New Leaf — Психологічний центр

Астрафобія: страх грому і блискавки — звідки береться і як із ним впоратися

14 хв читанняТривога і стресРозлади і психіатрія

О шостій вечора застосунок погоди показує на радарі помаранчеву пляму, і Оксана вже не може думати ні про що інше. Вона зачиняє вікна, висмикує зарядку з розетки, переносить ноутбук у ванну, бо там немає вікон, і перевіряє карту блискавок частіше, ніж повідомлення від чоловіка. Гроза ще за сорок кілометрів. Гриміти почне тільки через годину, але для неї вечір уже закінчився.

Обережність під час грози цілком розумна: блискавка справді небезпечна для людини просто неба. Проблема починається там, де страх уже не захищає, а забирає літо, сон і плани, навіть коли людина сидить у безпечній квартирі.

Визначення

Астрафобія (бронтофобія, англ. astraphobia) — це стійкий надмірний страх грози, грому чи блискавки, через який людина годинами стежить за прогнозом, уникає виходу з дому або переживає кожну грозу як загрозу життю навіть у безпечному приміщенні.

Що таке астрафобія простими словами

Назва походить від грецького слова «блискавка». Поруч живуть синоніми: бронтофобія (від слова «грім»), кераунофобія, а в англомовній літературі — «фобія суворої погоди». Відмінності між ними більше лінгвістичні, ніж клінічні: людина рідко боїться лише спалаху без звуку чи лише звуку без спалаху.

У класифікаціях окремого діагнозу «астрафобія» немає. За американським посібником DSM-5 це специфічна фобія, підтип «природне середовище», разом зі страхом висоти, води й темряви. У новій міжнародній класифікації хвороб МКХ-11 підтипи взагалі прибрали і говорять просто про специфічну фобію. Чим фобія відрізняється від звичайного страху і чому вона сама не минає, ми докладно розбирали в статті про фобії.

Наскільки це поширено? У великому міжнародному дослідженні ВООЗ, де опитали майже 125 тисяч людей у 22 країнах, страх води й погодних явищ рахували разом, і такою фобією протягом життя мали приблизно 2,3 % людей. Окремо для грози попередні огляди наводили 2–2,9 %. По допомогу при цьому звертаються рідко: у лондонській клініці Модслі за п'ять років зібрали 1017 людей зі специфічними фобіями, і фобію природного середовища серед дорослих мали 78 із них, переважно страх висоти.

Межу між природною настороженістю й фобією найлегше побачити, якщо поставити їх поруч:

Розумна обережність Астрафобія
Ховаєтеся в будинок, коли чути грім Боїтеся навіть у квартирі з зачиненими вікнами
Дивитеся прогноз перед поїздкою чи походом Перевіряєте радар десятки разів на день, ще без жодної хмари
Переносите пікнік, якщо обіцяють грозу Відмовляєтеся від відпустки влітку, роботи, зустрічей
Після грози швидко заспокоюєтеся Тривога починається за день і тримається після відбою грози
Пояснюєте дитині, як поводитися під час грози Вимагаєте, щоб уся родина сиділа вдома, поки небо не проясниться

Якщо праву колонку ви впізнаєте в собі і страх уже вирішує, як провести літо, є сенс звернутися по допомогу до психолога при фобіях: робота починається не з грози, а з розмови про те, чого саме ви боїтеся.

Де закінчується обережність і починається фобія

Американська національна метеослужба формулює просте правило: якщо ви чуєте грім, ви, найімовірніше, вже в зоні досяжності блискавки, тож безпечного місця надворі немає. Безпечні варіанти — капітальна будівля або автомобіль із металевим дахом. Відкриті альтанки, навіси й намети не захищають.

Це правило важливе для розуміння фобії. Людина з астрафобією зазвичай знає його краще за інших і виконує з запасом. Але її страх не закінчується, коли двері зачинено. Вона продовжує боятися там, де ризик уже мінімальний: у квартирі на третьому поверсі, в офісі, в машині на парковці. Саме тривога всередині безпечного приміщення і відрізняє фобію від обережності.

