New Leaf — Психологічний центр

Звичка гризти нігті (оніхофагія): чому виникає у дітей і дорослих і як її позбутися

16 хв читанняРозвиток дітейТривога і стрес

Лекція скінчилася, а на великому пальці замість нігтя нерівний край, і коли це сталося, згадати неможливо. Інша картина: дитина сидить над зошитом із математики, в одній руці ручка, пальці другої в роті. Нігті гризуть мільйони людей, і майже ніхто з них не вирішував цього робити. Гризіння нігтів рідко буває питанням сили волі; набагато корисніше знати, у які моменти руки тягнуться до рота, бо саме від цього залежить, що допоможе вам або вашій дитині.

Визначення

Звичка гризти нігті (оніхофагія) — це повторюване обкушування нігтів, кутикули чи шкіри навколо них, яке людина здебільшого робить автоматично й помічає вже після.

Що таке оніхофагія простими словами

Слово походить з грецької: «оніхос» означає ніготь, «фагія» — поїдання. Звучить як діагноз, але насправді це лише назва поведінки. Більшість тих, хто гризе нігті, ніколи не звертається з цим до лікаря, і для них це приблизно те саме, що клацати ручкою на нараді. Говорити про проблему має сенс лише тоді, коли звичка завдає шкоди пальцям чи настрою.

Наскільки це поширено, показують опитування. Серед 339 молодих дорослих, яких розпитали за структурованою анкетою, нігті гризли 46,9 %: 19,2 % робили це на момент опитування, ще 27,7 % у минулому. І 92,2 % з них описали гризіння як автоматичну дію. Руки роблять своє, поки увага зайнята чимось іншим, а людина помічає результат, коли вже болить палець.

З віком картина змінюється. В огляді іранського психіатра Ахмада Ганізаде зібрано такі орієнтири: звичка зазвичай з'являється не раніше трьох-чотирьох років, у 7–10 років трапляється у 20–33 % дітей, у підлітковому віці приблизно в 45 %, а потім, у дорослому житті, рідшає. Тобто пік припадає на школу й підлітковий вік, а не на дошкільнят. Цим гризіння нігтів відрізняється від смоктання пальця, яке найчастіше бачать у зовсім малих дітей.

Де саме місце оніхофагії в класифікаціях, фахівці досі сперечаються. Одні ставлять її поруч із патологічним розчухуванням шкіри, інші відносять до обсесивно-компульсивного спектра. Чіткої межі між звичкою і розладом не існує, і в огляді про це сказано прямо. Для читача з цього випливає просте: обгризені нігті самі по собі ще нічого не кажуть про психічне здоров'я.

Чому доросла людина гризе нігті

Найпоширеніше пояснення звучить як «нерви». Експерименти показують складнішу картину. Психологи Вільямс, Роуз і Чизголм запросили 40 студентів, які гризуть нігті, і провели кожного через чотири ситуації: посидіти на самоті без жодного заняття, порозв'язувати складні задачі з математики, отримати зауваження за гризіння, поговорити з дослідником. Найчастіше пальці опинялися в роті у двох перших ситуаціях, тобто від нудьги і від безсилля перед задачею. Найрідше — під час розмови й одразу після зауваження.

Звідси й типові моменти дорослого життя: довга онлайн-нарада з вимкненою камерою, черга, дорога, звіт, який ніяк не складається. Нудьга і застрягання на складному завданні неприємні, але виходу з них не видно, а руки й рот у цю хвилину знаходять собі заняття. Нерівний край нігтя ще й «просить» його вирівняти, тож одна задирка легко перетворюється на п'ять обгризених пальців.

Напруга теж має значення, хоч і не таке, як зазвичай думають. У тому самому опитуванні 339 молодих людей 65,7 % тих, хто гризе нігті, відчували напругу перед цим, а 42 % — задоволення після. Проте зв'язку з тривожними розладами чи ОКР дослідники не знайшли: тривожний розлад мали 22,5 % тих, хто гриз нігті, і 26,2 % тих, хто не гриз. Отже, гризіння нігтів саме по собі не ознака тривожного розладу.

Ще одна причина — зосередженість. Людина читає договір, пише код чи дивиться складний фільм, і пальці працюють без її участі. Багато дорослих гризуть нігті з початкової школи й давно не пам'ятають, як усе почалося. Дія закріпилася так міцно, що запускається вже без жодної емоції.

Буває й так, що нігті — лише видима частина постійної напруги. Якщо разом із ними є погане засинання, затиснуті плечі, думки, що крутяться по колу, і так тижнями, працювати варто не з пальцями, а з тривогою. У такому разі доречна робота з психологом при тривожності.

