з університетів китайської провінції Хенань кожен четвертий, а саме 25,2%, мав погану якість сну за Піттсбурзьким індексом. Що вищим був у людини бал залежності від коротких відео, то гірше вона спала. Частину цього зв'язку пояснювали дві речі: схильність відкладати справи на потім і менша фізична активність.

Механізм зрозумілий і без томографів. Стрічка коротких відео не має природного кінця, тому рішення «ще одне» доводиться ухвалювати сотні разів поспіль, і щоразу втомлений мозок програє. Звідси звичка без нагальної потреби відкладати сон, яку англомовний інтернет охрестив «помстою за день»: людина відвойовує в ночі час для себе, бо вдень його не було.

Найдієвіша зміна тут суто фізична: телефон заряджається поза спальнею, а замість будильника в телефоні — звичайний годинник. Інші прийоми, які допомагають, коли голова ще «гуде», ми зібрали в статті про те, як швидко заснути.

Настрій: стрес і тривога, але не самооцінка

У метааналізі Нгуєн частіший перегляд коротких відео був пов'язаний і з гіршим психічним самопочуттям загалом, хоча слабше, ніж з увагою: середня кореляція −0,21. Найпомітнішими виявилися зв'язки зі стресом і тривожністю, −0,34 і −0,33 відповідно. А от з образом тіла й самооцінкою зв'язку не знайшли. Автори припускають, що причина в різноманітті контенту: поруч з ідеальними тілами в стрічці трапляються рецепти, коти й абсурдні меми.

Напрям зв'язку тут теж неочевидний. Після важкого дня людина часто відкриває стрічку саме тому, що їй тривожно і хочеться вимкнутися. Відео справді дають кілька хвилин полегшення, але причину не прибирають, і наступного вечора все повторюється. Таку втечу від реальності, яка то рятує, то шкодить, ми докладно описували в статті про ескапізм.

Що доведено, а що ні

• Доведено: частий перегляд коротких відео пов'язаний із гіршою увагою і гальмівним контролем у молоді й дорослих — це підсумок 71 дослідження.
• Неоднозначно: чи спричиняють короткі відео ці зміни, чи люди з уже слабшою увагою частіше в них застрягають.
• Неоднозначно: вплив на пам'ять — перші експерименти й дані з телефонів є, великих оглядів поки немає.
• Не доведено: що короткі відео погіршують самооцінку чи ставлення до тіла — у метааналізі такого зв'язку не знайшли.
• Не доведено: що мозок буквально «гниє» або що зміни незворотні.

Брейнрот у дітей і підлітків

Батьків зазвичай лякають дві речі: незрозумілі слова на кшталт «скібіді» і години з телефоном у руках. Перше — звичайна дитяча субкультура. У кожного покоління були свої безглузді фрази, і заборона на них лише відрізає дорослого від розмови з дитиною. Друге — справжнє питання, і для наймолодших є чіткі орієнтири.

Їх дає ВООЗ у настановах 2019 року щодо фізичної активності, сидячої поведінки та сну дітей до п'яти років. Для немовлят до року екранний час не рекомендований. Для однорічних сидячий екранний час, як-от перегляд телевізора чи відео, теж не рекомендований. Для дітей 2, 3 і 4 років — не більше однієї години на день, і що менше, то краще. А коли малюк сидить, ВООЗ радить, щоб дорослий читав йому й розповідав історії.

Для дошкільнят формат важить не менше за тривалість. У матеріалі про інтернет-залежність ми наводили дані: проблемне користування смартфоном у малюків пов'язане передусім із переглядом відео для розваги, тоді як навчальні застосунки й ігри такого зв'язку не показали.

Для школярів і підлітків ВООЗ окремої норми в годинах не встановлює. Американська академія педіатрії радить скласти сімейний медіаплан, який враховує потреби кожної дитини і всієї родини в здоров'ї, навчанні й розвагах. Йдеться про правила замість цифри: де телефонів немає взагалі, коли їх відкладають і що робити натомість.

З підлітками добре працює ще одне правило: обмеження однакові для всіх. Якщо тато за вечерею гортає Reels, а від сина вимагає відкласти телефон, домовленість не протримається й тижня. І замість «скільки можна сидіти» краще питати «як ти почуваєшся після години в стрічці»: втомленим, роздратованим, спокійним? Таке питання не звучить як звинувачення, тому на нього частіше відповідають чесно.

Що допомагає: налаштування, межі й заміна замість заборони

Повна заборона рідко тримається довго, хоч у дорослого, хоч у дитини. Краще працює зміна середовища: що далі спокуса фізично, то менше доводиться покладатися на силу волі.

Почніть із налаштувань. У смартфонах є вбудовані ліміти екранного часу, а в застосунках коротких відео — щоденні обмеження й нагадування про перерву. Вимкніть автопрогравання там, де це можливо, і залиште сповіщення тільки від живих людей. Кожна така дрібниця повертає ту точку зупинки, яку стрічка прибрала.

Далі — межі в часі й місці. Добре працюють «острівці без екрана»: перша година після пробудження, їжа, дорога, остання година перед сном. Телефон, що заряджається на кухні, робить для сну більше, ніж будь-яка обіцянка собі.

