New Leaf — Психологічний центр

Психологічний словник

Самовизначення: що це в психології, види, складові і як «треба» стає «моїм»

Особистість і типологія

Коротко

Самовизначення — це процес, у якому людина сама обирає свої цінності, справу й спосіб життя та бере на себе відповідальність за цей вибір. У психології розрізняють особистісне й професійне самовизначення, а в праві цим словом називають право народу визначати свій політичний статус.

Самовизначення

Самовизначення — це процес, у якому людина сама обирає свою позицію в житті: що для неї цінне, чим вона займатиметься, як хоче жити, — і бере на себе відповідальність за цей вибір. Психологи найчастіше говорять про особистісне й професійне самовизначення. У праві те саме слово означає інше: принцип самовизначення народів, закріплений у статті 1 Статуту ООН, за яким народ сам визначає свій політичний статус.

Межу з сусідніми словами видно на двох людях. Дев'ятнадцятирічна студентка каже: «Я інтровертка». Вона дає собі назву, тобто ідентифікує себе. Тридцятичотирирічний економіст звільняється з банку, вступає на ветеринарію і може пояснити, навіщо йому це. Він самовизначається: за словами йде вибір, а за вибором — дія.

Самовизначення в психології: позиція, яку людина займає сама

Методологічну основу для розмови про самовизначення в радянській психології заклав Сергій Рубінштейн. 1957 року в книжці «Буття і свідомість» він сформулював принцип, на який досі спираються підручники: зовнішні причини діють через внутрішні умови. Обставини важать. Проте те, як саме вони вплинуть, залежить від людини, від її досвіду, цінностей і того, що вона вже про себе вирішила. Людина перебуває в певному ставленні до світу і водночас сама це ставлення визначає. Ця друга половина і є самовизначенням.

Що саме людина визначає? Найчастіше чотири речі. Цінності: що для неї важливо настільки, що заради цього можна чимось поступитися. Справу, тобто чим займатися і в якій ролі. Спосіб життя: де, з ким, у якому ритмі. І своє місце серед інших людей, від родини до громади. Микола Пряжников називав основними типами професійне, життєве й особистісне самовизначення і зауважував, що на вищих рівнях вони майже зливаються. Жінка, яка вибирає між посадою в Києві та роботою в рідному місті поруч із хворою мамою, вирішує одночасно про кар'єру, про сім'ю і про те, якою людиною хоче бути.

Англомовна традиція дає інший, дуже практичний перелік складових. У теорії причинної агентності (Causal Agency Theory) Каррі Шогрен та її колег самовизначення тримається на трьох здатностях: вирішувати, діяти і вірити, що дія щось змінить. Вирішувати означає самостійно обирати мету. Діяти — шукати шляхи, долати перешкоди, просити підтримки, коли її бракує. Віра в те, що власна дія на щось впливає, потрібна, щоб узагалі почати. Співавтори досліджень, люди з інтелектуальною інвалідністю, запропонували для цих трьох здатностей прості слова: decide, act, believe.

Професійне самовизначення: від вибору фаху до стосунків із роботою

Найдокладніше професійне самовизначення описав Євген Климов у книжці «Психологія професійного самовизначення» (1996). Він розглядав його як цикл професіоналізації, у якому людина послідовно проходить кілька позицій. Оптант вибирає фах або змушений його змінити. Адепт навчається обраної справи. Адаптант звикає до реальної роботи. Інтернал уже справляється сам і відчуває себе своїм у професії. Далі йдуть майстер, авторитет і наставник.

Найцінніше в цій схемі для практики те, що оптантом людина буває не раз. Климов прямо включав сюди вимушену зміну професії. Звільнення, закриття бізнесу, релокація через війну, вигорання повертають сорокарічного фахівця в позицію, яку прийнято вважати шкільною. Тоді питання «ким бути» звучить інакше: досвід є, але його треба наново скласти докупи, з урахуванням іпотеки, дітей і здоров'я.

У такій ситуації загального опитувальника інтересів зазвичай мало. Треба зіставити інтереси, здібності, попередній досвід і обмеження реального життя, тому дорослим і студентам, які вибирають напрям, допомагає профорієнтація для дорослих і студентів, де результати методик розбирають разом із психологом.

