Дитяче свято, аніматор у рудій перуці роздає кульки. Діти верещать від захвату, а хтось із дорослих тихо відходить до вікна й удає, що читає повідомлення. Потім пояснить: «Нічого не сталося, просто мені на них неприємно дивитися».
Такий страх легко висміяти, адже клоун існує, щоб смішити. Проте психологи ставляться до нього серйозно і вже мають дані: що саме в клоунах насторожує, як часто це трапляється в дорослих і дітей і за якими ознаками неприязнь перетворюється на фобію.
Визначення
Коулрофобія (англ. coulrophobia) — це сильний страх клоунів, їхнього гриму чи навіть фотографій, який не відповідає реальній небезпеці й змушує людину триматися від них подалі.
Що таке коулрофобія простими словами
Слово звучить як медичний термін, але в класифікаторах хвороб його немає. Вперше його зафіксували в 1980-х роках, і окремого коду для страху клоунів у МКХ-11 так і не виникло. Те, що люди називають коулрофобією, лікар віднесе до специфічної фобії (код 6B03): так позначають сильний страх перед одним конкретним об'єктом чи ситуацією. Чому грецьких назв сотні, а діагнозів лише кілька, ми докладно пояснювали в статті про фобії.
Важливіше за назву інше: сила цього страху буває дуже різною. Одній людині просто не подобаються грим і перука, і вона спокійно переживе дитячий ранок. Інша не може гортати стрічку, бо там трапився кадр із фільму жахів. Всесвітня організація охорони здоров'я описує фобію кількома ознаками: страх явно перевищує реальну небезпеку, людина уникає зустрічі або терпить її через силу, і все це триває щонайменше кілька місяців та помітно заважає жити.
Отже, звичайна неприязнь до клоунів не є ні діагнозом, ні приводом тривожитися за власну психіку. Інша справа, коли через неї доводиться пропускати свята своїх дітей, обходити торговельні центри з аніматорами чи вимикати кіно на половині. Тоді є сенс звернутися до психолога при фобіях: чим раніше почати, тим менше звичок встигає вибудуватися навколо уникання.
Як ще називають страх клоунів
В українських текстах трапляється кілька написань: «коулрофобія», «кулрофобія» і розмовне «клоунофобія». Йдеться про одне й те саме. У пошукових запитах найчастіше пишуть саме «коулрофобія», рідше — «страх клоунів» чи «боязнь клоунів». Фахівці теж часто кажуть просто «страх клоунів», бо окремої медичної назви цей стан не має.
Чому люди бояться клоунів: що з'ясували дослідники
Перше дослідження, присвячене саме причинам цього страху, провели психологи Університету Південного Уельсу Філіп Тайсон і колеги. Вони опитали 528 дорослих, які зізналися, що бодай трохи бояться клоунів, і попросили оцінити вісім можливих пояснень за шкалою від 1 до 7.

Найбільше згоди зібрало пояснення, про яке рідко думають: грим ховає емоції. Ми безперервно зчитуємо з облич, що людина відчуває і що збирається зробити. Намальована усмішка не змінюється, хоч би що відбувалося, тож мозок не отримує звичних підказок. Учасники погоджувалися з твердженнями на кшталт «мені важко прочитати вираз обличчя клоуна» чи «я не можу зрозуміти, про що думає клоун». Середня оцінка цього пояснення становила 5,2 з 7, і що старшими були учасники, то вище вони його оцінювали.
Друге місце (5,03) посіли образи з масової культури, третє — непередбачувана поведінка. Клоунові дозволено порушувати правила, обов'язкові для решти: підійти впритул, витягнути глядача на сцену, бризнути водою з квітки в петлиці. Тайсон із колегами спираються на роботи про «моторошність», де її визначають як тривогу від невизначеності: незрозуміло, чи є чого боятися і що саме загрожує. За їхнім оглядом, в одному з таких опитувань (1341 учасник) професія клоуна посіла перше місце серед 21 за тим, наскільки моторошною вона здається.
Четверте пояснення стосується зовнішності: клоун схожий на людину, але не зовсім. Біле обличчя, завеликий рот, неприродні пропорції перегукуються з ефектом зловісної долини, коли майже людський вигляд бентежить сильніше, ніж відверто штучний. Ще одна нитка — відраза. Поєднання блідої шкіри з червоними плямами нагадує про хворобу чи кров, і частина людей описує свою реакцію саме як огиду, а не страх.