Допомагає подивитися й на цифри. За оцінкою тієї ж метеослужби, у США шанс, що в людину протягом року влучить блискавка, становить приблизно один до мільйона двохсот тисяч, і близько 90 % тих, у кого вона влучила, виживають. Для людини з фобією ці цифри не скасовують страху, але показують, наскільки сильно тривога перебільшує небезпеку в безпечних умовах.

Друга відмінність — час. Звичайний страх з'являється, коли небезпека поруч. Фобічна тривога починається задовго до грози: людина вранці читає прогноз, весь день прислухається і не може зосередитися на роботі. Часто вона каже: «Сама гроза — це вже не найгірше. Найгірше — чекати її».

Багато людей із таким страхом соромляться його і довго нікому не зізнаються. Перший крок може бути зовсім невеликим: психологічна допомога онлайн дозволяє почати розмову з дому, не чекаючи «правильної» погоди.

Чорно-білий кадр із темної кімнати: прочинене вікно в краплях дощу і мокрий двір за ним

Як проявляється страх грози

Психолог Університету Айови Вестефельд у 1996 році першим описав «фобію суворої погоди»: він детально розпитав 81 людину з сильним страхом гроз і торнадо. Розповіді, які чують психологи сьогодні, мало відрізняються від тих інтерв'ю.

Тіло реагує як на справжню загрозу: серцебиття, тремтіння, пітливість, напружені м'язи, нудота, бажання сховатися в найменшу кімнату. Сильний удар грому може викликати напад паніки, і тоді людина починає боятися ще й самих нападів. Нічні грози даються найважче: людина прокидається від першого спалаху і до ранку лежить, прислухаючись, а наступного дня почувається розбитою.

Думки крутяться навколо найгіршого: «блискавка вдарить у будинок», «почнеться пожежа», «щось станеться з дітьми». Часто додається думка «я не витримаю», хоча кожна попередня гроза закінчувалася благополучно.

Найдовше страх утримує поведінка:

  • постійна перевірка прогнозу, радарів і карт блискавок;
  • вимикання всіх приладів з розеток «про всяк випадок»;
  • ховання у ванній, коридорі чи гардеробі, навушники з гучною музикою;
  • відмова від літніх поїздок, походів, морського відпочинку;
  • прохання, щоб хтось був поруч під час кожної грози.

Кожна така дія приносить коротке полегшення, тому мозок запам'ятовує: «врятувала саме перевірка». Наступного разу тривога вимагає ще більше перевірок, і коло замикається.

Звідки береться астрафобія

Британська служба охорони здоров'я NHS пов'язує появу фобій насамперед зі страшним досвідом, особливо в дитинстві, і зі страхом, який людина засвоїла від рідних чи друзів. Для грози це може бути власна історія: блискавка влучила поруч, у дитинстві під час грози вибило світло чи загорілося дерево. Або приклад близьких: якщо мама під час грози збирала всіх у коридорі й шепотіла молитви, дитина засвоює, що гроза смертельно небезпечна. Ще один шлях — почуте й прочитане: новини про людей, у яких влучила блискавка, чи страшні історії.

Однак у багатьох людей яскравої події не було зовсім. Вони кажуть: «я боялася грози, скільки себе пам'ятаю». Новозеландський психолог Річі Поултон і австралієць Росс Мензіс, зібравши ретроспективні й довгострокові дослідження, дійшли висновку, що до деяких страхів людина має вроджену схильність, і для частини фобій травматична подія взагалі не потрібна. У більшості дітей такий страх з віком слабшає, а в декого так і лишається.

