Сексуальність у психології: що це і з чого вона складається

Для більшості людей «сексуальність» звучить як чемніша заміна слова «секс». У кабінеті психолога за ним стоїть набагато більше. Фахівець питає про сексуальність, а насправді хоче зрозуміти інше: як ви ставитеся до свого тіла, що відчуваєте поруч із партнером, чи можете сказати «ні». І що вам колись пояснили вдома про бажання та сором. Секс може на роки зникнути з життя. Сексуальність при цьому нікуди не дівається.

Нижче — визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я і те, з яких елементів складається сексуальність. Ви побачите, як вона змінюється від дитинства до старості і що на неї впливає. А наприкінці — де закінчується варіант норми і з'являється привід звернутися до сексолога.

Що таке сексуальність простими словами

Фахівці найчастіше спираються на робоче визначення ВООЗ. Його сформулювали на технічній консультації 2002 року, а опублікували 2006-го. Сексуальність там названо центральним аспектом людського буття протягом усього життя, і перелік того, що до неї входить, довгий: стать, гендерні ідентичності й ролі, сексуальна орієнтація, еротизм, задоволення, інтимність, репродукція. А як це видно в житті? У поведінці й фантазіях, у переконаннях і цінностях, у ролях, які людина на себе бере, і в її стосунках.

У тому самому визначенні є речення, яке часто пропускають: людина не обов'язково переживає чи виявляє всі ці виміри. Тому асексуальність психологи розглядають як один із варіантів, а не як «вимкнену» сексуальність. Так само сексуальність є в людини, яка свідомо не вступає в близькі стосунки, і в людини, якій за вісімдесят.

Секс — це поведінка. Сексуальність ширша: вона охоплює те, як ви себе бачите, хто вас приваблює, що вам приємно, а що неприйнятно, і як ви про все це говорите. Типова ситуація з практики: жінка каже «у мене вже рік нічого немає, яка там сексуальність», а потім пів години розповідає, що соромиться роздягатися навіть у примірочній. Це теж розмова про сексуальність, причому дуже предметна.

Саме тому труднощі в цій сфері рідко зводяться до «техніки». Сексолог-психолог працює з тим, що стоїть за ними: соромом, тривогою, засвоєними заборонами, напругою в парі. Багатьом простіше заговорити про це у себе вдома, на власному дивані, ніж сидіти в коридорі клініки. Для них і є допомога сексолога онлайн.

Сексуальне здоров'я: як його визначає ВООЗ

Тепер про здоров'я. Для ВООЗ сексуальне здоров'я означає стан фізичного, емоційного, психічного і соціального благополуччя у сфері сексуальності. Відсутність хвороб, дисфункцій чи фізичних вад для цього замало. Потрібні шанобливе ставлення до сексуальності й стосунків та можливість мати приємний і безпечний досвід, вільний від примусу, дискримінації й насильства.

А тепер погляньте, чого у визначенні бракує. Жодної «нормальної» кількості сексу на тиждень. Ні слова про обов'язковий оргазм чи вікову межу. Мірилом є благополуччя і безпека самої людини, а не те, чи вписується вона в середній показник.

Ще одна деталь: ВООЗ прив'язує сексуальне здоров'я до сексуальних прав. Звучить серйозно, але йдеться про звичайні права людини, застосовані до цієї сфери. Рівність і заборона дискримінації, недоторканність приватного життя, доступ до інформації та освіти. А ще право вступати в шлюб лише з вільної й повної згоди та самим вирішувати, чи мати дітей і скільки.

Змінився й підхід до діагностики. Сексуальні дисфункції в чинній Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) тепер мають окремий розділ — «Стани, пов'язані із сексуальним здоров'ям». Навіщо так зробили? Автори перегляду пишуть прямо: щоб подолати поділ на «психічне» і «тілесне». Цей поділ заклала МКХ-10, де розлади ділили на «неорганічні» й «органічні». А категорій, пов'язаних із сексуальною орієнтацією, у новій класифікації вже немає.

Іноді людина знає лише одне: щось не так. Назвати проблему вона не може, бо та переплелася з утомою, тривогою, сварками вдома. Тоді не обов'язково одразу шукати вузького фахівця. Почніть із консультації психолога онлайн. Удвох ви швидше розберетеся, хто вам потрібен: сексолог, лікар чи обидва.