Найнесподіваніший результат опинився внизу списку. Пояснення «колись мене налякав клоун» отримало найнижчу оцінку, 2,65 з 7, а трохи вище стояло «страх передався від рідних». Це узгоджується з класичною моделлю психолога Стенлі Рахмана: страх може з'явитися через власний неприємний досвід, через спостереження за іншими або через інформацію: розповіді, книжки, фільми, новини. З клоунами, схоже, найчастіше спрацьовує третій шлях. Тож якщо ви не пам'ятаєте жодної поганої зустрічі з клоуном, у цьому немає нічого дивного. Під час пошуку психолога про це корисно знати: працювати доведеться не так зі спогадами, як із тим, що відбувається з вами зараз, коли клоун з'являється поруч.

Страх клоунів у дітей: де вікова норма, а де фобія
Дитячі лікарні в багатьох країнах запрошують медичних клоунів, тому найточніші дані про дітей зібрали саме там. Педіатри ізраїльського медичного центру «Кармель» у Хайфі спостерігали за 1160 дітьми в лікарні, яких відвідували медичні клоуни. Страх помітили в 14 із них, тобто в 1,2%: діти плакали, тривожилися або намагалися уникнути контакту. Середній вік цих дітей становив 3,5 року, хоча траплялися й п'ятнадцятирічні, а 12 із 14 були дівчатками.
Автори великого огляду, які згодом розбирали ці дані, нагадують: загальна настороженість щодо незнайомців з'являється приблизно у віці від 8 місяців до півтора року. Тож коли малюк ховається за маму від яскравої фігури з незнайомим обличчям, це очікувана реакція. При цьому більшість дітей клоунів таки любить. У тому ж систематичному огляді 24 досліджень, де взяли участь 1612 дітей і підлітків, поруч із лікарняними клоунами діти менше тривожилися під час медичних процедур. В одному з англійських опитувань, на яке посилаються автори, виступ сподобався 82% дітей, а не сподобався лише 6%.
Межу між віковим страхом і фобією ВООЗ проводить так: специфічну фобію в дитини діагностують лише тоді, коли страх надмірний порівняно з однолітками того самого рівня розвитку. У дошкільнят фобічна реакція може виглядати як заціпеніння, плач чи істерика, а від вікового страху її відрізняють за тривалістю, частотою і силою. Які страхи типові для кожного віку, ми зібрали в статті про дитячі страхи.
Що можуть зробити батьки, якщо дитина боїться аніматора чи клоуна:
- заздалегідь запитати, чи хоче вона такого гостя, і показати фото персонажа;
- дозволити спостерігати здалеку, з колін дорослого, не підштовхуючи ближче;
- не змушувати фотографуватися, обійматися чи брати подарунок із рук;
- не сміятися і не знімати реакцію на відео «для сімейного архіву»;
- за можливості попросити аніматора вдягнути ніс і перуку при дитині, щоб було видно звичайну людину під образом.
Фраза «не бійся, він добрий» допомагає мало: дитина чує в ній, що її почуття неправильне. Краще назвати те, що відбувається: «Тобі страшно, бо в нього незвичне обличчя. Посидимо тут і подивимося разом».
Якщо ж страх тримається місяцями, дитина відмовляється йти на дні народження друзів через можливого аніматора, а розмови про свято закінчуються сльозами, варто звернутися до дитячого психолога, який працює зі страхами. Фахівець допоможе зрозуміти, чи це окремий страх, чи частина ширшої тривоги, і підкаже, як підтримувати дитину вдома.
Скільки людей бояться клоунів і чому цифри так різняться
Заголовки «половина людей боїться клоунів» мають реальне джерело. Читати його треба уважно. Команда Тайсона у вересні–грудні 2019 року опитала онлайн 987 дорослих віком від 18 до 77 років. Вибірка не була репрезентативною: анкету поширювали через соцмережі й знайомих, і 80% учасників становили жінки.