Найважливіше — заміна. Якщо нічого не запланувати заздалегідь, звільнений вечір першою знову заповнить стрічка. Тому вирішіть наперед, що буде натомість: прогулянка, книжка, настільна гра з дитиною, дзвінок другові. Для уваги корисні й довгі формати: фільм без другого екрана, подкаст на годину, хобі, яке вимагає терпіння.

Для родини зручно записати все це як сімейний медіаплан: де і коли гаджетів немає, що робимо замість них і як нагадуємо одне одному без крику. Дитина, яка сама брала участь у складанні правил, зазвичай дотримується їх охочіше, ніж та, якій їх просто оголосили.

Дорослим, які хочуть повернути здатність довго зосереджуватися, допомагає поступовість. Почніть із 15–20 хвилин читання, коли телефон лежить в іншій кімнаті, і подовжуйте цей час щотижня. Перші дні буде нудно, і це нормально: нудьга дає мозку перепочити від потоку стимулів.

Коли брейнрот стає проблемою і потрібен фахівець

Більшість людей, які жартують про брейнрот, не мають жодного розладу: вони втомилися й забагато гортають. Окремого діагнозу «залежність від коротких відео» в міжнародних класифікаціях немає, проте проблемне користування цілком реальне, і психологи з ним працюють. Відрізнити звичку від проблеми допомагає порівняння.

Звичайне захоплення	Привід звернутися по допомогу
Гортаєте ввечері, але зупиняєтеся, коли треба	Не можете зупинитися, навіть коли дуже хочете
Сон іноді зсувається	Регулярно недосипаєте через телефон
Навчання й робота не страждають	Падають оцінки, зриваються терміни
Без телефона трохи нудно	Без телефона тривожно, з'являються злість і дратівливість
Стрічка — один із видів відпочинку	Стрічка витіснила друзів, спорт і хобі
Час у застосунку можна спокійно обговорити	Через телефон щодня сваряться вдома

Якщо збігається кілька пунктів із правого стовпчика і так триває місяцями, варто поговорити з психологом. Часто за стрічкою стоїть інше: тривога, самотність, вигорання, конфлікти в родині, і працювати доводиться саме з ними. Перевірити, як справи з увагою, можна за допомогою таблиць Шульте, але це самоспостереження, а не діагноз.

Окремо про увагу. Якщо зосередитися було важко ще до смартфона, з дитинства, і в будь-якому середовищі, варто перевірити, чи це не СДУГ у дорослих. Тоді стрічка лише загострює давні труднощі. Діагноз ставить лікар, тож за потреби ми можемо направити вас до лікаря-психіатра, з яким співпрацюємо, і допомогти домовитися про прийом.

Якщо поруч із нескінченним гортанням з'явилися стійкий пригнічений настрій, безсоння чи відчуття, що все марно, не відкладайте розмову з фахівцем. Гортання в такому стані часто буває не причиною, а способом хоч трохи заглушити важкі почуття, і увагу варто приділити саме їм.

Джерела

• Oxford Languages. 'Brain rot' named Oxford Word of the Year 2024. Oxford University Press, 2 грудня 2024.
• Nguyen L., Walters J., Paul S. та ін. Feeds, feelings, and focus: A systematic review and meta-analysis examining the cognitive and mental health correlates of short-form video use. Psychological Bulletin, 2025; 151(9):1125–1146. DOI: 10.1037/bul0000498 · PMID: 41231585.
• Montag C., Lachmann B., Herrlich M., Zweig K. Addictive Features of Social Media/Messenger Platforms and Freemium Games against the Background of Psychological and Economic Theories. International Journal of Environmental Research and Public Health, 2019; 16(14):2612. DOI: 10.3390/ijerph16142612 · PMID: 31340426 · Повний текст
• Su C., Zhou H., Gong L., Teng B., Geng F., Hu Y. Viewing personalized video clips recommended by TikTok activates default mode network and ventral tegmental area. NeuroImage, 2021; 237:118136. DOI: 10.1016/j.neuroimage.2021.118136 · PMID: 33951514.
• Chiossi F., Haliburton L., Ou C., Butz A. M., Schmidt A. Short-Form Videos Degrade Our Capacity to Retain Intentions: Effect of Context Switching On Prospective Memory. Proceedings of the 2023 CHI Conference on Human Factors in Computing Systems, 2023. DOI: 10.1145/3544548.3580778 · Повний текст
• Chen K., Miller D. S., Nguyen K. K., Wagner A. D., Tran T. The Cost to Scroll: Short-form Video Use and Episodic Memory. bioRxiv (препринт), 2026. DOI: 10.64898/2026.10.07.757368.
• Zhao Z., Kou Y. Effect of short video addiction on the sleep quality of college students: chain intermediary effects of physical activity and procrastination behavior. Frontiers in Psychology, 2024; 14:1287735. DOI: 10.3389/fpsyg.2023.1287735 · PMID: 38274685 · Повний текст
• World Health Organization. Guidelines on physical activity, sedentary behaviour and sleep for children under 5 years of age. Geneva: WHO, 2019 · Настанова
• American Academy of Pediatrics. Media and Children; Family Media Plan. AAP, офіційний сайт.