Цикл Климова не закінчується дипломом. Інтернал, майстер, авторитет і наставник відповідають уже не на питання «яку справу обрати», а на питання «ким я хочу бути в цій справі». Хтось залишається вузьким експертом, хтось іде в управління, хтось починає викладати. Кожен такий поворот теж є самовизначенням, тільки всередині професії.

Дві традиції одного слова: від Рубінштейна до Десі й Раяна

Студентові-психологу в Україні доводиться читати про самовизначення в двох наукових мовах. Радянська й пострадянська традиція виросла із загальної, вікової психології та психології праці. Англомовна — з теорії мотивації та зі спеціальної освіти. Слова схожі, а запитання, які за ними стоять, різні.

Лінія Автори Що називають самовизначенням Головне питання
Загальна психологія Сергій Рубінштейн, 1957 Внутрішні умови, через які людина заломлює зовнішні впливи Що визначає мою поведінку: обставини чи я?
Вікова психологія Лідія Божович, 1968 Новоутворення кінця підліткового віку: потреба знайти своє місце серед дорослих Ким я буду, коли подорослішаю?
Психологія праці Євген Климов, Микола Пряжников, 1996 Вибір і перегляд професійного шляху, переплетений із життєвим і особистісним Яку справу я обираю і як із нею житиму?
Теорія самодетермінації Едвард Десі, Річард Раян, з 1980-х Переживання волі: дія, яку людина визнає своєю Чому я це роблю і чи це справді моє?
Спеціальна освіта Майкл Вемаєр, Каррі Шогрен, з 1990-х Здатність бути головною діючою особою власного життя Що допомагає людині з інвалідністю самій керувати своїм життям?

Пастка виникає під час перекладу. Англійське self-determination охоплює і теорію Десі та Раяна, і модель Вемаєра, і політичне право народів. Українською теорію Десі й Раяна передають то як «теорію самодетермінації», то як «теорію самовизначення», хоча мають на увазі одне й те саме. Вона описує якість мотивації в кожній окремій дії, а не одноразовий вибір життєвого шляху.

Вемаєр визначав самовизначення як ставлення і здібності, потрібні, щоб бути головним причинним агентом у власному житті й робити вибір без надмірного зовнішнього тиску. Під цю модель створено й інструменти вимірювання. Опитувальник Self-Determination Inventory для учнів має 21 твердження, бали від 0 до 99 і три підшкали за тією самою схемою «вирішувати — діяти — вірити». Його перевіряли на понад чотирьох тисячах старшокласників з інвалідністю і без неї.

У консультації ці лінії часто трапляються в одній історії. Студентка вибирає магістратуру, тобто є оптантом за Климовим. Вона сперечається з батьками про переїзд, і це вже вікове завдання, про яке писала Божович. А ще помічає, що вчиться передусім зі страху розчарувати маму, і тут уже потрібна мова Десі й Раяна. Якщо подібний вузол затягнувся у вашому житті, розплутувати його легше разом із фахівцем: онлайн-психологи центру працюють і з молодими дорослими, і з тими, хто вибирає шлях удруге.

Як «треба» стає «моїм»: континуум самодетермінації

Класичні визначення пояснюють, що таке самовизначення. Набагато рідше вони пояснюють, як воно відбувається. Тут теорія самодетермінації пропонує дуже корисну схему. Вона описує інтерналізацію: процес, у якому чужа вимога поступово стає власною причиною діяти. Річард Раян і Едвард Десі розклали зовнішню мотивацію на чотири рівні, від найбільш контрольованого до найбільш автономного.

Уявімо студента, якого батьки «відправили» на юридичний. На першому рівні він ходить на пари, бо інакше йому не оплатять гуртожиток. Це зовнішня регуляція: нагорода й покарання лежать поза ним. На другому рівні йому соромно підвести батьків. Вимога вже переїхала всередину, але так і не стала його власною й тримається на соромі, провині та потребі довести, що він чогось вартий. Таку регуляцію називають інтроєктованою. На третьому рівні він каже: «Для мене важливо знати трудове право, бо хочу захищати людей, яких звільняють незаконно». Це ідентифікована регуляція. Четвертий рівень — інтегрована регуляція: ця цінність уже вписалася в решту його життя й не сперечається з іншими ролями.