Схоже, усе залежало від формулювання. Про страх клоунів прямо заявили 27,6%, надзвичайно сильним його назвали 5,1%. А якщо врахувати всіх, хто на шкалі обрав бодай «трохи боюся», набирається 53,5%, і саме ця цифра потрапила в новини. Жінки боялися частіше за чоловіків (29,6% проти 19,3%), з віком страх слабшав, а найвищу частоту автори побачили серед учасників з азійських країн.
Опитування — не діагноз
Відсоток людей, яким клоуни неприємні, не дорівнює частоті фобії. Самі автори дійшли висновку, що надзвичайно сильний страх трапляється приблизно так само часто, як інші специфічні фобії.
Щоб побачити клінічну картину, дослідники з Кейптаунського університету опитали 95 учасників онлайн-групи підтримки для людей зі страхом клоунів. Більшість становили жінки (79 із 95), а страх у середньому з'явився у віці близько 9 років. Він супроводжувався помітним дистресом і труднощами в спілкуванні, а 7,4% описували сильну тривогу з панічними атаками. Учасники із симптомами саме страху, а не лише огиди, частіше відповідали критеріям специфічної фобії. Це люди, які самі шукали підтримки, тож переносити ці цифри на всіх не можна. Проте для них страх клоунів виявився справжньою проблемою, яка помітно позначається на їхньому соціальному житті та спілкуванні з людьми, а зовсім не дивакуватістю, з якої зручно пожартувати за столом.
Звідки взявся образ «злого клоуна»
Клоун не завжди був лише смішним. Історики культури, на яких посилаються Тайсон і колеги, ведуть образ лиховісного клоуна з кінця XIX століття, зокрема від опери «Паяци» (1892), у фіналі якої герой у клоунському костюмі стає вбивцею. Далі були лялька-клоун у фільмі «Полтергейст» (1982), Джокер як ворог Бетмена і, звісно, Пеннівайз із роману Стівена Кінга «Воно» (1986) та його екранізацій.
Для страху важать не лише фільми, а й новини. Серед тверджень анкети Тайсона були «я читав новини про людей у костюмах клоунів, які шкодили іншим» і «я бачив відео про клоунів-убивць», і цей блок отримав другу за величиною оцінку. Автори нагадують, що фільм, який налякав у дитинстві чи в підлітковому віці, може відгукуватися й у дорослому житті.
Утім, дослідники чесно ставлять і зворотне питання: кіно створило цей страх чи лише скористалося тим, що клоуни й так насторожують? Найімовірніше, правдиве і те, й інше. Фільми жахів експлуатують ті самі риси, про які говорили учасники: застиглу усмішку і поведінку, яку неможливо передбачити. Звідси практичний висновок для батьків: вікові позначки на фільмах мають сенс, а страшилку про клоуна, яку старший брат увімкнув «для сміху», краще обговорити з дитиною, ніж відмахнутися.
Коли страх клоунів — це вже фобія
Головна підказка — скільки місця страх займає в житті. Сила неприємного відчуття важить тут менше. Порівняйте дві картини:
| Звичайна неприязнь до клоунів | Коулрофобія |
|---|---|
| Неприємно, але можна відвести погляд | Серце калатає навіть від фото чи реклами |
| Минає, щойно клоун пішов | Тривога починається заздалегідь, від думки про свято |
| Людина йде на свято чи в цирк, якщо треба | Людина відмовляється від свят, цирку, кінотеатру |
| Ніяк не впливає на рішення | Триває місяцями й заважає родині, роботі, дружбі |
На рівні тіла фобічна реакція схожа на будь-яку сильну тривогу: прискорене серцебиття, тремтіння, запаморочення, нудота, бажання негайно піти. Інколи зустріч із клоуном запускає панічну атаку, тобто раптову хвилю страху із задишкою і відчуттям, що от-от станеться щось погане. Часто людина розуміє, що реальної небезпеки немає, але від цього розуміння реакція не слабшає.
Якщо поруч зі страхом клоунів є інші труднощі (постійна тривога, панічні атаки без видимого приводу, пригнічений настрій), про це варто сказати фахівцю на першій зустрічі: план роботи тоді враховує всю картину, а не лише клоунів.