Біопсихосоціальна модель: тіло, психіка і середовище

Ще 1977 року американський психіатр Джордж Енгель надрукував у журналі Science статтю, де критикував суто біомедичний погляд на хвороби. Натомість він запропонував біопсихосоціальну модель. Стан людини не зрозуміти, якщо не дивитися одночасно на біологію, психологію і соціальні обставини. Для сексології ця модель стала основною рамкою. Заберіть будь-який із трьох рівнів, і сексуальність уже не пояснити.

Біологічний рівень — це гормони, нервова система, кровообіг, загальний стан здоров'я, вагітність, вік, сон і втома. Сюди ж належить вплив хронічних хвороб і деяких ліків, тому, якщо бажання змінилося на тлі лікування, це варто обговорити з лікарем, який призначив ліки.

Психологічний рівень охоплює емоції, самооцінку, ставлення до тіла, тип прихильності, тривожність і досвід, зокрема болісний. А ще переконання, які людина часто навіть не помічає: «жінка не повинна хотіти першою», «чоловік завжди готовий», «у шлюбі це обов'язок».

Соціальний рівень найменш помітний. Це виховання, культура, релігія, медіа, партнер і якість стосунків, гроші, житло, безпека. ВООЗ у своєму визначенні перелічує навіть економічні, правові й історичні чинники: сексуальність людини, яка виросла в 1980-х, і людини, яка виросла в 2010-х, формувалася в дуже різних умовах.

Засвоєні в дитинстві послання діють і в 35, і в 50 років. Якщо вдома тему або обходили мовчанням, або згадували з осудом, доросла людина часто не має слів навіть для того, щоб сказати партнерові, що їй неприємно. Для жінок, яким складно говорити про цю сферу навіть із найближчими, ми проводимо тренінг «Сексуальність і психологія прийняття себе» у закритій групі з посиленими правилами конфіденційності.

Як три рівні працюють разом, добре пояснює модель подвійного контролю, яку розробили Джон Бенкрофт і Ерік Янссен в Інституті Кінсі. Згідно з нею, сексуальна реакція — це взаємодія двох систем, умовно «газу» і «гальма». Чутливість обох систем у кожного своя, і помірно чутливе гальмо автори вважають корисною рисою, а не вадою. Одній людині досить побачити партнера після душу. Іншій спершу потрібно, щоб діти спали, двері були зачинені, а завтрашній звіт лежав у пошті. Друга людина не «холодна». У неї просто чутливіше гальмо, і з ним можна працювати.

З чого складається сексуальність

Психологи зазвичай виділяють кілька складових, які пов'язані між собою, але не визначають одна одну. Орієнтація нічого не каже про силу бажання. Людина без сексуального потягу може закохуватися. Висока самооцінка не гарантує спокійного ставлення до свого тіла. Нижче вісім складових, про які найчастіше йдеться в консультуванні.

Біологічна стать

Тут ідеться про біологію в буквальному сенсі: хромосоми, гормони, будову тіла. ВООЗ при цьому уточнює, що ці характеристики не взаємовиключні. Деякі люди від народження мають ознаки обох статей. Від біологічної статі залежить частина тілесних реакцій. А от ким людина себе відчуває і кого любить, вона не визначає.

Гендерна ідентичність і гендерні ролі

Гендерна ідентичність — це те, ким людина відчуває себе всередині: чоловіком, жінкою або інакше. А гендерні ролі задає суспільство. Воно підказує, як «належить» поводитися чоловікові, а як жінці, хто має робити перший крок і кому взагалі дозволено говорити про бажання. Бабуся й онука часто по-різному розуміють маскулінність і фемінність, тож і сценарії близькості в кожного покоління свої.

Сексуальна орієнтація

До людей якої статі вас тягне емоційно, романтично чи сексуально? А може, такого потягу немає зовсім? Відповідь і буде вашою орієнтацією. Британський Королівський коледж психіатрів в офіційній заяві пояснює, що її визначає поєднання біологічних чинників і чинників середовища після народження. Підстав вважати орієнтацію свідомим вибором немає. А ще коледж окремо підкреслює: гомосексуальність не є психічним розладом.

Потяг може мати й умови. Частина людей відчуває його лише після глибокого емоційного зв'язку, і цей досвід описує демісексуальність.

Сексуальне бажання

Сила сексуального бажання, або лібідо, у різних людей дуже різна. Та й в однієї людини вона не стоїть на місці. Впливають здоров'я, стрес, стосунки і навіть етап, на якому зараз пара: щойно познайомилися, не сплять ночами через немовля чи живуть разом уже двадцять років. Чому бажання слабне і що з цим робити, — окрема велика тема. Тут досить одного: різний рівень бажання сам по собі не свідчить ні про норму, ні про патологію.

