Агнозія: що це, види, причини і як її виявляють

Агнозія — це порушення впізнавання: людина бачить предмет, чує звук або тримає річ у руці, органи чуття працюють, але мозок не може зрозуміти, що саме перед нею. Причина не в очах, вухах чи шкірі, а в ураженні ділянок кори головного мозку, які зводять відчуття з тим, що людина знає про світ.

Нижче розберемо, як агнозію розуміють у нейропсихології від часів Генріха Лісауера, які бувають її види, звідки вона береться, як її перевіряють і що допомагає людині та її родині. А також чим вона не є: поганим зором, неуважністю чи звичайною забудькуватістю.

Що таке агнозія: бачити, але не впізнавати

Слово походить від грецького ἀγνωσία — «незнання». Велика українська енциклопедія визначає агнозію як порушення обробки сенсорної інформації внаслідок органічного ураження кори або підкірки і називає найпоширенішими зорову та слухову форми.

Медичний довідник MSD Manual пояснює суть на простому прикладі. Людині із заплющеними очима кладуть у долоню ключ або англійську шпильку, і вона не може сказати, що це. Варто їй глянути на предмет, і вона одразу його впізнає. Дотик працює, сигнал доходить до мозку, проте не перетворюється на знання «це ключ». Зазвичай страждає лише одне чуття, тому агнозія прив'язана до конкретного каналу: зору, слуху чи дотику.

Головне, що відрізняє агнозію від інших порушень, — збережені знання. Марлен Берман, яка три десятиліття обстежує одного пацієнта із зоровою агнозією, в огляді 2026 року підкреслює: такі люди нормально впізнають предмети через інші канали, тобто на дотик, на слух або за описом того, для чого річ потрібна. Слово й поняття в пам'яті є, бракує містка від побаченого до них. Тому агнозію відносять до розладів сприйняття, а не відчуття, пам'яті чи мовлення.

Понад століття на таких випадках перевіряли, як мозок збирає картину світу, тож агнозія стала класичною темою нейропсихології. У дослідженнях це «чисті» випадки, у житті все виглядає буденніше. Батько після інсульту дивиться на пульт від телевізора, наче бачить його вперше, але, щойно візьме його в руку чи почує слово «пульт», одразу згадує, як перемикати канали.

Якщо щось подібне ви помічаєте в рідної людини, спершу покажіть її неврологові, а далі нейропсихолог для дорослих допоможе з'ясувати, на якому етапі ламається впізнавання, які функції збережені і з чого почати реабілітацію.

Апперцептивна й асоціативна агнозія: поділ Лісауера

У 1890 році німецький невролог Генріх Лісауер описав пацієнта з «душевною сліпотою» (Seelenblindheit). Англійською цю статтю переклали лише 1988 року, проте запропонований у ній поділ уживають досі. Впізнавання, за Лісауером, може зламатися на двох рівнях: коли з відчуттів складається цілісний образ і коли цей образ зв'язується зі знаннями.

Апперцептивна агнозія — збій на першому рівні. Стійкий образ не складається, тому людина не може ні скопіювати малюнок, ні порівняти дві фігури, ні намалювати предмет. За оглядом Берман, такі випадки зазвичай пов'язані з дифузним двобічним ураженням ранніх зорових ділянок: після кисневого голодування мозку, отруєння чадним газом чи ртуттю. Назва відсилає до слова апперцепція, яким психологія XIX століття позначала усвідомлене схоплення сприйнятого.

При асоціативній агнозії образ є. Людина точно копіює малюнок, правильно зіставляє фігури, навіть малює предмет з пам'яті, але сказати, що саме намалювала, не може. Через деякий час вона не впізнає й власного малюнка. Таку картину пов'язують з ураженням ділянок нижньої скроневої кори, які обробляють зорову інформацію на пізніших етапах.

Згодом стало зрозуміло, що двох рівнів замало. Берман нагадує випадок HJA, який описали Джейн Рідох і Глін Гамфріс: у 61 рік після операції в нього закупорилася задня мозкова артерія, і він почав бачити окремі частини предметів, не складаючи їх у ціле. Цей варіант назвали інтегративною агнозією. Інша людина з подібним порушенням описувала олівець як «довгий предмет із чимось шишкуватим на одному кінці».

Як бачить світ людина з агнозією

Зсередини агнозія рідко схожа на темряву. Пацієнт SM, якого команда Берман обстежує впродовж трьох десятиліть, отримав черепно-мозкову травму 1995 року, у 18 років. Гострота зору в нього нормальна, розмір, колір і рух він оцінює правильно. Проте на картинках SM називав кота хом'яком, гору наметом, а мавпу щуром. Частину зорової інформації він вловлює, решту мозок добудовує навмання.

