«Спати хочеться так, що злипаються очі, але щойно гашу світло, серце починає калатати, і рука сама тягнеться по телефон». Так свій вечір описують люди, які бояться засинати. Вони не скаржаться, що сон не приходить. Їх лякає саме момент, коли він прийде.
Страх заснути має конкретні причини, і їх можна знайти: найчастіше за ним стоять кошмари, пережита травма або нічні напади паніки, а повертають сон поступово, без спроб перебороти себе за один вечір.
Визначення
Сомніфобія (гіпнофобія, страх сну) — це стійкий страх засинати або перебувати уві сні, через який людина відкладає сон, засинає лише за певних умов і щовечора відчуває тривогу перед тим, як лягти.
Що таке сомніфобія простими словами
Назву склали з латинського somnus («сон») і грецького phobos («страх»). Синонім «гіпнофобія» походить від грецького hypnos, що теж означає сон, тож до страху гіпнозу це слово стосунку не має. Людина з сомніфобією здатна заснути, і втомлена вона часто до краю. Лякає інше: що станеться, коли контроль вимкнеться. Хтось чекає кошмару чи нападу, хтось боїться не почути небезпеку, а когось мучить думка, що можна не прокинутися.
Спершу виключити апное сну
Гучне хропіння з паузами в диханні, пробудження з відчуттям, що задихаєтеся, ранковий головний біль і сильна сонливість удень — привід спершу звернутися до сімейного лікаря або сомнолога. Так може проявлятися апное сну, і тоді страх задихнутися вночі має фізичну причину, яку перевіряють і лікують окремо. Помітити паузи в диханні часто допомагає людина, яка спить поруч.
У Міжнародній класифікації хвороб МКХ-11 окремого діагнозу «сомніфобія» немає. Якщо страх сильний, тримається місяцями і змушує уникати сну, фахівець може оцінити його як специфічну фобію. Як улаштовані такі діагнози і чому грецьких назв значно більше, ніж діагнозів, ми пояснювали в огляді про фобії.
Дослідники сну частіше говорять просто про страх сну (англ. fear of sleep) і вимірюють його опитувальником, короткий варіант якого має 13 тверджень. Коли цю версію перевіряли на 292 студентах і 67 дорослих після травми з хронічними кошмарами, середній бал у першій групі становив 4,8, а в другій 17,9. Отже, легка тривога перед сном знайома багатьом, а високий бал означає, що ніч стала для людини загрозою.
Якщо медичні причини виключено, а страх лишається, з ним працюють психологічно. Почати можна з розмови з психологом, який працює з порушеннями сну: разом простіше зрозуміти, що саме у вашому випадку робить ніч небезпечною.
Боюся заснути чи не можу заснути: у чому різниця
Ці два стани часто живуть поруч, але починаються з різного. При безсонні людина лягає, бо хоче спати, і боїться, що сон не прийде. При сомніфобії сон прийшов би, і саме тому його відсувають: сидять у телефоні, дивляться серію за серією, засинають на дивані в одязі, аби лише не лягати по-справжньому.

Різницю видно і в дослідженнях. В американській роботі групи Канаді 45 дорослих із посттравматичним стресовим розладом і безсонням заповнювали опитувальник страху сну, вели щоденники сну й проходили вдома нічний запис із датчиками. Страх сну виявився пов'язаним із кошмарами, підвищеною пильністю і тяжкістю ПТСР, а не з класичними скаргами на безсоння. Ті, хто боявся сильніше, загалом спали менше.
Є й третій варіант, який сомніфобією не є. Людина свідомо відкладає сон, бо пізній вечір — єдиний час для себе після роботи й дітей. Страху тут немає, є брак часу, і розв'язувати таку проблему треба інакше.
Що саме з цього про вас, легше зрозуміти в розмові, ніж за переліками симптомів з інтернету. Перша консультація психолога онлайн зручна ще й тим, що про свої вечори можна говорити, сидячи в тій самій кімнаті, де страх зазвичай і вмикається.

