Стаття
Дереалізація і деперсоналізація: чому світ здається несправжнім і що з цим робити
Чим дереалізація відрізняється від деперсоналізації, чому відчуття нереальності майже завжди не небезпечне, техніки заземлення і коли треба до фахівця.
Безкоштовний онлайн-тест на дисоціацію за шкалою дисоціативного досвіду DES-II (Карлсон і Патнем, 1993). 28 запитань про те, як часто у вашому житті бувають провали в памʼяті, відчуття нереальності себе чи світу, занурення в думки чи фільм; близько 6 хвилин, анонімно, результат одразу. Тест показує загальний бал від 0 до 100 і порівнює його з межею скринінгу, яку запропонували автори. Це орієнтир для самоперевірки, а не діагноз — зокрема, тест не визначає «роздвоєння особистості».
Позначте число, яке показує, у скільки відсотках часу це трапляється з вами.
Інструкція
Цей опитувальник складається з двадцяти восьми запитань про переживання, які можуть траплятися з вами в повсякденному житті. Нас цікавить, як часто у вас бувають ці переживання. Однак важливо, щоб ваші відповіді показували, як часто вони трапляються з вами тоді, коли ви НЕ перебуваєте під впливом алкоголю чи наркотиків. Щоб відповісти на запитання, визначте, будь ласка, наскільки описане в ньому переживання стосується вас, і позначте число, яке показує, у скільки відсотках часу воно у вас буває.
0 % означає «з вами такого ніколи не буває», а 100 % — «це відбувається з вами постійно».
Готові почати?
Тест питає про провали в памʼяті, відчуття нереальності себе чи світу і голоси в голові. Якщо зараз вам важко, проходження можна відкласти або зупинитися будь-коли — тест анонімний і не ставить діагнозу.
Відповіді залишаються лише у вашому браузері — на сервер вони не передаються, доступ до них маєте тільки ви. Незавершений тест зберігається на цьому пристрої до 7 днів, готовий результат — 24 години, далі дані видаляються автоматично.
Розберіться в темі глибше або дізнайтеся, як із цим працює фахівець.
Стаття
Дереалізація і деперсоналізація: чому світ здається несправжнім і що з цим робити
Чим дереалізація відрізняється від деперсоналізації, чому відчуття нереальності майже завжди не небезпечне, техніки заземлення і коли треба до фахівця.

Матеріал перевірила
Людмила СердюкПсихотерапевт, співзасновниця центру New Leaf, доктор психологічних наук, професор
Дисоціація — це розʼєднання того, що зазвичай тримається разом: думок, почуттів, спогадів, відчуття власного тіла й навколишнього світу. Шкала DES-II питає, як часто такі переживання бувають у вашому повсякденному житті.
Більшість дисоціативних переживань — звичайна робота уваги. Так захопитися фільмом, що не чуєш, як тебе кличуть, проїхати знайомий маршрут «на автопілоті», замріятися й не помітити, як минув час, — це теж дисоціація, тільки легка й безпечна. Автори шкали прямо пишуть, що багато її запитань стосуються непатологічних форм дисоціації, як-от мрійливості, тому бал не обовʼязково говорить про психічний розлад.
Насторожують переживання, які повторюються часто, лякають або заважають жити:
Часта дисоціація нерідко йде поруч із пережитою травмою і посттравматичним стресовим розладом, а відчуття нереальності буває й під час панічних атак. Якщо такі переживання зʼявилися після важких подій і повертаються знову, з ними працює психотерапія травми та ПТСР.
Про «роздвоєння особистості»
дисоціативний розлад ідентичності не діагностує жоден онлайн-тест. Автори шкали наголошують, що високий бал не слід вважати ознакою діагнозу, — дисоціативні розлади встановлює фахівець за клінічним інтервʼю.
28 запитань, близько 6 хвилин. Кожне описує переживання, яке буває в деяких людей, а ви оцінюєте, як часто воно трапляється з вами.
Прочитайте опис
Кожне запитання описує ситуацію чи відчуття. Подумайте, чи буває таке з вами в повсякденному житті.
Оцініть частку часу
Оберіть, у скільки відсотках часу це з вами трапляється: 0 % — ніколи, 100 % — постійно, між ними — кроки по 10 %.
Не враховуйте алкоголь і наркотики
Автори шкали просять оцінювати лише ті моменти, коли ви не перебуваєте під їхнім впливом.
Подивіться результат
Тест порахує середній бал за всіма запитаннями — від 0 до 100 — і покаже, де він щодо межі скринінгу.
Бал — це середнє з 28 відповідей: відсотки додаються й діляться на 28, тож результат лежить від 0 до 100 і показує, яку частку часу в середньому займають описані переживання. Автори шкали запропонували одну межу — 30 балів; бал порівнюємо з нею без округлення.
Нижче межі скринінгу: тест не показує вираженої дисоціації. Окремі переживання на кшталт занурення у фільм чи «автопілота» бувають майже в усіх. Якщо якесь із них лякає чи заважає, про нього варто поговорити з фахівцем незалежно від бала.
Дисоціативні переживання бувають часто. У психіатричній вибірці авторів більшість людей із таким балом не мали дисоціативного розладу ідентичності — частіше це був посттравматичний стресовий розлад чи інший дисоціативний розлад. Результат варто обговорити з психотерапевтом.
Тест — скринінг, а не діагноз: автори прямо застерігають, що високий бал не слід вважати ознакою дисоціативного розладу.
Шкалу дисоціативного досвіду (Dissociative Experiences Scale, DES) опублікували 1986 року американські дослідники Ів Бернстайн і Френк Патнем. 1993 року Ів Бернстайн Карлсон і Френк Патнем випустили другу версію, DES-II: пункти ті самі, але замість відрізка завдовжки 100 мм людина обирає відсоток від 0 до 100 із кроком 10, тож бал легше рахувати.
Автори застерігають, що поза США та в іншій культурі межа 30 може означати інше. Валідованої української версії шкали немає, тому український текст — переклад New Leaf з англійського оригіналу DES-II. Автори дозволили дослідникам і клініцистам відтворювати шкалу без окремого дозволу; ми наводимо її як безкоштовний інструмент самоперевірки з посиланням на джерело.
Дисоціація рідко буває сама по собі: найчастіше вона повʼязана з пережитою травмою або сильною тривогою. Ці тести допоможуть подивитися ширше.
Міжнародний опитувальник травми за МКХ-11: покаже, чи відповідають ваші реакції на важку подію критеріям ПТСР або комплексного ПТСР — з труднощами в регуляції емоцій, самооцінці й стосунках.
20 тверджень про реакції на травматичну подію за останній місяць — наполегливі спогади, уникання, зміни настрою, настороженість. Скринінг ПТСР за DSM-5.
Відчуття нереальності себе чи світу може виникати під час панічної атаки. Сім запитань про останній тиждень покажуть, наскільки панічні атаки зараз впливають на життя.
Дисоціація — не поломка, а спосіб, яким психіка захищається від надмірного: коли переживання стає нестерпним, вона ніби вимикає частину досвіду. Тому мета роботи — не «прибрати» відчуття, а зробити так, щоб воно було менш потрібним.
Якщо провали в памʼяті, відчуття нереальності чи «погляд збоку» повторюються, лякають або почалися після травматичної події, краще не залишатися з цим наодинці. З дисоціацією працює психотерапія травми та ПТСР: спершу — стабілізація й відчуття безпеки, потім, за потреби, робота з пережитим.
У Позитивній психотерапії, у якій працює наш центр, спираються на ресурси людини — на те, що вже допомагає їй триматися.
Самостійно — ніяк: дисоціативний розлад ідентичності («роздвоєння особистості») діагностує лише фахівець за детальним клінічним інтервʼю, і жоден онлайн-тест його не замінить. DES-II показує, як часто бувають дисоціативні переживання загалом. Автори шкали наголошують, що високий бал не слід вважати ознакою діагнозу, — це привід для розмови з психотерапевтом.
Так. Поринути у фільм так, що не чуєш нічого довкола, замріятися чи проїхати знайому дорогу, не памʼятаючи її, — повсякденні форми дисоціації, знайомі майже кожному. Автори шкали прямо пишуть, що багато її запитань стосуються непатологічних переживань, як-от мрійливості. Насторожувати мають часті епізоди, які лякають або заважають жити.
Дисоціація — загальна назва для розʼєднання свідомості, памʼяті, відчуття себе і світу. Дереалізація — одна з її форм, коли несправжнім здається навколишній світ; поруч із нею часто йде деперсоналізація — відчуження від власного тіла чи думок. DES-II питає і про них, і про інші форми — провали в памʼяті, занурення в думки й фантазії.
Це межа, яку автори шкали запропонували для скринінгу: результат 30 і вище означає, що дисоціативні переживання бувають часто. У психіатричній вибірці, на якій її вивели, ця межа правильно розпізнала 74 % людей із дисоціативним розладом ідентичності й 80 % тих, хто його не мав. Поза США та в іншій культурі автори радять тлумачити її обережно.
Так, тому інструкція просить оцінювати лише ті моменти, коли ви не перебуваєте під впливом алкоголю чи наркотиків. Сильна втома й недосип теж можуть посилювати відчуття відстороненості та «туману». Якщо зараз ви дуже виснажені, врахуйте це, читаючи результат.
З частою дисоціацією працюють у психотерапії — найчастіше разом із травмою, що за нею стоїть. Спершу людина вчиться відчувати безпеку й повертатися в «тут і зараз», а вже потім, за потреби, працює з пережитим. Скільки часу це займе, залежить від причин і того, як давно тривають епізоди.
Бо надійним автори вважають саме його. Інші дослідники пробували виокремити в шкалі групи запитань — про амнезію, деперсоналізацію й поглинання, — але автори дійшли висновку, що шкала надійно вимірює лише загальний рівень дисоціації. Тому ми не показуємо підшкал, яких в оригіналі немає.
Шкалу розробили для дорослих від 18 років: формулювання й описані ситуації розраховані на дорослих, а точність результатів у молодших не досліджували. Якщо вас турбує стан підлітка, краще обговорити це з дитячим чи підлітковим психологом.
Так. Часта дисоціація нерідко буває реакцією на пережиту травму, і в людей із посттравматичним стресовим розладом бали зазвичай вищі, ніж у загальному населенні. Проходьте тест у спокійний момент, а якщо запитання зачіпають болюче, зробіть паузу чи зупиніться — до тесту можна повернутися пізніше.
Не панікувати: за даними авторів, більшість людей із високим балом мають не дисоціативний розлад ідентичності, а інші стани — найчастіше повʼязані з травмою. Варто записатися до психотерапевта, особливо якщо переживання лякають чи заважають жити. Перед зустріччю згадайте конкретні приклади ситуацій із запитань, які ви оцінили найвище: автори радять фахівцям розпитувати саме про них.
Шкала: Ів Бернстайн Карлсон, Френк Патнем. Джерела: Carlson E. B., Putnam F. W. An update on the Dissociative Experiences Scale. Dissociation, 1993; 6(1): 16–27 (Appendix A — DES II). Bernstein E. M., Putnam F. W. Development, reliability and validity of a dissociation scale. Journal of Nervous and Mental Disease, 1986; 174: 727–735 · PMID: 3783140. Carlson E. B., Putnam F. W., Ross C. A., Torem M., Coons P., Dill D., Loewenstein R. J., Braun B. G. Validity of the Dissociative Experiences Scale in screening for multiple personality disorder: a multicenter study. American Journal of Psychiatry, 1993; 150: 1030–1036. · Переклад New Leaf на основі: Carlson E. B., Putnam F. W. An update on the Dissociative Experiences Scale. Dissociation, 1993; 6(1): 16–27, Appendix A.