New Leaf — Психологічний центр

Теми для розмови і small talk: як підтримати бесіду, коли ніяково

17 хв читанняСаморозвитокСтосунки і кохання

Офісна кухня, мікрохвильовка гуде ще дві хвилини, поруч нова колега з контейнером у руках. Ви обоє дивитеся в телефони, хоча нічого там не читаєте. Або перше побачення: каву принесли, про роботу вже поговорили, і раптом настає тиша, у якій чути, як за сусіднім столиком розмішують цукор.

Готовий список тем у такі хвилини рятує лише наполовину. Можна знати десяток безпечних запитань і все одно мовчати, бо всередині звучить: «Зараз скажу дурницю, і стане ще гірше». Тому поруч зі списками тут будуть дослідження, які трохи знімають цей тиск. Одне з них показало, що після розмови ми зазвичай подобаємося співрозмовникові більше, ніж нам здається.

Визначення

Світська бесіда (англ. small talk) — це коротка невимушена розмова на нейтральні теми, з якої зазвичай починається контакт між малознайомими людьми: про погоду, дорогу, роботу, спільних знайомих. Її мета не обмін новинами, а сигнал «я налаштований дружньо, зі мною можна говорити».

Багато хто відмахується від розмов про погоду: навіщо витрачати час на балачки ні про що? Аргумент на їхньому боці ніби є. Психологи з Аризонського університету дали 79 студентам диктофони, які чотири дні поспіль самі вмикалися на 30 секунд кожні 12,5 хвилини. Найщасливіші учасники мали приблизно втричі менше світських бесід і вдвічі більше змістовних розмов, ніж найменш щасливі.

Ця цифра розійшлася інтернетом як доказ, що легкі розмови шкодять. Але через вісім років дослідники з тієї самої лабораторії разом із колегами зібрали дані 486 людей із чотирьох різних вибірок. Зв'язок задоволеності життям зі змістовними розмовами та із загальним часом спілкування підтвердився. А з кількістю світських бесід надійного зв'язку не знайшлося. Тобто балачки про погоду людину не роблять нещасливою, вони лише не замінюють глибших розмов.

Зате вони часто стають до них дверима. Ніхто не починає знайомство з питання про сенс життя: спершу говорять про пробки, про те, хто як дістався на свято, про дивну нову каву в автоматі. Саме тут люди перевіряють, чи безпечно їм одне з одним, і вирішують, чи хочеться говорити далі.

Корисні навіть мікроконтакти, після яких ніхто не стає друзями. Канадські дослідниці Джилліан Сандстром і Елізабет Данн з'ясували, що студенти почувалися щасливішими й більш «своїми» в ті дні, коли розмовляли з більшою кількістю одногрупників, ніж зазвичай. Ідеться саме про знайомих, з якими перекидаються хіба що парою фраз. Таку саму роль відіграють бариста, сусід у ліфті чи охоронець на прохідній, який щоранку питає, як справи.

Буває, що навіть коротка розмова з сусідом коштує цілого дня напруги. Людина заздалегідь продумує фрази, червоніє, коли вітається, а ввечері прокручує кожне слово. Тоді річ уже не в браку тем, і більше дасть консультація психолога при соціальній тривожності: на ній з'ясовують, що саме лякає в контакті, і крок за кроком повертають легкість у спілкуванні.

Чому розмова з малознайомими здається такою ніяковою

Найчастіше ніяковість тримається на впевненості, що співрозмовник оцінює нас гірше, ніж насправді. Психологи з Корнелла, Гарварду, Ессекса та Єля назвали це явище розривом у симпатії. Незнайомі люди п'ять хвилин розмовляли, підглядаючи в аркуш із простими запитаннями на кшталт «Звідки ви?». Потім кожен окремо оцінював, наскільки йому сподобався співрозмовник і наскільки, на його думку, він сам сподобався іншому.