Як проявляється страх заснути
Удень людина може почуватися майже як завжди. Напруга росте ввечері: чим ближче час сну, тим сильніше хочеться чимось себе зайняти. Ось що найчастіше описують люди з таким страхом:
- тривога, яка наростає ввечері й посилюється, коли гасне світло;
- відкладання сну до повного виснаження, щоб відключитися одразу;
- сон лише за певних умов: зі світлом, під телевізор, коли хтось поруч, у кріслі чи на дивані;
- перевірки перед сном: двері, плита, телефон, новини, власний пульс;
- уривчастий сон і пробудження з думкою «я заснув, а це було небезпечно»;
- втома, дратівливість і розсіяність удень.
Тіло реагує так само, як на будь-яку загрозу: калатає серце, бракує повітря, з'являються пітливість і тремтіння. Іноді такий вечір закінчується нападом паніки. Як він розвивається і що робити в момент нападу, ми розповідали в статті про панічні атаки.
| Звичайна тривога перед сном | Сомніфобія |
|---|---|
| Буває після важкого дня чи поганої новини | Повторюється майже щовечора тижнями |
| Слабшає, коли людина лягла й розслабилася | Посилюється, щойно людина лягає |
| Сон ніхто навмисно не відкладає | Сон відсувають до виснаження |
| Заснути вдається в темряві й тиші | Потрібні світло, звук або чиясь присутність |
| Удень про ніч майже не згадують | Вечір планують навколо страху |
Коли страх заснути тримається місяцями й поступово забирає вечори, його доречно розглядати як фобію. Тоді знадобиться фахівець, який працює зі страхами й фобіями: у такій роботі важить не назва страху, а те, як людина його уникає.
Чому людина боїться засинати
Однієї причини сомніфобії дослідники не називають. Зате добре відомо, що найчастіше за страхом сну стоїть досвід, у якому сон уже був небезпечним або дуже неприємним.
Повторювані кошмари
Коли страшні сни повторюються, людина боїться не ночі взагалі, а конкретного сюжету, який може повернутися. Чим кошмари відрізняються від нічних жахів, що їх провокує і як із ними працюють, ми докладно пояснили в статті про нічні кошмари.
Після сонного паралічу
Кілька секунд, коли свідомість уже прокинулася, а поворухнутися неможливо, лякають так сильно, що наступного вечора лягати страшно. Чому так стається і що робити під час нападу, розповідає наш матеріал про сонний параліч.
Пережита травма
Після травми сон перестає бути безпечним станом. Людина, яка пережила обстріл, напад чи насильство, вдень тримає себе в постійній пильності, а заснути означає цю пильність вимкнути. Безсоння після травми часто тримається навіть тоді, коли решта симптомів ПТСР уже минула, і німецькі дослідники Габріела Вернер, Дітер Ріман і Томас Ерінг вважають, що одна з причин цього — страх сну.
Схожу картину бачили в 242 американських працівників екстрених служб, здебільшого поліцейських. Сильніше боялися сну ті, хто пережив насильство з боку інших людей, мав кошмари про травму і постійну настороженість. Найвищим страх був у тих, у кого ПТСР поєднувався з безсонням.
Страх не прокинутися
Дехто боїться, що серце зупиниться чи дихання перерветься саме уві сні. Іноді за цим стоїть ширший страх смерті, про який ми писали в статті про танатофобію. Іноді причина реальна: хвороба серця чи легень. Тоді питання «наскільки це небезпечно саме для мене» варто прямо поставити лікарю, який вас веде, бо точна відповідь заспокоює краще, ніж здогадки о третій ночі.
Нічні напади паніки
Приблизно половина людей із панічним розладом хоча б іноді прокидається від нападу паніки. В опитуванні 166 людей американські психологи Сміт і Кейпрон з'ясували, що тих, у кого напади трапляються уві сні, від тих, у кого вони бувають лише вдень, відрізняв зокрема страх сну. Після кількох таких пробуджень засинання вже саме по собі стає тригером: а раптом знову.
Страх сну під час війни: коли пильність доречна
У ніч масованої атаки не спати — нормальна реакція, а не фобія: загроза справжня, і тіло робить те, що мусить. Проблема починається пізніше, коли стає тихо. Людина переїхала до безпечнішого міста чи за кордон, тривоги стали рідшими, а лягати спати однаково страшно, ніби сирена от-от пролунає.
