New Leaf — Психологічний центр

Психологічний словник

Психічні стани: що це, види й класифікація, стан і риса, як їх вимірюють

Мотивація й емоції

Коротко

Психічний стан — це те, якою є психіка людини протягом певного часу, зазвичай від кількох годин до кількох днів: зібраною чи розсіяною, бадьорою чи виснаженою, спокійною чи напруженою. Стан минає, але поки триває, забарвлює все, що людина думає й робить.

Психічні стани

Психічний стан — це те, якою є психіка людини протягом певного проміжку часу, зазвичай від кількох годин до кількох днів: зібраною чи розсіяною, бадьорою чи виснаженою, спокійною чи напруженою. Власного «продукту», як у мислення чи пам'яті, стан не має, зате забарвлює все, що людина в цей час робить. Студент, який прийшов на іспит виспаним і зосередженим, і той самий студент просто з нічної зміни знають однаково. Відповідають вони по-різному.

Слово звучить по-шкільному, але без нього важко точно описати і себе після довгого тижня, і клієнта на першій зустрічі. Головне про психічні стани вміщується у дві думки. Стани класифікують заради опису, а не тому, що психіка розкладена по шухлядах. І найчесніше їх видно не в разовій анкеті, а в кількох замірах протягом звичайного дня.

Що таке психічний стан простими словами

Найпростіше пояснити стан через час. Окрема думка чи спогад тривають секунди, характер і темперамент тримаються роками, а стан живе між ними: годинами, днями, іноді тижнями. Цю шкалу українські підручники подають як тріаду процесів, станів і властивостей, а як вона влаштована і де підводить, показано на сторінці про психічні процеси.

Психологові корисно знати, як цю межу проводять звичайні люди. Вільям Чаплін, Олівер Джон і Льюїс Голдберг 1988 року з'ясували, що стан і риса працюють у нашій мові як прототипи з розмитими краями. Прототипний стан тимчасовий, короткий і спричинений обставинами. Прототипна риса, навпаки, стабільна, тривала й ніби походить зсередини людини. Між цими полюсами лежить широка смуга, де та сама характеристика може опинитися і там, і там.

У цієї різниці є наслідок, який автори описують прямо. Називаючи щось рисою, ми передбачаємо теперішнє за минулим: «він завжди такий». Називаючи станом, шукаємо, що в ситуації можна змінити. Фраза «вона сьогодні дратівлива» відкриває розмову про недосип, дедлайн і ранкову сварку. «Вона дратівлива людина» цю розмову закриває, ще не почавши.

Психічний, психологічний, психоемоційний чи емоційний стан: як не плутати слова

У пошуку ці слова стоять поруч, але відповідають на різні запитання. Хто пише «психоемоційний стан», зазвичай питає про самопочуття. Хто пише «психічні стани», найчастіше готується до іспиту. Таблиця розводить їх за тим, що саме описує кожне слово і де його почуєш.

Слово Що описує Де вживають Приклад
Психічний стан Цілісний зріз психіки за години чи дні: емоції, увага, енергія й воля разом Загальна психологія, підручники, іспити Стан зосередженості перед відповідальною роботою
Психологічний стан Те саме з наголосом на переживанні людини в певній ситуації; у побуті — синонім Консультування, розмовна мова «Який у вас психологічний стан після переїзду?»
Психоемоційний стан Емоційне тло разом із тілом: сон, м'язова напруга, сили Медицина, профілактика, анкети самопочуття Психоемоційний стан після тижня недосипу
Емоційний стан Лише почуттєвий бік: тривога, роздратування, радість, сум Психологія емоцій Тривожне очікування дзвінка
Mental state (англ.) Думки, наміри, бажання й емоції, які приписують собі чи іншим Когнітивна наука, дослідження «читання думок» Здогадатися, чого хоче співрозмовник
Психічний статус Опис стану людини, який фахівець складає під час огляду Психіатрія, медична документація Запис «психічний статус на момент огляду»

Найчастіше студентів підводить саме англійське mental state. Роуз Тернер і Фатіма Фелісберті (2017) в огляді методів, якими вивчають «читання думок», описують цю навичку як здатність приписувати психічні стани, тобто думки, наміри та емоції, собі й іншим людям. «Психічний стан» у цьому контексті означає зміст власної чи чужої голови, а не самопочуття. Якщо ж в англомовній статті йдеться про стан у підручниковому сенсі, автори радше напишуть psychological state чи affective state, а в парі з рисою — state і trait.