Є в грози й риса, яка особливо зачіпає тривожних людей: нею неможливо керувати. Прогноз обіцяє грозу «можливо, по обіді», хмара може пройти стороною або розвернутися, грім лунає без попередження. Хто погано переносить невизначеність, той намагається закрити її контролем: перевіряє радар, складає запасні плани, сидить біля вікна. Через це страх грози часто йде поруч із загальною тривожністю, а не живе сам по собі.

Фобії загалом починаються рано: у тому ж дослідженні ВООЗ середній вік початку специфічної фобії становив 8 років. Підсилюють страх загальна тривожність, перевтома, нестача сну і період, коли людина почувається безпорадною в інших сферах життя.

Гроза після обстрілів: коли грім звучить як вибух

У зарубіжних підручниках цього розділу немає. Для багатьох українців перший гуркіт грому звучить як вибух: тіло напружується, рука сама тягнеться до телефону перевірити, чи не оголосили тривогу, а діти біжать у коридор, бо саме так їх навчили робити під час обстрілів. Чому? Мозок, який роками вчився розпізнавати звуки небезпеки, реагує на схожий звук раніше, ніж свідомість встигає зрозуміти, що це лише гроза.

Фобією це не є. Так працює узагальнення досвіду: схоже — значить небезпечне, спершу тікай, потім розбирайся. У більшості людей реакція слабшає, коли кілька гроз минають спокійно і нервова система переконується, що цей гуркіт не несе загрози. Як психіка адаптується до тривалої загрози і чому звикання не означає байдужості, ми писали в статті про звикання до повітряних тривог.

Буває й так, що лякає вже будь-який різкий звук: грюкіт дверей, феєрверк, гудок машини. Тоді мова радше про страх гучних звуків загалом, про який ми розповідали в статті про фонофобію.

Якщо гроза повертає спогади про обстріли

Нав'язливі спогади, кошмари, різкі реакції на звуки і постійна настороженість, які тримаються тижнями, можуть бути ознаками посттравматичного стресового розладу. Тоді працюють передусім із пережитою травмою, а страх грози стає частиною цієї роботи.

Діти і гроза: де вікова норма

Страх грому — один із найпоширеніших дитячих страхів, і в дошкільнят він зазвичай минає сам, якщо дорослі поводяться спокійно. У тій самій лондонській клініці серед дітей, яких приводили з фобією природного середовища, найчастіше йшлося саме про вітер і грозу, хоча таких дітей було лише п'ятеро.

Тривожні ознаки, з якими варто йти до фахівця: дитина відмовляється виходити з дому, якщо на небі хмари, не спить ночами в очікуванні грози, страх не зменшується з віком або заважає ходити до школи. Як розрізнити вікову норму і фобію, докладно пояснено в статті про дитячі страхи.

Під час грози дитині допомагають прості речі: спокійний голос дорослого, пояснення, що грім — це лише звук, а в будинку безпечно, і можливість лишатися поруч, не ховаючись у шафу. Корисно разом рахувати секунди між спалахом і громом: дитина бачить, що гроза має свою логіку і віддаляється. Якщо страх не минає, з ним працює дитячий психолог, який допомагає зі страхами, часто разом із батьками.

Як подолати страх грози

Найкраще вивчений спосіб працювати зі специфічними фобіями — поступова зустріч зі страхом, або експозиційна терапія. Для грози її описували ще в 1970-х: у 1978 році в одному томі журналу поведінкової терапії вийшли одразу дві роботи про страх грози, зокрема шведського психолога Ларса-Ґорана Еста, який поступово знайомив людей зі звуком грому і зображеннями блискавок.

Проблема в тому, що грозу не замовиш на сеанс. Тому драбину будують зі звуків і зображень:

  1. Розмова про грозу і факти про реальний ризик.
  2. Фотографії блискавок і хмар.
  3. Тихий запис дощу, потім далекого грому.
  4. Відео грози зі звуком, гучність поступово вищає.
  5. Спостереження за справжньою грозою з вікна, спершу з кимось поруч, потім самостійно.