Цей механізм описують і дослідники. Команда Антона Курапова, яка перевіряла в Україні мобільну програму для сну, побудовану на когнітивно-поведінковій терапії безсоння (КПТ-І), пояснює: атаки здебільшого припадають на ніч, тож людина лягає з очікуванням, що доведеться зриватися в укриття або шукати кімнату без вікон. Учасникам їхнього дослідження тривоги заважали спати в середньому шість ночей із сорока.
Серед 160 людей, які пройшли програму до кінця, страх сну зменшився приблизно на третину. Ефект був невеликим, а групи порівняння не було, тож автори самі називають результат попереднім.
Корисно розвести дві речі: план на випадок тривоги і чергування до ранку. Удень вирішують, куди йти під час повітряної тривоги, що взяти з собою і чий телефон розбудить усіх. Коли про це домовилися, мозку не треба самотужки стояти на варті, і стрічка моніторингових каналів о другій ночі перестає бути обов'язком. Безпека важливіша за сон: план не скасовує укриття, він лише знімає потребу пильнувати самому.
Як психіка пристосовується до тривалої загрози і чим таке пристосування буває небезпечним, ми писали в статті про звикання до повітряних тривог.
Чому страх сну посилюється, якщо його уникати
Відкласти сон здається логічним: менше ночі — менше часу для небезпеки. Але кожного вечора, коли людина пересиділа страх до виснаження, мозок робить простий висновок: заснути вдалося лише тому, що я довго пильнував. Наступного вечора тривога вмикається ще раніше.
Недосип і сам додає тривоги. Британський Королівський коледж психіатрів зауважує, що після кількох поганих ночей людина почувається пригніченою й тривожною і починає хвилюватися вже через те, що не може виспатися. Водночас там заспокоюють: прокидатися кілька разів за ніч нормально, а люди з безсонням у середньому живуть не менше за інших. Цю думку варто пам'ятати тим, хто лежить і рахує втрачені години.
Є ще одна пастка — охоронна поведінка. Світло, увімкнений телевізор чи сон на дивані дають миттєве полегшення, тому за ними легко сховатися надовго. Але поки ніч минає лише з ними, мозок не отримує досвіду, що у звичайній спальні з вимкненим світлом нічого страшного не стається. Як такі страховки заважають подолати страх, детальніше пояснює стаття про експозиційну терапію.
Як перестати боятися засинати
Досліджень, у яких лікували б саме сомніфобію як окремий стан, майже немає. Є роботи про страх сну в людей після травми, і з них випливає кілька надійних орієнтирів.
Перше — назвати страх точно. «Боюся спати» ще нічого не пояснює. Боюся побачити той самий сон? Не почути сирену? Що серце зупиниться? Що вночі нікого не буде поруч? Від відповіді залежить, з чим працювати далі: з кошмарами, з травмою, з тілесною тривогою чи із самотністю.
Друге — поступовість. Охоронні звички не обов'язково прибирати одним махом. Зазвичай разом із фахівцем складають драбину маленьких кроків, і кожен наступний трохи складніший за попередній. Поступове наближення до того, що лякає, — один із доказових підходів до фобій, і для страху сну він може виглядати так:

Третє — сам сон. Когнітивно-поведінкова терапія безсоння — один із доказових підходів до порушень сну, і в дослідженні Канаді вона несподівано зменшила ще й страх сну, хоча програма на нього навіть не була спрямована. Після восьми тижнів занять різниця з групою очікування була помітною, а покращення зберігалося через пів року.
Четверте — причина, з якої все почалося. Якщо страх виріс із травми, з нею працюють окремо, і нерідко саме тоді ночі стають спокійнішими. Якщо головне — кошмари, існують методи, які змінюють сам сюжет сну. Психологи нашого центру працюють зі страхом сну та його причинами в межах Позитивної психотерапії, онлайн або очно в Києві, а сесія триває 50 хвилин.
Дихальні вправи й медитація перед сном знімають частину вечірньої напруги, але як єдиний інструмент страх рідко прибирають. Дехто помічає, що в тиші й розслабленні тривога спершу навіть голоснішає; про такі випадки йдеться в статті про медитацію для сну.
Не варто вдаватися до алкоголю, щоб «вирубитися», і змушувати себе заснути силою волі. Алкоголь погіршує якість сну, а зусилля заснути будь-що тримає мозок насторожі.