Навколо звички легко виростає друге коло. Людина бачить обгризені пальці, сердиться на себе, ховає руки на фото, уникає рукостискань, а напруга від цього тільки зростає. Огляд Ганізаде описує й цей бік: гризіння нігтів може знижувати самооцінку і посилювати страх чужої оцінки.

Якщо звичка роками тримається попри всі спроби і вже заважає, про неї варто поговорити з фахівцем, і для цього не обов'язково кудись їхати: підійде й консультація психолога онлайн.

Дитина в картатій сорочці сидить у коричневому кріслі біля вікна й тримає пальці біля рота

Чому дитина гризе нігті

У дітей працюють ті самі механізми, але з іншими акцентами. Показове дослідження провели в іранському місті Шираз: батьки 743 молодших школярів, обраних випадково, розповіли про звички своїх дітей і власні. За останні три місяці нігті гризли 22,3 % дітей: хлопчики трохи частіше (24,4 %), ніж дівчатка (20,1 %), і що старша дитина, то частіше.

Друга цифра з того самого дослідження важить для батьків не менше. У 36,8 % дітей, які гризли нігті, цю звичку мав ще хтось у сім'ї. Чи це спадковість, чи приклад, з таких даних не скажеш, але дитина, яка щовечора бачить тата з пальцями в роті над новинами, засвоює цю дію як звичайну.

Далі — ситуації. Домашнє завдання, яке не виходить, контрольна, новий клас, довге очікування в поліклініці, мультфільм. Для багатьох українських дітей до цього списку додалися години в укритті й нічні повітряні тривоги, коли треба сидіти тихо й чекати. Нудьга й напруга тут зійшлися в одному місці, і руки шукають заняття. Це не означає, що з дитиною щось не так: їй просто бракує іншого способу перечекати.

Якщо ж водночас дитина стала більше боятися, гірше засинає, частіше скаржиться на живіт чи голову, гризіння може бути одним із проявів тривоги. Перші орієнтири дасть тест на тривожність у дитини, а висновки краще робити разом із фахівцем.

Ще одна деталь із досліджень стосується дітей, яких із цією звичкою привели до дитячого психіатра. Ганізаде наводить дані такої клінічної вибірки: майже в трьох із чотирьох дітей знайшли синдром дефіциту уваги та гіперактивності, у третини — опозиційну поведінку, у кожної п'ятої — тривогу розлуки. У звичайній шкільній вибірці зв'язку з неуважністю й гіперактивністю не виявили. Тож нігті самі по собі на СДУГ не вказують, вони лише одна з деталей, яку фахівець врахує, коли дивиться на дитину загалом.

Коли гризіння — не єдина зміна в поведінці, чекати, що дитина «переросте», не варто. Краще прийти на консультацію дитячого психолога онлайн і показати фахівцеві всю картину: що змінилося, з якого часу і в яких ситуаціях пальці опиняються в роті.

Що буде, якщо гризти нігті роками

Першою страждає шкіра навколо нігтя: задирки, тріщини, ранки, через які легко потрапляє інфекція. Американська академія дерматології попереджає, що часте гризіння може пошкодити тканину, з якої росте ніготь, і тоді він відростає нерівним. Бактерії ще й переходять з рота на пальці та з пальців на обличчя.

Зуби теж платять свою ціну. За даними огляду Ганізаде, тиск під час гризіння передається на корені зубів, з часом може порушуватися прикус, травмуються ясна, з'являється біль у суглобі нижньої щелепи. У роті дітей, які гризуть нігті, частіше знаходять кишкові бактерії.

Соціальні наслідки відчутні не менше. Дорослі ховають руки, дітей дражнять у класі. Зауваження й насмішки при цьому не зупиняють звичку, а додають дитині напруги, безпорадності й тривоги, тобто живлять саме те, від чого вона гризе нігті.

Коли спершу до лікаря

Якщо ранки біля нігтя кровлять і не загоюються, шкіра почервоніла, набрякла чи гноїться, ніготь змінив форму або відшаровується, покажіть руку дерматологу, а дитину — педіатру. Психолог допомагає зі звичкою, лікувати запалення має лікар.

Як перестати гризти нігті дорослому

Спершу чесно про силу волі. Рішення «з понеділка більше ніколи» зазвичай тримається кілька днів, бо гризіння відбувається поза увагою, а важко зупинити те, чого не помічаєш. Тому всі робочі способи починаються з одного вміння: ловити момент, коли рука тільки рушила до рота.