Драбина зустрічі зі страхом грози

На кожному щаблі людина залишається, доки тривога помітно не спаде, і лише потім іде далі. Канадські психологи з Університету Раєрсона в Торонто під керівництвом Мартіна Ентоні у 2018 році порівняли дві короткі програми для 36 людей зі страхом гроз. Одна група годину працювала зі страхом у віртуальній реальності, друга отримала півгодини м'язової релаксації та пояснення про грози. Страх зменшився в обох групах, але у віртуальній реальності сильніше, і через місяць результат зберігся. Учасники не мали діагностованої фобії, тож це перші обнадійливі дані, а не остаточний доказ.

Важлива частина роботи — поступово відмовлятися від захисних звичок: перевіряти прогноз лише двічі на день у визначений час, не вимикати прилади, які не потрібно вимикати, лишатися у звичайній кімнаті. Без цього страх повертається, навіть якщо записи грому вже не лякають.

Що допоможе під час грози

Поки ви працюєте зі страхом, кілька простих кроків роблять самі грози легшими:

  • Розділіть безпеку і тривогу. Зайдіть у приміщення, відійдіть від відкритого вікна — і на цьому крапка: ви зробили все, що рекомендують метеорологи.
  • Дихайте повільно. Видих довший за вдих, кілька хвилин поспіль: це сигнал нервовій системі, що загрози немає.
  • Займіть руки й увагу. Розмова, гра з дитиною, приготування вечері краще, ніж навушники на повну гучність і погляд у радар.
  • Помічайте кінець. Коли гроза минає, відзначте: «я це пережила, і нічого не сталося». Мозку потрібні такі нові докази.

Літні поїздки теж можна планувати без відмов: заздалегідь дізнатися, де поруч капітальна будівля чи машина, і домовитися з близькими про простий план на випадок грози. Такий план стосується реальної безпеки, тому він не підживлює страх, а дає змогу перестати думати про грозу весь відпочинок.

Якщо разом зі страхом грози ви помічаєте постійну тривогу і в інших ситуаціях, можна пройти короткий тест на тривожність GAD-7. Він не ставить діагнозу, але допоможе зрозуміти, чи варто говорити з фахівцем.

Коли звернутися до психолога

Варто звернутися по допомогу, якщо страх грози триває місяцями, ви змінюєте плани через прогноз, погано спите в грозовий сезон або вже уникаєте літніх поїздок. Окремий привід — коли страх передається дітям або коли гроза запускає спогади про обстріли.

Психологи центру New Leaf працюють зі страхами очно в Києві та онлайн. Сесія триває 50 хвилин, і на першій зустрічі ви разом розберетеся, що саме лякає: звук, спалах, втрата контролю чи спогади, а вже потім вирішите, з якого щабля починати.

Джерела

  • Wardenaar K. J., Lim C. C. W., Al-Hamzawi A. O. та ін. The cross-national epidemiology of specific phobia in the World Mental Health Surveys. Psychological Medicine, 2017; 47(10):1744–1760. DOI: 10.1017/S0033291717000174 · PMID: 28222820 · Повний текст
  • Veale D., Beeson C., Papageorgiou A. Frequency of and sex distribution in specific phobia subtypes in a treatment-seeking sample. BJPsych Open, 2025; 11(5):e164. DOI: 10.1192/bjo.2025.10767 · PMID: 40744468 · Повний текст
  • National Weather Service. Overview: Lightning Safety · Сторінка NWS
  • National Weather Service. How Dangerous is Lightning? (оцінки ризику за 2009–2018 роки).
  • NHS. Phobias · Сторінка NHS
  • Westefeld J. S. Severe weather phobia: an exploratory study. Journal of Clinical Psychology, 1996; 52(5):509–515. PMID: 8877685.
  • Lima J., McCabe-Bennett H., Antony M. M. Treatment of Storm Fears Using Virtual Reality and Progressive Muscle Relaxation. Behavioural and Cognitive Psychotherapy, 2018; 46(2):251–256. DOI: 10.1017/S1352465817000674 · PMID: 29081326.
  • Öst L.-G. Behavioral treatment of thunder and lightning phobias. Behaviour Research and Therapy, 1978; 16(3):197–207. DOI: 10.1016/0005-7967(78)90067-0 · PMID: 29599.
  • Poulton R., Menzies R. G. Non-associative fear acquisition: a review of the evidence from retrospective and longitudinal research. Behaviour Research and Therapy, 2002; 40(2):127–149. DOI: 10.1016/s0005-7967(01)00045-6 · PMID: 11814178.
  • American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition, Text Revision (DSM-5-TR). Washington: APA, 2022.