Коли дитина боїться засинати сама
У дітей страх засинати рідко стосується самого сну. Частіше за ним стоїть страх темряви, розлуки з батьками чи страшних снів, і в певному віці це норма. Вікові орієнтири ми зібрали в статті про дитячі страхи.
Якщо дитину лякає саме темрява і вона просить не вимикати світло, корисною буде стаття про ніктофобію.
Буває, що страх сну з'являється після втрати. Дорослі, намагаючись пом'якшити новину, кажуть «бабуся заснула назавжди», і дитина робить логічний висновок: засинати небезпечно. Як говорити з дитиною про смерть без таких евфемізмів, ми пояснювали в матеріалі про смерть домашньої тварини.
Допомагає спокійний і передбачуваний вечір: той самий порядок дій, кілька хвилин розмови, нічник, якщо дитина просить. Присутність дорослого зменшують поступово: спершу сидіти на ліжку, потім на стільці, потім біля дверей. Соромити («ти ж уже великий») не варто, бо страх від сорому не минає, просто дитина перестає про нього говорити. Після тривожних подій діти часто знову просяться спати з батьками, і на якийсь час це нормально.
До дитячого психолога варто звернутися, якщо страх тримається тижнями, вечір щоразу закінчується сльозами, дитина часто прокидається з криком або вдень стала помітно тривожнішою.
Коли зі страхом сну варто йти до психолога
Звертатися варто не тоді, коли вже зовсім погано, а коли страх почав керувати вечорами. Орієнтири такі:
- ви відкладаєте сон майже щовечора кілька тижнів поспіль;
- засинаєте лише за певних умов, і без них ніч зривається;
- страх з'явився після травматичної події або разом із частими кошмарами;
- через недосип важко працювати, вчитися чи безпечно керувати авто;
- ввечері чи вночі трапляються напади паніки;
- щоб заснути, ви почали покладатися на алкоголь.
Перевірити рівень загальної тривожності можна за кілька хвилин за допомогою тесту на тривожність GAD-7. Діагнозу результат не ставить, але дає вам і фахівцеві точку відліку, від якої зручно стежити за змінами.
Джерела
- Kanady J. C., Talbot L. S., Maguen S., Straus L. D., Richards A., Ruoff L., Metzler T. J., Neylan T. C. Cognitive Behavioral Therapy for Insomnia Reduces Fear of Sleep in Individuals With Posttraumatic Stress Disorder. Journal of Clinical Sleep Medicine, 2018; 14(7):1193–1203. DOI: 10.5664/jcsm.7224 · PMID: 29991428 · Повний текст
- Kurapov A., Blechert J., Hinterberger A., Topalidis P., Schabus M. Non-guided, mobile, CBT-I-based sleep intervention in War-torn Ukraine: A feasibility study. PLoS One, 2025; 20(5):e0310070. DOI: 10.1371/journal.pone.0310070 · PMID: 40424239 · Повний текст
- NHS. Sleep apnoea: symptoms, tests and treatment · NHS
- Royal College of Psychiatrists. Sleeping well · Порадник коледжу
- Werner G. G., Riemann D., Ehring T. Fear of sleep and trauma-induced insomnia: A review and conceptual model. Sleep Medicine Reviews, 2021; 55:101383. DOI: 10.1016/j.smrv.2020.101383 · PMID: 32992229.
- Pruiksma K. E., Taylor D. J., Ruggero C., Boals A., Davis J. L., Cranston C., DeViva J. C., Zayfert C. A psychometric study of the Fear of Sleep Inventory-Short Form (FoSI-SF). Journal of Clinical Sleep Medicine, 2014; 10(5):551–558. DOI: 10.5664/jcsm.3710 · PMID: 24812541.
- Reffi A. N., Kalmbach D. A., Cheng P., Tappenden P., Valentine J., Drake C. L., Pigeon W. R., Pickett S. M., Lilly M. M. Fear of sleep in first responders: associations with trauma types, psychopathology, and sleep disturbances. Sleep Advances, 2023; 4(1):zpad053. DOI: 10.1093/sleepadvances/zpad053 · PMID: 38093800.
- Smith N. S., Capron D. W. Expanding Fear of Loss of Vigilance: Intolerance of Uncertainty, Responsibility for Harm, and Fear of Sleep for Predicting Nocturnal Panic. Behavioral Sleep Medicine, 2021; 19(6):717–731. DOI: 10.1080/15402002.2020.1860988 · PMID: 33327779.