Як «треба» стає «моїм»: чотири рівні регуляції на прикладі вибору фаху

Автори окремо застерігають від буквального прочитання. Це не сходинки, які доводиться проходити по черзі. Нове правило можна засвоїти одразу на будь-якому рівні, і залежить це від попереднього досвіду та від того, у якій ситуації людина опинилася.

Що ж зсуває людину праворуч по цій шкалі? Відповідь дав експеримент Десі, Еграрі, Патрика і Леоне 1994 року. Учасникам давали нудне, але потрібне завдання, а дослідники змінювали обставини. Засвоєнню допомагали три речі: зрозуміле пояснення, навіщо це потрібно; визнання того, що людині нудно чи неприємно; можливість вибору замість наказу. У контролюючих умовах засвоєння здебільшого лишалося інтроєктованим: людина продовжувала, але через внутрішній примус.

Глибше засвоєння, за цією теорією, живиться трьома базовими психологічними потребами — в автономії, компетентності та зв'язку з людьми.

Для вибору фаху висновок дуже практичний. Батьківське «будеш юристом, і крапка» з більшою ймовірністю дасть студента, який вчиться через сором. Розмова на кшталт «ось чому ми вважаємо, що це надійно; бачимо, що тобі не подобається; давай подумаємо, які є варіанти» дає шанс, що вибір згодом стане його. Ця сама логіка пояснює, чому внутрішня і зовнішня мотивація не мусять ворогувати, якщо зовнішню вимогу пояснено й вона не тисне.

Самовизначення в юності: що залежить від батьків

Лідія Божович вважала самовизначення центральним новоутворенням кінця перехідного віку. Підліток уже думає про майбутнє, а в юності додається потреба знайти в ньому своє місце: професію, погляди, коло людей, з якими по дорозі. Тому самовизначення разом із сепарацією та першими дорослими стосунками стоїть серед головних завдань, які приносить юнацький вік.

Що тут можуть батьки, добре видно в дослідженні Бюлов і колег 2022 року. Дослідники сто днів поспіль збирали щоденні звіти в 159 нідерландських родинах, де дітям було в середньому тринадцять років. Тепло батьків і підтримка автономії були пов'язані з кращим самопочуттям підлітка в 91–98 % родин. Сила ефекту різнилася, але протилежний зв'язок трапився менш ніж в одному відсотку родин.

Підтримувати автономію не означає стати осторонь. Раян і Десі окремо наголошують, що автономію не варто плутати з незалежністю: у підлітків близькість із батьками й автономія пов'язані позитивно, а не негативно. По суті батькам доступні ті самі три інструменти, що й в експерименті 1994 року: пояснити, чому для них це важливо, визнати сумніви дитини і залишити їй вибір там, де він справді можливий.

У тому ж дослідженні Бюлов є ще одна деталь, корисна для консультування. Найбільше виграли від такої підтримки підлітки, загалом чутливіші до впливів середовища. Для них і тепле слово, і рішення, ухвалене через їхню голову, важать більше, ніж для однолітків. Тож коли батьки кажуть «на брата це ніяк не вплинуло», вони можуть мати рацію, і водночас для іншої дитини той самий тиск відчуватиметься зовсім інакше.

Самовизначення, самоідентифікація, ідентичність: де межі

Ці три слова часто вживають як синоніми, хоча вони означають різне. Ідентичність — відповідь на питання «хто я» і відчуття, що ти лишаєшся собою з плином часу; як вона складається від дитинства до дорослості, ми розбирали в матеріалі про ідентичність.

Самоідентифікація — віднесення себе до певної категорії, назва для себе. «Я нейровідмінна», «я аромантичний», «я інтроверт» — так людина визначає себе, коли з'являється слово, яке точно описує її досвід. Самовизначення ж стосується вибору позиції та шляху, і за ним завжди йде дія.