Найбільше досліджень має тренування заміни звички (habit reversal training). Людина вчиться помічати ранні сигнали, наприклад палець намацує задирку чи рука піднімається до обличчя, і в цю мить робить дію, з якою гризти неможливо: кладе долоні на стіл, стискає кулак, бере ручку і тримає так, доки бажання не спаде. Метааналіз 18 досліджень, у яких узяли участь 575 людей із різними видами повторюваної поведінки, серед них і з гризінням нігтів, показав великий ефект цього методу.

Водночас огляд 2019 року нагадує про межі доказів. Автори шукали рандомізовані дослідження цього методу при розладах обсесивно-компульсивного спектра й знайшли десять, але всі вони стосувалися висмикування волосся і розчухування шкіри, а якість багатьох оцінили як сумнівну. Для нігтів добре спланованих досліджень менше. Тож це один із доказових підходів, а не гарантія результату.

Інший варіант запропонували дослідники Моріц, Трешль і Руфер. Вони назвали його «роз'єднанням» (decoupling). Рух до рота тут не забороняють: рука йде до обличчя як завжди, але за мить до того, як пальці торкнуться рота, швидко змінює напрямок — в інше місце на тілі або до якоїсь точки в кімнаті. Звична дія перестає бути непомітною, і її стає легше перехопити. У дослідженні з 72 учасниками, які сильно гризли нігті, через чотири тижні група «роз'єднання» краще опиралася бажанню гризти, ніж група, яка навчалася м'язової релаксації, а учасники «роз'єднання» оцінювали свої нігті як менш пошкоджені.

Коли тягне гризти: чим зайняти руки

Поруч із цими методами допомагають прості кроки, які радить Американська академія дерматології:

  • коротко підстригати нігті, бо що менше краю, то менше спокуси;
  • прибирати задирки пилочкою одразу, а не зубами;
  • зробити манікюр або покрити нігті, адже псувати те, у що вклали час чи гроші, шкода;
  • кидати поступово: спершу перестати гризти великі пальці, потім мізинці, далі цілу руку;
  • тримати під рукою м'ячик або іншу дрібницю для пальців.

Гіркий лак дерматологи теж згадують. Звичку він не прибирає, проте працює як нагадування: гірко, отже, рука знову в роті. Доросла людина може обрати його для себе свідомо, але, за даними огляду Ганізаде, такий засіб діє слабше, ніж заміна дії, тож краще поєднувати одне з другим.

І про зриви. Вони будуть, особливо у важкі тижні. Один обгризений ніготь після виснажливого дня не перекреслює двох тижнів без гризіння, а от сприйняття його як провалу повертає звичку швидше: сором додає напруги, напруга тягне руку до рота. Рахуйте дні без гризіння, а не помилки.

Як відучити дитину гризти нігті: що можуть батьки

Почати варто з питання, чи треба взагалі щось робити. У здорових дітей гризіння нігтів часто тимчасове, і Ганізаде згадує дослідників, які не радять окремо лікувати легку форму звички. Якщо нігті просто короткі, шкіра ціла, а дитину це не турбує, іноді досить спостерігати й не робити з нігтів сімейну подію.

Покарання не допомагають, і в огляді це сказано прямо. Погрози й насмішки, за словами автора, можуть навіть посилити звичку, бо дитина отримує увагу саме тоді, коли гризе. Батьки часто намагаються покрити нігті чимось неприємним або заклеїти їх, проте зазвичай це не діє, а гіркий лак без згоди дитина легко сприйме як кару.

Що справді працює, перевіряли в дослідженні з 91 дитиною і підлітком від 6 до 17 років. Одна група вчилася помічати перші ознаки й робити замість гризіння несумісну дію, а дорослий поруч нагадував і хвалив. Друга просто брала в руки предмет, коли хотілося гризти. Третя чекала своєї черги. Через місяць нігті відросли в обох активних групах, а в довшій перспективі краще спрацювало тренування заміни звички. За три місяці повністю перестали гризти нігті 8 дітей із 30 в одній групі і 7 із 30 у другій. Навіть добрий метод — це місяці роботи, і Ганізаде окремо попереджає, що батьки часто здаються зарано.

Оскільки звичка найчастіше припадає на шкільний і підлітковий вік, план краще складати разом із дитиною. Молодшого школяра можна запросити до спільного експерименту: тиждень відмічати на листочку, коли пальці опинилися в роті, а потім разом подумати, що спільного в цих моментах. Підліток частіше й сам хоче гарні руки, але болісно реагує на коментарі, тож говорити про нігті з ним краще наодинці й без оцінок.

