New Leaf — Психологічний центр

Криза 1 року: що відбувається з дитиною і як батькам пройти її спокійно

17 хв читанняСім'я і вихованняРозвиток дітей

Ще місяць тому малюк спокійно сидів у візку, а тепер вигинається дугою, щойно його туди садять. Вириває ложку, яку вчора радо брав, плаче під зачиненими дверима ванної, а коли ви нарешті виходите й хочете обійняти, вивертається й тупотить геть. Багато батьків у цей момент питають себе, що зробили не так. Найчастіше нічого: просто дитина пішла.

Визначення

Криза 1 року (криза першого року життя) — це перехід від немовлячого віку до раннього дитинства, коли малюк починає самостійно рухатися й вимовляти перші слова і вперше відстоює власне «хочу» протестом, плачем і впертістю. Вона прив'язана не до дня народження, а до перших кроків, тому в різних дітей припадає на різні місяці.

Що таке криза 1 року простими словами

До року більшість бажань дитини здійснювали дорослі. Захотіла до іграшки — потягнулася, заплакала, і мама піднесла. Коли малюк сам встає на ноги, ця схема ламається: тепер він може дійти до шафи, розетки, кота, і саме тоді чує найбільше «не можна» за все своє коротке життя. Можливість уже є, досвіду ще немає, слів, щоб домовитися, теж. Звідси й буря.

Термін прийшов із радянської вікової психології. Лев Виготський у праці «Проблема віку» писав у 1930-х, що перехід від немовлячого віку до раннього дитинства, який припадає приблизно на рік, тоді лише нещодавно визнали критичним періодом. І одразу підкреслював: негативні прояви цього періоду прямо пов'язані з тим, що дитина набуває, коли встає на ноги й починає говорити. У його схемі вікових криз ця криза друга після кризи новонародженості, а наступна, криза трьох років, прийде вже з «я сам».

В англомовній педіатрії слова «криза» для цього віку немає, і це варто знати. Американська академія педіатрії описує ті самі зміни як звичайні віхи 12 місяців: дитина стає дедалі незалежнішою, уперше виявляє непослух, причому найбільше з дорослими, з якими почувається найбезпечніше, і переживає хвилі тривоги розлуки. Назви різні, картина та сама. Тому англійською марно шукати дослідження «кризи одного року», зате досліджень про те, як перші кроки змінюють дитину й усю родину, чимало, і нижче ми на них спираємося.

Одне уточнення, щоб не плутати: «криза першого року» буває й у пари, але це зовсім інша тема, і про те, чи справді стосунки проходять кризи за роками, ми розповіли в статті про кризи у стосунках.

Ознаки кризи одного року: як вона виглядає вдома

Батьки зазвичай описують приблизно однаковий набір змін. Не обов'язково всі одразу і не обов'язково гостро:

  • протест проти візка, автокрісла, вдягання, зміни підгузка: дитина вигинається, кричить, вислизає з рук;
  • «ні» без слів: відштовхує ложку, відвертається, мотає головою, кидає запропоноване на підлогу;
  • сльози й злість, коли щось не виходить або коли забирають предмет, який дитина вже вважає своїм;
  • «то на руки, то геть»: щойно не відпускала маму, а через хвилину вириває руку й біжить;
  • бажання робити все, як дорослі: тягнеться до телефону, ключів, пульта, власної ложки й чашки.

Знайома картина, коли з бабусею чи нянею малюк спокійний, а з мамою влаштовує концерт. Американські педіатри прямо пишуть, що непослух у цьому віці проявляється передусім із найближчими людьми, біля яких дитина почувається в безпеці. Тож концерт саме для мами означає, що поруч із нею дитині найбезпечніше, а не що її неправильно виховують.

Бурі в однорічок зазвичай короткі: голод, утома, заборона, кілька хвилин сліз, а потім знову гра. Скільки таких спалахів буває в різному віці і скільки хвилин вони тривають, ми розібрали в статті про дитячі істерики.

Якщо ж спалахи щоденні й довгі або малюк часто б'є дорослих чи кусається, варто порадитися з фахівцем. З дітьми такого віку дитячий психолог при істериках і агресії працює насамперед із батьками: розбирає, що саме запускає бурі, і підказує, як реагувати вдома.

У популярних переліках ознак кризи часто трапляється пункт «дитина розучилася ходити й знову повзе». Тут варто розрізняти. Малюк, який щойно пішов, справді може перейти на рачки, коли поспішає, бо так поки що швидше. Але якщо зникають навички, які трималися тижнями, слова чи жести, це вже не кризова поведінка, і про таку ситуацію ми окремо пишемо нижче.