Якщо хочеться подивитися на власне бажання збоку, можна пройти тест на лібідо. Діагнозу він не поставить. Зате з ним легше помітити, що змінилося за останні місяці. І подумати, що може за цим стояти: утома, напруга в парі чи здоров'я.

Потяг і привабливість

Сексуальний потяг і романтичний інтерес зазвичай ходять парою. Але не завжди. Привабити може зовнішність, голос, почуття гумору чи розум. Як працює потяг саме до інтелекту, ми розповідали в статті про сапіосексуальність. Для психолога важливо інше: людина має право не пояснювати, чому її приваблює саме цей тип людей.

Близькість та інтимність

Інтимність — це відчуття, що поруч із партнером вас бачать і приймають. Вона може бути без сексу, а секс без неї теж буває. Здатність до близькості багато в чому залежить від досвіду ранніх стосунків, який описує теорія прихильності: людині з тривожною прихильністю може бути важко довіритися, а людині з уникаючою — витримати емоційну відвертість.

Цінності, межі та згода

Тут переконання людини, її релігійні й моральні погляди, уявлення про вірність. І межі: що для неї прийнятно, а що ні. Здорова сексуальність тримається на добровільній згоді. Відкликати її можна будь-якої миті. Про те, як помічати й відстоювати свої особисті кордони, ми писали окремо.

Образ тіла

Огляд 57 досліджень, який підготували в Утрехтському університеті, показав, що негативний образ тіла в жінок може впливати на всі складові сексуального життя: бажання, збудження, задоволення і навіть готовність до близькості взагалі. Що важить найбільше? За висновком авторів, думки під час сексу. Людина пильнує, як виглядає її живіт, і вже не відчуває самої близькості.

У дослідженні з Іспанії взяли участь понад 330 жінок. У гетеросексуальних і бісексуальних учасниць невдоволення тілом передбачало менше задоволення від сексуального життя, у лесбійок цей зв'язок виявився слабшим. А якщо думки про зовнішність займають у вас більшу частину дня і ви уникаєте дзеркал, перевірте, чи це не дисморфофобія. З нею працюють окремо.

Як розвивається сексуальність протягом життя

Сексуальність не з'являється раптово в підлітковому віці. Вона розвивається з народження, і в кожному періоді має свої завдання.

Дитинство

Малюки досліджують своє тіло й питають, звідки беруться діти. Це цікавість, а не доросла сексуальність. Найбільше на неї впливає те, як реагують дорослі. Коли батьки спокійно називають частини тіла своїми іменами і пояснюють правило «моє тіло належить мені, і ніхто не може торкатися його без мого дозволу», у дитини складається відчуття безпеки і права на власні межі. Сором, крик чи покарання за запитання вчать протилежного: з тілом щось не так, а питати небезпечно.

Першою теорією дитячої сексуальності став психосексуальний розвиток за Фройдом. Його стадії в буквальному вигляді сучасна психологія не підтверджує. Але сама думка, що сексуальність формується з раннього дитинства, лишилася.

Підлітковий вік

Статеве дозрівання приносить сильний потяг, нові відчуття в тілі й запитання «хто я». Саме в цей час людина часто вперше усвідомлює свою орієнтацію і пробує стосунки. Підліткам найбільше допомагає дорослий, з яким можна поговорити без насмішок і нотацій, і достовірна інформація замість порад із форумів.

Доросле життя

На початку стосунків потяг зазвичай спонтанний. У довгих стосунках бажання часто змінює форму: воно приходить уже у відповідь на близькість і дотики. Інтерес до сексу може тимчасово впасти під час вагітності й після народження дитини, від хронічного недосипу, через хворобу чи втрату роботи. Це очікувана реакція. Середній вік приносить гормональні зміни, а разом із ними часто і нову свободу: менше страху завагітніти, більше знання про себе.

Старший вік

У 2007 році в США опитали 3005 людей віком від 57 до 85 років. Сексуально активними серед 57–64-річних виявилися 73%, серед тих, кому 65–74, — 53%, а в групі 75–85 років — 26%. Проблеми теж були. Приблизно половина тих, хто мав сексуальне життя, назвала принаймні одну, яка їх турбувала. При цьому обговорювали тему з лікарем після 50 років лише 38% чоловіків і 22% жінок. Сексуальність у старшому віці змінює форму, але не зникає, і говорити про неї з фахівцем можна в будь-якому віці.

Що формує сексуальність: виховання, стосунки, досвід

Біопсихосоціальна модель задає рамку, а дослідження показують, які саме чинники важать найбільше.