Батькам, які й самі гризуть нігті, можна кидати разом із дитиною. Спільні правила на кшталт «у неділю всі підстригаємо нігті» чи «пилочка лежить у кожному рюкзаку» звучать для дитини зовсім інакше, ніж чергове «прибери руки з рота».

Що можуть зробити батьки

Якщо гризіння з'явилося після переїзду, втрати чи сильного переляку, нігті — лише слід переживання. Тоді важливіше розібратися з ним самим: що дитина відчуває, чого боїться, з ким може про це поговорити. Як говорити з дитиною про дитячі страхи, ми розповідали окремо.

Коли звичка виходить з-під контролю

Межу між звичкою і розладом провести непросто, і в літературі вона досі не визначена. Фахівці зважають на частоту, силу й тривалість: у здорових людей гризіння епізодичне, а коли воно стає проблемою, то повторюється щодня, ранить пальці й не відступає попри справжні спроби кинути.

Звичайна звичка Привід звернутися по допомогу
Гризете зрідка, на нудній нараді чи над книжкою Гризете щодня, по кілька разів, навіть коли не нудно
Нігті короткі, але шкіра ціла Ранки й кров навколо нігтів, нігті змінюють форму
Помітили і можете зупинитися Помічаєте й не можете зупинитися, кожна спроба кинути зривається
Ставитеся до цього спокійно Ховаєте руки, соромитеся, уникаєте рукостискань
Інших подібних звичок немає Додаються висмикування волосся, розчухування шкіри, кусання губ

Частина фахівців ставить таке гризіння в один ряд із висмикуванням волосся і розчухуванням шкіри. Механізм у них подібний, тож і допомога схожа. Чим такі стани відрізняються від звички і як із ними працюють, ми розповідали в статті про трихотиломанію і дерматиломанію.

Окремо про самоушкодження. Коли людина навмисно кусає чи ранить пальці, щоб завдати собі болю й так упоратися з почуттями, це вже інше явище, і говорити про нього треба інакше. Докладніше — у статті про самоушкодження.

Коли гризіння нігтів — привід для консультації

Психолог починає не з заборон, а з запитань: у яких ситуаціях пальці опиняються в роті, що людина відчуває перед цим і після, що вже пробувала. Ганізаде описує такий розбір як основу плану. Коли зрозуміло, яку роль виконує звичка — заповнює нудьгу, знімає напругу чи просто лишилася з дитинства, — стає ясно, чим її замінити.

Далі разом складають план: як помічати момент, яку дію робити натомість, хто підтримає. Паралельно працюють із тим, що живить звичку: перевантаженням на роботі, самокритикою, сімейними суперечками навколо нігтів. Із дітьми до роботи залучають батьків, бо саме вони щодня поруч, а братам і сестрам, за порадою того ж автора, варто пояснити, чому не треба дражнити.

Консультація триває 50 хвилин, її можна пройти онлайн або очно в Києві. Якщо разом із гризінням нігтів є ознаки, які потребують медичної оцінки, наприклад підозра на СДУГ чи обсесивно-компульсивний розлад, за потреби ми можемо направити вас до лікаря-психіатра, з яким співпрацюємо, і допомогти домовитися про прийом.

Джерела

  • Ghanizadeh A. Nail biting; etiology, consequences and management. Iranian Journal of Medical Sciences, 2011; 36(2):73–79. PMID: 23358880 · Повний текст
  • Pacan P., Grzesiak M., Reich A., Kantorska-Janiec M., Szepietowski J. C. Onychophagia and onychotillomania: prevalence, clinical picture and comorbidities. Acta Dermato-Venereologica, 2014; 94(1):67–71. DOI: 10.2340/00015555-1616 · PMID: 23756561 · Анотація
  • Lee M. T., Mpavaenda D. N., Fineberg N. A. Habit Reversal Therapy in Obsessive Compulsive Related Disorders: A Systematic Review of the Evidence and CONSORT Evaluation of Randomized Controlled Trials. Frontiers in Behavioral Neuroscience, 2019; 13:79. DOI: 10.3389/fnbeh.2019.00079 · PMID: 31105537 · Повний текст
  • American Academy of Dermatology. How to stop biting your nails: Dermatologists' tips · Поради дерматологів
  • Ghanizadeh A., Shekoohi H. Prevalence of nail biting and its association with mental health in a community sample of children. BMC Research Notes, 2011; 4:116. DOI: 10.1186/1756-0500-4-116 · PMID: 21481256.
  • Williams T. I., Rose R., Chisholm S. What is the function of nail biting: an analog assessment study. Behaviour Research and Therapy, 2007; 45(5):989–995. DOI: 10.1016/j.brat.2006.07.013 · PMID: 17010305.
  • Bate K. S., Malouff J. M., Thorsteinsson E. T., Bhullar N. The efficacy of habit reversal therapy for tics, habit disorders, and stuttering: a meta-analytic review. Clinical Psychology Review, 2011; 31(5):865–871. DOI: 10.1016/j.cpr.2011.03.013 · PMID: 21549664.
  • Ghanizadeh A., Bazrafshan A., Firoozabadi A., Dehbozorgi G. Habit Reversal versus Object Manipulation Training for Treating Nail Biting: A Randomized Controlled Clinical Trial. Iranian Journal of Psychiatry, 2013; 8(2):61–67. PMID: 24130603 · PMC: PMC3796295.
  • Moritz S., Treszl A., Rufer M. A randomized controlled trial of a novel self-help technique for impulse control disorders: a study on nail-biting. Behavior Modification, 2011; 35(5):468–485. DOI: 10.1177/0145445511409395 · PMID: 21659318.

