New Leaf — Психологічний центр

Криза 2 років: чому малюк каже «ні» на все і як батькам це пережити

13 хв читанняСім'я і вихованняРозвиток дітей

Марійці два роки і два місяці. Зранку вона не хоче вдягати колготки, потім не хоче їх знімати, потім вимагає саме сині, які сохнуть на балконі. Червоні з тим самим зайчиком не годяться. На прогулянці «ні» звучить на пропозицію піти на гойдалку, хоча тиждень тому дівчинка не злазила з неї. Мама до вечора виснажена й не розуміє, куди поділася її лагідна дитина.

Батьки дворічок часто описують цей період схожими словами: «ніби підмінили». Насправді нічого поганого не сталося. Малюк уперше відчув, що він окрема людина зі своїми бажаннями, але ще не вміє ні пояснити їх словами, ні дочекатися, ні впоратися з розчаруванням.

Визначення

Криза 2 років (англ. terrible twos, «жахливі двійки») — це період приблизно між півтора і трьома роками, коли малюк частіше протестує, каже «ні», вимагає робити по-своєму і бурхливо засмучується через дрібниці, бо прагнення самостійності вже з'явилося, а мови і самоконтролю ще бракує.

Що таке криза 2 років простими словами

У класичній віковій періодизації, яку описав Лев Виготський, окремої кризи двох років немає. Там є криза першого року, криза трьох років і криза семи років. Те, що батьки називають кризою двох, найчастіше є перехідним етапом між ними: малюк уже ходить і досліджує світ, як після кризи 1 року, а впертість і «я сам» поступово наростають до піку близько трьох.

В англомовних країнах для цього віку давно прижилася назва «жахливі двійки». Вона жартівлива, але точно передає відчуття батьків: протесту стає більше, і спалахує він через речі, які дорослим здаються дрібницями. Педіатри при цьому наголошують, що йдеться про нормальний етап розвитку, а не про проблему виховання чи характеру.

Масштаб у кожної родини свій. У частини дітей цей період минає майже непомітно, в інших протест чути щодня. Темперамент, сон, народження молодшого брата чи сестри, переїзд, вихід до садочка, тривога в родині впливають на те, наскільки бурхливим буде цей рік.

Коли спалахи стають надто частими й виснажливими, допомогти може дитячий психолог при істериках і агресії: у цьому віці він працює насамперед із батьками, пояснює, що стоїть за поведінкою малюка, і разом із ними підбирає реакції, які підходять саме цій родині.

Ознаки кризи 2 років

Як це виглядає вдома, батьки описують дуже схоже:

  • «ні» на будь-яку пропозицію, навіть на те, чого дитина хотіла хвилину тому;
  • вимога конкретної речі: саме ця чашка, саме ця дорога, і жодна заміна не підходить;
  • бурхливі сльози і крик через маленьке розчарування: зламалося печиво, не вийшло надягти черевик;
  • бажання все робити самостійно, навіть коли не виходить і час підганяє;
  • «битви» довкола їжі, сну, купання, вдягання і підгузка;
  • малюк то не відпускає маму ні на крок, то відштовхує її;
  • перші укуси, удари, кидання іграшок, коли не вистачає слів.

Американська організація ZERO TO THREE, яка займається раннім дитинством, описує ще одну характерну рису: дворічка може казати «ні», коли насправді хоче сказати «так», наприклад, у відповідь на улюблені ласощі. Це не хитрість, а спосіб перевірити, що його слово щось важить.

Що бачать батьки Що стоїть за поведінкою
«Ні» на все Відчуття себе окремою людиною
Сльози через зламане печиво Ще не вміє впоратися з розчаруванням
«Сам!» навіть коли не виходить Потреба відчути власні сили
Удари й укуси Емоція сильніша, ніж запас слів

Якщо ви впізнаєте свою родину в цьому списку і відчуваєте, що сил уже не вистачає, допомога психолога потрібна не лише дитині. Часто достатньо однієї-двох розмов із фахівцем, щоб батьки перестали сприймати кожне «ні» як особисту образу.

Тато з кучерявим світловолосим малюком спокійно лежать, пригорнувшись, на дивані

Чому дитина у 2 роки каже «ні»

Слово «ні» з'являється раніше, ніж «так», і це закономірно. Австрійсько-американський психоаналітик Рене Шпіц ще в 1957 році описав заперечення як важливу віху розвитку: приблизно з 15 місяців малюк починає хитати головою і казати «ні», і так уперше відділяє свою волю від волі дорослого.