Перший — родина. Послання «про це не говорять» передаються навіть без слів. Клієнтки часто згадують приблизно таке: «Коли я спитала маму про місячні, вона почервоніла й вийшла з кімнати. Більше я не питала». Так закладається сором, який через двадцять років заважає сказати партнерові, чого хочеться.

Другий — культура і так звані сексуальні сценарії. Хто має виявляти ініціативу? Що «нормально» для чоловіка, а що для жінки? Яким має бути перший раз? На все це в суспільства вже є готові відповіді. Сюди ж належать подвійні стандарти: за ту саму поведінку чоловіка хвалять, а жінку засуджують.

Третій — стосунки. У британському національному опитуванні Natsal-3 відповідали 15 162 людини віком від 16 до 74 років. Вік і здоров'я виявилися далеко не єдиним, із чим там пов'язували низьку сексуальну функцію. Чоловіки, які не могли вільно говорити про секс із партнером, мали на неї в 2,4 раза вищі шанси, жінки — у 2,8 раза. А в тих, хто почувався у стосунках нещасливим, шанси зростали в 2,9 раза в чоловіків і в 4,1 раза в жінок.

Четвертий — пережитий досвід насильства. Ті самі дані Natsal-3 показують: сексуальний контакт проти волі в минулому приблизно вдвічі підвищував шанси на низьку сексуальну функцію. Наслідки психотравми бувають різними. Одна людина уникає будь-якої близькості, інша ніби німіє під час неї, а хтось починає поводитися ризиковано. Усе це реакції пораненої психіки, а не «зіпсованість».

П'ятий — настрій і стрес. У Natsal-3 депресія підвищувала шанси на низьку сексуальну функцію в 3,7 раза в чоловіків і в 4,1 раза в жінок. Модель подвійного контролю пояснює це тим, що тривога, виснаження і горе натискають на «гальмо». Багато людей в Україні помічають це на собі: після ночей у коридорі під час обстрілів про бажання просто не думається. Та сама модель пояснює і протилежне: у частини людей тривога чи пригнічений настрій посилюють потяг, і секс стає способом заспокоїтися.

Здорова сексуальність і коли звернутися до сексолога

Труднощі в сексуальному житті — річ дуже поширена. Візьміть учасників Natsal-3, у яких за останній рік було сексуальне життя: принаймні одну проблему із сексуальною реакцією назвали 41,6% чоловіків і 51,2% жінок. Але засмучені чи стурбовані своїм сексуальним життям були лише 9,9% і 10,9%. Окрема проблема ще не робить людину «хворою». Привід звернутися з'являється тоді, коли це завдає страждань, коли від цього потерпають стосунки або коли під загрозою безпека.

Здорова сексуальність не означає, що все завжди легко. Вона означає, що в людини є право на «так» і «ні», що близькість для неї безпечна, а про бажання і межі можна говорити без страху. Частота сексу, кількість партнерів чи наявність стосунків самі по собі нічого про це не кажуть.

Варіант норми	Привід звернутися до фахівця
Бажання то сильніше, то слабше залежно від утоми, стресу, періоду життя	Бажання зникло на місяці, і це засмучує вас або руйнує стосунки
Потягу немає, але вас це не турбує	Ви соромитеся самих своїх бажань або фантазій і караєте себе за них
Партнери хочуть близькості з різною частотою	Різниця в бажанні стала постійним приводом для сварок і образ
Хвилювання перед першим досвідом чи новими стосунками	Страх або біль роблять близькість неможливою
Ви спокійно досліджуєте свою орієнтацію чи ідентичність	Внутрішній конфлікт через орієнтацію, тиск оточення, ізоляція
Фантазії, які людина не має наміру втілювати	Потяг стає нав'язливим, людина втрачає контроль над поведінкою

Про останній рядок таблиці скажемо окремо. Буває, що людина не може зупинитися, хоча сексуальна поведінка вже шкодить їй самій, роботі, стосункам. Такий нав'язливий стан називають гіперсексуальністю. Зовсім інша ситуація, коли людину мучить тільки розрив між власними бажаннями і тим, чого чекають родина чи громада. Тоді працюють із цим внутрішнім конфліктом, а ярлик «залежності» тут не підходить.

Сексолог-психолог працює з психологічним боком: тривогою, соромом, наслідками травми, конфліктами в парі, невпевненістю в собі. Лікар-сексолог, гінеколог або уролог досліджують тілесні причини. Часто людині потрібні обидва, і в цьому немає нічого дивного. У New Leaf з темою сексуальності працюють психологи, базовий метод яких — Позитивна психотерапія. Тут сексуальність вписують у ширший баланс між тілом, стосунками, роботою і тим, що надає життю сенсу.