Коли сумніваєтеся, чи це ще вікова буря, допомагає подивитися на малюка очима фахівця. На очній консультації дитячого психолога в Києві спершу розпитують батьків, як малюк спить, їсть і реагує на заборони, а за потреби просять привести дитину на знайомство, щоб побачити, як вона грає, рухається й шукає вас поглядом.

Малюк у синій сорочці й слинявчику забирає ложку з руки тата за обіднім столом

Чому малюк змінюється саме близько року

Найбільший поштовх дає ходьба. Самостійно ходити здорові діти починають у дуже широкому вікні: за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, від 8,2 до 17,6 місяця. Тому одна дитина «входить» у кризу в десять місяців, а інша ближче до півтора року, і обидві розвиваються нормально.

Що змінюється в малюка близько року

Ходьба — величезна фізична робота, і батьки її зазвичай недооцінюють. Карен Адольф із колегами в Нью-Йоркському університеті знімали вільну гру дітей 12–19 місяців: за годину вони робили в середньому 2368 кроків, долали 701 метр і падали 17 разів. Автори прикинули, що за шість годин активного дня це близько 14 тисяч кроків і сотня падінь. Згадайте це наступного разу, коли надвечір малюк ридає через криво поставлену чашку.

Змінюються й стосунки. Команда Бірінген спостерігала за родинами вдома до і після того, як дитина почала ходити. Разом із переходом до ходьби частішали і теплі, радісні моменти, і те, що автори назвали «перевіркою волі»: суперечки, у яких дитина й мама тягнуть кожна у свій бік. Найчіткіше це було видно в тих, хто пішов раніше. Тобто протест з'являється не замість близькості, а поруч із нею.

Друга частина картини — новий спосіб спілкування. У дослідженні Лани Карасик, де стежили за 50 малюками, в 11 місяців усі ще повзали, а в 13 половина вже ходила. Ті, хто ходив, частіше брали іграшку з іншого кінця кімнати, несли її мамі й показували. Малюк уже не чекає, поки з ним заговорять, а сам приходить «поговорити» предметом. І так само наполегливо приходить із протестом.

Психоаналітикиня Маргарет Малер описала цей час як фазу «практикування»: щойно навчившись ходити, дитина захоплено досліджує світ, але раз у раз повертається до мами, щоб торкнутися її й «підзарядитися». Докладно про цю модель — у словнику, на сторінці про сепарацію-індивідуацію. Тому так легко помітити подвійність: дитина тікає, поки ви поруч, і панікує, щойно ви зникаєте з поля зору.

Для українських родин до цього часто додається війна: ночі в коридорі під час тривог, переїзди, тато далеко. Однорічка не розуміє новин, але відчуває, коли дорослі напружені й не висипаються, і власний неспокій виражає так, як уміє, — плачем і протестом. Як підтримувати дитину в цих умовах, ми писали в статті про виховання дітей під час війни.

Перебудова виснажує й дорослих: недосип, постійне «не можна», малюк, який не відпускає ні на крок. Якщо роздратування накопичується, а вибратися кудись без дитини майже неможливо, поговорити з фахівцем можна з дому: наші онлайн-психологи працюють і з батьками маленьких дітей, а п'ятдесятихвилинну сесію легше вкласти в денний сон малюка.

Коли починається криза 1 року і скільки вона триває

Точних дат немає. Будь-яка таблиця «з 9 до 14 місяців» — лише чиясь домовленість, бо криза йде слідом за руховими навичками, а не за календарем. Перші зміни зазвичай помітні, щойно дитина починає активно пересуватися сама: повзе через усю квартиру, встає біля дивана, ходить, тримаючись за ваш палець. Багатьом родинам найважче тоді, коли малюк уже ходить сам, але ще часто падає й майже не має слів.

Стихає вона так само непомітно. Кроки стають упевненішими, падінь меншає, з'являються слова й жести, якими можна попросити, а не тільки вимагати криком. Виготський відводив критичним періодам від кількох місяців до двох років, і в межах цього діапазону багато що залежить від темпераменту дитини й від того, як швидко дорослі перебудовують побут під її нові можливості.

А криза півтора року?

Окремої кризи півтора року в класичній періодизації немає. У Виготського за кризою одного року йде криза трьох років, а між ними лежить цілий стабільний період раннього дитинства. І все ж запит не випадковий. Американські педіатри пишуть, що до середини другого року в багатьох дітей посилюється тривога розлуки, а потім поступово минає. Як вона змінюється з віком і що допомагає прощатися без сліз, розповідає стаття про сепараційну тривогу.