Часто задавані питання

Як називається страх грози?

Найчастіше його називають астрафобією, від грецького слова «блискавка». Ще трапляються назви бронтофобія (страх грому) і кераунофобія. Окремого діагнозу з такою назвою немає: фахівці описують сильний страх грози як специфічну фобію.

Чи безпечно вдома під час грози?

Капітальна будівля — одне з найбезпечніших місць під час грози, разом з автомобілем із металевим дахом. Метеорологи радять у цей час не торкатися приладів, підключених до мережі, і водопроводу. Відкриті альтанки, навіси й намети від блискавки не захищають.

Чому я боюся грози, хоча зі мною нічого не траплялося?

Фобія не завжди починається з травми. Страх міг передатися від близьких, сформуватися з новин чи історій, а в частини людей дитячий страх гучних раптових звуків просто не згасає з віком. Звідки взявся страх, менш важливо, ніж те, що його утримує сьогодні.

Чи можна позбутися астрафобії?

Так, специфічні фобії добре піддаються роботі з психологом. Поступова зустріч зі страхом через звуки, відео і спостереження за грозою дає стійкий результат у більшості людей. Важливо не лише навчитися витримувати грім, а й поступово відмовитися від постійних перевірок прогнозу.

Що робити, якщо дитина боїться грому?

Говоріть спокійно, поясніть, що грім — це звук, а вдома безпечно, і залишайтеся поруч. Не варто сміятися зі страху чи силоміць виводити дитину на вулицю. Якщо страх не минає з віком або дитина через нього не спить і не хоче виходити з дому, варто показати її дитячому психологу.

Чим страх грози відрізняється від страху гучних звуків?

При страху гучних звуків людина боїться самого звуку: феєрверків, лопання кульок, гудків. При астрафобії лякає гроза як подія: блискавка, можливий удар, пожежа, і тривога починається задовго до першого грому. Буває, що ці страхи поєднуються.

Чому після обстрілів грім лякає більше?

Мозок навчився швидко реагувати на звуки, схожі на вибухи, і спершу сприймає грім як небезпеку. Це нормальне узагальнення досвіду, а не фобія. Якщо реакції не слабшають, супроводжуються кошмарами чи нав'язливими спогадами, варто звернутися до фахівця, який працює з травмою.

Чи допомагає постійно стежити за прогнозом?

Стеження дає коротке полегшення, але з часом посилює страх: мозок вирішує, що безпеку забезпечують саме перевірки. Корисніше обмежити їх двома-трьома разами на день у визначений час. Для реальної безпеки цього цілком достатньо.

Чи можна працювати зі страхом грози онлайн?

Так. Основна частина роботи — розмова, план кроків і вправи зі звуками й відео — добре проходить онлайн. Спостерігати за грозою з вікна людина вчиться вдома, коли гроза справді приходить.

Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця. Якщо страх грози обмежує ваше життя або гроза повертає спогади про обстріли, це варто обговорити з психологом. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.

Психологи нашого центру працюють зі страхами, тривогою і наслідками пережитого стресу очно в Києві та онлайн.

5.0

73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf

Відгуки в Google

Потрібна допомога психолога?

Наші фахівці допоможуть вам розібратися із запитом. Розкажіть, що турбує, — і ми підберемо психолога саме під вас.