Міфи про сексуальність

«Сексуальність — це те саме, що секс»

Ні. Секс — тільки один із проявів сексуальності. До неї належать і ставлення до тіла, і ніжність, і фантазії, і цінності. Людина може не мати сексуального життя і при цьому мати цілком живу сексуальність.

«Справжнє бажання виникає само»

Канадська лікарка Розмарі Бассон з Університету Британської Колумбії ще 2000 року описала іншу модель жіночої сексуальної реакції. У довгих стосунках бажання часто з'являється у відповідь на близькість і збудження, а не перед ними. Бассон прямо попереджала: не можна вважати дисфункцією реакцію, яка просто відрізняється від класичної схеми «спершу бажання, потім усе інше».

«Після певного віку сексуальність зникає»

Дані про людей 57–85 років показують протилежне: навіть серед 75–85-річних кожен четвертий має сексуальне життя. Змінюються форма, темп і потреби, але не сама здатність до близькості.

«Орієнтацію можна виховати або вилікувати»

Королівський коледж психіатрів відповідає так: надійних наукових доказів того, що орієнтацію можна змінити, немає. Більше того, практики так званої конверсійної терапії потенційно шкідливі. Водночас коледж визнає, що в частини людей орієнтація протягом життя може певною мірою змінюватися. Але це не те саме, що змінити її зусиллям волі, вихованням чи «лікуванням».

«Проблема або в голові, або в тілі»

Саме від цього поділу відмовилася МКХ-11. Біль, слабке бажання чи труднощі зі збудженням майже завжди мають кілька причин одночасно, тому допомога теж часто поєднує роботу лікаря і психолога.

«Існує норма, скільки разів на тиждень»

Ні ВООЗ, ні діагностичні класифікації такої норми не встановлюють. Зате в Natsal-3 майже кожен четвертий чоловік у стосунках (23,4%) і більш як кожна четверта жінка (27,4%) казали одне й те саме: партнери по-різному зацікавлені в сексі. Розбіжність у бажанні — звичайна частина життя пари. Питання лише в тому, чи можуть партнери про неї домовлятися.

Джерела

• World Health Organization. Sexual health: working definitions of sexuality, sexual health and sexual rights. 2006 · Сторінка ВООЗ
• Mitchell K. R., Mercer C. H., Ploubidis G. B. та ін. Sexual function in Britain: findings from the third National Survey of Sexual Attitudes and Lifestyles (Natsal-3). The Lancet, 2013; 382(9907):1817–1829. DOI: 10.1016/S0140-6736(13)62366-1 · PMID: 24286787 · Повний текст
• Royal College of Psychiatrists. Royal College of Psychiatrists' statement on sexual orientation. Position Statement PS02/2014 · Документ
• Moreno-Domínguez S., Raposo T., Elipe P. Body Image and Sexual Dissatisfaction: Differences Among Heterosexual, Bisexual, and Lesbian Women. Frontiers in Psychology, 2019; 10:903. DOI: 10.3389/fpsyg.2019.00903 · Повний текст
• Engel G. L. The need for a new medical model: a challenge for biomedicine. Science, 1977; 196(4286):129–136. DOI: 10.1126/science.847460 · PMID: 847460.
• Bancroft J., Graham C. A., Janssen E., Sanders S. A. The dual control model: current status and future directions. Journal of Sex Research, 2009; 46(2–3):121–142. DOI: 10.1080/00224490902747222 · PMID: 19308839.
• Basson R. The female sexual response: a different model. Journal of Sex & Marital Therapy, 2000; 26(1):51–65. DOI: 10.1080/009262300278641 · PMID: 10693116.
• Lindau S. T., Schumm L. P., Laumann E. O. та ін. A study of sexuality and health among older adults in the United States. New England Journal of Medicine, 2007; 357(8):762–774. DOI: 10.1056/NEJMoa067423 · PMID: 17715410.
• Reed G. M., Drescher J., Krueger R. B. та ін. Disorders related to sexuality and gender identity in the ICD-11: revising the ICD-10 classification based on current scientific evidence, best clinical practices, and human rights considerations. World Psychiatry, 2016; 15(3):205–221. DOI: 10.1002/wps.20354 · PMID: 27717275.
• Woertman L., van den Brink F. Body image and female sexual functioning and behavior: a review. Journal of Sex Research, 2012; 49(2–3):184–211. DOI: 10.1080/00224499.2012.658586 · PMID: 22380588.