Тож «криза півтора року» — найчастіше друга хвиля тієї самої перебудови. Наступна велика зміна прийде пізніше, разом із упертим «я сам», і її докладно описує стаття про кризу трьох років.

Як пройти кризу першого року спокійно

Головне, що варто зробити, — зменшити кількість зіткнень, яких можна уникнути, і спокійно тримати ті межі, без яких не можна. Однорічка ще не вміє зупинитися, щойно їй сказали, зате дуже добре вчиться на тому, як улаштований простір навколо і як ви реагуєте.

Що допомагає пройти кризу першого року

Почніть із квартири. Приберіть з нижніх полиць те, що б'ється, і все гостре, закрийте розетки, закріпіть шафи, а в один нижній ящик покладіть те, що можна витягати: кришки, пластикові миски, дерев'яні ложки. Кожне прибране «не можна» — на одну бурю менше, і для дитини, і для вас.

Замість голої заборони пропонуйте заміну. Американська академія педіатрії радить показувати, що кидаємо м'ячик, а не машинку, і собаку гладимо, а не б'ємо. Цього разу дитина може не послухатися, але послідовність робить свою справу: однорічки дуже уважно копіюють те, що бачать щодня.

Давайте маленький вибір там, де він нічого не ламає: «Яблуко чи банан?», «Сам понесеш ведмедика чи посадимо його у візок?». Двох варіантів досить, більше однорічку плутає. І залишайте час на «сам»: ложку, яку малюк проносить повз рот, черевик, який натягується п'ять хвилин. Простіше вийти з дому на десять хвилин раніше, ніж щоранку воювати біля дверей.

Що допомагає Що загострює
Тягнеться до розетки: спокійно відвести, сказати «сюди не можна» і дати цікаву річ натомість Двадцяте «не можна» за годину без пояснення й заміни
Вигинається у візку: дати кілька хвилин пройтися, тримаючись за руку, і тоді сісти Силою пристебнути під крик і не дивитися на дитину
Хоче їсти сам і все розмазує: дати власну ложку й підстелити клейонку Забрати ложку, бо «так швидше й чистіше»
Плаче під дверима ванної: розмовляти чи співати з-за дверей, щоб чув ваш голос Мовчки зачинитися й чекати, поки «перебіситься»

Розлуки теж можна тренувати. Педіатри радять короткі розставання вдома, поки малюк грається в безпечному місці, і завжди відкрите прощання: обійняти, поцілувати, сказати, що ви повернетеся, а повернувшись, радісно привітатися й побути поруч. Піти непомітно, поки дитина відволіклася, здається простішим, але тоді малюк не має шансу навчитися головного: ви йдете й щоразу повертаєтеся.

Якщо сон збивається, допомагає однаковий вечірній ритуал без несподіванок: купання, піжама, книжка, пісня, і щодня в тому самому порядку. Скільки годин сну потрібно саме вашому малюкові, краще звірити з педіатром, а не з подругами в чаті.

Чого не варто робити в кризу першого року

Від утоми хочеться швидких рішень. Деякі з них справді працюють швидко, але дорого коштують потім.

Не карайте фізично, навіть легенько «по руці»: однорічка ще не пов'язує цей удар із розеткою, тож нічого, крім болю й переляку, він не дає. Не соромте й не навішуйте ярликів: «вредина», «капризуля», «сусідська дитина вже давно сама їсть». І не намагайтеся «відучити плакати» чи «відучити від рук», лишаючи малюка самого, поки не замовкне. Педіатри пишуть прямо: найкраще заспокоює увага й підтримка саме тоді, коли дитина їх потребує, особливо коли вона втомлена, хвора чи налякана.

Не варто й поступатися кожній вимозі, аби тільки стихло. Якщо після п'ятої хвилини крику ключі від машини все-таки опиняються в руках, малюк засвоює дуже просту арифметику. Межа, яку тримають спокійно й щоразу однаково, дається дитині легше, ніж межа, яка то є, то зникає залежно від маминого запасу сил.

І не перетворюйте кожну заборону на лекцію. Однорічка не встигає за довгими поясненнями, зате чудово розуміє тон і дію: коротке «не можна, гаряче» й рука, яка спокійно відводить від плити, скажуть більше за п'ять речень.

Криза чи привід звернутися до лікаря або психолога

Зазвичай цю бурю родина проходить сама. Але кризою легко пояснити й те, що нею не є, тож корисно знати кілька орієнтирів.