Як позбутися страху клоунів: крок за кроком замість уникання
Уникання дає миттєве полегшення, і саме тому страх тримається: мозок щоразу «дізнається», що втеча врятувала. Тож із фобіями найчастіше працюють через поступову зустріч з об'єктом страху. Це один із найкраще вивчених підходів, і докладно про нього ми розповідаємо в статті про експозиційну терапію.
Разом із психологом людина складає список ситуацій від найлегшої до найважчої і проходить їх по черзі. На наступну сходинку переходять тоді, коли тривога на поточній стає помірною. Для страху клоунів такий план може виглядати приблизно так:

Одна сходинка тут особлива. Найсильніша причина страху, за даними Тайсона, полягає в неможливості прочитати обличчя. Тому корисним кроком може стати момент, коли видно, як звичайна людина наносить грим, вдягає перуку й червоний ніс. Те, що здавалося маскою з невідомими намірами, перетворюється на роботу актора. Спершу це можна подивитися на відео, згодом наживо.
Темп визначає сама людина, а не терапевт. Ніхто не вимагає одразу обійматися з аніматором, і мета не в тому, щоб полюбити клоунів. Достатньо, щоб клоун на дитячому святі чи постер фільму перестали керувати вашими рішеннями. Перші сходинки з фото й відео зручно проходити і на онлайн-сесіях.
Якщо у вашій реакції більше огиди, ніж страху, скажіть про це фахівцю одразу. У кейптаунському дослідженні саме страх, а не огида, частіше збігався з критеріями фобії, тож план варто будувати з урахуванням того, яке почуття переважає.
Гелловін, кіно і дитячі свята: як жити поруч із клоунами
Клоуни трапляються там, де на них не чекаєш: у трейлері перед сеансом, у стрічці соцмереж наприкінці жовтня, на відкритті нового магазину. Поки триває робота зі страхом, кілька речей полегшують життя:
- Обережно з пошуком в інтернеті. Британська служба здоров'я NHS радить людям із фобіями зважати на те, що можна натрапити на зображення, до яких вони ще не готові.
- Розкажіть близьким. Та сама NHS радить поговорити про фобію з людиною, якій довіряєте: тоді друзі попередять про аніматора на святі.
- Плануйте вихід, а не втечу. Знати, де двері, і дозволити собі вийти на п'ять хвилин — це не те саме, що зовсім не прийти.
- Дозуйте, а не уникайте. Заплановане маленьке зіткнення, наприклад подивитися постер, корисніше за випадкову лавину страшних кадрів.
Окремо про батьків, які самі бояться клоунів. Діти уважно зчитують наші реакції, і NHS серед чинників фобій називає те, що страх можна перейняти від рідних чи друзів. Вдавати захват не обов'язково. Достатньо спокійно сказати: «Мені клоуни не дуже подобаються, а тобі як?» Так дитина отримує власний досвід, а не готову відповідь дорослого.
Джерела
- Tyson P. J., Davies S. K., Scorey S., Greville W. J. Fear of clowns: An investigation into the aetiology of coulrophobia. Frontiers in Psychology, 2023; 14:1109466. DOI: 10.3389/fpsyg.2023.1109466 · PMID: 36818074 · Повний текст
- Planting T., Koopowitz S. M., Stein D. J. Coulrophobia: An investigation of clinical features. South African Journal of Psychiatry, 2022; 28:1653. DOI: 10.4102/sajpsychiatry.v28i0.1653 · PMID: 35169508 · Повний текст
- Lopes-Júnior L. C., Bomfim E., Olson K. та ін. Effectiveness of hospital clowns for symptom management in paediatrics: systematic review of randomised and non-randomised controlled trials. BMJ, 2020; 371:m4290. DOI: 10.1136/bmj.m4290 · PMID: 33328164 · Повний текст
- NHS. Phobias. Огляд стану, перевірено 11.03.2026 · NHS
- Tyson P. J., Davies S. K., Scorey S., Greville W. J. Fear of clowns: An investigation into the prevalence of coulrophobia in an international sample. International Journal of Mental Health, 2022 (онлайн); 52(1):84–99. DOI: 10.1080/00207411.2022.2046925.
- Meiri N., Schnapp Z., Ankri A. та ін. Fear of clowns in hospitalized children: prospective experience. European Journal of Pediatrics, 2017; 176(2):269–272. DOI: 10.1007/s00431-016-2826-3 · PMID: 27966019.