Різниця важлива в роботі психолога. Клієнтка може чудово знати, хто вона, і водночас роками не вирішувати, як жити далі. А буває навпаки: людина діє рішуче, змінює роботу й місто, але її відповідь на питання «хто я» ще розмита. Це різні запити, і роботу з ними починають по-різному.

Окремо варто сказати про два «само-». Самоактуалізація — це розкриття вже наявного потенціалу, а самодетермінація в теорії Десі й Раяна — якість мотивації. Самовизначення відповідає на інше питання: куди саме спрямувати свої сили.

Самовизначення рідко відбувається в усіх сферах одночасно. Двадцятип'ятирічна людина може мати ясність у професії і при цьому зовсім не знати, чи хоче вона дітей. А її громадянська позиція могла скластися ще в шістнадцять, за кілька тижнів, під тиском подій.

Сфери самовизначення: особистісне, професійне, сімейно-життєве і громадянське

Коли вибір відкладається роками

Буває, що вибір не приходить. Людина закінчує університет, працює, переїжджає, але все в її житті тимчасове, «поки не зрозумію, чого хочу». Сам по собі довгий пошук не є проблемою. Проблема починається, коли відкладання стає способом не ризикувати: якщо нічого не вибрав, то й не помилився.

Вихід зі стану «поки не зрозумію» рідко знаходиться в самій голові: людині потрібен досвід, на який можна спертися, а не ще один вечір роздумів. Як шукати такий досвід, коли власні бажання звучать дуже тихо, ми розбирали в матеріалі про те, як знайти себе.

Інколи відкладений вибір виявляється частиною ширшої особистісної кризи. Після втрати, розлучення, вимушеного переїзду старі відповіді перестають працювати, а нових ще немає. Тоді спершу потрібно прожити втрату, і тільки потім вибирати.

Звернутися до психолога варто, коли «не знаю, чого хочу» триває місяцями і поєднується з втратою радості, порушеннями сну чи апетиту, відчуттям безглуздості. Ще один привід — коли вибір блокує страх чи сором, або коли та сама сварка з батьками чи партнером про ваше майбутнє повторюється знову і знову. За картиною «нічого не хочу» іноді стоїть депресивний стан, і тоді спершу потрібна оцінка фахівця, а вже потім розмови про вибір.

Міфи і факти про самовизначення

Насправді Поширений міф
Самовизначення триває все життя: питання вибору повертається після звільнення, переїзду чи втрати Самовизначення — це один вибір професії в сімнадцять років
Автономія означає, що дія відчувається своєю, і вона сумісна з близькістю, порадами та підтримкою інших Самовизначитися — значить ні від кого не залежати
Опитувальник показує інтереси або рівень самовизначення, а рішення людина ухвалює сама Хороший тест скаже, ким бути
Рубінштейн писав про самодетермінацію як про внутрішню зумовленість, а в теорії Десі й Раяна так називають якість мотивації Самовизначення і самодетермінація — одне й те саме
Климов вважав оптантом кожного, хто вибирає або вимушено змінює фах, хоч у сімнадцять, хоч у сорок п'ять Хто не визначився до двадцяти п'яти, той запізнився

Джерела

  • Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. О месте психического во всеобщей взаимосвязи явлений материального мира. Москва: Изд-во АН СССР, 1957 (принцип «зовнішні причини діють через внутрішні умови»).
  • Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте. Москва: Просвещение, 1968 (самовизначення як новоутворення кінця перехідного віку).
  • Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996 (цикл професіоналізації: оптант, адепт, адаптант, інтернал, майстер, авторитет, наставник).
  • Пряжников Н. С. Профессиональное и личностное самоопределение. Москва — Воронеж: Институт практической психологии, МОДЭК, 1996 (професійне, життєве й особистісне самовизначення).
  • Ryan R. M., Deci E. L. Self-determination theory and the facilitation of intrinsic motivation, social development, and well-being. American Psychologist, 2000; 55(1):68–78. DOI: 10.1037/0003-066X.55.1.68 · PMID: 11392867 · Повний текст
  • Deci E. L., Eghrari H., Patrick B. C., Leone D. R. Facilitating internalization: the self-determination theory perspective. Journal of Personality, 1994; 62(1):119–142. DOI: 10.1111/j.1467-6494.1994.tb00797.x · PMID: 8169757
  • Burke K. M., Shogren K. A., Parente A. та ін. Self-determination research: current and future directions. Behavioral Sciences, 2024; 14(7):613. DOI: 10.3390/bs14070613 · PMID: 39062436 · Повний текст
  • Bülow A., Neubauer A. B., Soenens B. та ін. Universal ingredients to parenting teens: parental warmth and autonomy support promote adolescent well-being in most families. Scientific Reports, 2022; 12:16836. DOI: 10.1038/s41598-022-21071-0 · PMID: 36207448 · Повний текст
  • Організація Об'єднаних Націй. Статут ООН, глава I, стаття 1, пункт 2 (принцип рівноправності й самовизначення народів). · Текст статуту