Приблизно між 15 і 24 місяцями триває етап, який психоаналітикиня Маргарет Малер назвала повторним зближенням. Дитина вже може відійти далеко, але раптом гостро відчуває, що мама не завжди поруч. Звідси суперечлива поведінка: «піди» і «не йди» з інтервалом у хвилину. Докладніше про цей процес ми писали в статті про сепарацію-індивідуацію.

Тоді ж дитина починає впізнавати себе в дзеркалі. У класичних експериментах американських психологів Майкла Льюїса і Джин Брукс-Ганн малюкам непомітно мазали ніс рум'янами і підводили до дзеркала: діти до року тягнулися до відображення, а більшість дітей між 18 і 24 місяцями торкалися власного носа. Разом з усвідомленням «це я» з'являються і власні бажання, які хочеться захищати.

Друга причина — розрив між бажаннями і мовою. Американська академія педіатрії пише, що дворічна дитина розуміє більшість звернених до неї слів і говорить п'ятдесят і більше слів, складаючи фрази з двох-трьох слів. Пояснити, що саме не так, їй ще дуже складно, і роздратування виходить назовні криком.

Цей зв'язок підтвердило дослідження Північно-Західного університету в Чикаго (2019): мами 2001 дитини віком від 12 до 38 місяців розповідали про словник малюка і про те, як проходять спалахи гніву. Що менше слів мала дитина, то частішими і бурхливішими були істерики, а в тих, хто пізно заговорив, ризик тяжких істерик був майже вдвічі вищим, ніж у однолітків із типовим мовленням.

Третя причина — незрілий самоконтроль. Частини мозку, які дають змогу почекати, перемкнутися і заспокоїтися, дозрівають роками. Дворічка не може «взяти себе в руки», бо цей механізм у неї тільки формується. Вона вчиться регулювати емоції через дорослого, який залишається спокійним поруч.

Саме тому з малюками цього віку психолог працює насамперед із батьками. Консультація дитячого психолога онлайн зручна для мам і тат дворічок: на першій зустрічі фахівець розпитує про розпорядок, сон, ситуації, у яких виникають спалахи, і дає конкретні кроки на найближчі тижні.

Коли починається і скільки триває криза двох років

За даними NHS, перші спалахи гніву зазвичай з'являються ближче до півтора року і помітно рідшають до чотирьох, коли дитина вже вільно говорить. Межі умовні: у когось перші бурхливі протести з'являються в 15 місяців, у когось ближче до двох із половиною.

Чи це норма? Американське опитування батьків майже півтори тисячі дошкільнят (2012) показало, що епізодичні істерики бувають майже в усіх дітей, а щоденні — менш ніж у кожної десятої дитини. Цінніше інше спостереження авторів: насторожували не самі спалахи, а ті, що виникали непередбачувано, тривали надто довго чи закінчувалися руйнуванням.

Із розвитком мовлення протест зазвичай слабне. Коли дитина може сказати «я злюся» чи «я хочу сама», потреба кричати зменшується, тож найкраща інвестиція в цьому віці напрочуд проста: розмовляти, читати, називати почуття і чекати.

Сон, їжа, горщик: де найчастіше спалахує протест

Більшість конфліктів у цьому віці повторюються щодня в тих самих місцях. Знаючи їх, легше підготуватися.

Сон. Дворічка може відмовлятися лягати, бо вкладання означає розлуку з батьками і кінець цікавого дня. Допомагає передбачуваний ритуал: купання, книжка, пісня, світло вимкнено. Коли послідовність щодня однакова, малюку менше хочеться з нею сперечатися, бо в ній немає несподіванок.

Їжа. Частина дітей у цьому віці різко звужує меню і відмовляється від нового. Примушувати доїсти не варто: щоденний тиск за столом лише закріплює опір. Ставте на тарілку знайоме поруч із новим і дозвольте малюку самому вирішувати, скільки їсти.

Горщик. Привчання до туалету часто збігається з піком протесту, і тоді воно перетворюється на ще одне поле бою. Якщо на будь-яку пропозицію сісти на горщик ви чуєте лише «ні», краще зробити паузу на кілька тижнів, ніж тиснути.

Окрема історія — коли в родині з'являється молодша дитина. Навіть старший брат чи сестра, які чекали на малюка, можуть повернутися до «дитячої» поведінки, проситися на руки і частіше протестувати. Так малюк перевіряє, чи досі має своє місце поруч із батьками. Кілька хвилин щодня тільки для нього, без телефону і без молодшого на руках, роблять більше, ніж будь-які пояснення.

Як реагувати батькам у кризу 2 років

Як діяти в розпал істерики, детально розібрано в статті про дитячі істерики. Тут зосередимося на тому, що допомагає зменшити кількість протистоянь протягом дня.

