Психотравма війни: що важливо знати психологу

Для України війна стала мультитравматичним періодом: травматичні події не залишаються в минулому, а тривають і накладаються одна на одну. До психолога приходять військові й ветерани, їхні родини, люди, які пережили втрату, обстріли чи вимушений переїзд. Водночас не кожна важка подія стає травмою. Більшість людей після травматичної події не матиме ПТСР, а значна частина тих, у кого розлад розвинеться, одужає без лікування. Тому перше професійне завдання полягає не в тому, щоб шукати травму в кожному, а в тому, щоб розрізняти стрес, травму і розлад і не нашкодити, поки триває ця оцінка.

Розрізняти допомагає розуміння механізмів. У момент загрози сигнал доходить до мигдалеподібного тіла швидше, ніж до кори, гормональний каскад впливає на гіпокамп, а префронтальна кора тимчасово втрачає контроль. Тому травматичний спогад часто зберігається не як зв’язна історія, а фрагментами: відчуттями, образами, тілесними реакціями. Людина може не пам’ятати послідовності подій, але тіло реагує на тригер так, ніби небезпека триває. Якщо психолог цього не враховує, детальні розпитування можуть більше нашкодити, ніж допомогти.

Друга складність діагностична. Посттравматичний стресовий розлад має чотири кластери симптомів і може проявитися не одразу, а через роки після події. Він рідко буває єдиним діагнозом: поруч часто йдуть депресія, залежність від алкоголю, суїцидальні ризики. У роботі з військовими окремо постає моральна травма, коли людина вчинила, побачила або не змогла зупинити те, що суперечить її цінностям. Її легко сплутати з ПТСР, хоча в центрі тут провина і сором, і вони потребують від спеціаліста іншої позиції.

Галина Ларіонова, яка працює з діючими військовослужбовцями й ветеранами, веде від нейрофізіології до практики. У вебінарі розібрано межу між стресом і травмою через вікно толерантності, поняття «Т» і «т» та кумулятивну травму, а також шість опитувальників і два клінічні інтерв’ю з призначенням кожного. Окремий блок присвячено моральній травмі: сім тригерів, різниця між провиною і соромом, вправа «коло відповідальності» і п’ять правил присутності поруч із чужою провиною. Ви дізнаєтеся, чому фраза «це не ваша вина» може працювати у зворотний бік, а завершує розмову тема посттравматичного зростання, яке відбувається через перегляд основних переконань.