Часто задавані питання

Що таке самовизначення простими словами?

Самовизначення — це коли людина сама вирішує, що для неї важливо, чим займатися і як жити, а потім діє відповідно до цього рішення. Від мрії його відрізняють саме вчинок і готовність відповідати за наслідки. Раз і назавжди воно не трапляється: до нього повертаються після переїзду, звільнення, розлучення чи важкої втрати.

Що таке особистісне самовизначення?

Особистісне самовизначення — це вибір власних цінностей і життєвої позиції: на чому людина стоїть і чого не робитиме за жодних умов. Лідія Божович пов'язувала його з кінцем перехідного віку, коли старшокласник шукає своє місце серед дорослих. У дорослому житті цей вибір теж переглядають, особливо після криз, втрат і великих змін.

Які види самовизначення виділяють?

Найчастіше говорять про особистісне, професійне й життєве самовизначення. Микола Пряжников вважав їх основними типами й зауважував, що на вищих рівнях вони майже зливаються. Окремо згадують сімейне й громадянське самовизначення. Самовизначення в цих сферах рідко відбувається одночасно: можна мати ясність у професії й ще не знати, чи хочеш дітей.

Які складові має самовизначення?

У теорії причинної агентності Каррі Шогрен і колег самовизначення тримається на трьох здатностях. Перша — вирішувати, тобто самостійно обирати мету. Друга — діяти: шукати шляхи до мети й долати перешкоди. Третя — вірити, що власна дія щось змінить. На цій схемі побудовано опитувальник Self-Determination Inventory з окремою підшкалою для кожної складової.

Що таке криза самовизначення?

Так називають період, коли старі відповіді на питання «ким бути і як жити» вже не працюють, а нових ще немає. Буває вона в ранній юності, а також після вимушеної зміни роботи, переїзду чи розлучення. Сама криза розладом не є, проте якщо розгубленість триває місяцями й забирає радість і сон, варто поговорити з психологом.

Що таке право на самовизначення?

Це принцип міжнародного права, за яким народ сам вирішує питання свого політичного статусу. У Статуті ООН 1945 року його названо вже в статті 1, серед цілей організації: розвивати дружні відносини між націями на основі поваги до принципу рівноправності й самовизначення народів. З психологічним самовизначенням особистості це значення пов'язує лише спільне слово.

Чи є тест на самовизначення?

Тесту, який скаже, чи людина вже самовизначилася, не існує. У дослідженнях використовують опитувальник Self-Determination Inventory: версія для учнів має 21 твердження, бали від 0 до 99 і три підшкали. Прихильники теорії Десі й Раяна питають, з яких причин людина щось робить. Професійні інтереси оцінюють окремими методиками, а результат краще обговорити з фахівцем.

Чим самовизначення відрізняється від самоактуалізації?

Самоактуалізація описує розкриття потенціалу, який у людини вже є: здібностей, талантів, бажання рости. Самовизначення відповідає на інше питання, куди спрямувати ці сили і що обрати серед можливих шляхів. Без обраного напрямку розвиткові бракує мети, а вибір без розвитку так і лишається наміром, тому в житті ці процеси зазвичай ідуть поруч.

5.0

73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf

Відгуки в Google