  • Давайте вибір без вибору. Не «вдягаємося?», а «яку кофту вдягнемо: зелену чи жовту?». Два варіанти, обидва прийнятні для вас. Малюк отримує відчуття контролю, а ви все одно виходите з дому.

  • Попереджайте заздалегідь. «Ще дві гойдалки, і йдемо додому» спрацьовує краще, ніж раптове «все, пішли». Дворічки погано переносять різкі переходи. Таймер або пісенька, після якої прибираємо іграшки, перетворюють вимогу на гру.

  • Називайте почуття. «Ти злишся, бо печиво зламалося» не скасовує проблеми, але дає дитині слова для того, що вона відчуває. ZERO TO THREE радить робити це і з власними емоціями: «Я розлила молоко і засмутилася. Допоможеш витерти?».

  • Вибирайте битви. Колготки з різних пар чи чоботи в сонячний день — не той випадок, де варто стояти на своєму. Безпека, сон, зуби — так. Що менше дрібних конфліктів, то легше дитині прийняти справді важливі «ні».

  • Тримайте межі спокійно. Якщо малюк б'ється чи кусається, зупиніть його руку, присядьте до рівня очей і коротко скажіть: «Бити не можна, це боляче». Без лекцій і крику. Якщо ви вже сказали «ні», не змінюйте рішення, щоб зупинити сльози: так дитина вчиться, що крик працює.

  • Подбайте про базу. Голодна і втомлена дворічка протестує набагато частіше. Режим сну, перекус із собою на прогулянку, менше поспіху в людних місцях часто дають більше, ніж будь-які прийоми.

Коли малюк каже «ні»

Чого уникати з дворічкою

  • Соромити й порівнювати. «Подивись, яка Соня слухняна» не вчить керувати емоціями, а лише додає сорому.
  • Шльопати. Фізичне покарання показує, що сильніший може бити, і не допомагає дитині навчитися заспокоюватися.
  • Пояснювати довго і логічно. Дворічка ще не сприймає складних аргументів, особливо в момент сильної емоції. Коротка фраза діє краще за лекцію.
  • Підкуповувати солодким. Цукерка за припинення крику швидко стає нагородою за крик.
  • Карати за кожне «ні». Покарання в цьому віці лякають більше, ніж навчають, і не показують, як робити інакше.

Якщо ви зірвалися, нічого страшного не сталося. Обійміть дитину, скажіть, що теж засмутилися, і спробуйте ще раз. Так малюк бачить, що після сварки стосунки можна відновити.

Криза 2 років чи привід звернутися до фахівця

Більшість дворічок, які протестують, розвиваються абсолютно нормально. Проте є ознаки, з якими не варто чекати, поки дитина «переросте»:

  • у два роки малюк майже не говорить або не складає фраз із двох слів;
  • дитина втрачає навички, які вже мала: слова, жести, вміння гратися;
  • не відгукується на ім'я, не показує пальцем, рідко дивиться в очі;
  • спалахи щоденні, тривають дуже довго або супроводжуються ударами головою чи самоушкодженням;
  • агресія непередбачувана, без зрозумілої причини;
  • батьки відчувають, що втрачають контроль і сили.

Про мовлення варто поговорити з педіатром і логопедом: що раніше почати, то краще, про це ми писали в статті про затримку мовлення.

Якщо вас насторожує контакт і гра, для дітей від 16 до 30 місяців є скринінг M-CHAT на ризик аутизму. Він не ставить діагнозу, але допомагає зрозуміти, чи потрібна консультація фахівця.

Коли причиною тривоги є саме поведінка, а не розвиток, варто звернутися до дитячого психолога. Сесія триває 50 хвилин, і на ній зручно бути обом батькам: так легше домовитися про однакові правила вдома.

Як батькам пережити цей період і не вигоріти

Криза двох років виснажує дорослих не менше, ніж дітей. Особливо важко тим, хто доглядає малюка сам, працює віддалено поруч із ним або живе в постійному стресі війни. Нічні тривоги, переривчастий сон і відсутність бабусь поруч роблять кожне «ні» важчим.

Кілька речей, які реально допомагають. Домовтеся з партнером чи близькими про «чергування», щоб у кожного була година відпочинку. Знижуйте планку щодо побуту: чистота підлоги не важливіша за ваш сон. Говоріть з іншими батьками: дізнатися, що в них так само, — уже полегшення. Про те, як підтримувати дітей і себе в умовах війни, ми писали окремо в статті про виховання дітей під час війни.

І пам'ятайте: цей етап минає. Дитина, яка сьогодні кричить «ні!» через колір колготок, учиться відстоювати свої межі. Ваше спокійне «я поруч, навіть коли ти злишся» — саме те, з чого згодом виростає вміння домовлятися.