Результат повторювався від досліду до досліду: люди недооцінювали симпатію співрозмовника до себе. Так було з незнайомцями в лабораторії, з першокурсниками, які заселилися в один гуртожиток, і з дорослими на тренінгу «Як говорити з незнайомими людьми». У студентів розрив тримався кілька місяців, поки вони звикали одне до одного.

Пояснення автори знайшли в тому, що відбувається в голові після розмови. Ми згадуємо власні промахи: «довго говорила про себе», «невдало пожартував», «замовкла на півслові», і приписуємо цей суворий погляд співрозмовникові. А він тим часом пам'ятає зовсім інше. Типова історія, яку психологи чують на консультаціях: «Я весь вечір думала, що виглядала безглуздо, а потім подруга сказала, що та жінка питала мій номер».

Друга причина мовчання описана в експерименті з пасажирами потягів і автобусів. Частину людей попросили заговорити з незнайомцем поруч, частину просили їхати мовчки. Ті, хто розмовляв, оцінили поїздку як приємнішу і не менш продуктивну. Інші учасники, яких лише просили уявити такі поїздки, були впевнені в протилежному. Помилка трималася на тому, що люди недооцінювали інтерес інших до розмови, тож мовчали і так і не дізнавалися, що розмова могла бути приємною.

Якщо внутрішній критик після кожної зустрічі влаштовує розбір польотів і через нього хочеться бачитися з людьми рідше, про це варто поговорити з фахівцем. Онлайн-психолог допоможе помітити, які саме думки підживлюють ніяковість, і перевірити їх на справжніх розмовах, а не в уяві.

Усміхнений хлопець у шапці розмовляє з дівчиною за столиком літньої кав’ярні.

Теми для розмови: що підходить майже в будь-якій ситуації

Найнадійніша тема для старту лежить просто перед вами. Це місце, привід чи подія, яка зібрала вас разом, будь то дорога, черга, погода за вікном або спільний знайомий, і про неї знають обоє, тож не треба вгадувати, що цікаво іншій людині. Звучить банально. Далі розмову можна поступово повертати до самого співрозмовника: чим займається, що любить, чого чекає.

Тема для старту Як запитати Чого краще уникати
Привід, який вас звів «Звідки ви знаєте іменинницю?» Оцінок господарів і гостей
Робота чи навчання «Що у вашій роботі цікавіше, ніж здається збоку?» Питань про зарплату
Вихідні й плани «Чого чекаєте від найближчих вихідних?» Розпитувань про особисте життя
Захоплення «З чого це у вас почалося?» Знецінення: «І навіщо це вам?»
Серіали, книжки, подкасти «Що зараз слухаєте в дорозі?» Спойлерів і суперечок про смаки
Місто й місця «Де тут поблизу добре поїсти?» Порівнянь на кшталт «у нас краще»
Подорожі «Яка поїздка пішла не за планом?» Змагання, хто більше бачив

Здоров'я, гроші, політика, релігія, сімейний стан — на старті ризиковано. Говорити про це можна, але з незнайомою людиною важко вгадати, де в неї болить, і одне необережне запитання здатне зіпсувати всю подальшу бесіду.

Теми, пов'язані з війною

Звичне «Звідки ви?» чи «А як там у вас удома?» може зачепити болюче: переїзд, окупацію чи втрату. Краще залишити людині вибір і запитати «Як вам тут живеться?»: хто захоче, сам розповість більше.

Корисніше, ніж заучувати теми, — тренувати увагу до деталей. Людина згадала, що щойно повернулася з Карпат, що в неї новий собака, що вчора до ночі дивилася фінал. Кожна така деталь уже є темою. Треба лише помітити її і запитати.

Теми для розмови з колегами

З новою людиною в команді найпростіше почати з того, що вас об'єднує: проєкти, інструменти, дорога до офісу, місця для обіду поблизу. Новенькій колезі можна запропонувати допомогу або, навпаки, попросити її поради: «Ви ж прийшли з агенції, як там зазвичай працюють із дедлайнами?» Людям здебільшого приємно, коли їхній досвід комусь потрібен.

Кілька тем, які на роботі працюють майже завжди:

  • що здивувало в перші тижні на новому місці;
  • над чим людина зараз працює і що в цьому найцікавіше;
  • як вона потрапила в професію;
  • плани на відпустку чи вихідні;
  • нова книжка, курс або конференція, з якої щось вдалося взяти.

На онлайн-нарадах світська бесіда стискається до перших двох хвилин, поки всі підключаються. Коротке «Як у вас там погода?» чи «Хто вже встиг випити каву?» знімає напругу краще, ніж мовчання з вимкненими камерами. На корпоративі чи професійному заході ті самі правила, просто розмова частіше має робочу мету, як-от у нетворкінгу.

Обережніше з розмовами про відсутніх колег. Вони швидко зближують, але так само швидко перетворюються на плітки в колективі, після яких довіри стає менше. І на старті краще не обговорювати зарплати й не критикувати керівництво: ви ще не знаєте, як ваші слова передадуть далі.

Про що поговорити на вечірці чи в компанії незнайомих людей

У групі складніше, ніж віч-на-віч: розмова вже йде, і страшно в неї втрутитися. Найпростіше стати поруч, кілька хвилин послухати і долучитися до теми, яку обговорюють, а не змінювати її на свою. Підійде коротке доповнення чи запитання до того, хто щойно говорив.

Добрий місток на святі — господар чи господиня: «Ви звідки знаєте Олю?» Знайомити інших між собою теж корисно. Фраза «Ви обоє нещодавно переїхали до Львова» дає двом людям привід говорити й без вас, а ви виглядаєте тим, із ким легко.

Завершувати розмову можна так само просто, як починати: «Мені було дуже цікаво, піду ще привітаюся з іменинницею». Затягувати бесіду з ввічливості, коли обом уже хочеться рушати, не обов'язково.

Тим, кому великі вечірки даються важко, допомагає поставити скромнішу мету: прийти на годину і поговорити з двома-трьома людьми. Утома від гучної компанії ще не означає тривоги. Часто так проявляється темперамент, про що ми писали в статті інтроверт і екстраверт.

Про що поговорити з хлопцем або дівчиною на першому побаченні

Найпоширеніша помилка першого побачення — перетворити його на анкету: де навчався, ким працюєш, скільки маєш братів і сестер. Відповіді є, а відчуття близькості немає. Краще працюють запитання, які запрошують розповісти історію: що змінилося в житті за останній рік, що тебе останнім часом приємно здивувало, як ти зазвичай проводиш неділю, коли нічого не заплановано.

Окремий запит, з яким часто шукають поради, — про що поговорити з хлопцем, особливо якщо він відповідає коротко. Стать тут важить менше, ніж здається. Хлопцеві так само приємно, коли цікавляться тим, що для нього важливо: роботою, яку він робить добре, справою, у яку він вкладає вечори, місцями, де йому спокійно. З дівчиною працює те саме: живий інтерес до того, що вона розповідає, а не набір «правильних» тем.

Гарвардські психологи порахували, що на швидких побаченнях учасники, які ставили більше уточнювальних запитань, частіше отримували згоду на друге побачення. Уточнювальне запитання повертається до щойно сказаного: «А що тебе в цьому найбільше захопило?» Воно показує, що людину почули, а не просто дочекалися своєї черги говорити.

Важить і баланс. Якщо ви лише питаєте, а про себе мовчите, співрозмовник починає почуватися як на співбесіді. Відповідайте на власні запитання теж: «Я от минулого тижня вперше спробувала скелелазіння, руки досі болять. А ти пробував щось нове?»

Коли ви вже разом і здається, що всі теми вичерпано, потрібні інші запитання, глибші. Їх ми зібрали в статті питання для пари, розклавши за темами, від легких до серйозних.

Відкриті й уточнювальні запитання: як не перетворити розмову на допит

Закрите запитання передбачає відповідь «так» чи «ні»: «Вам подобається ваша робота?» Відкрите запрошує розповісти: «Що вам подобається у вашій роботі?» Різниця між ними в одне-два слова, а розмова після них іде зовсім по-різному. Докладніше про види запитань і про те, як їх переформулювати, йдеться в словниковій статті відкриті й закриті питання.

Утім, десять відкритих запитань поспіль теж звучать як допит. Розмову тримає не кількість запитань, а те, як ви підхоплюєте відповідь. Порівняйте два варіанти.

— Як минули вихідні? — Нормально, їздили до батьків у Вінницю. — Ясно. А погода там яка була?

Тема обірвалася: запитання про погоду показує, що відповідь не почули. Ось інший варіант:

— Як минули вихідні? — Нормально, їздили до батьків у Вінницю. — О, ви туди часто їздите? Як вам зараз дорога?

Тут співрозмовник отримує сигнал, що його слова комусь цікаві. У тих самих гарвардських експериментах з'ясувалося, що люди не очікують від запитань такого ефекту і покладаються радше на розповідь про себе. Хоча на ділі слухач, який розпитує, подобається більше: його сприймають як того, хто чує, розуміє й дбає.

Як перейти від світської бесіди до справжньої розмови

Світська бесіда і глибока розмова не протилежні, між ними є сходинки. Спершу говорять про спільну ситуацію, потім про факти з життя, далі про думки й смаки, і лише тоді про досвід, який щось означав. На кожній сходинці корисно відкриватися трохи й самому: так розмова лишається обміном, а не інтерв'ю.

Від світської бесіди до справжньої розмови

Підказку, чи можна йти далі, дає сам співрозмовник. Якщо відповіді стають довшими, з'являються зустрічні запитання і подробиці, про які ви не питали, людина готова. Якщо відповідає односкладово і поглядає на годинник, краще повернутися на сходинку нижче. Це не провал, а нормальний темп знайомства.

Справжня розмова лякає більше, ніж варто було б. Тут працює та сама недооцінка чужого інтересу, що й у дослідах із пасажирами: здається, що іншому буде нудно чи незручно, хоча зазвичай йому так само хочеться поговорити. Як відверті запитання по черзі зближують навіть незнайомих людей, видно з відомого експерименту, описаного в статті 36 питань, щоб закохатися.

Наприкінці доброї розмови важливо запропонувати продовження: «Давай якось сходимо на ту виставку, про яку ти казав», «Скиньте мені посилання на курс». Без цього навіть приємна бесіда так і лишається разовою.

Що робити, коли в розмові настала пауза

Пауза здається катастрофою не випадково. Нідерландські психологи показували учасникам відео групової розмови і просили уявити себе одним зі співрозмовників. Коли після репліки «свого» героя западала тиша на чотири секунди, учасники почувалися більш відкинутими і переживали більше неприємних емоцій. При цьому таку коротку паузу вони здебільшого навіть не помічали свідомо.

Тож відчуття «все пішло не так» з'являється автоматично, за кілька секунд, і нічого не каже про вас. Інша людина в цей момент, найпевніше, переживає те саме і так само шукає, що сказати.

Пауза в розмові: що заважає і що допомагає

Найпростіше, що допомагає, — повернутися до чогось сказаного раніше: «Ви казали, що переїхали з Харкова, як вам тут?» Можна звернути увагу на те, що довкола, або чесно визнати: «Я трохи загубила думку». З близькими людьми паузу взагалі не треба заповнювати. Спокійне спільне мовчання — ознака довіри, а не провалу.

А от гірше, ніж сама тиша, працюють спроби її заглушити: довгий монолог на будь-яку тему, телефон у руках, вибачення за те, що «я такий нецікавий».

Коли ніяковість — уже соціальна тривожність

Хвилюватися на початку знайомства нормально: перші хвилини даються важко, потім розмова налагоджується. Проте перелік типових ситуацій, які лякають людину із соціальним тривожним розладом, у британській клінічній настанові NICE відкривають знайомство з новими людьми, зокрема з незнайомцями, виступ на нараді чи в групі і спроба заговорити першим. Страх тоді стійкий і непропорційний реальній загрозі.

Ось ознаки, що ніяковість переросла в щось більше:

  • ви відмовляєтеся від свят, зустрічей і навіть нової роботи, аби не говорити з незнайомими людьми;
  • до звичайної розмови готуєтеся годинами, прописуєте фрази;
  • під час бесіди стежите більше за собою (чи не червонію, чи не тремтить голос), ніж за співрозмовником;
  • після зустрічі по кілька днів прокручуєте кожне слово;
  • страх не послаблюється навіть із тими, кого ви давно знаєте, і заважає роботі чи стосункам.

Сором'язлива людина зазвичай розігрівається за кілька хвилин, і далі їй стає легше. Де пролягає межа між цією рисою і тривожним розладом, пояснюємо в статті про сором'язливість.

Як проявляється розлад, звідки він береться і як його долають, розказано в окремій статті про соціальну тривожність. Там само описано, чим вона відрізняється від інтроверсії.

Перший орієнтир можна отримати самостійно, якщо пройти тест на соціофобію. Він покаже, наскільки сильно страх оцінки звужує ваше життя.

Тест — не діагноз

Результат самоперевірки підказує, з чим іти на консультацію, але не замінює розмови з фахівцем.

Коли варто звернутися до психолога

За тією самою настановою NICE, по допомогу звертається лише приблизно половина людей із соціальним тривожним розладом, і зазвичай через 15–20 років після появи симптомів. Це дуже довго. Весь цей час життя може непомітно звужуватися: людина відмовляється від підвищення, бо там треба виступати, не йде на побачення, оминає свята друзів.

Звернутися варто, якщо страх розмов триває місяцями. Або якщо ви уникаєте важливих для себе подій, а ніяковість після кожної зустрічі забирає сили на кілька днів. Окремий сигнал — коли без алкоголю спілкування з новими людьми здається неможливим.

На сесіях психолог допомагає помітити думки, які розганяють тривогу («усі побачать, що я хвилююся»), і перевірити їх у житті. Поступово, від простого до складного, людина пробує те, чого уникала: запитати щось у баристи, заговорити з колегою, сказати тост на дні народження подруги. Окремо вчаться переводити увагу з себе на співрозмовника. І ще — розбирати розмову після зустрічі без самобичування. Сесія триває 50 хвилин, онлайн або в Києві.

Якщо тривога дуже сильна або поєднується з депресією, за потреби ми можемо направити вас до лікаря-психіатра, з яким співпрацюємо, і допомогти домовитися про прийом.

Джерела

  • Mehl M. R., Vazire S., Holleran S. E., Clark C. S. Eavesdropping on happiness: Well-being is related to having less small talk and more substantive conversations. Psychological Science, 2010; 21(4):539–541. DOI: 10.1177/0956797610362675 · PMID: 20424097 · Повний текст
  • Milek A., Butler E. A., Tackman A. M., Kaplan D. M., Raison C. L., Sbarra D. A., Vazire S., Mehl M. R. "Eavesdropping on happiness" revisited: A pooled, multisample replication of the association between life satisfaction and observed daily conversation quantity and quality. Psychological Science, 2018; 29(9):1451–1462. DOI: 10.1177/0956797618774252 · PMID: 29969949 · PMC: PMC6139582.
  • Sandstrom G. M., Dunn E. W. Social interactions and well-being: The surprising power of weak ties. Personality and Social Psychology Bulletin, 2014; 40(7):910–922. DOI: 10.1177/0146167214529799 · PMID: 24769739.
  • Boothby E. J., Cooney G., Sandstrom G. M., Clark M. S. The liking gap in conversations: Do people like us more than we think? Psychological Science, 2018; 29(11):1742–1756. DOI: 10.1177/0956797618783714 · PMID: 30183512 · Повний текст
  • Epley N., Schroeder J. Mistakenly seeking solitude. Journal of Experimental Psychology: General, 2014; 143(5):1980–1999. DOI: 10.1037/a0037323 · PMID: 25019381.
  • Huang K., Yeomans M., Brooks A. W., Minson J., Gino F. It doesn't hurt to ask: Question-asking increases liking. Journal of Personality and Social Psychology, 2017; 113(3):430–452. DOI: 10.1037/pspi0000097 · PMID: 28447835.
  • Koudenburg N., Postmes T., Gordijn E. H. Disrupting the flow: How brief silences in group conversations affect social needs. Journal of Experimental Social Psychology, 2011; 47(2):512–515. DOI: 10.1016/j.jesp.2010.12.006 · Повний текст
  • National Institute for Health and Care Excellence. Social anxiety disorder: recognition, assessment and treatment (CG159). 2013 · Настанова

Часто задавані питання

Що таке small talk простими словами?