- World Health Organization. International Classification of Diseases, 11th Revision (ICD-11): 6B03 Specific phobia. 2024.
Часто задавані питання
Сомніфобія чи гіпнофобія: як правильно назвати страх заснути?
Найуживаніша назва — сомніфобія, рідше кажуть «гіпнофобія», і обидва слова означають одне й те саме. Науковці здебільшого пишуть просто «страх сну», а люди в розмові з психологом — «боюся засинати».
Гіпнофобія — це страх гіпнозу?
Ні, хоча назви й плутають. Грецьке hypnos перекладається як «сон», тож гіпнофобія — та сама боязнь засинати. Якщо ж вас лякає саме гіпноз, про це варто прямо сказати фахівцеві ще до початку роботи.
Сомніфобія — це діагноз?
Ні, це побутова назва. Лікар чи психолог дивиться, наскільки страх обмежує життя і з чим він пов'язаний. Нерідко він виявляється частиною іншого стану, наприклад ПТСР, панічного розладу або розладу нічних кошмарів.
Чому я боюся заснути і не прокинутися?
Найчастіше так звучить тривога за здоров'я або ширший страх смерті, який удень заглушають справи, а вночі від нього нічим відволіктися. Якщо в історії хвороби є апное, захворювання серця чи нічні напади, поговоріть про ризики з лікарем. Коли обстеження в порядку, а думка повертається щовечора, з нею працюють як із тривогою.
Як зрозуміти, що це сомніфобія, а не безсоння?
Спробуйте уявити, що точно заснете за п'ять хвилин. Якщо від цієї думки легшає, ймовірніше, ідеться про безсоння. Якщо стає тривожніше, бо лякає саме сон, це більше схоже на сомніфобію. Буває й те, й інше одразу.
Чи шкідливо засинати під телевізор або зі світлом?
Нічник чи тихий звук самі по собі не шкодять, і багатьом із ними спокійніше. Погано, коли без них заснути вже неможливо, а телевізор працює до ранку: він і будить, і підтримує страх. Такі звички скорочують поступово, а не забороняють собі в один день.
Що робити, якщо страшно засинати через нічні тривоги?
Домовтеся з рідними заздалегідь, хто стежить за сповіщеннями і як ви дієте, коли лунає сирена. Спати між тривогами — не безтурботність, а спосіб зберегти сили на наступний день. Якщо ж лягати страшно й у тихі ночі або після переїзду в безпечніше місце, це привід звернутися до фахівця.
Чому мені страшно саме в момент засинання?
Засинання — це мить, коли увага до звуків і власного тіла слабшає, і для того, хто звик бути насторожі, вона сприймається як небезпека. Якщо колись саме на межі сну траплялися параліч, напад паніки чи різке пробудження, мозок запам'ятовує цей перехід як сигнал тривоги. А якщо ви прокидаєтеся, хапаючи ротом повітря, спершу перевірте в лікаря, як ви дихаєте уві сні.
Як допомогти близькій людині, яка боїться засинати?
Не переконуйте, що боятися нема чого: людина це знає, і легше їй від цього не стає. Краще запитати, що саме лякає, і домовитися про конкретну допомогу, наприклад побути поруч, поки вона засинає, або не вимикати світло різко. Якщо страх тримається тижнями, запропонуйте разом пошукати фахівця.
Дитина боїться засинати сама: що робити?
З'ясуйте, що саме її лякає: темрява, тиша, думка, що мама піде, страшний сон. Замість рішення «з сьогодні спиш сам» оберіть маленький крок і тримайтеся його кілька вечорів. Якщо страх не слабшає тижнями, особливо коли він з'явився після тривожних подій, покажіть дитину дитячому психологу.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця. Якщо страх заснути, кошмари чи нічна тривога заважають вам жити, це варто обговорити з психологом, а хропіння з паузами в диханні чи сильну денну сонливість — з лікарем. Матеріал підготовлено психологічним центром New Leaf.
Психологи нашого центру працюють зі страхами, порушеннями сну й наслідками травми очно в Києві та онлайн.
73 відгуки — середня оцінка центру New Leaf