Джерела

  • Manning B. L., Roberts M. Y., Estabrook R. та ін. Relations Between Toddler Expressive Language and Temper Tantrums in a Community Sample. Journal of Applied Developmental Psychology, 2019; 65:101070. DOI: 10.1016/j.appdev.2019.101070 · PMID: 33707806 · Повний текст
  • Wakschlag L. S., Choi S. W., Carter A. S. та ін. Defining the developmental parameters of temper loss in early childhood: implications for developmental psychopathology. Journal of Child Psychology and Psychiatry, 2012; 53(11):1099–1108. DOI: 10.1111/j.1469-7610.2012.02595.x · PMID: 22928674.
  • NHS. Temper tantrums · Сторінка NHS
  • American Academy of Pediatrics. Language Development: 2 Year Olds (HealthyChildren.org) · Сторінка AAP
  • ZERO TO THREE. Toddlers and Challenging Behavior: Why They Do It and How to Respond · Сторінка ZERO TO THREE
  • Spitz R. A. No and Yes: On the Genesis of Human Communication. New York: International Universities Press, 1957.
  • Lewis M., Brooks-Gunn J. Social Cognition and the Acquisition of Self. New York: Plenum Press, 1979.
  • Mahler M. S., Pine F., Bergman A. The Psychological Birth of the Human Infant: Symbiosis and Individuation. New York: Basic Books, 1975.
  • Выготский Л. С. Проблема возраста // Собрание сочинений: в 6 т. Т. 4. Москва: Педагогика, 1984.

Часто задавані питання

У скільки починається криза 2 років?

Зазвичай перші бурхливі протести з'являються близько півтора року, а найактивніший період припадає на вік від двох до трьох. Точних меж немає: у кожної дитини цей етап починається і минає по-своєму.

Скільки триває криза двох років?

Найчастіше кілька місяців, з хвилями посилення і затишшя. Із розвитком мовлення протести поступово слабшають, а до чотирьох років спалахи гніву стають значно рідшими. Якщо вони, навпаки, частішають і подовжуються, варто порадитися з фахівцем.

Чим криза 2 років відрізняється від кризи 3 років?

У два роки протест більше схожий на бурхливу реакцію на розчарування, і малюк ще погано пояснює, чого хоче. Криза трьох років — це вже свідома боротьба за самостійність із «я сам» і впертістю. Часто два роки стають початком тієї самої хвилі, яка досягає піку близько трьох.

Чому дворічна дитина на все каже «ні»?

Так малюк уперше відділяє свої бажання від бажань дорослих і перевіряє, чи має його слово вагу. «Ні» часто звучить навіть тоді, коли дитина насправді погоджується. Це нормальний етап розвитку, а не непослух.

Що робити, якщо дворічка б'ється і кусається?

Для дворічки удар чи укус — швидкий спосіб показати сильну емоцію, на яку ще бракує слів. Зупиніть дію одразу, але без крику і без відповідного удару. Потім покажіть дозволені способи: потупотіти ногами, гупнути подушку, сказати «я злюся».

Чи треба поступатися, щоб малюк не плакав?

Якщо ви вже сказали «ні» щодо важливого, краще не змінювати рішення через сльози: інакше дитина вчиться, що крик працює. Водночас у дрібницях можна поступатися заздалегідь, щоб конфліктів було менше. Вибирайте, за що справді варто триматися.

Чи може криза 2 років бути ознакою аутизму?

Сама по собі впертість і протест не є ознакою аутизму. Насторожити мають інші речі: малюк не відгукується на ім'я, не показує пальцем, рідко дивиться в очі, втрачає слова чи навички. У такому разі варто пройти скринінг і порадитися з педіатром.

Як допомогти дитині, яка мало говорить, менше злитися?

Більше розмовляйте з малюком, коментуйте те, що робите, читайте разом і називайте почуття. Пропонуйте жести і прості слова для прохань. Коли дитині легше пояснити, чого вона хоче, потреба кричати зменшується.

Коли звертатися до дитячого психолога?

Якщо спалахи щоденні й дуже тривалі, дитина шкодить собі чи іншим, агресія непередбачувана або батьки відчувають, що не справляються. Консультація допоможе зрозуміти причину поведінки і підібрати реакції, які підходять саме вашій родині.

Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію педіатра чи дитячого психолога. Якщо вас турбує розвиток мовлення, контакт чи поведінка дитини, обговоріть це з фахівцем. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.

Дитячі психологи нашого центру консультують батьків малюків очно в Києві та онлайн.

5.0

73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf

Відгуки в Google

Потрібна допомога психолога?

Наші фахівці допоможуть вам розібратися із запитом. Розкажіть, що турбує, — і ми підберемо психолога саме під вас.