- World Health Organization. Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders (CDDR). Женева: ВООЗ, 2024. Розділ 6B03 «Specific phobia».
- Rachman S. The conditioning theory of fear-acquisition: a critical examination. Behaviour Research and Therapy, 1977; 15(5):375–387. DOI: 10.1016/0005-7967(77)90041-9 · PMID: 612338.
Часто задавані питання
Як правильно: коулрофобія чи кулрофобія?
Обидва написання позначають одне й те саме: страх клоунів, від англійського coulrophobia. У пошуку частіше пишуть «коулрофобія», трапляється й розмовне «клоунофобія». Окремого медичного терміна немає, лікар назве це специфічною фобією.
Чому клоуни здаються моторошними, хоча вони усміхаються?
Саме через усмішку: вона намальована й не змінюється. У дослідженні 528 людей зі страхом клоунів найвищу оцінку отримало пояснення, що за гримом не видно справжніх емоцій і намірів. Додайте до цього непередбачувану поведінку, і мозок вмикає настороженість.
Чи винен у страху клоунів роман «Воно»?
Частково. Образи з книжок, фільмів і новин учасники дослідження Тайсона поставили на друге місце серед причин. Але лиховісні клоуни з'явилися в мистецтві задовго до Пеннівайза, ще наприкінці XIX століття, а кіно радше підсилює риси, які й без нього насторожують.
Чому я боюся клоунів, хоча нічого поганого зі мною не траплялося?
Так буває найчастіше. Пояснення «мене колись налякав клоун» отримало найнижчу оцінку серед восьми причин у дослідженні Тайсона та колег. Страх може сформуватися з побаченого й почутого, а також із самої зовнішності клоуна, без жодного власного неприємного епізоду.
Наскільки поширений страх клоунів серед дорослих?
У міжнародному онлайн-опитуванні 987 дорослих страх клоунів визнали 27,6%, надзвичайно сильний — 5,1%. Цифра «понад половина» з'являється, якщо рахувати всіх, хто бодай трохи боїться клоунів. Це не частота фобії: вибірка не була репрезентативною, а діагноз за анкетою не ставлять.
Чи запрошувати аніматора-клоуна на дитяче свято, якщо дитина боїться?
Спершу запитайте саму дитину й покажіть їй фото персонажа. Якщо страшно, можна обрати героя без гриму або домовитися, що аніматор не підходитиме впритул. Не змушуйте дитину фотографуватися чи брати подарунок із рук.
Чи бояться діти лікарняних клоунів?
Більшості дітей медичні клоуни допомагають: в огляді 24 досліджень діти поруч із ними менше тривожилися під час процедур. Але в ізраїльському дослідженні 1,2% дітей у лікарні злякалися клоунів, у середньому у віці 3,5 року. Тому візит клоуна варто узгоджувати з дитиною і батьками.
Чим страх клоунів відрізняється від страху ляльок чи манекенів?
Ляльки й манекени бентежать нерухомістю і «майже людським» виглядом. «Майже людський» вигляд має і клоун, тож частина причин спільна. Але клоун — жива людина, яка рухається, жартує і може підійти впритул, тому до схожості з людиною додається непередбачуваність.
Чи можуть клоуни викликати панічну атаку?
Можуть. Серед учасників онлайн-групи підтримки для людей зі страхом клоунів 7,4% описували сильну тривогу з панічними атаками. Якщо таке трапляється, варто звернутися до психолога: з цими реакціями можна працювати.
Що робити, якщо клоун несподівано підійшов до вас на вулиці чи в торговельному центрі?
Ви маєте право відступити, сказати «ні, дякую» і піти, і це не грубість. Повільний видих і погляд на щось нейтральне допоможуть пережити перші хвилини. А якщо через такі зустрічі ви змінюєте маршрути, це знак, що час попрацювати зі страхом.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця. Якщо страх клоунів чи інші страхи заважають вам або вашій дитині жити звичним життям, це варто обговорити з психологом. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.
Психологи нашого центру працюють зі страхами і фобіями дорослих і дітей очно в Києві та онлайн.
73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf



