Гомофобія: що це, звідки береться і що таке внутрішня гомофобія

Гомофобія — це упереджене, негативне ставлення до гомосексуальності та до лесбійок, геїв і бісексуальних людей: від неприязні й образливих жартів до дискримінації та насильства. Попри назву, це не фобія в клінічному сенсі, а соціальна установка, тому в науці її дедалі частіше називають сексуальним упередженням. Людину з такою установкою в побуті називають гомофобом. Розберемо, звідки взявся термін, як проявляється гомофобія, що таке внутрішня гомофобія і стрес меншин, чим її вимірюють, де межі поняття і що допомагає.

Що таке гомофобія і чому це не фобія

Слово складене з грецьких «гомос» («однаковий») і «фобос» («страх»). Його пов'язують з іменем американського психолога Джорджа Вайнберга, який докладно описав гомофобію в книжці 1972 року «Society and the Healthy Homosexual» як страх і неприязнь до гомосексуальних людей (за оглядом Герека і Маклемор, 2013). Час був показовий: 1973 року Американська психіатрична асоціація вилучила гомосексуальність із DSM, а в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду, ухваленій 1990 року, гомосексуальність як така вже не була розладом. Відтоді питання для науки змінилося: не «чи хвороба гомосексуальність», а звідки береться ворожість до неї.

Сьогодні гомофобію розглядають як різновид упередження — заздалегідь сформованої негативної оцінки цілої групи людей, у цьому випадку за сексуальною орієнтацією. Окремого діагнозу «гомофобія» немає ні в DSM-5-TR, ні в МКХ-11.

Тому психолог Грегорі Герек запропонував говорити про сексуальне упередження — негативні установки щодо людей сексуальних меншин і одностатевого потягу, які гетеросексуальні люди засвоюють із культурної стигми. Різниця не лише в назві. Фобія неприємна тому, хто її має, і людина зазвичай хоче її позбутися. Упередження ж часто «працює» на свого носія: за оглядом Герека і Маклемор, воно допомагає відчути прийняття своєю групою, підтвердити цінності, важливі для уявлення про себе, і приглушити тривогу, коли щось цьому уявленню загрожує.

Поруч уживають кілька споріднених слів:

• гомонегативізм — так у науковій літературі часто називають саме негативні установки, звідси й назви багатьох шкал;
• гетеросексизм — рівень норм і установ, які виходять із того, що всі люди гетеросексуальні, і ставлять інших у гірше становище;
• лесбофобія і біфобія — упередження щодо лесбійок і бісексуальних людей.

Усі ці «-фобії», як і ксенофобія, описують ворожість, а не тривожний розлад.

Форми гомофобії: від жартів до дискримінації

Гомофобія не зводиться до відкритої агресії. Модель Ілана Маєра (2003), про яку йтиметься нижче, починається саме із зовнішніх подій упередження — дискримінації, насильства, принизливих зауважень, — але більшість проявів тихіші й буденніші. Маєр також розрізняє дискримінацію з боку окремих людей і структурну, закладену в практиках установ.

Рівень	Як проявляється	Приклад	Чим шкодить
Установка	негативні переконання й почуття	«це ненормально», відраза при згадці	готує ґрунт для дискримінації
Мова	образливі прізвиська, «гей» як лайка	жарт у компанії, де є людина, яка ще не відкрилася	вчить мовчати й приховувати себе
Поведінка	уникання, цькування, аутинг, погрози, напади	розголошення чужої орієнтації без згоди	страх, ізоляція, травма
Установи	правила й практики, що ставлять у гірше становище	кадрові рішення через орієнтацію	нерівний доступ до роботи й захисту
Внутрішня	суспільні оцінки, обернені проти себе	сором за власні почуття	пригніченість, тривога

Аутинг — розголошення орієнтації людини без її згоди — стоїть у цьому ряду окремо: навіть «без злого наміру» він забирає в людини контроль над тим, кому і коли про себе розповідати. За Маєром, саме загроза розкриття змушує багатьох роками приховувати орієнтацію, а приховування саме по собі є джерелом стресу. На роботі, за даними, які він наводить, гетеросексистський клімат організації пов'язаний із гіршим психологічним станом, здоров'ям і робочими показниками працівників-ЛГБ.

Якщо ви стикаєтеся з цькуванням чи дискримінацією через орієнтацію і помічаєте, що це позначається на сні, настрої або роботі, не обов'язково лишатися з цим наодинці. Розібратися у своїх реакціях і знайти опору можна разом з онлайн-психологом, не шукаючи для цього кабінету у своєму місті.

Внутрішня гомофобія і модель стресу меншин

Внутрішня, або інтерналізована, гомофобія — це негативні суспільні уявлення про гомосексуальність, які лесбійка, гей чи бісексуальна людина застосовує до себе. По суті, це окремий випадок самостигматизації: людина знає стереотип, погоджується з ним і бачить себе його очима.

Пояснити, чим вона шкодить, допомагає модель стресу меншин Ілана Маєра (2003). За допомогою метааналізів Маєр показав, що психічні розлади серед ЛГБ-людей трапляються частіше, ніж серед гетеросексуальних: геї й лесбійки приблизно в 2,5 раза частіше мали розлад упродовж життя. Його пояснення: стигма, упередження й дискримінація створюють вороже, напружене середовище, яке й шкодить здоров'ю. Тобто ризик пов'язаний не з орієнтацією, а з тим, як на неї реагує оточення.

Модель описує стресори від зовнішніх до найближчих до «я»: події упередження, очікування відторгнення з постійною пильністю, приховування орієнтації і, нарешті, внутрішню гомофобію. Маєр підкреслює її підступність: вона шкодить навіть тоді, коли нічого поганого не стається, а орієнтацію вдало приховано. Найгостріша вона на початку камінг-ауту, але навіть після прийняття себе навряд чи зникає повністю: надто глибоко сидять ранні уроки.

Метааналіз Майкла Ньюкомба і Браяна Мустанскі (2010) об'єднав 31 дослідження, у яких узяли участь 5831 особа. Зв'язок внутрішньої гомофобії з депресією й тривогою виявився від слабкого до помірного: з депресією — сильнішим, ніж із тривогою, і сильнішим у вибірках старшого віку. Водночас у моделі Маєра є і захисна частина. Підтримка спільноти, прийняття близьких і можливість переосмислити свій досвід серед людей зі схожою історією пом'якшують дію стресу.

Як розпізнати внутрішню гомофобію

Зсередини внутрішня гомофобія рідко звучить як «я себе не приймаю». Частіше вона маскується під «я просто не такий, як вони». Про неї можуть свідчити:

• відраза до власних почуттів і думка «зі мною щось не так»;
• бажання змінити орієнтацію або «перерости» її;
• постійний контроль слів, зовнішності й тем розмови навіть із близькими;
• знецінення інших ЛГБ-людей і підкреслена дистанція від «таких»;
• труднощі з близькістю й сексуальністю в стосунках;
• пригніченість і тривога, які посилюються, щойно тема орієнтації стає ближчою.

Жодна з цих ознак окремо не є діагнозом, а сама внутрішня гомофобія — не розлад, а наслідок тривалого тиску середовища. Найчастіше вона переживається як сором: здається, що вада не в ситуації, а в тобі самому, тож краще мовчати.

Якщо сумніви щодо орієнтації, сором чи труднощі в інтимному житті не минають і заважають жити, варто звернутися до фахівця. Делікатні теми сексуальності й ідентичності часто легше вперше проговорити з онлайн-сексологом, у звичному для себе місці й темпі. Маєр зазначає, що в основі афірмативної психотерапії, тобто такої, що підтверджує ідентичність людини, лежить переоцінка досвіду, яка повертає відчуття власної сили.

Звідки береться гомофобія

За оглядом Герека і Маклемор, сексуальне упередження — це культурна стигма, яку людина засвоїла як власну думку, тож його джерела лежать і в суспільстві, і в психології конкретної людини. Дослідники раз у раз знаходять кілька чинників:

• Гендерні норми. У великому опитуванні 6036 китайських студентів (Ван та ін., 2022) менш негативно ставилися жінки і ті, хто не дотримувався традиційних гендерних норм.
• Уявлення про природу орієнтації. У тому ж дослідженні м'якше ставилися ті, хто вважав гомосексуальність чимось, що людина не обирає й не контролює.
• Особисте знайомство. Попередній контакт із геями пов'язувався з прихильнішим ставленням до геїв, але не до лесбійок: ставлення до них визначали інші чинники.
• Релігійність і цінності. Зв'язок сексуального упередження з релігією, гендером і сексуальністю Герек і Маклемор докладно розбирають у своєму огляді.
• Норми свого кола. Упередження допомагає бути «своїм» і висловити важливі для себе цінності, а ще приглушує тривогу, коли щось загрожує самооцінці.

Ці чинники описують тенденції, а не вирок: вони пояснюють, чому гомофобія поширюється, але не виправдовують дискримінації.

Чи правда, що гомофоби — приховані геї

Найвідоміше дослідження на цю тему провели Генрі Адамс, Лестер Райт і Бетані Лор (1996). Вони залучили 64 чоловіки, які називали себе винятково гетеросексуальними, і за індексом гомофобії Гадсона і Рікеттса (1980) поділили їх на дві групи: 35 «гомофобних» і 29 «негомофобних». Учасникам показували еротичні відео й фіксували фізіологічне збудження. На гетеросексуальні й лесбійські сюжети реагували обидві групи, а на чоловічі гомосексуальні — лише гомофобна. За агресивністю групи не відрізнялися. Автори дійшли висновку, що гомофобія пов'язана з гомосексуальним збудженням, якого людина не усвідомлює або заперечує.

Проте вибірка була невеликою, лише чоловіча, з однієї лабораторії, а фізіологічна реакція сама по собі не говорить, що людина відчуває і ким себе вважає. Коли Макінніс і Ходсон (2013) перевірили цю ідею на чоловіках і жінках за допомогою імпліцитної методики сексуального потягу, підтвердження не знайшли. Навпаки: прихований потяг до своєї статі в жінок був пов'язаний із прихильнішим ставленням до геїв і лесбійок, а в чоловіків прихильніше ставлення пов'язувалося з усвідомленим потягом. Автори пояснюють це ефектом схожості: людям радше подобаються схожі на них.

Найтонший результат отримала команда Нетти Вайнштейн (2012, за оглядом Герека і Маклемор). Розрив між імпліцитною і заявленою орієнтацією найвиразніше проявлявся в людей, чий батько, за їхніми словами, не підтримував їхньої самостійності й був гомофобним, і разом з іншими показниками передбачав антигейські реакції, схожі на реактивне утворення. Це один із захисних механізмів, коли небажане почуття перетворюється на протилежне.

Отже, для частини людей ворожість справді може бути захистом від власних почуттів, але для більшості це засвоєна установка. Визначити за гомофобією орієнтацію конкретної людини неможливо, а жарт «усі гомофоби — латентні геї» сам використовує гомосексуальність як образу.

Чим вимірюють гомофобію

Інструмент	Автори, рік	Що вимірює	Що варто знати
Індекс гомофобії	Гадсон і Рікеттс, 1980	гомофобію гетеросексуальних людей	за ним відбирали учасників у дослідженні Адамса
Шкала ставлення до лесбійок і геїв (ATLG)	Герек, 1988	ставлення окремо до лесбійок і до геїв, 20 тверджень	у китайській валідації 2022 року лишили 14 тверджень
Опитувальник внутрішньої гомонегативності	Мейфілд, 2001	внутрішню гомофобію геїв	створений для чоловіків
Шкала внутрішньої гомофобії лесбійок	Шиманскі і Чанг, 2001	внутрішню гомофобію лесбійок	окремий інструмент для жінок
Коротка шкала внутрішньої гомонегативності	Каррі та ін., 2004	внутрішню гомофобію	скорочена форма
Імпліцитні методики	різні автори	автоматичні асоціації за часом реакції	не спираються на самозвіт

Шкали внутрішньої гомофобії названо за оглядом Ньюкомба і Мустанскі, які помітили й слабке місце: інструменти, створені для геїв, нерідко застосовували до лесбійок без адаптації. Систематичний огляд, опублікований 2026 року, налічив 105 методик для вимірювання стресу меншин у лесбійок, геїв, бісексуальних і квір-людей, найбільше з них стосуються саме внутрішньої гомонегативності й стигматизації (Місевич-Калленбах та ін.). Автори попереджають про плутанину: однаково названі шкали можуть вимірювати різне, а різні назви — те саме; лесбійки й бісексуальні люди представлені гірше.

Усі ці інструменти дослідницькі. Онлайн-«тест на гомофобію» нічого не діагностує: гомофобія не діагноз, а будь-який самозвіт залежить від відвертості того, хто відповідає.

Межі поняття: гомофобія, ОКР і «егодистонічна орієнтація»

Гомофобія не діагноз, тому «вилікувати» її в медичному сенсі не можна; змінитися можуть установки, і про це — нижче. Проте є два клінічні стани, які легко сплутати з гомофобією, і обидва потребують фахівця.

Перший — ОКР сексуальної орієнтації. Вільямс і Фарріс (2011) проаналізували дані 409 пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом: 8 % мали такі обсесії на момент обстеження, 11,9 % — колись у житті. Ідеться про нав'язливі сумніви «а раптом я гей (лесбійка)», страх «стати» гомосексуальним або що інші так подумають; чоловіки повідомляли про них удвічі частіше за жінок. Ключова відмінність: ці думки людині неприємні й не відображають ні її бажань, ні ставлення до інших.

Автори наголошують, що такі обсесії помилково приймають за конфлікт ідентичності, і тоді лікування йде не туди. Допомагає те саме, що й при ОКР загалом: експозиція із запобіганням ритуалам і, за призначенням лікаря, ліки. Як розпізнати цей розлад і як його лікують, ми докладно розбирали в статті про обсесивно-компульсивний розлад.

Другий — егодистонічна сексуальна орієнтація, рубрика F66.1 у МКХ-10: орієнтація в людини не викликає сумнівів, але вона хотіла б, щоб та була іншою, і може шукати лікування, щоб її змінити. Робоча група ВООЗ (Кокран та ін., 2014) не знайшла в рубриках F66 ні наукового інтересу, ні клінічної користі, зате побачила ризик шкоди через відкладену точну діагностику. Тож вона рекомендувала вилучити їх із МКХ-11 повністю, а пов'язані з орієнтацією проблеми зі здоров'ям описувати іншими рубриками.

Звернутися до фахівця варто, якщо:

• сором чи неприйняття власної орієнтації не минає місяцями;
• сумніви «хто я» перетворилися на нав'язливі перевірки й ритуали;
• після цькування, аутингу чи нападу погіршилися сон, настрій або працездатність;
• з'являються думки про самоушкодження — тоді по допомогу слід звернутися негайно.

Що зменшує гомофобію

Метааналіз Бартош, Бергер і Гегарті (2014) показав, що освіта, контакт із геями і їхнє поєднання мають середній за величиною ефект на різні показники сексуального упередження, а зміна соціальних норм зменшувала антигейську поведінку. Обмеження автори теж назвали: більшість досліджень провели на північноамериканських студентах, переважно з освітніми програмами, і бракує даних про групи з вищим рівнем упередження.

Контакт тут діє так само, як і з іншими упередженнями. Знайомство з конкретними людьми замість абстрактної «групи» розмиває стереотип; за яких умов контакт працює найкраще, ми докладно розбирали в статті про упередження.

Для ЛГБ-людей і їхніх близьких опорою стає те, що в моделі Маєра пом'якшує стрес: прийняття в родині, підтримка спільноти, можливість не приховувати себе там, де це безпечно. Близьким варто сприймати камінг-аут як довіру, не розповідати про нього іншим без згоди і не намагатися людину «виправити».

Міфи і факти про гомофобію

Насправді	Поширений міф
Гомофобія — упередження, а не тривожний розлад	Гомофобія — така сама фобія, як страх висоти
Гомосексуальність вилучено з DSM 1973 року, у МКХ-10 (1990) вона не є розладом	Гомосексуальність досі вважають хворобою
Перевірки ідеї прихованого потягу дали суперечливі результати	Усі гомофоби — приховані геї
Вищий ризик депресії й тривоги в ЛГБ-людей пояснюють стресом меншин	Психологічні труднощі ЛГБ-людей — наслідок самої орієнтації
Освіта й контакт помірно знижують упередження	Ставлення до ЛГБ-людей змінити неможливо

Джерела

• Herek G. M., McLemore K. A. Sexual prejudice. Annual Review of Psychology, 2013; 64:309–333. DOI: 10.1146/annurev-psych-113011-143826 · PMID: 22994920
• Meyer I. H. Prejudice, social stress, and mental health in lesbian, gay, and bisexual populations: conceptual issues and research evidence. Psychological Bulletin, 2003; 129(5):674–697. DOI: 10.1037/0033-2909.129.5.674 · Повний текст
• Newcomb M. E., Mustanski B. Internalized homophobia and internalizing mental health problems: a meta-analytic review. Clinical Psychology Review, 2010; 30(8):1019–1029. DOI: 10.1016/j.cpr.2010.07.003 · PMID: 20708315
• Adams H. E., Wright L. W. Jr., Lohr B. A. Is homophobia associated with homosexual arousal? Journal of Abnormal Psychology, 1996; 105(3):440–445. DOI: 10.1037/0021-843X.105.3.440 · PMID: 8772014
• MacInnis C. C., Hodson G. Is homophobia associated with an implicit same-sex attraction? The Journal of Sex Research, 2013; 50(8):777–785. DOI: 10.1080/00224499.2012.690111 · PMID: 22989040
• Wang J., Liu Y., Fu G. та ін. Validation of Herek's attitudes toward lesbian women and gay men scale among undergraduates in mainland China. Frontiers in Psychology, 2022; 13:842397. DOI: 10.3389/fpsyg.2022.842397 · Повний текст
• Misevic-Kallenbach M., Conrad S., Freitag S. та ін. Measurement instruments for sexual identity minority stress in adults: a scoping review. PLOS ONE, 2026; 21(2):e0342420. DOI: 10.1371/journal.pone.0342420 · Повний текст
• Williams M. T., Farris S. G. Sexual orientation obsessions in obsessive-compulsive disorder: prevalence and correlates. Psychiatry Research, 2011; 187(1–2):156–159. DOI: 10.1016/j.psychres.2010.10.019 · PMID: 21094531 · PMCID: PMC3070770
• Cochran S. D., Drescher J., Kismödi E. та ін. Proposed declassification of disease categories related to sexual orientation in the International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems (ICD-11). Bulletin of the World Health Organization, 2014; 92(9):672–679. DOI: 10.2471/BLT.14.135541 · PMID: 25378758 · PMCID: PMC4208576
• Bartoş S. E., Berger I., Hegarty P. Interventions to reduce sexual prejudice: a study-space analysis and meta-analytic review. The Journal of Sex Research, 2014; 51(4):363–382. DOI: 10.1080/00224499.2013.871625 · PMID: 24754358