Справжні предмети впізнавати легше, ніж малюнки, бо допомагають колір і реальний розмір. Предметна зорова агнозія здебільшого йде разом із невпізнаванням облич. Як живуть люди, які не впізнають навіть рідних, ми докладно розповідали в статті про прозопагнозію.

Найнесподіваніше показав дослід Мелвіна Гудейла й Девіда Мілнера (1991). Їхня пацієнтка після отруєння чадним газом не могла сказати, якої форми, розміру й орієнтації предмет перед нею. Але коли вона тягнулася до нього рукою, пальці точно підлаштовувалися саме під ці властивості. Звідси уявлення, що зір для впізнавання і зір для дії спираються на різні шляхи в мозку.

Звикнути до таких змін непросто і самій людині, і тим, хто поруч: доводиться перебудовувати побут, домовлятися про нові способи спілкування, приймати втрату звичного. Якщо родині важко витримувати це навантаження, консультація психолога онлайн допоможе знайти опору і не вигоріти поруч із близьким.

Види агнозії

Агнозії поділяють за каналом, у якому зламалося впізнавання, і за тим, що саме людина перестає впізнавати. Локалізацію в таблиці подано за MSD Manual, оглядом Берман і словниковою статтею Юлії Рібцун.

Вид	Що людина не впізнає	Де зазвичай ураження
Предметна зорова агнозія	Звичні речі: лампу, сільничку, ключі	Нижня скронева і потилично-скронева кора
Прозопагнозія	Обличчя, навіть найближчих людей	Нижня скронева кора, часто веретеноподібна звивина з обох боків
Топографічна агнозія	Знайомі місця, будинки, орієнтири	Потилично-скронева кора
Симультанагнозія	Цілу сцену: бачить лише один предмет за раз	Стик тім'яної і потиличної часток з обох боків
Церебральна ахроматопсія	Кольори	Потилично-скронева кора
Слухова агнозія	Побутові звуки: цокання годинника, спів птахів	Скронева кора, часто з обох боків
Мовленнєва слухова агнозія	Звуки мовлення, тож людина погано розуміє сказане	Скронева кора лівої півкулі
Амузія	Мелодії: не запам'ятовує й не відтворює їх	Права лобово-скронева ділянка й острівцева частка
Тактильна агнозія (астереогноз)	Предмет у руці із заплющеними очима	Ділянки обробки дотику протилежної півкулі

Крім цих форм, енциклопедія згадує аутотопагнозію, коли людина плутає частини власного тіла, пальцеву агнозію, фонагнозію (невпізнавання знайомих голосів) і нездатність упізнавати текст. Остання в клініці відома як чиста алексія.

Анозогнозію часто ставлять поруч, хоча це інше явище: людина не усвідомлює власного порушення. За MSD Manual, вона нерідко супроводжує ураження недомінантної, найчастіше правої, тім'яної частки після інсульту чи травми. Людина може запевняти, що все гаразд, навіть коли половина тіла паралізована, і водночас чудово усвідомлювати інші свої труднощі. Переконати її словами буває дуже важко, і рідним корисно знати, що це симптом, а не впертість.

Слухова агнозія в дорослих і дітей

Двобічне ураження скроневих часток може позбавити людину здатності тлумачити звуки. Якщо ж уражені права лобово-скронева ділянка й острівцева частка, страждає сприйняття музики. Вухо при цьому працює: не працює розпізнавання.

Юлія Рібцун з Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України у словниковій статті 2024 року виділяє три форми. При немовленнєвій людина не розрізняє побутові шуми, звуки вулиці й природи, не впізнає годинник за цоканням чи зозулю за куванням. Мовленнєва виникає при ураженні скроневої кори лівої півкулі і зачіпає фонематичний слух: у легших випадках людина погано розрізняє й відтворює звукові образи слів, у тяжчих розвивається афазія. Музична позбавляє здатності запам'ятовувати й відтворювати мелодії. Авторка окремо наголошує, що слухову агнозію не слід плутати з порушенням слуху.

В українських логопедичних матеріалах термін «мовленнєва слухова агнозія» часто вживають щодо дітей, які чують, реагують на звуки, але погано розрізняють звуки мовлення і не розуміють, що їм кажуть. Такий висновок не роблять за одну зустріч: спершу аудіолог перевіряє слух, далі дитину оглядають невролог і логопед.

Нейропсихологічна діагностика дитини доповнює цю картину: показує, як працюють слухова увага, пам'ять і розрізнення звуків, і допомагає разом із логопедом скласти план корекції.

Причини агнозії

Механізм у всіх форм спільний: пошкоджуються або дегенерують ділянки мозку, що поєднують сприйняття, пам'ять та ідентифікацію; найчастіше це асоціативна кора саме того чуття, яке постраждало. Серед причин зорової агнозії Берман називає інсульт, пухлину й отруєння чадним газом, а приклад SM показує, що до неї може призвести і черепно-мозкова травма. Рідше трапляються випадки, коли мозок постраждав у ранньому дитинстві, і навіть агнозії без видимого ураження, часто довічні.

Окремий шлях — нейродегенеративні хвороби. Впізнавання предметів поступово погіршується при семантичній деменції і при задній кортикальній атрофії. Назву синдрому запропонував американський невролог Френк Бенсон із колегами, а 2017 року міжнародна група під керівництвом Себастьяна Крутча узгодила його класифікацію. Зазвичай він починається в середині шостого десятка або на початку сьомого: людині дедалі важче тлумачити побачене, знаходити предмети поглядом і брати їх під контролем зору. Пам'ять на події та критичність до себе спершу відносно збережені. Переважну більшість описаних випадків спричиняє хвороба Альцгеймера, тому синдром часто називають її зоровим варіантом.

Важлива практична деталь: ще ранні критерії вимагали, щоб зорові скарги не пояснювалися хворобою самих очей. Простіше кажучи, людина скаржиться на зір, а огляд в окуліста цих скарг не пояснює. Якщо таке триває місяцями, варто показатися неврологові.

Як нейропсихолог виявляє агнозію

Спершу треба переконатися, що проблема не в самих органах чуття. MSD Manual наголошує: якщо порушена, скажімо, тактильна чутливість, людина не відчує предмета навіть при здоровій корі, а афазія не дасть назвати те, що вона впізнала. Тому зір, слух, чутливість і мовлення перевіряють до того, як говорити про агнозію.

Далі людину просять упізнати звичні речі на вигляд, на дотик і за звуком. Поділ Лісауера дає зручний ключ. Не може скопіювати малюнок — порушення ймовірніше на рівні образу. Копіює точно, але не називає й не показує, для чого річ, — на рівні значення. Для тоншої оцінки є стандартизовані набори завдань.

Методика	Що перевіряє
Birmingham Object Recognition Battery, BORB (Рідох, Гамфріс, 1993)	Зорове впізнавання предметів, зокрема з різних ракурсів
Visual Object and Space Perception Battery, VOSP (Воррінгтон, Джеймс, 1991)	Сприйняття предметів і простору
Бостонський тест називання (Гудгласс та ін., 1983)	Називання намальованих предметів; створений для оцінки мовлення, тож результат тлумачать обережно
Тест упізнавання облич Бентона	Сприйняття облич: 41 бал із 54 і вище — норма для дорослих, нижче 37 — порушення
Копіювання малюнка і впізнавання на дотик	Чи складається образ і чи обмежене порушення одним чуттям

Олександр Лурія 1959 року описав порушення «одночасного сприйняття» після двобічного ураження тім'яно-потиличних ділянок мозку. Сьогодні такий стан відносять до симультанагнозії. Клінічний довідник пов'язує її саме з двобічним ураженням тім'яно-потиличного стику і наводить приклад: на фото кухонного столу з їжею й приборами людина бачить лише ложку.

Причину встановлює невролог: КТ або МРТ показують інсульт, пухлину чи атрофію. Нейропсихологічне обстеження не замінює цих досліджень, воно відповідає на інше питання — що саме людина втратила і на що можна спиратися.

Що допомагає при агнозії

Спеціальних ліків від агнозії немає. Лікують причину: наслідки інсульту, пухлину, інфекцію. Якщо причина минуща або оборотна, основне відновлення, за MSD Manual, припадає на перші три місяці, а далі може тривати до року. Прогноз залежить від типу, розміру й розташування ураження та від віку людини.

Коли звертатися до лікаря? Якщо людина раптово перестала впізнавати предмети, обличчя чи звуки, негайно зверніться по медичну допомогу: так може проявлятися інсульт. Якщо труднощі наростають поступово, почніть із невролога.

Реабілітацію ведуть логопед, ерготерапевт і нейропсихолог. Систематичний огляд нідерландських нейропсихологів на чолі з Й. Гьотінком (2019) зібрав 22 публікації про відновлення при зоровій агнозії та синдромі Балінта. Висновок обережний: компенсаторні стратегії допомагали в більшості описаних випадків, а тренування, що мали відновити саму функцію, дали суперечливі результати. Компенсація означає вчитися обходити порушення: впізнавати речі на дотик чи за звуком, спиратися на колір і розмір, звіряти здогадку з описом, тримати потрібні речі на постійних місцях.

Тренування не завжди нешкідливе. SM навчали розрізняти штучні об'ємні фігурки, так званих гріблів, і впізнавання предметів трохи поліпшилося, а впізнавання облич, і без того слабке, погіршилося. Берман пояснює це обмеженим ресурсом ураженої ділянки, тому план реабілітації складають для конкретної людини, а не за універсальною схемою.

Межі поняття: що не є агнозією

Погано бачити чи чути — ще не агнозія: спершу треба виключити хвороби очей і вух. Не є нею й аномія, коли людина не може згадати слово. Вона знає, що тримає ключ, покаже, як ним відмикають двері, але назви не знайде. При зоровій агнозії навпаки: назва готова прозвучати, щойно предмет опиниться в руці.

Агнозія не дорівнює деменції. Інтелект і пам'ять можуть бути збережені, хоча при задній кортикальній атрофії чи семантичній деменції невпізнавання стає частиною ширшої картини. Інше явище — ігнорування половини простору чи тіла після інсульту, яке часто супроводжує анозогнозію. І зовсім інший механізм у синдромі Капгра: обличчя близької людини впізнається, але здається, що її підмінили.

Нарешті, не варто шукати агнозію в собі через звичайні збої. Не впізнали знайомого в натовпі чи не одразу помітили ключі на столі — так працює неуважність, а не ураження кори.

Міфи і факти про агнозію

Насправді	Поширений міф
Очі й вуха зазвичай у нормі; порушене впізнавання в корі головного мозку	Агнозія — це погіршення зору чи слуху
Знання про предмет збережені: через інше чуття людина його впізнає	Людина з агнозією забула, що таке звичні речі
Інтелект і мовлення можуть залишатися збереженими	Агнозія завжди означає деменцію
Компенсаторні стратегії допомагають часто, а тренування для відновлення функції дають суперечливі результати	Досить вправ, і агнозія мине
Діагноз ставлять після обстеження в невролога й нейропсихолога	Агнозію можна визначити онлайн-тестом
Набута агнозія найчастіше виникає після інсульту, травми чи отруєння, а деякі форми, як-от прозопагнозія, бувають вродженими	Агнозія буває лише в людей похилого віку

Джерела

• Behrmann M. Visual agnosia in the era of behavioral and neural investigations. Neuropsychologia, 2026; 221:109299. DOI: 10.1016/j.neuropsychologia.2025.109299 · PMID: 41202971 · Повний текст
• Huang J. Agnosia. MSD Manual Professional Edition, ред. 2025. · MSD Manual
• Рібцун Ю. В. Слухова агнозія: словникова стаття. Київ: Генеза, 2024. С. 210. ISBN 978-617-8370-33-6 · Електронна бібліотека НАПН України
• Чабан О. С., Безшейко В. Г. Агнозія. Велика українська енциклопедія, електронна версія (vue.gov.ua).
• Lissauer H. A case of visual agnosia with a contribution to theory (пер. M. Jackson; оригінал 1890: Ein Fall von Seelenblindheit nebst einem Beitrage zur Theorie derselben). Cognitive Neuropsychology, 1988; 5(2):157–192. DOI: 10.1080/02643298808252932
• Goodale M. A., Milner A. D., Jakobson L. S., Carey D. P. A neurological dissociation between perceiving objects and grasping them. Nature, 1991; 349(6305):154–156. DOI: 10.1038/349154a0 · PMID: 1986306
• Luria A. R. Disorders of "simultaneous perception" in a case of bilateral occipito-parietal brain injury. Brain, 1959; 82(3):437–449. DOI: 10.1093/brain/82.3.437 · PMID: 14419007
• Crutch S. J. та ін. Consensus classification of posterior cortical atrophy. Alzheimer's & Dementia, 2017; 13(8):870–884. DOI: 10.1016/j.jalz.2017.01.014 · PMID: 28259709 · PMCID: PMC5788455
• Heutink J., Indorf D. L., Cordes C. The neuropsychological rehabilitation of visual agnosia and Balint's syndrome. Neuropsychological Rehabilitation, 2019; 29(10):1489–1508. DOI: 10.1080/09602011.2017.1422272 · PMID: 29366371