Спершу педіатр

Втрата навичок не є проявом кризи. Якщо дитина перестала вимовляти слова, які вже казала, втратила інтерес до гри з вами або перестала стояти чи ходити так, як уміла, покажіть її педіатру або дитячому неврологу, не чекаючи, поки «минеться».

Британські клінічні настанови NICE радять при регресі мовлення чи соціальних навичок у дітей до трьох років одразу скеровувати на оцінку, а при втраті рухових навичок у будь-якому віці спершу звертатися до педіатра або дитячого невролога. Таблиця нижче допомагає розрізнити звичайну кризу й те, що варто обговорити з лікарем.

Звичайна криза Варто обговорити з педіатром
Протестує проти заборон, а після бурі повертається до гри й до вас Зникли слова, жести чи інтерес до спільної гри, які вже були
Кілька днів поводиться дуже самостійно, а потім знову не відходить від мами Перестав стояти чи ходити так, як уже вмів
Ходить поки що з опорою, бо вікно самостійної ходьби сягає 17,6 місяця Після 18 місяців так і не ходить сам
Злиться й плаче через заборону, але озирається, коли ви кличете на ім'я Майже не реагує на власне ім'я
Махає «па-па» й кличе маму чи тата своїм словом У 15 місяців не показує пальцем, чого хоче, і не пробує казати інших слів

Ці орієнтири не діагноз. Американські віхи розвитку складені так, що їх досягають щонайменше три чверті дітей певного віку, тому один пропущений пункт — привід поговорити з лікарем і, можливо, пройти скринінг, а не підстава для паніки. Що зазвичай уміє дитина в рік і в півтора, зведено в статті про розвиток дитини за віком.

Від 16 місяців батьки можуть самостійно пройти анкету M-CHAT-R, розраховану на дітей 16–30 місяців: наш тест M-CHAT на ризик аутизму займає кілька хвилин і пояснює, що означає результат. Це скринінг, а не діагноз, і з його результатом зручно прийти до педіатра.

Окремий привід звернутися — ваш власний стан. Якщо роздратування на малюка не минає навіть після відпочинку, ви майже не спите й відчуваєте, що не даєте ради, підтримка потрібна вам, а не ще один «правильний» прийом. А якщо пригніченість і безсилля тримаються тижнями, варто перевірити, чи це не депресія.

Джерела

  • Vygotsky L. S. The Problem of Age (1932–1934). In: The Collected Works of L. S. Vygotsky, vol. 5: Child Psychology. New York: Plenum Press, 1998, pp. 187–205 · Повний текст англійською — криза одного року як критичний період, перелік криз, тривалість.
  • WHO Multicentre Growth Reference Study Group. WHO Motor Development Study: Windows of achievement for six gross motor development milestones. Acta Paediatrica Supplement. 2006;450:86–95. DOI: 10.1111/j.1651-2227.2006.tb02379.x · Таблиця ВООЗ — вікно самостійної ходьби 8,2–17,6 місяця.
  • Adolph KE, Cole WG, Komati M та ін. How do you learn to walk? Thousands of steps and dozens of falls per day. Psychological Science. 2012;23(11):1387–1394. DOI: 10.1177/0956797612446346 · Повний текст (PMC) — кроки й падіння за годину.
  • American Academy of Pediatrics. Social & Emotional Development: 1 Year Olds. HealthyChildren.org · healthychildren.org — незалежність, непослух із близькими, тривога розлуки, короткі розставання.
  • Biringen Z, Emde RN, Campos JJ, Appelbaum MI. Affective reorganization in the infant, the mother, and the dyad: the role of upright locomotion and its timing. Child Development. 1995;66(2):499–514. PMID: 7750380 — «перевірка волі» після початку ходьби.
  • Karasik LB, Tamis-LeMonda CS, Adolph KE. Transition from crawling to walking and infants' actions with objects and people. Child Development. 2011;82(4):1199–1209. DOI: 10.1111/j.1467-8624.2011.01595.x · PMCID: PMC3163171 — як ходьба змінює спілкування з мамою.
  • Zubler JM, Wiggins LD, Macias MM та ін. Evidence-Informed Milestones for Developmental Surveillance Tools. Pediatrics. 2022;149(3):e2021052138. DOI: 10.1542/peds.2021-052138 · PMCID: PMC9680195 — віхи, яких досягають щонайменше 75 % дітей.
  • NICE. Autism spectrum disorder in under 19s: recognition, referral and diagnosis. Clinical guideline CG128, 2011, рекомендації 1.3.1–1.3.2 — регрес навичок як привід для скерування.
  • Mahler M. S., Pine F., Bergman A. The Psychological Birth of the Human Infant: Symbiosis and Individuation. New York: Basic Books, 1975 — фаза практикування.