Емоційний стан — найвужче з цих слів. Сюди потрапляє лише почуттєвий бік переживання, без уваги, енергії чи волі. Стійке емоційне тло, що годинами тримається без конкретного приводу, психологи називають настроєм, і це окреме поняття з власними вимірами.

Як класифікують психічні стани і де межі класифікацій

Класифікацій багато, і жодна з них не головна. У вітчизняних підручниках найчастіше трапляються чотири підстави поділу:

  • за провідною сферою — емоційні (тривога, піднесення, сум), пізнавальні (зосередженість, сумнів, цікавість), вольові й мотиваційні (рішучість, розгубленість, готовність діяти);
  • за рівнем активації — від сонливості й млявості через спокійну бадьорість до перезбудження, коли думки біжать швидше, ніж людина встигає з ними впоратися;
  • за тривалістю — короткі (хвилини, години), тривалі (дні) і затяжні (тижні й довше);
  • за впливом на діяльність — стенічні стани мобілізують і додають сил, астенічні виснажують і гальмують.

Слабке місце будь-якої такої схеми найкраще видно на прикладі. Хвилювання перед іспитом — емоційний стан, але воно ж звужує увагу, тож зачіпає й пізнавальну сферу. Помірне хвилювання збирає, сильне розсипає відповідь, і той самий стан стає то стенічним, то астенічним. Класифікація — інструмент опису, а не карта природних типів: вона допомагає назвати те, що відбувається, і помітити, чого бракує в описі.

Один психічний стан у чотирьох координатах: сфера, рівень активації, тривалість і вплив на діяльність на прикладі хвилювання перед іспитом, утоми наприкінці зміни й натхнення в роботі

Найбільше практичної ваги має вісь тривалості. Астенічний стан після важкого тижня — нормальна реакція, яку знімають сон і вихідні. Інша справа, коли млявість, байдужість і відчуття «нічого не хочеться» тягнуться тижнями, а відпочинок не допомагає. Тоді варто не чекати, поки «саме минеться», а звернутися до психолога при апатії, щоб разом розібратися, що підтримує цей стан і з чого почати.

Втома, монотонія, напруження: функціональні стани

У психології праці й психофізіології є окрема назва для станів, які описують через їхній вплив на роботу, — функціональні стани. Сюди належать оптимальний робочий стан, утома, монотонія і напруження. Цікавить тут не стільки самопочуття, скільки те, що відбувається з діяльністю: швидкість, точність, кількість помилок, ціна, якою дається результат.

Британський психолог Роберт Гокі 1997 року запропонував модель того, як людина утримує результат під стресом і великим навантаженням. Шляхів два. Можна захистити результат додатковим зусиллям, і тоді платити доводиться суб'єктивною напругою, фізіологічними витратами й утомою після роботи. А можна знизити планку і працювати повільніше чи менш ретельно, зате без додаткових витрат.

Найцікавіше в цій моделі — приховані втрати. Навіть коли головне завдання виконано без жодної помилки, страждають другорядні дії, а людина непомітно переходить на простіші й менш ефективні стратегії. Диспетчерка наприкінці нічної зміни не схибить у головному, але забуде передзвонити, перестане перевіряти себе й почне відповідати шаблонами. Збоку вона «тримається». Насправді працює в борг.

У книжці 2013 року Гокі запропонував дивитися на втому як на емоцію з важливою пристосувальною роллю: вона допомагає людині вирішувати, на які цілі витрачати сили далі. Звідси знайоме спостереження: осмислена робота, яку людина обрала сама, рідко виснажує, а часто й додає енергії, тоді як нав'язана ззовні втомлює швидко. Він же нагадує, що розумову втому, фізичну втому й сонливість постійно плутають, хоча це різні стани.

Монотонія виникає від одноманітної роботи, у якій мало подій: увага тьмяніє, хилить на сон, хвилини тягнуться. Психічне пересичення схоже на неї, але це радше небажання повторювати ту саму дію, навіть коли сили ще є. Як утома накопичується протягом зміни і що змінюють перерви, розібрано на сторінці про психологію праці.

Чому деякі стани «застрягають» і коли варто звернутися

Поганий день буває в кожного. Для самопочуття важить не лише те, який стан прийшов, а й те, як швидко він минає. Петер Куппенс, Ніколас Аллен і Ліза Шибер (2010) описують цю властивість поняттям емоційної інерції — мірою того, наскільки емоційний стан опирається змінам.

У їхньому першому дослідженні студенти два тижні носили кишенькові комп'ютери, які десять разів на день питали, як вони почуваються. У людей із низькою самооцінкою і приємні, і неприємні емоції змінювалися повільніше. У другому дослідженні автори спостерігали за підлітками під час розмов із батьками й побачили те саме в підлітків із депресією, причому вже в масштабі секунд. Тобто «застрягає» не лише смуток: повільніше минає і радість.

Звертатися до фахівця варто, коли стан тримається тижнями, не відступає після відпочинку і звужує життя: гірше спиться, важче працювати, хочеться уникати людей. Це ще не обов'язково розлад, але вже точно привід для розмови. Тут згодиться особистий психолог: він допоможе описати стан точними словами, побачити, що його підживлює, і вирішити, з чого почати.

Інерція — не діагноз, а ознака, на яку варто зважати. Якщо тривога чи роздратування щоразу тримаються довше, ніж того вартий привід, корисно працювати не тільки з причиною, а й зі способами відпускати стан. Що тут справді допомагає, а що лише здається корисним, розібрано на сторінці про саморегуляцію.

Стан чи риса: що насправді вимірює опитувальник

Студентка заповнює опитувальник тривожності в день сесії й отримує високий бал. Що це: її риса чи день сесії? Рольф Штаєр із колегами (2015) відповідають, що завжди і те, і те. Будь-яке вимірювання — це «людина в момент t»: спостереження не буває безпомилковим, не відбувається у вакуумі без ситуації, завжди зроблене конкретним методом, а в кожної людини є минуле.

Звідси правило для читання будь-якого бала. Бал за «шкалою риси» містить частку сьогоднішнього стану, бал за «шкалою стану» — частку риси, і розвести їх можна лише повторними замірами. Що тримається від заміру до заміру, ближче до риси. Що стрибає — до стану.

У роботі з клієнтом це означає дві звички. Перша — записувати, коли саме людина заповнювала опитувальник: після безсонної ночі, у день конфлікту чи у відпустці. Друга — не робити висновків про особистість за одним заміром і за можливості повторити його через кілька тижнів. Штаєр із колегами додають ще одну деталь: стан і риса прив'язані до методу, тож самозвіт і оцінка спостерігача можуть дати тій самій людині різні «риси».

Ще одна пастка — назва шкали. Келлі Ноулз і Бунмі Олатунджі (2020) звели 388 досліджень, разом понад 31 тисячу учасників, і перевірили шкалу «тривожності як риси» з опитувальника STAI. Виявилося, що вона однаково тісно пов'язана і з тривогою, і з депресією: середні кореляції 0,59–0,61. Автори запропонували вважати її мірою загальної негативної афективності, а не саме тривожності. Чим ситуативна тривожність відрізняється від особистісної, пояснено в статті про тривожність.

Те саме стосується онлайн-тестів. Тест на психічний стан (K10) не визначає «тип стану»: десять запитань показують рівень психологічного дистресу, тобто як часто за останні чотири тижні людина почувалася нервовою, пригніченою чи виснаженою. Це орієнтир для розмови з фахівцем, а не діагноз і не портрет особистості.

Як вимірюють стан: від анкети до смартфона

Найпростіший спосіб — запитати, як людина почувалася минулого тижня. Він дешевий, але спирається на пам'ять, а пам'ять згладжує: тиждень із двома важкими днями згадується то як «загалом нормальний», то як суцільно поганий. До того ж люди не завжди можуть, а іноді й не хочуть точно розповісти, що робили, — на цьому наголошує Маттіас Мел у відкритому підручнику Noba.

Тому з середини 1970-х психологи розвивали метод вибірки досвіду: кілька разів на день у непередбачуваний момент людина отримує сигнал і коротко відповідає, де вона, з ким, що робить і як почувається. Міхай Чиксентмігаї й Рід Ларсон 1987 року показали, що так можна зафіксувати частоту, силу й закономірності станів у трьох вимірах — емоційному, пізнавальному і вольовому. Ці дані узгоджувалися з фізіологічними показниками, разовими тестами й поведінкою. Саме так Куппенс із колегами виміряли емоційну інерцію в першому дослідженні: разове опитування її не показало б.