Це легка розмова на безпечні теми, з якої починається знайомство: про погоду, дорогу, спільну подію. Вона не про обмін інформацією, а про те, щоб показати доброзичливість і перевірити, чи хочеться обом говорити далі.

Яку тему для розмови обрати, коли зовсім не знаєш людину?

Почніть із того, що бачите обоє: місце, привід зустрічі, подію довкола. Така тема не вимагає вгадувати чужі інтереси. Коли розмова зав'яжеться, переходьте до запитань про саму людину.

Які запитання допомагають продовжити розмову?

Ті, що чіпляються за щойно сказане. Якщо людина згадала поїздку, собаку чи новий курс, запитайте, як усе вийшло чи що найбільше запам'яталося. Так співрозмовник бачить, що його слухають, і охочіше розповідає далі.

Про що поговорити з хлопцем, з яким ви тільки почали спілкуватися?

Про те, що наповнює його дні: справу, якою він захоплений, роботу, плани на найближчі місяці, місця, де йому добре. Не поспішайте з анкетними запитаннями про минулі стосунки чи гроші. І розповідайте про себе теж, щоб розмова не нагадувала співбесіду.

Чи відрізняються теми для розмови з дівчиною і з хлопцем?

Майже ні. І дівчатам, і хлопцям приємно, коли цікавляться тим, що для них важливе, і пам'ятають деталі з попередньої розмови. Стереотипні «чоловічі» й «жіночі» теми підводять частіше, ніж допомагають.

Як навчитися знаходити теми для розмови?

Тренувати увагу, а не пам'ять. Помічайте деталі, які співрозмовник згадує мимохідь, і ставте до них запитання. Корисно й частіше практикуватися в коротких розмовах із баристою, сусідами, колегами, де ставки невисокі.

Що сказати, коли в розмові незручна пауза?

Можна повернутися до теми, яку вже обговорювали, звернути увагу на щось довкола або просто сказати, що загубили думку. Коротка тиша здається довшою, ніж є насправді, і співрозмовник зазвичай переживає її так само.

Як ввічливо завершити розмову з малознайомою людиною?

Подякуйте за розмову і назвіть, куди йдете далі: до іменинниці, по каву, до колег. Чітка доброзичлива фраза краща, ніж зникнення посеред речення чи довге затягування бесіди з ввічливості.

Чому мені так важко підтримувати розмову з новими людьми?

Часто заважає переконання, що співрозмовник оцінює вас суворіше, ніж насправді, і тоді думки зайняті собою, а не розмовою. Якщо страх змушує уникати зустрічей і триває місяцями, варто перевірити, чи це не соціальна тривожність, і поговорити з психологом.

Як зрозуміти, що співрозмовнику нецікаво?

Відповіді стають коротшими, зустрічних запитань немає, погляд блукає по кімнаті чи екрану телефона. Тоді краще змінити тему або м'яко завершити розмову. Один такий епізод нічого не каже про вас: у людини може бути просто важкий день.

Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця. Якщо страх розмов із новими людьми заважає роботі, знайомствам чи стосункам, це варто обговорити з психологом. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.

Наші психологи допомагають, коли спілкування з новими людьми дається через силу, на сесіях очно в Києві та онлайн.

5.0

73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf

Відгуки в Google

Потрібна допомога психолога?

Наші фахівці допоможуть вам розібратися із запитом. Розкажіть, що турбує, — і ми підберемо психолога саме під вас.