Часто задавані питання

Як зрозуміти, що в дитини криза 1 року?

Найчастіше її видно за кількома змінами одночасно: малюк протестує проти візка, вдягання й підгузка, відштовхує ложку, плаче через кожну заборону і водночас то не відходить від мами, то тікає. Зазвичай усе це починається разом із першими самостійними кроками. Якщо при цьому дитина грає, шукає вас поглядом і набуває нових навичок, це типова вікова перебудова.

Скільки триває криза одного року?

Рахувати краще не місяці, а навички. Багатьом родинам найважче в перші тижні самостійної ходьби, коли дитина вже може все, а сказати ще нічого не може, і легшає, коли з'являються жести й перші слова для прохань. Якщо ж протести з місяцями не слабшають, а наростають, це привід обговорити їх із педіатром або дитячим психологом.

Чи в усіх дітей буває криза першого року?

Перебудова відбувається в усіх, бо всі діти рано чи пізно починають ходити й чують перші заборони. А от гучність дуже різна: в одних родин це кілька неспокійних тижнів, в інших місяці щоденних бур. Тиха криза теж норма і не означає, що дитина відстає.

Чому малюк то не відходить від мами, то відштовхує її?

Бо в ньому одночасно живуть два сильні бажання: досліджувати світ на власних ногах і знати, що мама поруч і нікуди не зникне. Педіатри описують цю гойдалку між незалежністю й «прилипанням» як звичайну для однорічок. Коли малюк раз за разом бачить, що ви повертаєтеся, він почувається впевненіше, і відходити від вас йому стає легше.

Дитина в рік не дає себе вдягнути й погодувати. Що робити?

Залишити їй трохи влади там, де це безпечно: дати власну ложку поруч із вашою, запропонувати вибір між двома кофтами, вдягатися граючись або перед дзеркалом. Закладайте більше часу на збори й не перетворюйте їжу на боротьбу. Якщо дитина відмовляється від їжі довго й худне, це вже питання до педіатра.

Чи розбалую дитину, якщо в кризу часто братиму її на руки?

Ні. Однорічка проситься на руки, коли втомилася, злякалася чи захворіла, і така втіха допомагає їй швидше заспокоїтися й знову піти досліджувати. Розбалувати можна іншим: поступатися кожній вимозі після крику. Обійми й чіткі межі добре уживаються разом.

Навіщо однорічка все кидає на підлогу?

Здебільшого це дослідження: дитина перевіряє, що падає, що котиться, що гримить і як на це реагують дорослі. Тому сварити безглуздо, краще показати, що можна кидати, наприклад м'ячик у кошик, а їжа лишається на столі. Якщо кидання за столом означає «я наївся», просто спокійно завершіть їжу.

Чим криза одного року відрізняється від кризи трьох років?

Криза першого року пов'язана з тілом: дитина вперше може сама рухатися, але майже не має слів, тому протест виходить плачем і вигинанням. У три роки малюк уже добре говорить і відстоює своє «я сам» свідомо, словами, упертістю й вимогами. Перша — про нові можливості, друга — про власну волю й самостійність.

Чи буває криза півтора року?

Окремої кризи півтора року в класичній віковій періодизації немає. Те, що батьки так називають, найчастіше друга хвиля тієї самої перебудови: до середини другого року в багатьох дітей посилюється тривога розлуки, а потім поступово минає. Наступна криза в класичній періодизації — криза трьох років.

Коли поведінку однорічки варто показати лікарю, а не чекати?

Коли дитина втрачає те, що вже вміла: слова, жести, інтерес до гри з вами, уміння стояти чи ходити. Також варто порадитися, якщо вона майже не реагує на власне ім'я, у 15 місяців не показує пальцем і не пробує казати інших слів, крім «мама» чи «тато» або після 18 місяців так і не ходить сама. Почати краще з педіатра, а він за потреби направить до дитячого невролога чи інших фахівців.

Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря чи психолога. Якщо поведінка або розвиток дитини вас тривожать, зверніться до педіатра чи дитячого психолога. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.

Психологи нашого центру допомагають батькам спокійно пройти вікові кризи дитини, вибудувати теплі й чіткі межі та зберегти власні сили.

5.0

73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf

Відгуки в Google

Потрібна допомога психолога?

Наші фахівці допоможуть вам розібратися із запитом. Розкажіть, що турбує, — і ми підберемо психолога саме під вас.