Спершу учасники носили годинники, що пищали в запрограмований, але невідомий їм час, і заповнювали паперові анкети. Смартфони зробили метод масовим: відповідь одразу отримує позначку часу, а брати участь у дослідженні можна вдома, на роботі чи в кав'ярні. Наприклад, учасник отримує п'ять сигналів на день упродовж тижня, і для нього це обтяжливо, тому з'явилися легші варіанти, як-от реконструкція вчорашнього дня епізод за епізодом.

Поруч із самозвітом працюють фізіологічні показники, які сьогодні записують просто посеред звичайного дня: серцевий ритм, тиск, шкірну провідність, навіть кортизол. Вони показують, як тіло відповідає на навантаження, але самі не кажуть, що людина переживає: пульс прискорюється і від страху, і від радості, і від сходів. Поведінкові проби, як-от час реакції чи пильність у простому одноманітному завданні, фіксують наслідок стану для діяльності, проте не його назву. Тож браслет, який за пульсом обіцяє «визначити ваш стан», дає підказку, а не вердикт.

Як вимірюють психічний стан: ретроспективний самозвіт, вибірка досвіду, фізіологічні показники й поведінкові проби, що бачить кожен метод і де його межа

Чому методи варто поєднувати, добре видно з прикладу, який наводить Мел. Американці в опитуванні оцінювали себе як значно балакучіших за мексиканців. Проте портативний диктофон, який через рівні проміжки записував короткі уривки звуків довкола, показав: говорили вони майже на 10 % менше. Зі станами так само: самозвіт і поведінка не завжди збігаються, і саме розбіжність буває найцікавішою знахідкою.

Поширені міфи про психічні стани і що насправді

Більшість міфів про стани виростає з однієї плутанини: стан сприймають або як вирок, або як примху, яку можна скасувати зусиллям.

Насправді Поширений міф
Настрій — лише один із психічних станів, поруч з утомою, зосередженістю й натхненням Стан і настрій — одне й те саме
Втома чи пригніченість після важких днів — звичайна реакція; насторожує стан, що тримається тижнями й звужує життя Поганий стан означає психічний розлад
Стан вимірюють повторними замірами в повсякденні, а також фізіологічними й поведінковими показниками Стан суб'єктивний, виміряти його неможливо
Стани бувають у всіх; люди радше різняться тим, як швидко стан минає Сильні люди не мають «станів»
На стан впливають сон, навантаження, обставини й навички, а не наказ собі Стан можна змінити силою волі за хвилину
Піднесення теж має ціну: результат під тиском тримається зусиллям, а втома приходить потім Приємний стан завжди корисний

Джерела

  • Chaplin W. F., John O. P., Goldberg L. R. Conceptions of states and traits: dimensional attributes with ideals as prototypes. Journal of Personality and Social Psychology, 1988; 54(4):541–557. DOI: 10.1037/0022-3514.54.4.541 · PMID: 3367279
  • Turner R., Felisberti F. M. Measuring Mindreading: A Review of Behavioral Approaches to Testing Cognitive and Affective Mental State Attribution in Neurologically Typical Adults. Frontiers in Psychology, 2017; 8:47. DOI: 10.3389/fpsyg.2017.00047 · PMID: 28174552 · Повний текст
  • Hockey G. R. J. Compensatory control in the regulation of human performance under stress and high workload: a cognitive-energetical framework. Biological Psychology, 1997; 45(1–3):73–93. DOI: 10.1016/s0301-0511(96)05223-4 · PMID: 9083645
  • Hockey R. The Psychology of Fatigue: Work, Effort and Control. Cambridge: Cambridge University Press, 2013. DOI: 10.1017/CBO9781139015394 (втома як емоція, що допомагає керувати цілями) · Опис книжки
  • Kuppens P., Allen N. B., Sheeber L. B. Emotional inertia and psychological maladjustment. Psychological Science, 2010; 21(7):984–991. DOI: 10.1177/0956797610372634 · PMID: 20501521 · Повний текст
  • Steyer R., Mayer A., Geiser C., Cole D. A. A theory of states and traits — revised. Annual Review of Clinical Psychology, 2015; 11:71–98. DOI: 10.1146/annurev-clinpsy-032813-153719 · PMID: 25062476
  • Knowles K. A., Olatunji B. O. Specificity of trait anxiety in anxiety and depression: meta-analysis of the State-Trait Anxiety Inventory. Clinical Psychology Review, 2020; 82:101928. DOI: 10.1016/j.cpr.2020.101928 · PMID: 33091745 · PMC: PMC7680410
  • Csikszentmihalyi M., Larson R. Validity and reliability of the Experience-Sampling Method. Journal of Nervous and Mental Disease, 1987; 175(9):526–536. DOI: 10.1097/00005053-198709000-00004 · PMID: 3655778
  • Mehl M. R. Conducting psychology research in the real world. In: Biswas-Diener R., Diener E. (eds) Noba textbook series: Psychology. Champaign, IL: DEF publishers (модуль відкритого підручника: вибірка досвіду, щоденники, фізіологічні заміри в повсякденні) · Повний текст

Часто задавані питання

Які існують види психічних станів?

Єдиного переліку немає, бо стани ділять за різними ознаками. Найчастіше — за провідною сферою (емоційні, пізнавальні, вольові), за рівнем активації, за тривалістю і за тим, мобілізують вони чи виснажують. Ці поділи перетинаються, тож на іспиті краще спершу назвати підставу класифікації, а вже потім навести два-три приклади для кожної групи.

Що таке психічний статус?

Це клінічний термін: так називають опис стану людини, який фахівець складає під час огляду. У ньому коротко фіксують, як вона почувається, мислить і поводиться саме в цю хвилину. Статус стосується конкретного моменту, тому сам собою не є ні оцінкою характеру, ні діагнозом. У курсі загальної психології його зазвичай не вивчають.

Що таке психологічний стан і чим він відрізняється від психічного?

У розмовній мові ці слова вживають як синоніми, і помилки в цьому немає. У підручниках «психічний стан» — точніший термін загальної психології, а «психологічний стан» частіше означає самопочуття людини в певній ситуації: після переїзду, сварки чи тижня перевантаження. У курсовій чи дипломній краще обрати одне слово й пояснити його на початку.

Яким буває емоційний стан?

Приємним або неприємним, спокійним або збудженим: тривожне очікування, роздратування, тиха радість, смуток, піднесення. Від окремої емоції він відрізняється тим, що триває довше, а від настрою — тим, що частіше має зрозумілий привід. Корисно називати його конкретним словом замість загального «погано», бо точна назва вже підказує, що з цим робити.

Скільки може тривати психічний стан?

Від кількох хвилин до кількох тижнів. Зосередженість на завданні може протриматися годину, втома після великого проєкту — кілька днів. Якщо пригніченість, млявість чи тривога не минають тижнями навіть після відпочинку, це вже не звичайне коливання. Важить не лише тривалість, а й те, наскільки стан заважає спати, працювати й бачитися з людьми.

Чим стан відрізняється від риси характеру?

Стан минає, риса лишається. Людина, яка сьогодні дратівлива через недосип, не обов'язково дратівлива за вдачею. Щоб розрізнити одне й друге, треба бачити людину в різних обставинах і в різні дні: те, що з'являється всюди, ближче до риси, а те, що виникає лише за певних умов, — до стану. Тому про характер не судять за одним епізодом.

Як повернути собі робочий стан після перевтоми?

Почати з простого: сон, їжа, рух і перерви, під час яких ви справді не працюєте. Варто чесно переглянути навантаження й відмовитися від частини завдань, а не тягнути втому на силі волі. Якщо після відпочинку сил не додається тижнями, а байдужість лише росте, це привід обговорити ситуацію з психологом: за затяжною втомою можуть стояти інші причини.

Чи можна виміряти свій стан самостійно?

Так, якщо ставитися до цього як до спостереження, а не діагностики. Найпростіший варіант — кілька разів на день коротко занотовувати, що ви робите, з ким і як почуваєтеся, оцінюючи свій стан від нуля до десяти. За тиждень таких нотаток проступають закономірності, які пам'ять згладжує. Онлайн-тести дають орієнтир за певний період і не замінюють розмови з фахівцем.

5.0

73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf

Відгуки в Google