Часто задавані питання

Що говорить про людину звичка гризти нігті?

Про характер чи силу волі вона майже нічого не каже. Найчастіше це спосіб упоратися з нудьгою, очікуванням або складним завданням, який закріпився ще в шкільні роки. Варто придивитися до інших речей: чи шкодить звичка пальцям і чи заважає вона почуватися впевнено серед людей.

Чим небезпечна оніхофагія для здоров'я?

Ранки біля нігтів відкривають шлях інфекції, а від частого гризіння може постраждати тканина, з якої росте ніготь. Дістається й зубам: з часом можливі проблеми з прикусом і травми ясен. Почервоніння, набряк чи гній біля нігтя — причина піти до дерматолога, а з дитиною до педіатра.

Гризіння нігтів — це психічний розлад?

Здебільшого ні. У більшості людей це звичка, яка не потребує лікування. Про розлад думають, коли гризіння щоденне, ранить пальці, кожна спроба кинути зривається і людина через це страждає; таку оцінку робить фахівець після розмови, а не за виглядом нігтів.

У якому віці діти найчастіше гризуть нігті?

Рідко раніше трьох-чотирьох років. Найбільше таких дітей серед молодших школярів і особливо серед підлітків, а в дорослому віці звичка поступово рідшає. Тому четвертокласник, який гризе нігті над зошитом, — ситуація цілком типова.

Скільки часу потрібно, щоб кинути гризти нігті?

Радше місяці, ніж дні: нова дія закріплюється не одразу. У дослідженнях результат оцінювали через місяць і через три місяці, і навіть тоді повністю кинула лише приблизно кожна четверта дитина. Зриви по дорозі нормальні й не означають, що спосіб не підходить.

Чи допомагає манікюр або гель-лак перестати гризти нігті?

Багатьом допомагає, бо доглянуті нігті шкода псувати, і дерматологи радять це як один із кроків. Найкраще він працює разом із навичкою помічати момент, інакше рука з часом знаходить шлях і до гарних нігтів.

Дитина гризе нігті, як і я. Це спадкове?

Звичка справді частіше трапляється в кількох членів однієї родини, але відокремити спадковість від прикладу з таких даних неможливо. Для практики це не так важливо: коли дорослий кидає разом із дитиною, звичка перестає бути її особистою проблемою. Можна прямо сказати: «Я теж гризу, давай спробуємо разом».

Що робити, якщо підліток гризе нігті до крові?

Якщо пальці кровлять, ранки не загоюються чи запалилися, спершу покажіть їх педіатру або дерматологу. Потім спокійно поговоріть наодинці, без докорів, і запитайте, у які моменти це стається. Якщо звичка тримається, а підліток ховає руки чи замикається, варто звернутися до психолога, з яким він погодиться говорити сам.

Чи пов'язане гризіння нігтів із СДУГ?

У дітей, яких приводять до психіатра, ці стани часто трапляються разом. У звичайних школярів такого зв'язку не знайшли, тож обгризені нігті самі по собі не привід підозрювати СДУГ. Якщо ж дитині важко всидіти, зосередитися й дочекатися своєї черги, це варто обговорити з фахівцем окремо від нігтів.

Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця. Якщо звичка гризти нігті тримається роками, ранить пальці або турбує вашу дитину, це варто обговорити з психологом. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.

Психологи нашого центру працюють із дорослими, дітьми та підлітками очно в Києві та онлайн.

5.0

73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf

Відгуки в Google

Потрібна допомога психолога?

Наші фахівці допоможуть вам розібратися із запитом. Розкажіть, що турбує, — і ми підберемо психолога саме під вас.